Ухвала

від 27.07.2020 по справі 925/675/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/675/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Недзеленко Інни Миколаївни,

на рішення Господарського суду Черкаської області

(суддя - Спаських Н.М.)

від 28.11.2019,

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Руденко М.А., судді - Демидова А.М., Поляк О.І.)

від 16.06.2020,

у справі за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаської обласної ради,

до 1) Фізичної особи - підприємця Недзеленко Інни Миколаївни,

2) Золотоніської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату I-III ступенів Черкаської обласної ради,

про визнання недійсними додаткових угод,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2020 ФОП Недзеленко І.М. звернулася з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №925/675/18 до суду касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Отже, у касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції мають зазначатися підстава (підстави) касаційного оскарження судових рішень, а саме: вказується, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; також має міститися посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:

- постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши касаційну скаргу, Верховний Суд встановив, що заявницею не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), тобто касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру визначена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній з 15.12.2017).

Предметом спору у справі №925/675/18 є визнання недійсними додаткових угод №1 від 24 січня 2018 року до договору поставки продуктів харчування №3 е-т від 17 січня 2018 року, №2 від 20 березня 2018 року до договору поставки продуктів харчування №3 е-т від 17 січня 2018 року, №3 від 29 березня 2018 року до договору поставки продуктів харчування №3 е-т від 17 січня 2018 року, №4 від 02 квітня 2018 року до договору поставки продуктів харчування №3 е-т від 17 січня 2018 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 позов задоволено повністю.

Фізична особа - підприємець Недзеленко Інна Миколаївна в поданій касаційній скарзі просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Враховуючи вимоги касаційної скарги та предмет спору, а саме чотири немайнові вимоги, відповідачка при подачі цієї касаційної скарги повинна була сплатити судовий збір у розмірі 14 096,00 грн ((1 762,00 грн х 4) х 200 %).

Проте, до касаційної скарги доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі не додано. Натомість, скаржниця вказує, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір . Проте до касаційної скарги не додано жодних доказів, на підтвердження вказаних доводів.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з неповною сплатою судового збору, відповідачу необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у сумі 14 096,00 грн або докази, на підтвердження наявності підстави для звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи викладене касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Недзеленко Інни Миколаївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №925/675/18 залишити без руху.

2. Надати Фізичній особі - підприємцю Недзеленко Інні Миколаївні строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Фізичній особі - підприємцю Недзеленко Інні Миколаївні, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Л. Стратієнко