Рішення

від 15.07.2020 по справі 910/17874/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2020Справа № 910/17874/17

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a>,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група";

2. Фізична особа - підприємець Плюта Олександр Олександрович

про стягнення 868 053,81 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a>

про стягнення 423 080,46 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" (далі - відповідач) про стягнення 868 053,81 грн., з яких 809 249, 26 грн. вартість знищеного вантажу та 58 804, 55 грн. - вартість витрат на утилізацію товару непридатного для подальшої реалізації.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором щодо забезпечення збереження вантажу, внаслідок чого парфумерну та косметичну продукцію, що перевозилась, було пошкоджено. За таких обставин, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

11.01.2018 року до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> про стягнення 391 603,83 грн., з яких 368 420,00 грн. основного боргу, 18 014,06 грн. пені, 3 210,24 грн. інфляційних втрат та 1 959,53 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги відповідач вказує на те, що на підставі Договору № EXP-11 від 03.04.2017 він надав позивачу транспортно-експедиційні послуги, які позивачем в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заявлена до стягнення сума боргу та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2018, первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> вартість знищеного вантажу у розмірі 809 249 грн. 26 коп. та 12 138 грн. 74 коп. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Плюти Олександра Олександровича на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року у справі № 910/17874/17 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року у справі № 910/17874/17 - задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року у справі №910/17874/17 - скасовано в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог. Прийнято в цій частині нове рішення яким, яким задоволено зустрічні позовні вимоги. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги в розмірі 368 420 грн., пеню за несвоєчасну оплату транспортно-експедиційні послуги в розмірі 38 472,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 12287,45 грн., 3% річних в розмірі 3 900,94 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8 811,09 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2019 Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Плюти Олександра Олександровича задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 скасовано. Справу № 910/17874/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

22.10.2019 матеріали справи № 910/17874/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Лиськова М.О.

Ухвалою від 29.10.2019 року справу №910/17874/19 прийнято справу № 910/17874/17 до провадження судді Лиськова М.О. та призначено підготовче судове засідання на 11.11.2019.

Ухвалою суду від 11.11.2019 відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 04.12.2019.

21.11.2019 надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик".

25.11.2019 до суду подано заяву про зменшення розміру первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a>.

04.12.2019 надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Плюти Олександра Олександровича.

04.12.2019 позивачем подано клопотання про відкладення.

Протокольною ухвалою від 04.12.2019 суд залишив без задоволення клопотання позивача за первісним позовом та прийняв до розгляду заяву про збільшення розміру зустрічних позовних вимог та зменшення розміру первісних позовних вимог від 25.11.2019. Судом ухвалено відкласти підготовче засідання на 15.01.2020. Подальший розгляд справи буде здійснюватися з урахування вказаних заяв.

15.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна" подано відповідь на відзив та відзив.

Ухвалою суду від 15.01.2020 ухвалено продовжити розгляд справи у підготовчому провадженні на 30 днів та відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 06.02.2020.

03.02.3030 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> надійшли додаткові документи по справі.

05.02.2020 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою суду від 06.02.2020 відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 26.02.2020.

24.02.2020 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про витребування доказів.

26.02.2020 до суду надійшли клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> про долучення додаткових доказів по справі та про розгляд справи без участі представника.

Протокольною ухвалою від 26.02.2020 суд відмовив в задоволені клопотання про проведення по справі судової економічної експертизи та ухвалив відкласти розгляд справи в підготовчому засіданні на 11.03.2020.

05.03.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" надійшли письмові пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 11.03.2020 судом ухвалено повторно витребувати у ПАТ "СІТІБАНК" документи та відкласти розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 01.04.2020.

Ухвалою суду від 12.03.2020 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> та Приватного акціонерного товариства "СІТІБАНК" (03150, м. Київ, вул. Ділова, 16-г): банківські виписки по валютному рахунку № 2600 9 200001 109 руху коштів за платіжними дорученнями № 21114 від 22.11.2017 та №16012 від 16.01.2018 завірені належним чином у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зокрема із зазначенням таких обов`язкових реквізитів: назви документа (форми); дати складання; назви підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції за періоди з 22.11.2017 року по 29.11.2017 року, з 16.01.2018 року по 23.01.2018 року.

01.04.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою суду від 06.05.2020 призначено судове засідання у справі №910/17874/17 на 20.05.2020.

