Ухвала

від 27.07.2020 по справі 911/2118/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2118/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі б/н, б/д (вх. №139/20 від 23.07.2020 року) про забезпечення позову до подання позовної заяви відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України шляхом заборони вчинення дій

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Преміорі звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви б/н, б/д (вх. №139/20 від 23.07.2020 року) шляхом накладення арешту на орендоване ТОВ Преміорі на підставі Договору оренди №833 від 01.04.2020 року майно, перелік якого затверджено в Додатках №1, №2 до Договору оренди №833 від 01.04.2020 року.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що 14.07.2020 року ним від ліквідатора ПрАТ Росава отримано лист №10/07-01 від 10.07.2020 року про відмову від Договору оренди майна №833 від 01.04.2020 року та повернення орендованого майна (нежитлові будівлі та основні засоби ПрАТ Росава ).

Заявник зазначає, що незаконні дії ліквідатора суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства, а вимога про повернення майна є фактично вимогою про розірвання договору оренди в односторонньому порядку і така вимога порушує права ТОВ Преміорі . Враховуючи вказане, заявник має намір звернутись до суду з позовом про захист прав орендаря за Договором оренди №833 від 01.04.2020 року шляхом визнання права оренди за договором.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За змістом наведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.

Разом з цим, у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011 року №16 роз`яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд також зазначає, що метою застосування заходів до забезпечення позову є створення умов для подальшого виконання рішення суду, тому при обранні заходів до забезпечення позову слід враховувати зміст позовних вимог. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Предметом позовної заяви, яку має намір подати заявник є вимога про визнання права оренди. Предметом розгляду даної заяви є вимога заявника про накладення арешту на орендоване ТОВ Преміорі на підставі Договору оренди №833 від 01.04.2020 року майно, перелік якого затверджений в Додатках №1 та №2 до Договору оренди №833 від 01.04.2020 року.

З правового аналізу позовної вимоги та вимоги, викладеної заявником у заяві про забезпечення позову, судом встановлено, що вжиття заявленого заходу до забезпечення позову буде фактично тотожним можливому задоволенню позовних вимог до вирішення спору по суті.

Заявником також не обґрунтовано, яким чином відмова у накладенні арешту на майно ПрАТ Росава унеможливить виконання рішення суду, у випадку, якщо спір буде вирішено на користь позивача.

Суд зазначає, що подання ТОВ Преміорі позовної заяви, предметом якої є, зокрема, вимога немайнового характеру - про визнання права оренди, яка не потребує видачі наказу, а відтак, навіть, за умови задоволення цієї вимоги, рішення суду не потребує вчинення жодних дій стосовно його виконання, оскільки, право позивача захищається, зокрема, шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Тобто, обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення відсутні.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що в порушення ст.ст. 73, 74 ГПК України, заявником до заяви про забезпечення позову не додано лист ПрАТ Росава №10/07-01 від 10.07.2020 року, на який він посилається в обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову та який є підставою майбутнього позову. Крім того, заявник просить суд накласти арешт на майно, перелік якого затверджено в Додатках №1, №2 до Договору оренди №833 від 01.04.2020 року, однак до заяви вказані Додатки №1 та №2 не додає, у зв`язку із чим вимога про накладення арешту на майно не обґрунтована, як така, що не містить переліку майна, на яке слід накласти арешт.

Згідно ч. 5 ст. 139 ГПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі.

Відповідно до п. 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013 року, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Заявником, в якості доказу сплати судового збору до заяви додано копію платіжного доручення №2770 від 15.07.2020 року про сплату судового збору.

Таким чином, копія платіжного доручення №2770 від 15.07.2020 року не може бути документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку.

Крім того, в порушення п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього; копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством; учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України №55 від 07.04.2003р., відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів Згідно з оригіналом , назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

В порушення зазначеного порядку, додані до заяви документи не засвідчені належним чином.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що заявником не надано суду належних обґрунтувань та доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надано жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

Подана заява про забезпечення позову містить лише посилання позивача на лист ПрАТ Росава №10/07-01 від 10.07.2020 року, при цьому до заяви його не додає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ Преміорі б/н, б/д (вх. №139/20 від 23.07.2020 року).

Керуючись ст.ст. 37, 86, 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Преміорі (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код ЄДРПОУ 39848510) у задоволенні заяви б/н, б/д (вх. №139/20 від 23.07.2020 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на орендоване ТОВ Преміорі на підставі Договору оренди №833 від 01.04.2020 року майно, перелік якого затверджено в Додатках №1 та №2 до Договору оренди №833 від 01.04.2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту її складення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць