Ухвала

від 22.07.2020 по справі 202/4374/20

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/4374/20

Провадження № 1-кс/202/5285/2020

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

22 липня 2020 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт у кримінальному провадженні № 12020040000000429 від 12.05. 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020040000000429від 12.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

20 липня 2020 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040000000429.

Дане клопотання,згідно зпротоколом автоматичноговизначення слідчогосудді,було переданослідчому судді20липня 2020 року.

Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_5 27.10.2016 на підставі підробленого Розпорядження голови Державної адміністрації № 284 від 28.10.2010 року, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією року у приватного нотаріуса ОСОБА_6 зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:01:064:0009, площею 2,3421 га з цільовим призначенням земельної ділянки «для ведення особистого селянського господарства», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Піщанська с/рада.

15.06.2020 отримано інформацію щодо того, що розпорядження голови Новомосковської райдержадміністрації за №284-р-10 зареєстровано іншою датою та не стосується відведення земельної ділянки ОСОБА_7

24.06.2020 винесено постанову про визнання речовим доказом земельної ділянки з кадастровим номером № 1223285500:01:064:0009.

Застосування вищевказаного заходу забезпечення кримінального провадження обумовлено необхідністю збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме майно

Свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду клопотання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, немає.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що право власності на частину нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , набуті кримінально протиправним шляхом, з метою запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження, що призведе до ускладнення здійснення досудового розслідування та поновлення прав потерпілої сторони, необхідно накласти арешт на вищевказане нерухоме майно.

Наведене зумовило слідчого звернутись до слідчого судді з відповідним клопотанням про арешт майна.

Слідчий у судове засідання не з`явився, подав заяву, відповідно до якої просив здійснювати розгляд клопотання без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Не обґрунтовано і наявність обставин, передбачених частинами 3-6 ст. 170 КПК щодо випадків, у яких накладається арешт з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 170 КПК.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та формального посилання на положення ст. ст. 131, 132, 170, 171 КПК без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

На підставі вище викладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, оскільки слідчим не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вимог клопотання.

На підставівикладеного ікеруючись ст.ст.170-173КПК України,слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання слідчого СУГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_3 ,погоджене зпрокурором Дніпропетровськоїмісцевої прокуратури№ 3Дніпропетровської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040000000429 від 12.05. 2020 року - відмовити.

Повний текст ухвали буде проголошено 24 липня 2020 року о 14 год. 30 хв.

Ухвала можебути оскарженадо Дніпровськогоапеляційного суду,шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Слідчий суддя ОСОБА_1