Рішення

від 20.07.2020 по справі 910/6905/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2020Справа № 910/6905/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , розглянувши без виклику сторін матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Охорона-014" (просп. Оболонський, буд.35, м.Київ, 04205, код ЄДРПОУ 42604904)

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (вул.Дорогожицька, буд.10, м.Київ, 04112, код ЄДРПОУ 01190043) в особі Сумської філії концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (40022, м.Суми, вул.Скрябіна, буд.3, код ЄДРПОУ 34926850)

про стягнення 298 476 грн. 34 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Охорона-014" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Сумської філії концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про стягнення суми 258 320 грн основного боргу, 3 646,50 грн 3% річних,4 804,19 грн інфляційних, 23 254,19 грн пені, 4 804,19 грн інфляційних втрат, 3 646,50 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з фізичної охорони об`єктів Сумської філії Концерну РРТ від 03.05.2019 №08-05-19 щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою від 25.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

22.06.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує, мотивуючи тим, що на сьогоднішній день в Концерні РРТ склалася скрутна фінансова ситуація, зазначене становище унеможливлює своєчасну сплату податків і здійснення розрахунків з контрагентами Концерну РРТ. Відповідач продовжує частково сплачувати заборгованість, а саме: 21.05.2020 сплачено 53 360,00 грн заборгованості. Також відповідач вказує на безпідставність двічі заявлених позивачем інфляційних втрат та 3% річних, спочатку як штрафних санкцій, а потім як суми процентів за користування чужими коштами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України, ухвала суду від 25.05.2019 отримана позивачем 03.06.2020, відповідачем 01.06.2020, про свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством ОХОРОНА-014 (надалі - Позивач, Виконавець) та Сумською філією Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (надалі - Відповідач, Замовник, Сумська філія КРРТ) укладено договір про надання послуг з фізичної охорони об`єктів Сумської філії Концерну РРТ від 03 травня 2019 року №08-05-19 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Виконавець, зобов`язується надавати Замовнику охоронні послуги (послуги з фізичної охорони об`єктів Сумської філії Концерну РРТ, код ДК 021:2015 - 7971), шляхом здійснення відповідної системи спеціальних заходів.

Згідно п.1.2. Договору, конкретні заходи охорони, та порядок здійснення їх персоналом Виконавця визначаються за згодою сторін та позначаються в Додатку 1 до Договору Система охорони об`єкту .

Згідно Договору найменування об`єкту, його місцезнаходження, кількість та розташування постів, кількість охоронників на постах зазначаються у Додатку 2 до Договору Дислокація постів і позначаються у плані (схемі) об`єкту, яка складається за необхідністю.

Відповідно до п. 2.1. Договору, оплата за послуги Позивача визначається та відображається в Протоколі погодження вартості охоронних послуг і складає 823 00,00 грн. (вісімсот двадцять три тисячі двісті гривень 00 копійок) без ПДВ, (35,00 грн. за годину) визначається та відображається в Додатку 4 Протоколу погодження вартості охоронних послуг .

Відповідач зобов`язався оплачувати охоронні послуги, згідно п. 2.2. Договору, протягом 10 робочих днів з моменту підписання акту здавання-передачі наданих послуг за місяць, який в свою чергу підписується сторонами не пізніше 5 числа наступного місяця (згідно п. 2.3 договору).

Відповідно п. 4.3.3. Договору, Відповідач зобов`язався вчасно в повному об`ємі в терміни та на умовах, визначених Договором проводити необхідні платежі й розрахунки за здійснені виконавцем послуги.

Також, п.п. 7.1,- 7.1.1. Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє з 01.05.2019 до 31.12.2019 але у будь-якому випадку, до моменту повного виконання обома Сторонами прийнятих на себе зобов`язанъ. Строк надання послуг з 01.05.2019 по 31.12.2019.

В обґрунтування заявленої до стягнення із відповідача суми заборгованості у сумі 258 320,00 грн, позивач посилається на те, що останній повною мірою надав послуги визначені Договором, починаючи із серпня місяця 2019 року Відповідач здійснював оплати із значним простроченням, починаючи із жовтня 2019 року перестав належним чином виконувати зобов`язання як щодо строків так і відносно обсягів оплати наданих послуг. За послуги надані з 01.10.2019 по 31.10.2019 року включно оплата здійснена лише частково, а за послуги надані з 01.11.2019 року і до 31.12.2019 року - Відповідачем в порушення умов Договору, норм цивільного та господарського законодавства України, не було здійснено жодної оплати .

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору позивач надав послуги, а відповідач їх прийняв, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: акту надання послуг №1400000013 від 31.08.2019, акту надання послуг №140000016 від 31.10.2019, акту надання послуг №1400000017 від 30.11.2019, акту надання послуг №1400000021 від 31.12.2019 на загальну суму 514 080,00 грн. При цьому Відповідачем здійснено часткову оплату, що підтверджується платіжними дорученнями №1090 від 11.10.2019, №1162 від 05.11.2019, №1194 від 08.11.2019, №1200 від 11.11.2019, №1260 від 28.11.2019 на загальну суму 255 760,00 грн.

10.04.2020 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу виx.№09/04/20-01 від 09.04.2020 про сплату заборгованості за надання послуг у розмірі 258 320, 00 гривень, що підтверджується цінним листом з описом вкладення, накладною №0209076954239 від 10.04.2020, фіскальним чеком від 10.04.2020 №3000433359, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на час звернення позивача до суду становила 258 320,00 грн.

Після звернення позивача до суду (поштовий конверт з позовною заявою, направлено останнім 15.05.2020) відповідачем частково здійснено оплату у розмірі 53 360,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням 437 від 21.05.2020.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 53 360,00 грн після звернення позивача до суду з вказаним позовом, суд приходить висновку щодо закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 53 360,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 204 960,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів оплати суми у розмірі 204 960,00 грн. суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг за договором охоронні послуги (послуги з фізичної охорони об`єктів Сумської філії Концерну РРТ) № 8-05-19 від 03.05.2019 та факту наявності заборгованості за отримані послуги вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 204 960,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунок 3% річних у розмірі 3 646,50 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 804,19 грн та встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 23 254,19 грн пені, 4 804,19 грн інфляційних втрат, 3 646,50 грн 3 % річних, як процентів за користування чужими грошовими коштами.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання ( ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 5.10 Договору передбачено, що при простроченні Замовником порядку проведення розрахунків за Договором (розділу 4), Замовник має сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати. Сторони погодились, що за своєю правою природою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов`язання, майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні і господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими згідно з цивільним, законодавством. України.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що сторонами передбачено умовами договору нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в зв`язку з чим доводи відповідача за подвійне стягнення судом до уваги не приймаються.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4 804,19 грн, 3% річних в розмірі 3 646,50 грн, 23 254,19 грн пені, як процентів за користування чужими коштами.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 204 960,00 основного боргу, 4 804,19 грн інфляційних втрат, 3 646,50 грн 3% річних, 23 254,19 грн пені, 4 804,19 грн інфляційних збитків, 3 646,50 грн 3% річних, як процентів за користування грошовими коштами. В частині стягнення 53 360,00 грн основного боргу, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У відзиві на позовник заяву відповідач послався на ст.ст. 551 ЦК України, 233 ГК України.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, суд зазначає, що Відповідачем не обгрунтовано, не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому заява Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, у частині пені, на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 53 360,00 грн. основного боргу закрити у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (вул.Дорогожицька, буд.10, м.Київ, 04112, код ЄДРПОУ 01190043) в особі Сумської філії концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (40022, м.Суми, вул.Скрябіна, буд.3, код ЄДРПОУ 34926850) на користь Приватного підприємства "Охорона-014" (просп. Оболонський, буд.35, м.Київ, 04205, код ЄДРПОУ 42604904) 204 960 (двісті чотири тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 4 804 (чотири тисячі вісімсот чотири) грн 19 коп інфляційних втрат, 3 646 (три тисячі шістсот сорок шість) грн 50 коп 3% річних, 23 254 (двадцять три тисячі двісті п`ятдесят чотири) грн 19 коп пені, як процентів з користування грошовими коштами, 4 804 (чотири тисячі вісімсот чотири) грн 19 коп інфляційних втрат, як процентів з користування грошовими коштами, 3 646 (три тисячі шістсот сорок шість) грн 50 коп 3% річних, як процентів з користування грошовими коштами, 4 477 (чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн 15 коп судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 20.07.2020.

Суддя Н.І. Ягічева