19.05.2020 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

20.05.2020 представники сторін у судове засідання не з`явилися. Судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу №910/17874/17 до судового розгляду по суті на 24.06.2020.

25.05.2020 до суду надійшли клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> про долучення додаткових доказів по справі та про розгляд справи без участі представника.

16.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява від представника третьої особи Фізичної особи - підприємця Плюти Олександра Олександровича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.06.2020 судом у зв`язку із відсутністю технічної можливості забезпечити проведення судового розгляду у режимі відеоконференції відмовлено у задоволені клопотання Фізичної особи - підприємця Плюти Олександра Олександровича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Під час судового засідання з розгляду справи по суті, призначеного на 24.06.2020, представник ТОВ Край Логістик не заперечувала факт завдання збитків позивачу у вигляді вартості знищеного товару, проте вказувала на відсутність належних доказів оплати позивачем вартості витрат на утилізацію товару у розмірі 58 804, 55 грн.

Під час судового засідання з розгляду справи по суті, призначеного на 24.06.2020, представник позивача просив суд задовольнити первісні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розмірі позовних вимог від 26.02.2020, проти задоволення суми основного боргу за зустрічним позовом не заперечував, однак заперечував проти нарахування штрафних санкцій у зв`язку з поданням позивачем за зустрічним позовом заяви про збільшення розміру позовних вимог, стосовно дати нарахування штрафних санкцій позивачем вказано, що пакет документів, що передбачений п. 5.3. Договору ТОВ "Юнілівер Україна" отримало лише 11.10.2017, що підтверджується підписом представника у повідомленні про вручення поштового відправлення.

Розгляд справи по суті відкладено до 08.07.2020.

Під час судового засідання, призначеного на 08.07.2020 судом досліджено докази по справі та відкладено розгляд справи на 15.07.2020.

Під час судового засідання, призначеного на 15.07.2020, представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення, проти задоволення суми основного боргу за зустрічним позовом не заперечував. Представник позивача за зустрічним позовом вимоги зустрічного позову з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, проти задоволення первісного позову заперечував.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 15.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

03.04.2017 року між позивачем (клієнт) та відповідачем (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування № ЕХР-11 (далі - договір), відповідно до умов якого експедитор зобов`язується надавати клієнту послуги з організації перевезень вантажів клієнта, оформлення документів, необхідних для здійснення таких перевезень, а також інші транспортно-експедиційні послуги відповідно до заявки клієнта як особисто, так і шляхом залучення третіх осіб.

Відповідно до п. 2.2. договору, надання послуг буде здійснюватись відповідно до умов цього договору, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв (ЄУРП), а також діючими нормативними актами України, що регулюють порядок перевезення вантажів транспортом і надання експедиційних послуг.

За умовами п. 3.1. договору послуги надаються на підставі даного договору та заявки, в якій визначаються характеристики вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість транспортних засобів, вартість послуг, інструкція з кріплення, умови перевезення та ін. умови. Заявка є невід`ємною частиною цього договору. Клієнт надає експедитору заявки в електронній формі - за допомогою електронної пошти на адресу(и) електронної пошти, узгоджені сторонами в п. 12.19. договору. Заявки є обов`язковими для виконання експедитором.

Згідно з поданою позивачем за зустрічним позовом заявкою № 18 від 20.06.2017 року та на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної № CRM-959331, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення вантажу - 6236 коробок парфумерних та косметичних засобів з міста Єкатеринбург (Російська Федерація) до Київської області (Україна) автомобілем з причепом, реєстраційні номери: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відповідно.

На підставі п. 2.1. договору для виконання заявки експедитор залучив третю особу - фізичну особу - підприємця Плюту Олександра Олександровича (далі - ФОП Плюта О.О.), з яким уклав договір № 398 від 19.06.2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні.

Для здійснення перевезення відповідач надав ФОП Плюта О.О. договір-заявку № 247 від 19.06.2017 року на здійснення спірного перевезення.

22.06.2017 року товар було завантажено у місті Єкатеринбурзі, проте під час його перевезення 23.06.2017 року на 20 км автодороги Кропачеве-Месягустово-Ачит трапилась пожежа автомобіля "Рено Магнум", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок якої вказаний автомобіль було знищено та пошкоджено напівпричіп, реєстраційний номер НОМЕР_2 , разом з вантажем, що перевозився.

Так, факт пожежі підтверджується довідкою № 186 від 28.06.2017 року, виданою водію ОСОБА_1 . Міністерством Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих.

Також, згідно з актом експертизи Уральської торгівельно-промислової палати №0130200053 від 04.07.2017 року, під час огляду напівпричепа № НОМЕР_2 з продукцією встановлено, що тент відсутній (згорів), дерев`яні дошки по периметру борту частково обгоріли, товар, що перевозився накритий листами картону, під яким проглядається суцільна маса пошкодженого товару та упаковки, а саме: картонна упаковка пошкоджена, частково обгоріла, розмокла з розсипом та пошкодженням вмісту. Індивідуальні флакони (полімерні флакони, туби) з продукцією деформовані, оплавлені, зі слідами горіння (кіптяви) мають стійкий запах горілого. Уся продукція, що перевозилась, має дефекти від пожежі та її ліквідації. Відповідно до оцінки відділу якості філії ТОВ "Юнілівер Україна" в м. Єкатеринбурзі, продукція, що пошкоджена в результаті пожежі, визнана непридатною для її подальшої реалізації. Вивантаження товару на склад не здійснювалась, з огляду на суцільне пошкодження вантажу прийнято рішення про його повне знищення.

Отже, під час спірного перевезення відповідач в порушення умов 4.1.5. договору не забезпечив збереження вантажу та допустив його знищення.

Відповідно до інвойсу № 3940016573 від 21.06.2017 року вартість товару склала 1870664,04 російських рублів, вартість знищеного товару у перерахунку на гривні за курсом НБУ станом на 07.07.2017 року складає 809 249, 26 грн.

За позицією відповідача за первісним позовом, він не погоджується з визначеним розміром збитків з причини невідповідності ваги вантажу за заявкою та вагою утилізованої продукції за актом про знешкодження від 11.07.2017 року, актом передачі відходів від 07.07.2017 року та актом здачі-приймання робіт (послуг) від 11.07.2017 року, а саме різницю у 763, 54 кг.

Проте, колегія суддів вважає дані доводи відповідача необґрунтованими, оскільки спірний вантаж було знищено внаслідок пожежі, тобто під час процесу горіння вантажу його маса могла змінитись за рахунок згорання пакування та випаровування складових продукції, що перевозилась, а отже різниця зазначеної у заявці та актах ваги є наслідком процесу горіння. При цьому, відповідно до умов укладеного між сторонами договору зобов`язання з відшкодування вартості пошкодженого вантажу не залежить від ступеня його пошкодження.

Листами № КL 1 від 07.07.2017 року, № 169 від 31.07.2017 року, № 187 від 31.08.2017 року позивач звертався до відповідача з вимогами про відшкодування завданої шкоди, які в свою чергу, відповідачем задоволені не були.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, спірний вантаж відповідачем було застраховано у ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 24-2809-16-00003 від 20.10.2016 року.

26.06.2017 року відповідач звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Листом № 676 від 15.08.2017 року відповідач звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" з вимогою направити страховий акт з прийнятим рішенням щодо страхового відшкодування.

12.09.2017 року відповідач звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" з заявою № 980 про виплату страхового відшкодування згідно банківських реквізитів ТОВ "Юнілівер Україна".

В подальшому, листом № 1243 від 17.10.2017 року відповідач звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" з вимогою надати страховий акт з прийнятим рішенням щодо виплати страхового відшкодування, зазначивши, що на його думку має місце затягування процесу прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування за вищевказаним страховим випадком.

17.11.2017 року ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" листом №03/5868 відмовила відповідачу у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що останнім не було вжито заходів недопущення виникнення страхового випадку та залучено до перевезення вантажу транспортний засіб, який не пройшов технічну перевірку відповідно до чинного транспортного законодавства.

Також, листом № 973 від 19.07.2017 року відповідач звертався до фізичної особи - підприємця Плюти Олександра Олександровича з вимогою відшкодувати збитки, що сталися в результаті пожежі під час спірного перевезення, проте вказані вимоги відповідача задоволені не були.

