Ухвала

від 27.07.2020 по справі 914/627/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.07.2020 Справа№ 914/627/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Фартушка Т.Б.,

розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження від 23.07.2020р. вих. №23.07/1 (вх. №1706/20 від 23.07.2020р.)

про: забезпечення позову

у справі №914/627/20 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження , Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання Облсількомунгосп , Львівська область, м.Львів;

про: визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.11.2019р. №63/80-р/к у справі №3-01-42/2018 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу .

та за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об`єднання "Облсількомунгосп", Львівська область, м.Львів;

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Львівська область, м.Львів;

про: визнання недійсним рішення пункту 1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/80-р/к від 05.11.2019р. у справі №3-0148/2018 в частині визнання вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим об`єднанням "Облсількомунгосп" порушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів; - визнання недійсним рішення пункту 2 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/80-р/к від 05.11.2019р. по справі №3-0148/2018 в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Облсількомунгосп" штрафу в розмірі 68000,00 грн. за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у п.1 резолютивної частини рішення.

Представники Учасників справи не викликались.

ВСТАНОВИВ:

13.03.2020р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява б/н б/д (вх. №680) Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбуденергозбереження" до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.11.2019р. №63/80-р/к у справі №3-01-42/2018 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Підставами позовних вимог Позивач зазначає невідповідності зроблених Відповідачем в рішенні Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.11.2019р. №63/80-р/к у справі №3-01-42/2018 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" висновків дійсним обставинам, які мали місце під час участі Позивача в процедурі закупівлі за кодом ДК 021:2015:45220000-5 Інженерні та будівельні роботи "Капітальний ремонт парку " 700-річчя Львова".

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 16.03.2020р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 14.04.2020р.; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Облсількомунгосп" (79058, Львівська область, м.Львів, просп.Чорновола, буд.67; ідентифікаційний код: 01337475).

В судовому засіданні 14.04.2020р. судом оголошувалась перерва в межах дня слухання до 14:15год. 14.04.2020р. Представник Позивача в судове засідання після перерви не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

24.03.2020р. на розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об`єднання "Облсількомунгосп" подано позов до відповідача Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення пункту 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/80-р/к від 05.11.2019р. по справі №3-0148/2018 в частині визнання вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об`єднання "Облсількомунгосп" порушення у вигляді вчинення анти конкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів; - визнання недійсним рішення пункту 2 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/80-р/к від 05.11.2019р. по справі №3-0148/2018 в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об`єднання "Облсількомунгосп" штрафу в розмірі 68000грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.03.2020р. у справі №914/707/20 суд постановив відкрити провадження у справі № 914/707/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 05.05.2020р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.04.2020р. у даній справі суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбуденергозбереження" про об`єднання справ в одне провадження від 14.04.2020р. вх. №15818/20 задоволити; об`єднати в одне провадження справи №914/627/20 та №914/707/20; присвоїти об`єднаній справі №914/627/20; передати справу №914/707/20 на розгляд суду у складі судді Фартушка Т.Б.; відкласти підготовче засідання на 05.05.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.05.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче засідання на 02.06.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.06.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче засідання на 25.06.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче засідання на 14.07.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.07.2020р. у даній справі суд постановив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження від 10.07.2020р. вих. №10.07/1 (вх. №1614/20 від 13.07.2020р.) про забезпечення позову повернути Заявнику.

З підстав проведення 14.07.2020р. санітарної дезінфекції приміщення суду судове засідання у даній справі, призначене на 14.07.2020р. не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.07.2020р. у даній справі суд постановив призначити підготовче судове засідання на 27.07.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.07.2020р. у даній справі судом постановлено клопотання Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.06.2020р. б/н (вх. №1472/20 від 25.06.2020р.) про продовження процесуальних строків відхилити.

23.07.2020р. за вх. №1706/20 Товариством з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження подано до суду Заяву від 23.07.2020р. вих. №23.07/1 про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.11.2019р. №63/80-р/к у справі №3-01-42/2018 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження до вирішення господарським судом справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Подану Заяву Заявник обґрунтовує тим, в силу специфіки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження , а саме, здійснення будівництва, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування. основною підставою для укладення договорів з контрагентами є участь підприємства у тендерах щодо державних закупівель, оскільки основні споживачі продукції є державні та комунальні підприємства, установи та організації, а також, органи місцевого самоврядування. Оскаржуване рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України віл 05.11.2019 №63/80-р/к (Відповідача) унеможливлює участь Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження у процедурах закупівель, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст.17 Закону України Про публічні закупівлі , встановлено обов`язок для замовника прийняти рішення про відмову учаснику у процедурі закупівлі та відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб`єкт господарювання протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених лій.

Відтак, невжиття заходів забезпечення позову, на думку Заявника, призведе до позбавлення ТзОВ Західбуденергозбереження одного із основних засобів прибутку, наслідком чого є позбавлення працівників підприємства права на працю та отримання належної винагороди, настання істотних негативних економічних наслідків.

При цьому, Заявник вважає, що у випадку задоволення даної заяви про забезпечення позову та зупинення дії рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.11.2019 №63/80-р/к відповідач не понесе збитки, а тому відсутні підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Як встановлено судом та вбачається із Витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ від 24.07.2020р. №1006946579, станом на дату подання заяви до суду (23.07.2020р.) Заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження зареєстроване в ЄДРЮОФОП та ГФ, не перебуває в стані припинення, знаходиться за адресою: 79020, Львівська область, м.Львів, вул.Панча, буд.7-А, офіс 26; йому присвоєно ідентифікаційний код: 32894356.

Види діяльності: 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у., 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.31 Штукатурні роботи, 43.32 Установлення столярних виробів, 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін, 43.34 Малярні роботи та скління, 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 43.91 Покрівельні роботи, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.11 Будівництво доріг і автострад, 42.21 Будівництво трубопроводів.

Відповідно до п.3.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження , затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ Західбуденергозбереження від 02.07.2019р. №2/19, Товариство створено для участі у формування товарного ринку України, надання послуг за профілем діяльності, здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку; встановлення ділових, господарських, культурних та інших контактів із вітчизняними та іноземними юридичними особами для взаємовигідного співробітництва; здійснення зовнішньоекономічної, комерційно-посередницької, благодійної та інших видів діяльності.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що Заявником не наведено достатніх мотивів, що неможливість прийняти участь у відповідних публічних закупівлях позбавляє його можливості взагалі здійснювати статутну діяльність. Заявлені позовні вимоги та вимоги заяви стосуються оскаржуваного рішення, зупинення дії якого фактично вирішує відповідний спір по суті на час його розгляду судом. Інших переконливих мотивів для зупинення дії рішення скаржником не наведено.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019р. у справі №914/1435/18 та від 19.09.2019р. у справі №914/1444/18.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Приписами ч.1 ст.137 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії, тощо.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту, метою запровадження якого є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Предметом спору в даній справі є визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.11.2019р. №63/80-р/к у справі №3-01-42/2018 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу та визнання недійсним рішення пункту 1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/80-р/к від 05.11.2019р. у справі №3-0148/2018 в частині визнання вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим об`єднанням "Облсількомунгосп" порушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів; - визнання недійсним рішення пункту 2 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/80-р/к від 05.11.2019р. по справі №3-0148/2018 в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Облсількомунгосп" штрафу в розмірі 68000,00 грн. за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у п.1 резолютивної частини рішення.

Оскаржуваним рішенням, зокрема, визнано, що Заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження та Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Облсількомунгосп" вчинили порушення, передбачене п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів UA-2017-07-07-000591-а), яку проводив Департамент містобудування Львівської міської ради, а також накладено на ТзОВ Західбуденергозбереження та ТзОВ НВО Облсількомунгосп штрафи у загальній сумі 136000грн.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2020р. у справі №912/2156/19, від 15.06.2020р. у справі №910/13158/19, та відображено в постановах Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020р. у справі №916/103/20, від 09.06.2020р. у справі №915/70/20, постановах Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018р. у справі №910/9784/18, від 11.12.2019р. у справі №910/13473/19, від 24.12.2019р. у справі №910/7972/19, від 03.03.2020р. у справі №910/17623/19, постанові Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020р. у справі №908/3340/19, ухвалі Господарського суду Одеської області від 07.02.2019р. у справі №916/186/19, ухвалі Господарського суду Харківської області від 23.04.2019р. у справі №922/1203/19, ухвалах Господарського суду м.Києва від 30.01.2019р. у справі №910/722/19, від 19.12.2019р. у справі №910/9738/19, від 14.02.2020р. у справі №910/2025/20, ухвалах Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2020р. у справі №912/1243/20, від 23.04.2020р. у справі №912/877/20, ухвалі Господарського суду Львівської області від 07.05.2020р. у справі №914/1091/20, які набрали законної сили.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012).

Рішення суду безумовно має бути виконаним і що його невиконання загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. №ЕТ8 №5 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози невиконання судового рішення у справі є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому суд також звертає увагу на те, що Заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, а відтак у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020р. у справі №916/103/20.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 15.08.2018р. у справі №922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018р. у справі №910/22369/17, від 24.07.2018р. у справі №910/21488/17, ухвалах Господарського суду м.Києва від 30.01.2019р. у справі №910/722/19, від 10.12.2019р. у справі №910/13142/19.

Підставами забезпечення позову є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у справі; наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України Про Вищу раду юстиції , Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.

Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Натомість забезпечення позову у спосіб, який просить Заявник, призводить до продовження Товариством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів), оскільки Заявником не наведено належними доводами, а матеріали справи не містять належних доказів того, що зупинення дії оскаржуваного Рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/80-р/к від 05.11.2019р. у справі №3-0148/2018 сприятиме ефективному захисту порушених прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду в разі задоволення такого позову, а також обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновків про те, що зупинення виконання оскаржуваного рішення в даному випадку не здатне забезпечити ефективне поновлення прав позивача та захист його інтересів, оскільки воно прийнято щодо встановлення обставин проведення торгів, що відбулися, а єдиним виконанням рішення буде стягнення штрафу у разі відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2020р. у справі №912/2156/19, від 15.06.2020р. у справі №910/13158/19, постановах Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020р. у справі №916/88/20, від 04.03.2020р. у справі №916/103/20, від 09.06.2020р. у справі №915/70/20, постановах Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018р. у справі №910/9784/18, від 11.12.2019р. у справі №910/13473/19, від 03.03.2020р. у справі №910/17623/19, ухвалах Господарського суду Донецької області від 04.06.2020р. у справі №905/932/20, від 10.06.2020р. у справі №905/1074/20, від 11.06.2020р. у справі №905/1073/20, ухвалах Господарського суду м.Києва від 10.12.2019р. у справі №910/13142/19, від 19.12.2019р. у справі №910/9738/19, від 14.02.2020р. у справі №910/2025/20, ухвалі Господарського суду Луганської області від 04.03.2020р. у справі №913/38/20, ухвалі Господарського суду Львівської області від 07.05.2020р. у справі №914/1091/20, ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2020р. у справі №915/288/20, ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2019р. у справі №927/741/19, які набрали законної сили.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених Позивачем заходів забезпечення позову при розгляді спору про:

- визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.11.2019р. №63/80-р/к у справі №3-01-42/2018 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу ;

- визнання недійсним рішення пункту 1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/80-р/к від 05.11.2019р. у справі №3-0148/2018 в частині визнання вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим об`єднанням "Облсількомунгосп" порушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів; - визнання недійсним рішення пункту 2 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/80-р/к від 05.11.2019р. по справі №3-0148/2018 в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Облсількомунгосп" штрафу в розмірі 68000,00 грн. за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у п.1 резолютивної частини рішення

суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права Позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені Позивачем, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу Позивача.

Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020р. у справі №916/103/20.

За приписами ч.1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 3 ст.60 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою 4 цієї статті. Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою 30 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції ; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше (ч.4 ст.60 ЗУ Про захист економічної конкуренції ).

Водночас, згідно з ч.5 ст.60 Закону України Про захист економічної конкуренції незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

В силу норм Закону України Про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України в силу своїх повноважень приймають відповідні рішення, як-от: рішення у заявах про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання (ст. 28 Закону), рішення у справах про узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання (ст. 31 Закону), рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (ст. 48 Закону).

Суд звертає увагу, що спірне рішення Антимонопольного комітету України прийняте у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в порядку ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції.

За змістом статті 17 Закону України Про державні закупівлі замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Однак, частина п`ята ст.60 Закону України Про захист економічної конкуренції є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України Про захист економічної конкуренції , не може розглядатися як підстава для забезпечення позову.

У зв`язку з цим, суд приймає до уваги, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.08.2019р. у справі №916/492/19, від 14.11.2019р. у справі №914/938/19, від 01.04.2020р. у справі №912/2156/19, від 15.06.2020р. у справі №910/13158/19, а також відображена у постановах Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019р. у справі №910/9630/19, від 11.12.2019р. у справі №910/13473/19, від 24.12.2019р. у справі №910/7972/19, ухвалі Господарського суду Донецької області від 10.06.2020р. у справі №905/1074/20, від 11.06.2020р. у справі №905/1073/20, ухвалі Господарського суду м.Києва від 10.12.2019р. у справі №910/13142/19, ухвалі Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2020р. у справі №912/1243/20, від 23.04.2020р. у справі №912/877/20, ухвалі Господарського суду Луганської області від 04.03.2020р. у справі №913/38/20, ухвалі Господарського суду Львівської області від 07.05.2020р. у справі №914/1091/20, ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2020р. у справі №915/288/20, ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2019р. у справі №927/741/19, які набрали законної сили.

Суд також зазначає, що з інформації, розміщеної на офіційному сайті АМК України (https://amcu.gov.ua/napryami/oskarzhennya-publichnih-zakupivel/zvedeni-vidomosti-shchodo-spotvorennya-rezultativ-torgiv), яка є у відкритому доступі на веб-порталі АМК України в мережі Інтернет вбачається, що станом на дату винесення даної ухвали у розділі " Оскарження публічних закупівель" у зведених відомостях про рішення органів АМК України щодо визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції ), які стосувались спотворення результатів торгів (тендерів), внесена інформація стосовно оскаржуваного рішення з зазначенням суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження під номером 516 у зведених відомостях за 06.11.2019р.

Суд зауважує, що вищезазначений запис за своєю природою має суто інформативний характер, а відтак сам по собі факт його наявності (існування) жодним чином не ускладнює і не унеможливлює ефективний захист та поновлення прав Позивача у разі задоволення позовних вимог, а також не призводить до неможливості захисту таких прав в межах даного судового провадження.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020р. у справі №916/103/20.

Таким чином, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Заява про забезпечення позову ґрунтується фактично на припущеннях позивача (заявника), є лише їх оціночними судженнями, побоюваннями, що не підтверджені належними засобами доказування та не можуть бути прийняті судом як доказ для забезпечення ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів останніх, оскільки жодних доказів, які підтверджують реальний намір Заявника взяти участь у процедурах закупівлі та отримання ним рішення про відмову в участі у процедурах закупівлі в порядку ст.17 Закону України Про публічні закупівлі у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення та наявністю відповідного запису у зведених відомостях про рішення органів АМК України до суду не надано.

За загальним принципом теорії права момент зупинення дії як нормативно-правового акту, так і акту індивідуальної дії це календарна дата, з якої акт тимчасово перериває свою дію. Таке зупинення триває до моменту відновлення дії такого акту або припинення його дії.

Отже, у разі зупинення дії судом спірного рішення, таке рішення тимчасово перериває свою дію з постановленням відповідної ухвали суду.

Разом з тим, застосування обмежень, встановлених ст. 17 Закону України Про публічні закупівлі , пов`язано безпосередньо з юридичним фактом - притягнення до відповідальності за порушення у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), а не з періодом дії відповідного рішення.

Зупинення, тобто переривання дії спірного рішення судом з моменту постановлення відповідної ухвали, не спростовує факту притягнення позивача до такої відповідальності, а відтак і застосування відповідних наслідків.

Таким чином, такий спосіб забезпечення позову не призведе до забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача відповідно до мети господарського судочинства.

В той же час, у даному випадку, не вбачається, що невжиття обраного Заявником заходу забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Заявника, за захистом яких він звернувся, оскільки у разі ухвалення рішення у даній справі про задоволення позову такі порушені права та інтереси позивача (заявника) будуть автоматично відновленими.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020р. у справі №916/88/20, постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018р. у справі №910/9784/18, постановах Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018р. у справі №910/21488/17, від 03.03.2020р. у справі №910/17623/19, ухвалі Господарського суду Донецької області від 04.06.2020р. у справі №905/932/20, ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2019р. у справі №927/741/19, які набрали законної сили.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам справи та заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в Заяві Заявником не наведено достатнього обґрунтування та не підтверджено належними доказами того, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, а також наявності зв`язку між діями Відповідача та заходами забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, як такими, що порушують права Позивача, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки заходи забезпечення позову, які Заявник просить суд вжити у даній справі спрямовані на створення умов для подальшої участі Заявника у публічних закупівлях всупереч факту існування оскаржуваного рішення, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів), а також приписів ст.17 Закону України Про публічні закупівлі .

Заявником, з врахуванням предмету позову, до заяви про забезпечення позову не подано жодних належних, достатніх та допустимих доказів існування фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову та не обґрунтовано, що невжиття заходу забезпечення, який просить вжити Заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.

Крім того суд зважає на те, що задоволення заяви Заявника жодним чином не впливає на виконання рішення суду, оскільки у разі задоволення позовних вимог Товариства до Комітету це унеможливить виконання оскарженого рішення Комітету. Таким чином, у разі задоволення позовних вимог Позивача, це забезпечить у повному обсязі захист прав Товариства, оскільки автоматично відновить його порушене право, а тому вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Комітету жодним чином не впливає на виконання рішення суду.

Зупинення дії рішення АМК в частині факту вчинення Заявником порушення законодавства про захист економічної конкуренції та його притягнення до відповідальності до моменту визнання незаконним та скасування цього рішення та набрання відповідним судовим рішенням законної сили не спростовує викладених в рішенні фактів. Відповідно, вжиття заявлених Заявником заходів забезпечення позову не нівелює можливість отримання відмови в участі в процедурі закупівлі та не призводить до поновлення прав Позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем не було подано належних та допустимих доказів які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у зв`язку з чим заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018р. у справі №910/2353/18, постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020р. у справі №910/17623/19, ухвалі Господарського суду Львівської області від 07.05.2020р. у справі №914/1091/20, які набрали законної сили.

Крім цього, позивачем належним чином не доведено наявність достатніх підстав для забезпечення позову, оскільки доказів прийняття Відповідачем рішення відповідно до частини третьої статті 48 Закону України Про захист економічної конкуренції не надано, як і не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на примусове стягнення штрафу з Заявника.

Також Позивачем не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову до позовних вимог, з якими він звернувся.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження від 23.07.2020р. вих. №23.07/1 (вх. №1706/20 від 23.07.2020р.) про забезпечення позову, відтак, вказану заяву слід відхилити, а в забезпеченні позову відмовити.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи відсутність підстав для забезпечення позову шляхом зазначеним позивачем, питання про зустрічне забезпечення позову, в порядку ст.141 ГПК України, судом не вирішується.

Відхиляючи заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також відзначає, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження від 23.07.2020р. вих. №23.07/1 (вх. №1706/20 від 23.07.2020р.) про забезпечення позову відхилити.

2. В забезпеченні позову відмовити.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Т.Б. Фартушок