Постанова

від 13.07.2020 по справі 760/24496/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/24496/19 Головуючий 1 інстанція - Оксюта Т.Г.

Провадження № 22-ц/824/4848/2020 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 липня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Березовенко Р.В., Лівінського С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю І.В. Трейд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2019 року ТОВ І.В. Трейд звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 17723,17 грн., інфляційні збитки в сумі 3526,73 грн., 3% річних в сумі 962,54 грн., всього 22212,44 грн. та судові витрати.

В обґрунтування вимог посилався нате , що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Товариство, як забудовник, до моменту передачі будинку Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку чи іншій обслуговуючій організації надає послуги з утримання будинку і прибудинкової території та надає комунальні послуги мешканцям будинку.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до п.п. 5.4.4 договору №35 купівлі-продажу майнових прав від 29.05.2015 року зобовязалась протягом 30 робочих днів після отримання від продавця повідомлення про введення в експлуатацію об'єкту капітального будівництва, укласти з експлуатуючою організацією договір на утримання та обслуговування об`єкту нерухомості.

Однак, всупереч умовам договору відповідач не уклала договору на утримання та обслуговування об`єкту нерухомості з позивачем, який надає послуги по утриманню будинку.

У відповідності до п.п. 7.3 договору №35 купівлі-продажу майнових прав від 29.05.2015 року, відповідач зобовязана відшкодувати позивачу понесені продавцем та/або експлуатуючою організацією витрати, повязані з утриманням об`єкту нерухомості та сплатити пеню в розмірі 1% від вартості майнових прав на об`єкт нерухомості за кожен місяць прострочення виконання своїх зобовязань.

Позивач неодноразово направляв відповідачу претензії щодо сплати заборгованості. Однак, вказана заборгованість сплачена не була, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю І.В. Трейд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "І.В.Трейд" заборгованість в розмірі 22212,44 грн. та судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з не повним та всебічним дослідженням всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалось на те, що позивач не є виконавцем чи виробником у сфері житлово-комунальних послуг, а він як забудовник лише несе затрати на утримання будинку до передачі на обслуговування ОСББ чи іншому управителю.

Натомість, зазначив, що самостійно визначив себе, як експлуатуючу організацію , тобто балансоутримувача та виконавця житлово-комунальних послуг.

При цьому не затвердив таке рішення жодним внутрішнім актом товариства та не повідомив про нього жодного із співвласників будинку.

Просила, скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю І.В. Трейд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі .

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2015 року між ТОВ І.В. Трейд та ОСОБА_1 укладено договір № 35 купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

05.09.2016 року між ТОВ І.В. Трейд та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі об`єкту нерухомості (квартири).

Згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 23 серпня 2019 року, ОСОБА_1 зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 , 21 листопада 2018 року.

Також встановлено, що ТОВ І.В. Трейд до моменту передачі будинку на обслуговування ОСББ (яке відбулося в січні 2019 року) отримує послуги від постачальників таких послуг на утримання будинку по АДРЕСА_1 в тому числі ОСОБА_1 рахунки на компенсацію затрат, які фактично позивач витратив на утримання будинку пропорційно площі нерухомого майна, майнові права на яке придбала відповідач на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №35 від 29.05.2015 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 ще не був переданий ОСББ чи іншому управителю, то продавець мав законне право на отримання відшкодування витрат (компенсацію) на утримання квартири ОСОБА_1 , а відповідач відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав зобов`язаний відшкодувати такі витрати, які надаються в рахунках щомісяця.

З акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01 січня 2017 року по 29 липня 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 17723,17 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, відповідно до яких відповідач зобов`язалась сплатити на користь товариства грошові кошти як компенсацію його витрат у зв`язку із експлуатацією будинку та за той період, поки будинок не буде переданий ОСББ чи іншому управителю. Судом першої інстанції було також вказано , що предметом позову не є стягнення витрат з оплати житлово-комунальних послуг.

Однак,з вищенаведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитись неможе , виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29.05.2015 року між ТОВ І.В. Трейд та ОСОБА_1 укладено договір № 35 купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Предметом договору є купівля-продаж майнових прав, при цьому договір містить також наступні умови, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог:

підпункт 5.4.4: покупець зобов`язується протягом 30 робочих днів після отримання від продавця повідомлення про введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію укласти з експлуатуючою організацією договір на утримання та обслуговування об`єкту нерухомості.

підпункт 5.4.10: покупець зобов`язується у випадку виконання ремонтних робіт в обєкті нерухомості до моменту введення обєкту капітального будівництва в експлуатацію, або до моменту укладання договору з експлуатуючою організацією, сплачувати продавцю комунальні витрати - за постачання води та водовідведення, електроенергію та інше, відповідно до цін, за якими ці послуги отримує продавець від їх постачальників.

Повідомленням про введення в експлуатацію об`єкту капітального будівництва №229 від 16 вересня 2016 року (а.с.24) на адресу ОСОБА_1 , що зазначена в Договорі №35, останню проінформовано про введення будинку в експлуатацію.

Відправлення зазначеного повідомлення підтверджується даними Списку №20918 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 19 вересня 2016 року (а.с.25 ).

05 вересня 2016 року між ТОВ І.В. Трейд та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі об`єкту нерухомості (квартири).

Згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 23 серпня 2019 року, ОСОБА_1 зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 , 21 листопада 2018 року.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, виплатити гроші тощо або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов`язків щодо обраного ними кола відносин.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України встановлено обов`язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів звертає свою увагу на те, щопозивач обґрунтовує свій позов тим, що ним понесені витрати, які відповідно до умов договору має компенсувати відповідач.

Ураховуючи закріплені правила про доказування, ТОВ "І.В. Трейд", звертаючись із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 компенсації витрат у зв`язку із експлуатацією будинку та постачання до нього води, електроенергії тощо, має довести, що такі витрати фактично були, вони є типовими для експлуатації будинку та проживання людей, зобов`язання з їх здійснення засновані на договорі з відповідним постачальником послуг та з цих договорів є можливість установити розміри витрат, які понесло товариство і які має компенсувати власник квартири.

Обов`язок доведення здійснених витрат передбачений цивільним процесуальним законом, відповідно до якого розглядається спір, а також зазначене безпосередньо випливає з підпункту 5.4.10 Договору №35, який вказує, що сплата витрат здійснюється відповідно до цін, за якими ці послуги отримує продавець (ТОВ "І.В. Трейд") від їх постачальників.

Натомість , будь-яких доказів на підтвердження позовних вимог в цій частині не надано.

Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01 січня 2017 року по 29 липня 2019 року (а.с.62) складений лише товариством, без участі ОСОБА_1 та не є тим документом, який може підтвердити фактичні витрати товариства.

Дані рахунки на оплату за період з січня 2017 по липень 2019 року (а.с.34-61 ), пред`явлені ОСОБА_1 товариством та не підтверджують фактичних витрат товариства.

Окрім того, позивачем надано відомості із визначенням складових загальної суми витрат, нарахованої за кожний місяць окремо, аналіз яких також не дає підстав для висновку про доведеність фактичних витрат позивача та нормативного або договірного обґрунтування зазначених ним тарифів.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене та задовольняючи апеляційну скаргу про відмову у задоволені позову, бере до уваги те, що підставою позову у цій справі є відшкодування фактично понесених витрат ТОВ "І.В. Трейд", що пов`язані з обслуговуванням та утриманням будинку АДРЕСА_1 , обов`язок доказування розміру цих витрат покладається на позивача.

Проте підстав застосування конкретних тарифів та їх формування, даних про складові витрат на утримання будинку та прибудинкової території, даних про укладені договори (зокрема, щодо залучення служби охорони та консьєржів), доказів про фактично понесені витрати щодо цього об`єкту нерухомості, які підлягали б відшкодуванню, позивачем не надано.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції ставиться критично до нарахування інфляційних та 3% річних, так як строк виконання зобов`язання не встановлений ні договором ні законом, відповідач не є боржником, який прострочив виконання зобов`язання, тому такі нарахування на думку колегії суддів є безпідставними.

Отже, висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову із зазначених вище підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2881 ,50 грн. витрат, пов 'язанних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,376,381,382,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішенням.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "І.В. Трейд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І.В. Трейд" (код ЄДРЮОФОПГФ 32111502, м.Київ, вул. Тургенєвська, 44, н.п. 54) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 2881,50 грн. витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді Р.В. Березовенко

С.В. Лівінський