Рішення

від 27.07.2020 по справі 640/19385/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 липня 2020 року справа №640/19385/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ставрайс (далі по тексту - позивач, ТОВ Ставрайс ) доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2018 року №0041701404 та №0041711404 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, виходячи з того, що господарські операції із контрагентом ТОВ Кейсі Профіт підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту та декларування сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/19385/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 02 вересня 2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08 серпня 2018 року №0041711404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пункту 57.3 статті 57, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ Ставрайс збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 451 421,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 196 137,00 грн. та за штрафними санкціями 490 284,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08 серпня 2018 року №0041701404 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ Ставрайс зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 14 343,00 грн. за січень 2018 року.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 20 липня 2018 року №712/26-15-14-04-04/41715084 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ставрайс (код 41715084) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Кейсі Профіт (код 40872379) за січень 2018 року (далі по тексту - акт перевірки) з урахуванням заперечень на акт перевірки, які відповіддю ГУ ДФС у м. Києві від 08 серпня 2018 року №42751/10/26-15-14-04-04 залишено без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 09 жовтня 2018 року №33096/6/99-99-11-01-01-25 за наслідками розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2017 року №0041701404 та №0041711404, залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.19 Податкової декларації з податку на додану вартість) та сумою від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 Податкової декларації з податку на додану вартість) на суму 14 343,00 грн. за період з 01 січня 2018 року по 31 січня 2018 року; занижено суму податку на додану вартість на 1 961 137,00 грн. за період з 01 січня 2018 року по 31 січня 2018 року.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним завищенням суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та заниженням податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з контрагентами ТОВ Кейсі Профіт у зв`язку з нереальністю господарських операцій з легалізації продукції невідомого походження та її подальшої реалізації позивачу у зв`язку з наявністю відкритого кримінального провадження відносно ТОВ Кейсі Профіт за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, відсутністю в останнього основних засобів на початок та на кінець звітного року.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ Кейсі Профіт ; мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем (покупець) та ТОВ Кейсі Профіт (постачальник) укладено договір поставки від 02 січня 2018 року №КС-0201/18 на поставку сільськогосподарської продукції, яка визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору; згідно специфікації №1 від 05 січня 2018 року позивачу від ТОВ Кейсі Профіт поставлено насіння соняшнику автомобільним транспортом на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС 2010_ - ПП ЛЮКС-ОЙЛ за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка, вул. Степова, 1а.

На підтвердження поставки товару позивачу від ТОВ Кейсі Профіт позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних.

ТОВ Кейсі Профіт складено на адресу позивача податкові накладні за січень 2018 року на загальну суму 11 852 880,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 975 480,00 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено платіжні доручення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Кейсі Профіт , у зв`язку із придбанням насіння соняшника.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, а податкові накладні, виписані по спірним операціям відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як підтверджує витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач має право на заняття наступними видами господарської діяльності: Код КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (основний); Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Матеріали справи свідчать, що позивач (замовник) уклав договір на переробку давальницької сировини від 05 січня 2018 року №Л/С-0501 з ТОВ Люкс-Ойл (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на свій ризик виконати роботи з переробки давальницької сировини на готову продукцію (насіння соняшника); позивачем надано копії довідки про порядок виробництва, сертифікати на систему управління безпечністю харчових продуктів на підтвердження наявності у ТОВ Люкс-Ойл права на виконання робіт, обумовлених договором на переробку давальницької сировини від 05 січня 2018 року №Л/С-0501.

Придбаний позивачем у ТОВ Кейсі Профіт товар (насіння соняшника) постачався за умовами договору поставки від 02 січня 2018 року №КС-0201/18 автомобільним транспортом на умовах СРТ ІНКОТЕРМС 2010 - ПП ЛЮКС-ОЙЛ за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка, вул. Степова, 1а та відповідно до актів прийому-передачі давальницької сировини приймались на переробку ПП ЛЮКС-ОЙЛ та після переробки актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актами здачі-приймання виконаних робіт були передані позивачу у вигляді олії соняшникової та шроту соняшникового; на перероблену продукцію (олію соняшникову) ПП Люкс-Ойл надало позивачу посвідчення про якість на виготовлену партію товару.

У подальшому перероблена сировина (олія соняшникова та шрот з насіння соняшника) постачалась позивачем ПП Явір-2000 в рамках договору поставки від 23 січня 2018 року №МП/22/01, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних та податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Співставлення наявних в матеріалах справи доказів дає підстави вважати, що придбаний позивачем у ТОВ Кейсі Профіт товар (насіння соняшника) був використаний для здійснення власної господарської діяльності з метою подальшої переробки та продажу, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи описані вище документи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальність придбаних товарів, свідчить, що позивач придбавав товар з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано суду жодних доказів у спростування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Кейсі Профіт за період, що перевірявся.

Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Висновки акта перевірки про нереальність господарських операцій з легалізації продукції невідомого походження та її подальшої реалізації позивачу у зв`язку з наявністю відкритого кримінального провадження відносно ТОВ Кейсі Профіт за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Крім того, відповідно до приписів частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту та відобразив суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ Кейсі Профіт , а тому, висновки акта перевірки є помилковими, а зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість та збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08 серпня 2018 року №0041701404 та №0041711404 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Ставрайс підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ставрайс задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08 серпня 2018 року №0041701404 та від 08 серпня 2018 року №0041711404.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ставрайс понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 986,46 грн. (тридцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят шість гривень сорок шість копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ставрайс (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 9 літ. А, оф. 201, кім. 1; ідентифікаційний код 41715084);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко