Рішення

від 15.07.2020 по справі 910/730/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2020Справа № 910/730/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Яценко Я.М., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/730/20

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельське АТП"

(45006, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 154; ідентифікаційний код: 39374520)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбівей Україна"

(01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13 літ. А; ідентифікаційний код: 39683991)

про стягнення 431 351,22 грн

Представники сторін :

від позивача: Олейник І.Ю., ордер серії АС № 1004562 від 11.03.2020;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельське АТП" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбівей Україна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 431 351,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за Договором № ПРВ-124/26-09/17 про продаж проїзних документів (квитків) від 26.09.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/730/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2020.

У підготовче засідання 11.03.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

У підготовчому засіданні 11.03.2020 судом було оголошено перерву до 08.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було викликано у підготовче засідання на 08.04.2020.

Підготовче засідання, призначене на 08.04.2020 на 14:45 год., не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/730/20 призначено на 17.06.2020.

У підготовче засідання 17.06.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, явка представників сторін у підготовче засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 17.06.2020 присутнім представником позивача було надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.07.2020.

У судове засідання 15.07.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.07.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.09.2017 між Товариством з додатковою відповідальністю "Ковельське АТП" (далі - принципал, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віз-Транс", яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбівей Україна" (далі - посередник, відповідач) було укладено Договір № ПРВ-124/26-09/17 про продаж проїзних документів (квитків) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого посередник зобов`язується за винагороду, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надавати послуги з продажу юридичним та фізичним особам (далі - клієнти) проїзних документів (квитків) на внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та багажу принципалом (далі - рейси), а принципал зобов`язується надати інформацію посереднику щодо вартості проїзних документів (квитків), маршрутів перевезення, типу рейсу, кількість місць, що належать до продажу, умови повернення вартості проїзних документів (квитків) та іншу інформацію необхідну посереднику для здійснення ним своїх зобов`язань.

За умовами підпунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.13 пункту 2.1 Договору посередник зобов`язаний діяти від імені, в інтересах і за рахунок принципала, в межах умов цього Договору; своєчасно перераховувати грошові кошти за реалізацію проїзних документів (квитків) на рейси принципала за вирахуванням загальної посередницької винагороди, встановленої Договором; надавати принципалу Акт (звіт) приймання-передачі наданих послуг в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна сума винагороди посередника за цим Договором становить 12 % від вартості (тарифу) реалізованого посередником проїзного документу (квитка), встановленої принципалом в Додатках до Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору розрахунок за реалізовані проїзні документи (квитки) здійснюється на підставі звіту посередника в наступному порядку:

3.4.1 період з 01 по 10 число поточного місяця включно;

3.4.2 період з 11 по 20 число поточного місяця включно;

3.4.3 період з 21 по останнє число поточного місяця включно.

У пункті 3.6 Договору сторони домовились, що протягом 10 (десяти) робочих днів після закінчення останнього розрахункового періоду, визначеного п. 3.4.3 Договору, посередник направляє принципалу Акт (звіт) приймання-передачі наданих послуг. Остаточний розрахунок за звітний місяць між сторонами здійснюється на підставі підписаного уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі наданих послуг.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року, а стосовно грошових зобов`язань до повного їх виконання (пункт 8.3 Договору).

За умовами пункту 8.4 Договору якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свій намір щодо його розірвання, договір вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах на кожний наступний календарний рік.

За твердженнями позивача, відповідно до підписаних сторонами Актів (звітів) приймання-передачі наданих послуг за Договором з дати його укладення по 30.11.2019 відповідач був зобов`язаний перерахувати на рахунок позивача вартість реалізованих проїзних документів (квитків) в загальному розмірі 3 497 840,36 грн, проте відповідач свої зобов`язання за Договором виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 3 066 489,14 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 431 351,22 грн.

