Рішення

від 21.07.2020 по справі 910/4909/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2020Справа № 910/4909/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Державного підприємства "Львіввугілля" (80000, Львівська область, м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького 26, код ЄДРПОУ 33323256)

до Державного підприємства "Державна вугільна компанія" (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,буд.16-22,оф.604, код ЄДРПОУ 39388266)

про стягнення 2 416 051,44 грн.

Представники сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Львіввугілля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державна вугільна компанія" про стягнення 2 416 051,44 грн заборгованості по договору поставки № 03-15/ЕНЦ від 25.03.2015.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.04.2020 позов залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.

05.05.2020 позивач подав заяву про усунення недоліків позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.05.2020 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначив підготовче засідання на 02.06.2020.

02.06.2020 у підготовче засідання представники сторін не з`явились, 27.05.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання від позивача, у якому позивач просив проводити підготовче засідання за його відсутності.

Представник відповідача не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвала суду від 12.05.2020 була надіслана відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернена до суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою". Суд відклав підготовче засідання на 02.07.2020.

23.06.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання від позивача, у якому позивач просив проводити підготовче засідання без його присутності.

02.07.2020 у підготовче засідання представники сторін не з`явились, відповідач письмового відзиву на позов не надав, був повідомлений про дату та час розгляду справи належним чином, ухвала від 02.06.2020 була надіслана відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернена до суду із зазначенням причини повернення "не знайдено".

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.07.2020 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті спору на 21.07.2020.

13.07.2020 позивач засобами поштового зв`язку подав клопотання в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

У судове засіданні 21.07.2020 представники сторін не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.03.2015 між позивачем - ДП Львіввугілля (постачальник за договором) та відповідачем - ДП Державна вугільна компанія (покупець) був укладений договір поставки вугілля №03-15/ЕНЦ, за умовами якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі- вугілля) в асортименті, за реквізитами та з якісними характеристиками, приведеними е договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п.2.6 договору, право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання - передачі вугілля.

Згідно п.6.3 договору визначено, що покупець оплачує постачальнику вартість вугілля на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в п.3.1.6 та 3.1.7 договору.

За умовами п.6.4 договору, щомісячно постачальник складає, підписує та надає покупцеві на підписання акт звіряння взаємних розрахунків за договором за минулий місяць поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, за Актами приймання-передачі вугільної продукції № 101 від 15.12.2015 на суму 12 802 473,01 грн, № 102 від 15.12.2015 на суму 605 864,50 грн, № 103 від 15.12.2015 на суму 515 412,00 грн, № 104 від 18.12.2015 на суму 2 263 062,65 грн, № 105 від 18.12.2015 на суму 1 229 220,40 грн, № 106 від 18.12.2015 на суму 2 578 195,14 грн, № 107 від 28.12.2015 на суму 17 856 214,24 грн, № 108 від 28.12.2015 на суму 11 192 183,70 грн, №109 від 29.12.2015 на суму 27 221 968,90 грн. позивачем було поставлено на користь відповідача продукцію на загальну суму 76264594,54 грн.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманої продукції виконав частково, здійснивши часткові оплати у період з 28.12.2015 по 30.12.2015, у період з 05.01.2016 по 13.04.2016, 07.06.2017 та за рахунок проведення між сторонами за заявою відповідача №918 від 31.12.2015 зарахування зустрічних однорідних вимог. Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача станом на 01.10.2018 склала 2 416 051,44 грн.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Долучені до матеріалів справи акти приймання передачі вугільної продукції, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень і скріплені печатками, приймаються судом в якості належних доказів поставки товару на суму 76 264 594,54грн.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на час звернення до суду за поставлений товар склала 2 416 051,44 грн.

Доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості за отриманий товар, в тому числі у визначені договором строки, суду не надано.

Факт наявності заборгованості на вказану суму підтверджується також підписаними сторонами актами звірки взаєморозрахунків по договору № 03-15/ЕНЦ від 25.03.2015.

Крім того, листом від 22.10.2018 відповідач у відповідь на претензію позивача № 328 від 03.10.2018 визнав заборгованість у розмірі 2 416 051,44 грн, зазначивши про складності у оплаті боргу у зв`язку із накладенням арешту на рахунки підприємства у межах виконавчого провадження по іншому постачальнику.

Враховуючи, що строк оплати відповідачем вартості отриманої продукції, є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми 2 416 051,44 грн. боргу, у т.ч. з огляду на факт визнання відповідачем заборгованості у заявленій сумі, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач письмового відзиву на позов, свого контррозрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства "Львіввугілля" є доведеними та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Державна вугільна компанія" (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,буд.16-22,оф.604, код ЄДРПОУ 39388266) на користь Державного підприємства "Львіввугілля" (80000, Львівська область, м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького 26, код ЄДРПОУ 33323256) 2 416 051 (два мільйони чотириста шістнадцять тисяч п`ятдесят одну) грн. 44 коп заборгованості, 36 240 (тридцять шість тисяч двісті сорок) грн. 77 коп витрат по сплаті судового збору.

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.07.2020.

Суддя О.М.Ярмак