Постанова

від 28.07.2020 по справі 910/2436/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2020 р. Справа№ 910/2436/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 (повний текст рішення складено 05.05.2020)

у справі №910/2436/20 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 4078,40 грн,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Залізниця) про стягнення 4078,40 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснював перевезення вантажу - вагонів залізничних на власних осях зі станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці до станції Кролевець Південно-Західної залізниці, при цьому відповідачем було допущено перевищення терміну доставки вантажу, тому позивачем нарахований штраф у відповідності до ст.116 Статуту залізниць України.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, відповідно до ч.2 ст.116 Статуту залізниць України він звільняється від сплати штрафу, оскільки позивачем вантаж не був вивезений впродовж доби після повідомлення про прибуття. Також заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки справа є малозначною і позивачем було подано декілька однотипних позовів щодо стягнення штрафу по різним накладним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 травня 2020 року позов задоволено.

З Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" штраф в розмірі 4078 грн 40 коп., 2 000 грн 00 коп. витрат на професійну допомогу та судовий збір в розмірі 2 102 грн 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем вантаж не був вивезений впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу, що підтверджується актами загальної форми, тому відповідач, на підставі ч.2 ст.116 Статуту залізниць України, звільняється від сплати штрафу. Спір є малозначним, а справа не є складною, тому відповідач просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 04 липня 2020 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки адвокатом на надання юридичних послуг у даній справі витрачено 380 хвилин, вартість наданих послуг складає 6333,34грн, однак за згодою сторін була зменшена до 4000 грн. У той же час, відповідачем жодного доказу на спростування розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано. Позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, однак його претензії були безпідставно відхилені, тому позивач вимушений був понести витрати на професійну правничу допомогу, а факт наявності аналогічних спорів між сторонами не спростовує розміру понесених витрат конкретно у даній справі. Також вказує, що позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн, докази чого будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача, об`єднано у одне апеляційне провадження розгляд апеляційних скарг позивача і відповідача, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 15 липня 2020 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

25 червня 2020 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому він заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що відповідачем було порушено строки перевезення вантажу, що ним не спростовано; вантаж прибув на станцію призначення 01.10.2019, про що позивача було повідомлено о 21 год. 20 хв. і наступного дня, 02.10.2019 в проміжок часу з 09 год. 42 хв. по 09 год. 43 хв. позивачем здійснено розкредитування перевізних документів. У графі 49 накладних містяться відмітки про складання актів загальної форми щодо збільшення терміну доставки, однак позивачу на підпис вказані акти не надавались, про затримку вагонів його не було проінформовано, також ці акти не були подані до суду. При цьому відповідач у скарзі посилається на інші акти, які були складені вже після прибуття вантажу з порушенням терміну доставки, у зв`язку із очікуванням звільнення вантажного фронту. Відповідачем невірно тлумачиться положення ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України, якою передбачено звільнення від сплати штрафу у разі не вивезення одержувачем вантажу протягом доби або якщо одержувач в цей же термін не розкредитує перевізні документи. По перевезенням, які розглядаються у даній справі, позивачем своєчасно були розкредитовані перевізні документи, а тому відсутні підстави для звільнення Залізниці від сплати штрафу.

13 липня 2020 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому він заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що дана справа є малозначною, її розгляд здійснюється без проведення засідань, позовні вимоги стосуються лише кількох залізничних накладних, у провадженні судів перебувають на розгляді чисельні ідентичні справи між цими сторонами, предметом розгляду яких є по декілька залізничних накладних і стягнення малозначних сум. Враховуючи, що позивач регулярно звертається до суду з подібними позовами, які потребують лише розроблення один раз проекту позовної заяви, а в подальшому лише оновлення інформації технічного характеру, звернення до суду з подібними позовами не потребує спеціальних знань.

Також 13 липня 2020 року від відповідача надійшла відповідь на відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, у якій він вказує, що відповідачем вірно тлумачаться положення ч.2 ст. 116 Статуту і оскільки відповідачем не було вивезено вантаж впродовж доби після отримання повідомлення про прибуття, це є підставою для звільнення Залізниці від сплати штрафу. Акти загальної форми, вказані у графі 49 накладних, були складені на шляху прямування, а акти загальної форми від 02.10.2019 та від 04.10.2019 були складені після прибуття, тому не підлягали внесенню до графи 49 накладних, однак вони підтверджують факт не вивезення позивачем вантажу.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги сторін, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги позивача і відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07 лютого 2018 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як перевізником, було укладено договір про надання послуг №07153/ПЗ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Товариства, і проведення розрахунків за ці послуги.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 8.1 договору сторони домовилися про використання електронного документообігу.