Як зазначає позивач, вказана заборгованість за Договором виникла у зв`язку з неоплатою відповідачем вартості реалізованих проїзних документів (квитків) за наступними Актами (Звітами) приймання-передачі наданих послуг, а саме:

№ 247 від 31.07.2019 на суму 154 171,95 грн (з яких відповідачем оплачено 60 653,47 грн);

№ 281 від 31.08.2019 на суму 118 368,33 грн;

№ 323 від 30.09.2019 на суму 105 952,40 грн;

№ 357 від 31.10.2019 на суму 85 994,69 грн;

№ 358 від 11.11.2019 на суму 27 517,32 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач направив відповідачу претензію-вимогу № 02/12/1 від 02.12.2019 на суму 431 351,22 грн (докази направлення вказаної претензії-вимоги містяться в матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач повністю не перерахував позивачу вартість реалізованих проїзних документів (квитків), позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором в розмірі 431 351,22 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження наміру сторін щодо розірвання Договору, відповідно до п. 8.4 Договору, він вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах на кожний наступний календарний рік.

Суд вважає помилковим посилання позивача на те, що укладений сторонами Договір є Договором про надання послуг, оскільки предметом укладеного між сторонами Договору є надання відповідачем як посередником за винагороду послуг з продажу квитків, при цьому, за умовами Договору, відповідач діє від імені, в інтересах та за рахунок позивача.

За висновком суду, за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором доручення (агентським договором), який підпадає під правове регулювання глави 31 Господарського кодексу України та глави 68 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

За приписами статті 296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають у разі:

надання суб`єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

схвалення суб`єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб`єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

У відповідності до частин 1, 2 статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 1000 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Суд встановив факт надання відповідачем послуг з реалізації проїзних документів (квитків) та їх прийняття позивачем про що свідчать підписані сторонами та скріплені їхніми печатками Акти (Звіти) приймання-передачі наданих послуг: № 247 від 31.07.2019, № 281 від 31.08.2019, № 323 від 30.09.2019, № 357 від 31.10.2019 та № 358 від 11.11.2019, загальна вартість реалізованих проїзних документів (квитків), за вирахуванням винагороди відповідача за Договором, становить 492 004,69 грн, з яких, як зазначає позивач, відповідачем було оплачено 60 653,47 грн.

Зі змісту укладеного сторонами Договору вбачається, що сторони не передбачили строку щодо перерахування відповідачем вартості реалізованих ним проїзних документів (квитків) позивачу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що позивач направив відповідачу претензію-вимогу № 02/12/1 від 02.12.2019, в якій вимагав у відповідача протягом 10 днів з дати отримання вказаної претензії-вимоги погасити заборгованість за Договором в розмірі 431 351,22 грн.

Доказів виконання вказаної претензії-вимоги відповідачем матеріали справи не містять, заборгованість за Договором відповідачем не погашена.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність заборгованості у відповідача за Договором в розмірі 431 351,22 грн підтверджується також наявним у матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками Актом звірки взаєморозрахунків станом на 13.11.2019.

Відповідно до вимог чинного законодавства України акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Таким чином, оскільки інформація, відображена в Акті звірки взаєморозрахунків, підтверджена первинними документами (зазначені вище Акти (Звіти) приймання-передачі наданих послуг) і вказаний акт містить підписи уповноважених осіб сторін, суд приймає вказаний Акт звірки взаєморозрахунків як належний доказ на підтвердження визнання відповідачем заборгованості за Договором в розмірі 431 351,22 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 431 351,22 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 470,27 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат позивач зазначив, що у зв`язку з розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у встановлені процесуальним законом порядку та строк, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбівей Україна" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13 літ. А; ідентифікаційний код: 39683991) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельське АТП" (45006, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 154; ідентифікаційний код: 39374520) заборгованість в розмірі 431 351 (чотириста тридцять одна тисяча триста п`ятдесят одна) грн 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 470 (шість тисяч чотириста сімдесят) грн 27 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.07.2020

Суддя О.В. Нечай