Постанова

від 22.07.2020 по справі 520/624/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 р.Справа № 520/624/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 11.03.20 року по справі № 520/624/2020

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРИС"

до Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРИС" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Харківській області № 112 від 10 січня 2020 року про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 відмовлено в задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРИС", не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає прийняте рішення необґрунтованим, прийнятим з помилковим тлумаченням та застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує , що передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Таким чином у наказі про призначення перевірки ( у наказі про проведення фактичної перевірки) має бути зазначено: яку саме інформацію отримав податковий орган щодо наявних порушень з боку платника податків; коли та ким таку інформацію було надано; наявність доказів отримання контролюючим органом такої інформації або звернення, зареєстрованого у відповідному порядку. Посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 18 травня 2018 року у справі N 813/3977/16, від 18 грудня 2018 року у справі N 820/4895/18, від 05 березня 2019 року у справі N 820/4893/18 . Вважає, що ні судом першої інстанції, ні відповідачем по справі, не враховано, що у контролюючого органу відсутнє право призначати фактичну перевірку, здійснюючи функції, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та поряд з цим зазначати іншу мету контролю, а саме - дотримання вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР... у сфері роздрібної та оптової торгівлі . Вважає , що в даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій відповідно до норм чинного законодавства. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року , ухвалити нове судове рішення, яким визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Харківській області № 112 від 10 січня 2020 р. про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС , стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС всі судові витрати понесені ТОВ ИРИС під час розгляду цієї справи за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, в тому числі судовий збір та суму сплачену за надання правничої допомоги.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи апеляційної скарги такими, що не можуть бути підставою для її задоволення , просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свої заперечення.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ИРИС" зареєстровано в якості юридичної особи 25.04.2013 року .

ТОВ "ИРИС" є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Керуючись п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів), п.п. 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17, 191.1.18, 191.1.19, 191.1.20 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в.о. начальника прийнято наказ №112 від 10.01.2020 "Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС".

Відповідно до змісту п. 1 наказу в.о. начальника наказано провести працівникам Головного управління ДПС у Харківській області фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС" (код за ЄДРПОУ 38633583) за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: вул. Святодухівська, буд. 6-а, ресторан (1-й поверх), м. Харків, з 10 січня 2020 року тривалістю не більше 10 діб .

На підставі наказу видані направлення №3, №4 .

Метою перевірки вказано здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України від19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" інших нормативно-правових актів, що регулюють ліцензування, виробництво, обіг т зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Як встановлено з направлень, копію наказу та направлення №3, №4 вручено 14.01.2020 о 16:34 директору товариства.

У момент отримання вказаних документів, керівник підприємства повідомив посадових осіб, що на момент вручення вказаних документів, а саме 16 годин 34 хвилини 14 січня 2020 року робочий час керівника ТОВ "ИРИС" закінчився, та запропонував представникам контролюючого органу прийти у робочий час.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "ИРИС" 15.01.2020 подало до Головного управління ДПС у Харківській області заяву (вих. № 327 від 15.01.2020 року) про відмову у допуску до проведення фактичної перевірки.

Не погоджуючись з прийнятим наказом Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРИС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що податковим органом призначено фактичну перевірку, здійснюючи функції, визначені законодавством у сфері обігу пального, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", тому оскаржуваний наказ №112 прийнятий правомірно , а також оформлений з чітким дотриманням вимог, встановлених ст.81 Податкового Кодексу України, тому відсутні підстави для його скасування .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України).

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п. 80.1 ст. 81 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: -направлення на проведення такої перевірки; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

При чому, п. 80.7 ст. 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. (п. 80.5 ст. 80 ПК України).

У відповідності до п. 86.5 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови.

Як свідчить правова конструкція п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, в ньому поєднано дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки, а саме: першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками; другою (самостійно, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Враховуючи викладене вище, а також з урахуванням змісту функцій, закріплених в п. п.19 -1.1.14, 19 -1 .1.16, 19-1.1.17 п. 19-1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, обов`язок по виконанню яких покладено на органи державної фіскальної служби, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у спірних правовідносинах, контролюючий орган мав беззаперечне право на призначення проведення фактичної перевірки ТОВ ИРИС .

Крім того, відповідно до ст. 81 Податкового кодексу України, в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Як свідчать матеріали справи, оскаржувані накази Головного управління ДПС у Харківській області оформлені з дотриманням вимог, встановлених ст. 81 Податкового кодексу України.

Так, оскаржуваний наказ містить: дата видачі - 10.01.2020; найменування контролюючого органу, який прийняв наказ - ГУ ДПС у Харківській області; найменування та реквізити суб`єкта - ТОВ ИРИС (код за ЄДРПОУ 38633583); адреса об`єкту, перевірка якого проводиться: вул. Святодухівська, буд. 6-А, ресторан (1-й поверх), м. Харків; мета перевірки - здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі та пального у сфері роздрібної та оптової торгівлі; вид перевірки - фактична перевірка; підстави для проведення перевірки - п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів), п. п. п.п. 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17, 191.1.18, 191.1.19, 191.1.20 п. 191.1 ст. 191 ПК України; дата початку перевірки - 10.01.2020; тривалість перевірки - не більше 10 діб; період діяльності, який буде перевірятися, - з 10.01.2020 по день закінчення перевірки.

Вказаний наказ підписаний керівником ГУ ДПС у Харківській області та скріплений печаткою контролюючого органу.

В наказі про проведення перевірки чітко наведено підставу для її призначення, яка визначена п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального. Зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається.

Колегія суддів зазначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Також, судом першої інстанції вірно враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, та згідно якої здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Колегія суддів зазначає , що призначаючи фактичну перевірку щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального фахівці контролюючого органу вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань .

Посилання апелянта на позицію Верховного Суду у справах №№ 813/3977/16, 820/4895/18 та 820/4893/18 при вирішенні даної справи колегія суддів до уваги не приймає , оскільки в постановах від 05.03.2019 року у справі №820/4893/18 та від 18.12.2018 року у справі №820/4895/18 суд касаційної інстанції зазначив про неможливість визначення в якості підстави для проведення фактичної перевірки доповідну записку з огляду на те, що відсутні докази того, що саме викладені у ній відомості слугували підставою для прийняття оскаржуваного наказу та у ній не зазначено, що у даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме у формі фактичної перевірки.

У свою чергу, мотивом скасування наказу про проведення перевірки у межах справи №813/3977/16 Верховний Суд у постанові від 18.05.2018 року визначив те, що останній прийнятий поза межами встановленого строку для проведення такого відпрацювання суб`єктів господарювання.

Приймаючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року по справі № 520/624/2020 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя З.Г. Подобайло Судді А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 27.07.2020 року