Постанова

від 27.07.2020 по справі 640/20407/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20407/19 Головуючий у І інстанції - Аверкова В.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року у справі за адміністративного позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твіга Ідея Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твіга Ідея Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративного позовом Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2019 року № 025711213.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що податковий борг не є узгодженим, податкове повідомлення - рішення на підставі якого виникла заборгованість оскаржується в Окружному адміністративному суді міста Києва, а тому нарахування штрафних санкцій є протиправним.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 березня 2019 року № 0205711213.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі вказує на те, що дані перевірки свідчать про порушення Позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість передбачених п. 57.3 ст. 57 з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим повідомленням - рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12 березня 2019 року № 0205711213 ТОВ Твіга Ідея Україна зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% за затримку 27, 27 та 25 календарних днів у сумі 38 121,20 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки від 15 лютого 2019 року № 4001/26-15-12-13-20 Про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ Твіга Ідея Україна (код ЄДРПОУ 39481791) , яким встановлено порушення ТОВ Твіга Ідея Україна граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість передбачених пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України.

Зокрема, заборгованість за податковим повідомленням - рішенням від 20 квітня 2018 року № 5151401 з граничним строком сплати 02 серпня 2018 року сплачувалась Позивачем 27 серпня 2018 року (280300 грн.), 29 серпня 2018 року (78668,9 грн.), 29 серпня 2018 року (22243,1 грн.), 27 вересня 2019 року (69596,9 грн.).

Вважаючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, які порушують його права та інтереси, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0005151401 від 20 квітня 2018 року, та як наслідок воно було скасоване в судовому порядку, то суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування Позивачу штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України)платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 37.2. статті 37 ПК України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

За приписами підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У свою чергу, підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 26.1статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заборгованість виникла за податковим повідомленням - рішенням № 0005151401 від 20 квітня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 459 199,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 367 359,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 91 840,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення оскаржено в судовому порядку, зокрема, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року у справі № 826/12392/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Твіга Ідея Україна" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 23/8, ЄДРПОУ 39481791) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 20 квітня 2018 року № 0005161401 та № 0005151401.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року - залишено без змін.

При цьому, відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження

Тобто, грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0005151401 від 20 квітня 2018 року є скасованим.

Отже, Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0005151401 від 20 квітня 2018 року, та як наслідок скасоване в судовому порядку, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахування Позивачу штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України є неправомірним, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ Твіга Ідея Україна .

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко