Ухвала

від 24.07.2020 по справі 2-3098/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-3098/11

Провадження № 4-с/522/107/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.

при секретарі судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, зацікавлена особа - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілов Валентин Олександрович,

ВСТАНОВИВ:

До суду 09 червня 2020 року надійшла скарга ОСОБА_1 , зацікавлена особа - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілов Валентин Олександрович , згідно якої просила:

- визнати бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича, яка полягає у не вчиненні дій із внесення змін до постанови від 23.08.2019 року про зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк , неправомірною;

- зняти арешт із рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк , накладений постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. від 23.08.2019 року у рамках виконавчого провадження №49735872 щодо виконання виконавчого листа №2-3098/11, виданого 20.10.2015 року Приморським районним судом м. Одеси на користь ПАТ ПУМБ .

Згідно обґрунтувань скарги, у рамках виконавчого провадження № 49735872 з примусового виконання виконавчого листа №2-3098/11, виданого 20 жовтня 2015 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Пумб заборгованості за кредитним договором та договором поруки від 03.12.2007 року у загальній сумі 474 486, 22 дол. США, державним виконавцем була накладено арешт на рахунку заявника, у тому числі на рахунок № НОМЕР_2 . Між тим, на зазначений рахунок заявниці нараховуються кошти по допомозі у зв`язку з народження дитини, про що у свою чергу ОСОБА_1 сповістила державного виконавця. Державним виконавцем 23.08.2019 року було винесено постанову, якою знято арешт із коштів, у частині коштів, які надходять на рахунок заявниці як допомога у зв`язку з народження дитини. Між тим, згідно відповіді АТ Ощадбанк від 24.02.2020 року відповідна постанова виконавця ані до банку, ані до філії банку не надходила.

Заявниця посилалась на те, що вона повторно у квітні зверталась до виконавця, проте жодної відповіді від нього не отримала. Також повторно зверталась до банку та наприкінці травня 2020 року отримала лист АТ Ощадбанк №11/517/924/4037/7020-00с, згідно якого повідомлено про наявність помилки в постанові виконання про зняття арешту від 23.08.2019 року, а саме в написання частини номеру відповідного банківського рахунку, тому постанова залишена без виконання.

Вказувала, що не зважаючи на вимоги ст. 13, 59 Закону України Про виконавче провадження , відповідні виправлення до постанови про зняття арешту державним виконавцем здійсненні не були, чим порушенні права заявниці, оскільки до сих пір вона не може отримати кошти по допомозі у зв`язку з народження дитини. Зазначала, що про порушення свої прав вона дізналась лише 03.06.2020 року та у встановлений строк звернулась до суду з даною скаргою.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду на 17.06.2020 року. Через неявку сторін розгляд справи 17.06.2020 року був відкладений на 24.07.2020 року.

До суду 13.07.2020 року надійшов відзив на скаргу, згідно якого представник зацікавленої особи заперечував проти скарги та просив відмовити. Посилався на те, що дані щодо помилки у постанові про зняття арешту з коштів від 23.08.2019 року боржника не відповідають дійсності, у вказаній постанові вірно зазначено номер рахунку, з якого знято арешт, без помилок, описок та технічних виправлень. Більш того, листом від 03.06.2020 року за вих.. №49735872/20.1/23 відділом до АТ Ощадбанк повторно було направлено постанову про зняття арешту з коштів боржника. Отже, вважає, що при здійсненні своїх повноважень виконавцем були дотриманні вимоги чинного законодавства.

У судовому засіданні 24.07.2020 року були присутні заявниця, яка подану скаргу підтримала та просила задовольнити, знявши арешт із рахунку, на який надходять кошти з допомоги по народженню дитини. Також був присутній представник зацікавленої особи - ОСОБА_2 , який подану скаргу не визнав та заперечував проти її задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно положення ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 74 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів . (ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження )

Згідно положення ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Приватний виконавець здійснює примусове виконання, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ч. 5 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно із ст. 13 Закону України Про виконавче провадження , арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України Про виконавче провадження , стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (частина перша статті 50 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Судом встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження № 49735872 з примусового виконання виконавчого листа №2-3098/11, виданого 20 жовтня 2015 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Пумб заборгованості за кредитним договором та договором поруки від 03.12.2007 року у загальній сумі 474 486, 22 дол. США.

Державним виконавцем Башіловим В.О. у рамках вказаного виконавчого провадження постановою від 28 березня 2018 року була накладено арешт на кошти ОСОБА_1 , у тому числі на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в Філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк .

Зазначене підтверджується листом Філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк від 24.02.2020 року (а.с.7).

Між тим, згідно пояснень заявниці, на вказаний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в Філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк , надходять кошти, а саме одноразова допомога у зв`язку з народженням дитини.

23 серпня 2019 року державним виконавцем Башіловим В.О. винесено постанову, згідно якої постановив зняти арешт із коштів з призначення як кошти по допомозі у зв`язку з народженням дитини та знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (а.с.5-6).

Між тим, вказана постанова про зняття арешту з рахунку заявниці виконана банком не була.

При повторному зверненні заявниці листом від 20.05.2020 року банк Одеське обласне управління АТ Ощадбанк повідомив, що постанова про зняття арешту з коштів відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України від 23.08.2019 року за ВП №49735872 залишена без виконання, оскільки у постанові невірно зазначений рахунок , про що було повідомлено виконавчу службу листом АТ Ощадбанк від 23.09.2019 року.

Судом встановлено, що відповідних виправлень до постанови виконавця про зняття арешту до теперішнього часу внесено не було. Зазначене не спростовано з боку зацікавленої особи.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частинами першою-третьою статті 56 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частин 3, п.1 ч.4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Згідно ч.1 ст. 73 Закону України Про виконавче провадження стягнення не може бути звернено на такі виплати, зокрема, : 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні по справі Хонякіна проти Грузії № 17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Відповідно до ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий на ОСОБА_1 у Філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк , здійснюється зарахування грошових коштів, які є соціальними виплатами, та на які не може бути накладено арешт з метою виконання виконавчого документа. Між тим, до теперішнього часу державним виконавцем відповідних виправлень на виконання листа банку від 23.09.2019 року внесено не було щодо рахунку на UA733288450000026204501196229 та таким чином скаржниця позбавлена права на о тримання вказаних коштів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 в частині щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича, яка полягає у не вчиненні дій із внесення змін до постанови від 23.08.2019 року про зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк , та вважає за можливе дані вимоги задовольнити.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні скарги в частині вимог про зняття арешту з рахунку, оскільки вказані дії є обов`язком виконавця, яким наділено останнього законодавством в галузі виконання судових рішень, та з урахування положень ч.1,2 ст. 451 ЦПК України суд вважає за можливе поновити порушене право заявника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) шляхом зобов`язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича внести зміни до постанови від 23.08.2019 року про зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк .

На підставі викладеного та керуючись 124 Конституції України, Законом України Про виконавче провадження , ст.ст.2, 4, 10-12, 43, 48, 76, 81, 89, 247, 258, 259, 260, 263, 268, 447, 450-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, зацікавлена особа - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілов Валентин Олександрович, - задовольнити частково .

Визнати бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича, яка полягає у не вчиненні дій із внесення змін до постанови від 23.08.2019 року про зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк , неправомірною.

Поновити порушене право заявника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) шляхом зобов`язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича внести зміни до постанови від 23.08.2019 року про зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк .

В іншій частині - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Повний текст ухвали суду складено 27.07.2020 року.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси Домусчі Л.В.