Позивач звернувся з первісними позовними вимогами про стягнення вартості знищено вантажу у розмірі 809 249,26 грн. та вартості витрат на утилізацію товару непридатного для подальшої реалізації в сумі 58 804,55 грн. на підставі того, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором щодо забезпечення збереження вантажу, внаслідок чого парфумерну та косметичну продукцію, що перевозилась, було пошкоджено та як наслідок втрачено.

Відповідач за первісним позовом, звернувся із зустрічною позовною заявою на підставі того, що відповідно до умов договору № EXP-11 від 03.04.2017 року він надав позивачу транспортно-експедиційні послуги, які позивачем в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 368 420,00 грн. та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 38 472,07 грн., втрат від інфляції 12 287,45 грн. та 3% річних в сумі 3 900,94 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 ст. 193 ГК України обумовлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як унормовано відповідно до приписів до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також, як передбачено вимогами ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як унормовано ст. 614 Цивільного кодексу України - особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

Отже, аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нормами діючого законодавства передбачено стягнення збитків з порушника, в незалежності від того чи передбачено таке право нормами договору, укладеного між сторонами чи не передбачено, сторона, права якої порушені, має право на відшкодування збитків, відповідно до вимог ст. ст. 16, 623 Цивільного кодексу України; ст.ст. 20, 216, 224 Господарського кодексу України.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються главою 64 Цивільного кодексу України

Так, відповідно до вимог ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Виходячи зі змісту наведених норм, перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

Водночас, згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За змістом частини 1 статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У частині 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Крім того, зі змісту частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України вбачається, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер.

Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Крім того, вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що України приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2017 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Частина 1 статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) передбачає, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Так, враховуючи, що даний спір виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач організовував перевезення ввіреного йому позивачем вантажу з території іншої держави на територію України, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.

Для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди (стаття 3 Конвенції).

Також, за змістом пунктом 2.3. договору сторони у добровільному порядку погодили, що для надання послуг експедитор має право за власний рахунок залучати третіх осіб за умови, що умови договорів, укладених з третіми особами, повністю відповідають умовам цього договору стосовно будь-яких вимог клієнта до перевезення вантажів та порядку надання послуг за цим договором. Експедитор, при цьому, залишається повністю відповідальним перед клієнтом за дії третіх осіб. Експедитор здійснює взаєморозрахунки з третіми особами самостійно і за свій рахунок.

Також, за умовами п. 4.1.5. договору на експедитора покладено обов`язок забезпечувати збереження вантажу на всіх етапах перевезення, а також під час навантажувальних і розвантажувальних робіт, в разі, якщо такі вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються експедитором.

У разі аварії, втрати або псування вантажу при перевезенні або виконанні навантажувальних і розвантажувальних робіт експедитор зобов`язаний негайно сповістити клієнта про заподіяний збиток і відшкодувати клієнту завдані збитки. Порядок і процедура визначення розміру збитків встановлюється Порядком розгляду та відшкодування претензій у випадках пошкодження, недостачі і втрати вантажу в процесі транспортування (додаток № 1 до договору) (пункт 4.1.7. договору).

Відповідно до пункту 4.2.1. договору експедитор має право залучати третіх осіб для виконання своїх обов`язків за цим договором від свого імені і за свій рахунок. При цьому, треті особи зобов`язані виконувати умови даного договору, а відповідальність за виконання договору лежить на експедиторі.

Пунктом 6.1. договору, визначено, що експедитор несе відповідальність за збереження вантажу протягом його транспортування, в тому числі, якщо транспортування здійснюється третіми особами, залученими Експедитором для виконання умов договору, до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Як вбачається з додатку № 1 до договору "Порядок розгляду і відшкодування претензій у випадках пошкодження, недостачі або втрати вантажу в процесі транспортування" (далі - Порядок), що експедитор несе повну відповідальність перед клієнтом за забезпечення схоронності і належної якості вантажів та дотримання умов перевезення (в т.ч. температурного режиму) з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі вантажоодержувачу. Експедитор несе відповідальність за збереження вантажу протягом його транспортування, в тому числі, якщо транспортування здійснюється третіми особами, залученими експедитором для виконання умов договору.

Пунктом 3 порядку передбачено, що у разі пошкодження вантажу або його втрати експедитор відшкодовує клієнту вартість пошкодженого (втраченого) вантажу. Під вартістю вантажу при перевезеннях усередині України сторони розуміють вартість вантажу, зазначену в супровідних і відвантажувальних документах, при міжнародних перевезеннях під вартістю вантажу сторони розуміють вартість вантажу зазначену в супровідних і відвантажувальних документах, яка збільшена на суму платежів, сплачених під час митного оформлення вантажу відповідно до імпортної митної декларації. Також компенсації може підлягати вартість перевезення вантажу повністю в разі втрати всього вантажу і пропорційно - в разі часткової втрати.

Як вже зазначалось вище, 03.04.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування №ЕХР-11 та додаток № 1 до договору, що визначає порядок розгляду і відшкодування претензії у випадку пошкодження, недостачі або втрати вантажу в процесі транспортування.

На виконання умов договору, 20.06.2017 року складено транспортну заявку №18 про замовлення перевезення, на основі якої була оформлена міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №959331, за умовами якої відповідач мав здійснити для позивача організацію перевезення парфумерних та косметичних засобів у кількості 6 236 коробок, з філіалу ТОВ "Юнілевер Русь" до позивача.

Відповідно до транспортної заявки та СМR перевезення здійснювалось на автомобілі з причепом, реєстраційні номери: НОМЕР_1 , НОМЕР_3 .

Завантаження товару, що підлягав перевезенню відбулось у м. Єкатеринбург, Росія 22.06.2017 р.

Перевезення розпочалось 22.06.2017 р., що підтверджується записом у CMR. Однак 23.06.2017 р. під час здійснення перевезення сталась пожежа, в результаті якої товар, що перевозився, був частково знищений, а частина товару, що не була знищена, була пошкоджена. В результаті пожежі весь товар, що перевозився став непридатним до подальшої реалізації.

Згідно пункту 4.1.5. договору експедитор зобов`язаний забезпечувати збереження вантажу на всіх етапах перевезення.

Відповідно до пункту 6.1. договору експедитор несе відповідальність за збереження вантажу протягом його транспортування, в тому числі, якщо транспортування здійснюється третіми особами, залученими експедитором для виконання умов Договору, до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Згідно з пунктом 1 порядку експедитор несе повну відповідальність перед клієнтом за забезпечення схоронності і належної якості вантажів та дотримання умов перевезення (в т.ч. температурного режиму) з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі вантажоодержувачу. Експедитор несе відповідальність за збереження вантажу протягом його транспортування, в тому числі, якщо транспортування здійснюється третіми особами, залученими Експедитором для виконання умов Договору.

Факт пожежі підтверджується довідкою з вихідним номером 186 від 28.06.2017 р., виданою Міністерством Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих.

Актом експертизи Уральської торгівельно-промислової палати N90130200053 від 04.07.2017 р. встановлено: "Під час огляду напівпричепа №СА 9042 XX з продукцією встановлено: тент відсутній (згорів), дерев`яні дошки по периметру борту частково обгоріли, товар, що перевозився накритий листками картону, під яким проглядається суцільна маса пошкодженого товару та упаковки, а саме: картонна упаковка пошкоджена, частково обгоріла, розмокла з розсипом та пошкодженням вмісту. Індивідуальні флакони (полімерні флакони, туби) з продукцією деформовані, оплавлені, зі слідами горіння (кіптяви), мають стійкий запах горілого. Уся продукція, що перевозилась має дефекти від пожежі та її ліквідації.

Відповідно до оцінки відділу якості філіалу ТОВ "Юнілівер Русь" в м. Єкатеринбург, продукція, що пошкоджена в результаті пожежі, визнана непридатною для подальшої реалізації. Відвантаження товару на склад філіалу позивача не здійснювалось, через суцільне пошкодження вантажу прийнято рішення про повне його знищення."

Відповідно до інвойсу №3940016573 від 21.06.2017 р. вартість товару склала 1 870 664 рублі 04 копійки. Вартість знищеного товару у перерахунку на гривні за курсом НБУ на 07.07.2017 р. складає 809 249 гривень 26 копійок.

Постановою Верховного суду від 23 липня 2019 року у справі №910/17874/17 судом встановлено, що ТОВ "Край Логістик", як експедитор, несе відповідальність за невиконання своїх договірних зобов`язань перед ТОВ "Юнілівер Україна" щодо забезпечення збереження під час перевезення спірного вантажу і відповідно саме ТОВ "Край Логістик" має відшкодувати вартість знищеного товару у сумі 809 249,26 грн.

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання за договором щодо забезпечення збереження вантажу, в результаті чого парфумерну та косметичну продукцію, що перевозилась було пошкоджено, а тому у відповідності до договору та нормами чинного законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині відшкодування вартості знищеного вантажу у розмірі 595690 грн. 02 коп. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Суд вважає юридично неспроможними доводи фізичної особи підприємця Плюти О.О. стосовного того, що ТОВ "Юнілівер Україна" не є належним позивачем у справі, що саме ТОВ "Юнілевер Русь" є власником пошкодженого товару, оскільки як передбачено вимогами додаткової угоди № 20 від 15 травня 2017 року, укладеної між представниками ТОВ "Юнілівер Україна" та ТОВ "Юнілівер Русь" право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі такого товару перевізнику. Окрім того, позивачем в повному обсязі було сплачено вартість товару на рахунок ТОВ "Юнілівер Русь", що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень.

Також, безпідставними є твердження фізичної особи-підприємця Плюти О.О. стосовно того, що акт експертизи Уральської торгово-промислової палати не можна приймати як належний та допустимий доказ, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, вищевказана експертиза проводилась за місцем події, а умовами укладеного між сторонами договору не передбачено якою саме торговельно-промисловою палатою має здійснюватись експертиза у випадку пошкодження вантажу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача вартості витрат на утилізацію товару непридатного для подальшої реалізації у розмірі 58 804,55 грн. суд зазначає наступне.

За твердженнями позивача, оскільки весь об`єм продукції, що перевозився, став непридатним для подальшої реалізації, вона була утилізована, що підтверджується угодою № 1 до договору поставки товарів № S/3-2003 від 03.07.2017, а також актом № 2951323470 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей для утилізації від 03.07.2017 року.

Для здійснення утилізаційних робіт ТОВ "Юнілівер Русь" звернулось до ТОВ "Інтер". Факт виконання робіт з утилізації парфумерної та косметичної продукції непридатної для подальшої реалізації загальною вагою 19 200 кг. підтверджується актом передачі відходів від 07.07.2017 та актом про знешкодження від 11.07.2017 року.

За результатами виконання робіт з утилізації парфумерної та косметичної продукції непридатної для подальшої реалізації ТОВ "Інтер" було виставлено рахунок-фактуру № 270 від 11.07.2017, відповідно до якого вартість знищення складає 135 936 російських рублів, що за курсом НБУ станом на 07.07.2017 складає 58 804,55 грн.

Водночас на виконання вказівок, що містяться у Постанові ВС від 23 липня 2019 року у справі №910/17874/17 судом досліджено Угоду №1 від 03.07.2017 до договору поставки товарів №S/3-2003 від 20.08.2003, за умовами якої ТОВ "Юнілівер Україна", як принципал, доручило ТОВ "Юнілівер Русь", як агенту, замовити від свого імені, за рахунок принципала та за винагороду послугу щодо знешкодження відходів.

Також, судом встановлено, що п.2.1.3 та 3.1. Угоди №1 від 03.07.2017 окрім відшкодування вартості знешкодження відходів, ще зокрема, передбачають суму агентської винагороди ТОВ "Юнілівер Русь" у розмірі 8 020,22 російських рублів.

Суд, дослідивши акт №2951323470 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей для утилізації від 03.07.2017, акт передачі відходів від 07.07.2017, акт про знешкодження від 11.07.2017, рахунок-фактуру №270 від 11.07.2017 на суму 135936 російських рублів, що за курсом НБУ станом на 07.07.2017 складає 58804,55 грн., платіжні доручення №71789 від 11.09.2017 на суму 135936,00 руб. та платіжне доручення в іноземній валюті №16012 від 16.01.2018 на суму 143956,22 руб., а також надані ПАТ СІТІБАНК банківські виписки по валютному рахунку № 2600 9 200001 109 руху коштів за платіжними дорученням №16012 від 16.01.2018 завірені належним чином у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом в частині відшкодування вартості витрат на утилізацію товару непридатного для подальшої реалізації у розмірі 58 804,55 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог зустрічного позову суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

За умовами пунктів 5.1. - 5.3. договору розмір плати експедитору за цим договором встановлюється в тарифному додатку, який є невід`ємною частиною договору. Експедитор зобов`язаний виконати в повному обсязі в установленому порядку і в зазначений термін взяті на себе зобов`язання за умовами цього договору, за ціною, зазначеною в Тарифному Додатку, навіть якщо його витрати в порівняні із запланованими збільшилися. Оплата послуг здійснюється клієнтом протягом 90 календарних днів з дати, зазначеної в рахунку експедитора виписаного на підставі акту наданих послуг. Оплата може бути проведена тільки після отримання від експедитора оригіналів наступних документів: рахунок, Акт приймання-передачі наданих послуг, підтвердження заявки, яке завірено мокрою печаткою та належним чином оформленої податкової накладної згідно податкового законодавства України.

Також, як свідчать матеріали справи, на підтвердження надання послуг за договором транспортного експедирування №ЕХР-11 від 03.04.2017 року на суму 368 420,00 грн. позивач за зустрічним позовом надав наступні документи:

- рахунок №0000000357 від 22.06.2017 р. на суму 24480,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 30.06.2017 року, податкова накладна від 22.06.2017 року, накладна CMR №0926237, акт № 0000000357 здавання -приймання послуг від 22.06.2017

- рахунок №0000000360 від 27.06.2017 р. на суму 29300,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 30.06.2017 року, податкова накладна від 27.06.2017 року, накладна CMR №23061706, акт №0000000360 здавання -приймання послуг від 27.06.2017

- рахунок №0000000379 від 04.07.2017 р. на суму 29300,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 07.07.2017 року, податкова накладна від 04.07.2017 року, накладна CMR №28061704, акт № 0000000379 здавання -приймання послуг від 04.07.2017

- рахунок №0000000386 від 08.07.2017 р. на суму 29300,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 13.07.2017 року, податкова накладна від 08.07.2017 року, накладна CMR № 0053118, акт №0000000386 здавання -приймання послуг від 08.07.2017 року

- рахунок №0000000509 від 17.08.2017 р. на суму 45200,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 27.08.2017 року, податкова накладна від 17.08.2017 року, накладна CMR № 430308, акт № 0000000509 здавання -приймання послуг від 17.08.2017

- рахунок №0000000523 від 17.08.2017 р. на суму 24480,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 29.08.2017 року, податкова накладна від 17.08.2017 року, накладна CMR №0050434, акт № 0000000523 здавання - приймання послуг від 17.08.2017 року.

- рахунок №0000000524 від 17.08.2017 р. на суму 24480,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 29.08.2017 року, податкова накладна від 17.08.2017 року, накладна CMR №0082273, акт №0000000524 здавання -приймання послуг від 17.08.2017 року

- рахунок №0000000525 від 17.08.2017 р. на суму 24480,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 29.08.2017 року, податкова накладна від 17.08.2017 року, накладна CMR №483861, акт № 0000000525 здавання -приймання послуг від 17.08.2017

- рахунок №0000000521 від 22.08.2017 р. на суму 34100,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 09.09.2017 року, податкова накладна від 22.08.2017 року, накладна CMR № 473652, акт № 0000000521 здавання -приймання послуг від 22.08.2017

- рахунок №0000000522 від 23.08.2017 р. на суму 34100,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 09.09.2017 року, податкова накладна від 23.08.2017 року, накладна CMR № 0024280, акт № 0000000522 здавання -приймання послуг від 23.08.2017

- рахунок №0000000586 від 05.09.2017 р. на суму 35100,00 грн.; квитанція про реєстрацію податкової накладної від 20.09.2017 року, податкова накладна від 05.09.2017 року, накладна CMR № 468680 , акт №0000000586 здавання -приймання послуг від 05.09.2017

- рахунок №0000000596 від 09.09.2017 р. на суму 34100,00 грн. квитанція про реєстрацію податкової накладної від 27.09.2017 року, податкова накладна від 05.09.2017 року, накладна CMR №06091703, акт №0000000596 здавання -приймання послуг від 09.09.2017

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача заборгованість по наданих послугах згідно вищезазначеного договору.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, суд зауважує, що відповідачем за зустрічним позовом, в порушення умов договору ЕХР -11 від 03 квітня 2017 року та норм чинного законодавства України, не виконані зобов`язання по оплаті грошових коштів за надані транспортно-експедиційні послуги, отже зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 368 420,00 грн. Окрім того, суд бере до уваги, що наявність заборгованості за зустрічним позовом у сумі 368 420,00 грн. представником відповідача за зустрічним позовом не заперечується.

За твердженнями позивача за зустрічним позовом, які з боку відповідача за зустрічним позовом належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 368420,00 грн.

З огляду на викладене вище в сукупності з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача підлягає стягненню 368 420,00 грн. основного боргу, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату транспортно-експедиційних послуг в розмірі 257883,60 грн., втрат від інфляції в сумі 61 022,93 грн., 3% річних - 22 874,20 грн. у відповідності до заяви про збільшення позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 26.04.2017 р. у справі № 3-1522гс16.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Постановою Верховного суду від 23 липня 2019 року у справі №910/17874/17 судом визначено, що надані Акти звірки також стосуються виключно суми основного боргу та не свідчать ані про отримання документів відповідно до п.5.3 укладеного між сторонами Договору, ані про визнання всіх заявлених вимог зустрічного позову.

В той же час зі змісту п.5.3 Договору слідує, що рахунки, які підлягають оплаті протягом 90 днів з дати, вказаної в цих рахунках, виписуються на підставі Актів виконаних робіт. Тобто, підписання сторонами Договору Актів здачі-прийняття виконаних робіт передує складанню рахунку, а умовою здійснення оплати є отримання від експедитора документів, перелік яких наведено у п.5.3 Договору. Для встановлення факту прострочення ТОВ "Юнілівер Україна" з оплати наданих ТОВ "Край Логістик" послуг та тривалості такого прострочення мають бути з`ясовані конкретні дати отримання ТОВ "Юнілівер Україна" необхідних для здійснення оплати документів за кожною заявкою, оскільки саме з урахуванням цих обставин можливо перевірити правильність здійсненого за зустрічним позовом розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, на виконання вказівок, що містяться у Постанові ВС від 23 липня 2019 року у справі №910/17874/17 судом досліджено матеріали справи, та встановлено, що єдиними належними та допустими доказами направлення позивачем за зустрічним позовом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> є опис вкладення до цінного листа 0317008939520 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджується отримання представником ТОВ "Юнілівер Україна" усього пакету документів, на виконання вимог п. 5.3 Договору 11.10.2017. Окрім того, вказане не заперечувалося представником ТОВ "Юнілівер Україна" у судових засіданнях.

Тому, суд вважає за можливе для встановлення факту прострочення ТОВ "Юнілівер Україна" з оплати наданих ТОВ "Край Логістик" послуг, вважати 12.10.2017 датою початку обрахування 90-денного строку для сплати ТОВ "Юнілівер Україна" за надані послуги.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є виконаний арифметично не вірно. Здійснивши власний перерахунок, суд встановив, що з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача підлягають стягненню 53 259 грн. 08 коп. інфляційних втрат, 20 863 грн. 68 коп. 3% річних за період з 10.01.2018 по 29.11.2019, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату транспортно-експедиційних послуг в розмірі 257 883,60 грн. суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у пункті 6.4.2 договору, відповідно до якого сторони погодили, що за прострочку платежу Клієнт сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Суд вважає розрахунок позивача щодо нарахування пені у розмірі 257 883,60 грн. арифметично не вірним та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства. Здійснивши власний перерахунок, суд встановив, що з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача підлягає стягненню 60 945 грн. 75 коп. пені за період з 10.01.2018 по 10.07.2018, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" підлягають задоволенню у повному обсязі із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> слід задовольнити частково.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" (03062, місто Київ, вулиця Чистяківська, будинок 2, офіс 315; код ЄДРПОУ 39117060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27-Т, літера А; код ЄДРПОУ 25641220) вартість знищеного вантажу у розмірі 595 690 грн. 02 коп., витрати на утилізацію товару 58 804 грн. 55 коп., та 9817 грн. 42 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна"</a> (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27-Т, літера А; код ЄДРПОУ 25641220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" (03062, місто Київ, вулиця Чистяківська, будинок 2, офіс 315; код ЄДРПОУ 39117060) 368 420 грн. 00 коп. основного боргу, 60 945 грн. 75 коп. пені, 53 259 грн. 08 коп. інфляційних втрат, 20 863 грн. 68 коп. 3% річних та 7 552 грн. 33 коп. витрат по оплаті судового збору.

5. В задоволенні іншої частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Край Логістик" відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 27.07.2020

Суддя М.О. Лиськов