Згідно з пунктом 8.8 договору, у разі судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

За умовами пункту 12.1 цієї угоди остання вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20 лютого 2018 року до 31 грудня 2018 року. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

17.09.2019 року відправником (позивачем) зі станції відправлення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці до станції призначення - Кролевець Південно-Західної залізниці здійснювалось перевезення вантажу - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку, одержувачем якого є позивач, що підтверджується залізничною накладною №40059495. Відстань перевезення - 874 км (графа 30), вантаж прибув 01.10.2019 (графа 51), одержувача повідомлено 01.10.2019 о 21-20, розкредитування перевізних документів здійснено представником одержувача 02.10.2019 о 09-43 (графа 53). У графі 59 також зазначено "Акт від 20.09.2019 №11441 про Тер.дост.вант.зб 4 доби в меж. ДН-З зг. П.2.9 нак. 644 від 21.11.2000".

22.09.2019 року відправником (позивачем) зі станції відправлення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці до станції призначення - Кролевець Південно-Західної залізниці здійснювалось перевезення вантажу - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку, одержувачем якого є позивач, що підтверджується залізничними накладними №№ 40218273, 40218265, 4021840, 4021899, 40218257, 40218281, 40218232. Відстань перевезення - 874 км (графа 30), вантаж прибув 01.10.2019 (графа 51), одержувача повідомлено 01.10.2019 о 21-20, розкредитування перевізних документів здійснено представником одержувача 02.10.2019 о 09-42 та о 09-43 (графа 53).

У графі 59 накладних №40218273, 40218265, 4021840, 4021899, 40218257 зазначено: "Акт від 24.09.2019 №1849 про строк дост.увел. на 1 сутки согл. прк. №644 п.2.9 від 21.11.00. Акт від 25.09.2019 №11869 про терм.дост.вант.збіл.3доби в меж ДНЗ зг.п.2.9 наказ 644 21.11".

У графі 59 накладних №40218281, 40218232 зазначено: "Акт від 17.09.2019 №1849 про строк дост.увел. на 1 сутки согл. прк. №644 п.2.9 від 21.11.00. Акт від 25.09.2019 №11869 про терм.дост.вант.збіл.3доби в меж ДНЗ зг.п.2.9 наказ 644 21.11".

Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644(із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №865/5086 (далі - Правила), граничний термін доставки вантажу по вказаним перевізним документам, з врахуванням відстані - 874 км та типу (вагонні відправки), становить 6 діб.

Вантаж по накладній №40059495, прийнятий до перевезення 17.09.2019, кінцевий строк доставки 23.09.2019, однак фактично доставлений 01.10.2019 з простроченням 7 діб.

По іншим накладним вантаж прийнятий до перевезення 22.09.2019, кінцевий строк доставки 28.09.2019, однак фактично доставлений 01.10.2019, з простроченням 2 доби.

У зв`язку із вказаними обставинами позивачем 02 жовтня 2019 року на адресу відповідача направлено три претензії про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в загальній сумі 4 078,40 грн.

Листами від 17.01.2020 відповідач відмовив у задоволенні вказаних претензій з посиланням на те, що згідно актів загальної форми від 02.10.2019 та від 04.10.2019, а також пам`яток про подання вагонів, вагони простоювали на коліях станції в очікуванні звільнення вантажного фронту до 04.10.2019, отже, одержувач не вивіз вантаж зі станції після отримання повідомлення про прибуття вантажу, що звільняє Залізницю від сплати штрафу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на порушення відповідачем термінів доставки вантажу за вказаними накладними, визначених статтею 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут) та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв`язку з чим просив суд на підставі статті 116 Статуту стягнути з відповідача 4078,40 грн. штрафу. Також просив стягнути 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він звільняється від сплати штрафу, оскільки позивачем вантаж не був вивезений впродовж доби після повідомлення про прибуття.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості. Також суд першої інстанції прийшов до висновку щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому вважав за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на відповідача, на 50%.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та щодо розподілу судових витрат з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Як передбачено ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Як підтверджується матеріалами справи, на підставі договору №07153/ПЗ-2018 відповідачем було взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

За пунктами 1.1, 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на __число __місяць" (пункт 2.1 Правил).

Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу, а також у разі переадресування вантажів.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).

Дослідивши наявні у матеріалах справи копії накладних, апеляційним господарським судом встановлено, що у них (графа 49) містяться посилання на акти від 17.09.2019 №1849, від 20.09.2019 №11441, від 25.09.2019 №1849, від 25.09.2019 №11869 щодо продовження терміну доставки, однак позивач заперечує факт одержання цих актів для підписання, а відповідач копії актів до матеріалів справи не надав. При цьому, вказані відмітки не завірені підписом працівника відповідної станції.

Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом.

Відповідно до пункту 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відправлений позивачу вантаж було доставлено Залізницею лише 01 жовтня 2019 року, про що свідчить відмітка у графі 51 накладних, тобто, з простроченням на 7 діб по накладній від 17.09.2019 та на 2 доби по семи накладним від 22.09.2019. Наступного дня позивачем було здійснено розкредитування відповідних перевізних документів.

Нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується відміткою у графі 52 "календарний штемпель видачі вантажу" вищевказаних накладних, вантаж відповідачем видано позивачу 02 жовтня 2019 року.

Відповідачем обставини фактичного прострочення виконання свого зобов`язання із вчасної доставки вантажу не спростовано.

Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу склала 4078,40 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за вищенаведеними накладними, проведеного позивачем окремо по кожному перевізному документу з урахуванням визначеної у накладній суми провізної плати для кожного вагону, апеляційний господарський суд встановив правомірність задоволення місцевим господарським судом позову про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4078,40 грн.

В апеляційній скарзі, як і при розгляді справи у суді першої інстанції, відповідач зазначав про те, що з вини позивача спірні вагони вивезені зі станції пізніше ніж через добу з моменту повідомлення про їх прибуття. Вказана обставина підтверджується долученими до матеріалів справи актами загальної форми, а також пам`ятками про подавання вагонів.

Доводи щодо несвоєчасності вивезення вагонів позивачем, що, на думку відповідача, звільняє його від сплати штрафу, не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 116 Статуту, штраф за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

З системного аналізу вказаної норми випливає, що у разі якщо одержувач вивіз вантаж впродовж доби або якщо в цей же термін розкредитував перевізні документи - штраф підлягає сплаті залізницею.

Як встановлено матеріалами справи, розкредитування перевізних документів на вантаж, що прибув, здійснено позивачем 02.10.2019 о 09 год. 42 хв. та 09 год. 43 хв. (гр. 52, 53 залізничних накладних), тобто, в межах строку, встановленого приписами ст. 116 Статуту.

Крім того, відповідно до додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, графа 52 залізничної накладної "Календарний штемпель видачі вантажу" заповнюється залізницею самостійно. Тобто, самим відповідачем зазначено дату видачі вантажу - 02.10.2019, а акти загальної форми від 02.10.2019 та від 04.10.2019, щодо очікування звільнення вантажного фронту, не спростовують факту порушення терміну доставки вантажу та не є підставою для звільнення відповідача від сплати штрафу.

Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд виходить за наступного.

У силу статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати [крім судового збору], пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

За вимогами частин 5, 8 зазначеної статті під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2019 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" та адвокатом Накоп`юком Ярославом Володимировчем, ордер, виданий на підставі вищезазначеного договору, на надання правничої допомоги №1002411 від 03.02.2019, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Накоп`юку Ярославу Володимировчу Серія ЧК №001243 від 16.12.2019, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 01-02/15 від 13.01.2020 з переліком наданих юридичних послуг та рахунок на оплату № 01-02/15 від 13.01.2020.

Згідно акту виконаних робіт №01-02/15 загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалась правова допомога адвокатом, становить 380 хвилин, а саме: правовий аналіз відповідей АТ "Укрзалізниця" - 20 хвилин консультація щодо порядку стягнення штрафу - 40 хвилин; підготовча робота для складання позовної заяви, збір документів, копіювання документів, аналіз законодавства та судової практики - 120 хвилин; складання позовної заяви - 200 хвилин; вартість послуг становить 4000 грн.

Також, позивачем долучено платіжне доручення №367 від 13.01.2020 про сплату за послуги з правничої допомоги згідно договору № 01-02 від 03.02.2019 на загальну суму 4 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти стягнення вказаних витрат на правничу допомогу, посилаючись на не співмірність витрат зі складністю справи та на те, що адвокатом вже було здійснено підготовку в аналогічних справах.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19 і від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18 Верховний Суд зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 звернув увагу на необхідність оцінки дій адвоката (щодо вивчення апеляційної скарги, підготовки до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо) за критерієм обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

А в постанові від 01.08.2019 у справі №915/237/18 Верховний Суд дійшов висновку, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд першої інстанції при розгляді даної справи прийшов до висновку щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим, оскільки ціна спору в даній справі становить 4078,40 грн, а характер спірних правовідносин та предмет доказування, свідчать про на незначну складність даної справи. Крім того, оскільки адвокатом вже надавалась правова допомога в аналогічних справах, то необґрунтованим є витрачання часу на опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, дана справа не є складною, оскільки стосується стягнення штрафних санкцій згідно восьми накладних та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити при здійсненні підготовчої роботи; до розміру судових витрат позивачем, серед іншого, включено копіювання документів, проте, такі витрат не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу; справа є малозначною та потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України, а відтак, вивчення судової практики у даній категорії спору не є необхідним; з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що у період з 01.01.2020 було ухвалено більше 50 судових рішень за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафів за несвоєчасну доставку вантажу, у кожній з яких позивачем було заявлено до стягнення і витрати на професійну правничу допомогу, надану двома адвокатами, - Накоп`юк Ярославом Володимировичем та Драченко Владиславом Вікторовичем .

Вказані обставини свідчать про те, що позивач у цій справі не потребував консультації щодо порядку стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, оскільки такий порядок вочевидь є йому відомий, а вказані адвокати при наданні юридичних послуг у цій справі не потребували багато часу для підготовчої роботи для складення позовної заяви, зокрема, аналізу законодавства та судової практики, а також для складання позовної заяви

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений до 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи позивача і відповідача по суті їх апеляційних скарг в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05 травня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.07.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко