Рішення

від 15.07.2020 по справі 910/14665/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2020Справа № 910/14665/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Яценко Я.М., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/14665/19

за позовом Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури

(21011, м. Вінниця, пров. Цегельний, буд. 8)

в інтересах держави в особі Вінницької міської ради

(21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 59; ідентифікаційний код: 25512617)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп"

(01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; ідентифікаційний код: 37333655)

про стягнення 204 145,28 грн

Представники учасників справи :

від прокурора: Бондарчук І.П., за посвідченням;

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Гордієнко І.С., довіреність вих. № 490/07 від 10.07.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницької міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" (далі - відповідач) про стягнення 204 145,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як користувач земельної ділянки, площею 0,5622 га (кадастровий номер 0510100000:03:034:0084) на пров. Костя Широцького, 14-Д, м. Вінниця, без достатньої правової підстави, за рахунок власника (позивача) цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти в сумі 204 145,28 грн, які мав сплачувати за користування земельною ділянкою, зобов`язаний повернути вказані грошові кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

06.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14665/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2019.

02.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло пояснення щодо неотримання відзиву від відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче судове засідання, призначене на 11.12.2019, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному, підготовче судове засідання у справі призначено на 16.01.2020.

21.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 16.01.2020 на 16:50 год. у справі №910/14665/19 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 у задоволенні клопотання позивача про участь у підготовчому судовому засіданні 16.01.2020 на 16:50 год. в режимі відеоконференції у справі № 910/14665/19 було відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" було залишено без розгляду.

16.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 16.01.2020 з`явилися прокурор та представник відповідача, представник позивача у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, проте 11.01.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника, яке було задоволене судом.

У підготовчому засіданні 16.01.2020 судом відкладено розгляд клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та продовження строку для подання відзиву до наступного судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 12.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було викликано в підготовче засідання на 12.02.2020.

23.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, з посиланням на судове рішення у справі № 902/1592/15, яка набрало законної сили, відповідач вказує, що протягом 2015 - 2018 років судами розглядалось питання щодо укладення в судовому порядку договору оренди земельної ділянки, з метою припинення бездіяльності Вінницької міської ради, пов`язаної з ухиленням позивача від укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване майно, яке належить відповідачу. З огляду на викладене, а також зважаючи на неодноразові звернення відповідача до позивача з проханнями вирішити питання щодо користування земельною ділянкою, відповідач зазначає, що упродовж спірного періоду (17.07.2016 по 17.07.2019) вживав необхідних заходів для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, натомість внаслідок бездіяльності позивача відповідач до цього часу не може оформити відповідний договір оренди земельної ділянки, прокурором і позивачем не надано доказів ухилення відповідача від розробки проекту землеустрою, укладення договору оренди земельної ділянки або перешкоджання позивачу в отриманні доходу від оренди земельної ділянки. Відповідач звертає увагу суду, що рішення позивача у частині встановлення відповідачу орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки було скасовано в судовому порядку (справа № 902/1592/15), з огляду на неукладення між позивачем та відповідачем відповідного договору оренди земельної ділянки, відповідач, на його думку, позбавлений можливості сплачувати плату за землю.

27.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вказує, що відзив не містить вказівок щодо незгоди з обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, нездійснення сплати земельного податку в розмірі 1 % за фактичне використання земельної ділянки. Крім того, позивач звертає увагу суду, що відповідач помилково зазначає про відсутність вини у своїх діях, оскільки спірні правовідносини є кондикційними, відтак відповідач як фактичний користувач земельною ділянкою безпідставно зберіг у себе грошові кошти за користування земельною ділянкою та, на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобов`язаний повернути вказані грошові кошти власнику земельної ділянки.

27.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло також заперечення проти клопотання щодо зупинення провадження у справі.

06.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшли заперечення проти клопотання щодо продовження строку для подачі відзиву та заперечення проти клопотання щодо зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 12.02.2020 з`явилися представники учасників справи.

У підготовчому судовому засіданні 12.02.2020 судом було частково задоволено клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву та встановлено відповідачу строк для подання відзиву разом з доказами направлення його іншим учасникам справи - 2 дні від дати цього підготовчого засідання, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, прийнято відповідь позивача на відзив до розгляду та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 26.02.2020.

14.02.2020 (у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання разом з доказами направлення відзиву іншим учасникам справи.

21.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

24.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої прокурор заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вказує, що відзив не містить вказівок щодо незгоди з обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, нездійснення сплати земельного податку в розмірі 1 % за фактичне використання земельної ділянки. Крім того, прокурор звертає увагу суду, що відповідач помилково зазначає про відсутність вини у своїх діях, оскільки спірні правовідносини є кондикційними, відтак відповідач як фактичний користувач земельною ділянкою безпідставно зберіг у себе грошові кошти за користування земельною ділянкою та, на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобов`язаний повернути вказані грошові кошти власнику земельної ділянки.

25.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 26.02.2020 представники учасників справи не з`явились.

У підготовчому засіданні 26.02.2020 судом було долучено до матеріалів справи клопотання відповідача з додатками, прийнято до розгляду відповідь прокурора на відзив, задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання без участі його представника, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про відкладення розгляду справи та оголошено перерву до 11.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було викликано в підготовче засідання на 11.03.2020.

У підготовче засідання 11.03.2020 з`явились прокурор та представник відповідача, представник позивача у підготовче засідання 11.03.2020 не з`явився, проте 05.03.2020 до суду надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника, яке було задоволене судом.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.04.2020.

Судове засідання 01.04.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче судове засідання у справі № 910/14665/19 призначено на 17.06.2020.

05.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 17.06.2020 на 15:35 в режимі відеоконференції, проведення якої позивач просить суд доручити Господарському суду Вінницької області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні 17.06.2020 на 15:35 год. в режимі відеоконференції у справі № 910/14665/19 було відмовлено.

У судове засідання 17.06.2020 з`явився прокурор, представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, проте у клопотанні, яке надійшло до суду 05.06.2020, позивач просив суд провести судове засідання без участі його представника, яке було задоволене судом, а від відповідача 17.06.2020 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом було відмовлено, у зв`язку з його безпідставністю, та оголошено перерву в судовому засіданні до 15.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача та відповідача було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/14665/19 призначено на 15.07.2020.

15.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом було відмовлено, у зв`язку з його безпідставністю.

У судове засідання 15.07.2020 з`явились прокурор та представник відповідача, представники позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

Прокурор надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 15.07.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради (виконавчий орган Вінницької міської ради, який здійснює самоврядний контроль за використанням та охороною земель на території Вінницької міської об`єднаної територіальної громади), відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, підпункту 1 пункту б частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Тимчасового положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель та об`єктів нерухомого майна у м. Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 19.08.2011 № 379, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства щодо використання земельної ділянки відповідачем - ТОВ "Фактор Енергогруп", розташованої по пров. Костя Широцького, 14-Д в м. Вінниця.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт № 16/9-03-3 від 23.01.2019, з якого слідує, що на вищевказаній земельній ділянці розташовано комплекс (операторська, загальною площею 41,1 кв.м., навіс, блок технічного обладнання, огорожа), який на праві приватної власності належить відповідачу, що також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2019 №153333894, дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно 17.12.2013.

Перевіркою встановлено, що відповідач використовує без правовстановлюючих документів земельну ділянку, яка є власністю територіальної громади м. Вінниці, площею 0,5622 га (кадастровий номер 0510100000:03:034:0084), розташовану по пров. Костя Широцького, 14-Д в м. Вінниця (для комерційних потреб - реконструкція автозаправного пункту та експлуатація автомобільної газонаповнювальної компресорної станції).

Як зазначає прокурор, за використання вищевказаної земельної ділянки, протягом 2012 - 2014 років, відповідачем було сплачено податок в загальному розмірі 87 797,41 грн, крім того, на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2016 у справі № 902/146/16 відповідачем було сплачено збитки за використання земельної ділянки, в період з 01.01.2015 по 09.12.2015, у розмірі 49 859,75 грн.

В період судового розгляду справи № 902/1592/15 (спір щодо умов укладення договору оренди земельної ділянки та встановлення розміру орендної плати на рівні 3% чи 12% від нормативної грошової оцінки), тобто починаючи з 10 грудня 2015 і по сьогоднішній день відповідачем, незважаючи на продовження використання земельної ділянки, яка є власністю територіальної громади м. Вінниці, для здійснення своєї підприємницької діяльності, не здійснюється сплата місцевого податку.

З огляду на викладене вище, в Акті № 16/9-03-3 від 23.01.2019 відповідачу було рекомендовано здійснити сплату місцевого податку за час фактичного використання земельної ділянки, площею 0,5622 га (кадастровий номер 0510100000:03:034:0084), по пров. Костя Широцького, 14-Д в м. Вінниця. Аналогічні рекомендації було надано Відповідачу і в Акті № 93/9-03-3 від 26.05.2017 та листі Вінницької міської ради вих. № 01-00-012-48406 від 08.11.2017.

Вказані Акти № 16/9-03-3 від 23.01.2019, № 93/9-03-3 від 26.05.2017, лист позивача вих. № 01-00-012-48406 від 08.11.2017 були направлені відповідачу для вжиття відповідних заходів та отримані останнім, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Проте, за твердженнями прокурора, відповідачем не було вжито заходів щодо внесення плати за землю за період 2016 - 2018 роки, що також підтверджується листом Головного управління ДФС у Вінницькій області вих. № 2365/9/02-32-50-05 від 22.01.2019.

Розмір безпідставно збережених коштів був визначений Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, що діє на підставі Положення, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06.04.2017 № 796, на засіданні, що відбулось 17.07.2019 і на яке було запрошено уповноваженого представника відповідача шляхом направлення на його адресу повідомлення № 01-00-010-33608 від 04.07.2019, яке відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення вручено відповідачу 08.07.2019.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту про визначення розміру збитків від 17.07.2019, який є Додатком 3 до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.07.2019 № 1871 Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам було встановлено, що земельна ділянка, площею 0,5622 га, цільове призначення: для комерційного використання (реконструкції автозаправного пункту та експлуатація автомобільної газонаповнювальної компресорної станції), яка розташована по пров. Костя Широцького, 14-Д в м. Вінниця (кадастровий номер 0510100000:03:034:0084), використовується відповідачем з порушенням земельного законодавства, що підтверджується Актом № 16/9-03-3 від 23.01.2019, нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вих. № 0-2.0.21-163/109-19 від 01.07.2019 і складає:

за 2016 рік - 5 545 698,47 грн;

за 2017 рік - 5 878 477,56 грн;

за 2018 рік - 5 878 477,56 грн з 01.01.2018 по 16.07.2018 та 8 817 716,34 грн з 17.07.2018;

за 2019 рік - 8 817 716,34 грн.

Згідно з пунктами 5, 7, 8 Акту про визначення розміру збитків від 17.07.2019 період, за який визначено розмір збитків: 17.07.2016 по 17.07.2019, розмір збитків, заподіяних позивачу, нараховано у вигляді земельного податку в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1095 днів і становить 204 145,28 грн, на підставі Розрахунку Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 17.07.2019, розмір збитків до сплати становить 204 145,28 грн.

Акт про визначення розміру збитків від 17.07.2019 було затверджено рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.07.2019 за № 1871 "Про затвердження Актів про визначення розміру збитків, заподіяних Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді".

Як вказує прокурор та підтверджується матеріалами справи, з метою повідомлення відповідача про прийняте рішення та необхідність відшкодування завданих збитків відповідачу було направлено повідомлення вих. № 37-00-010-39010 від 05.08.2019, яке було вручено останньому 14.08.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на вищевикладене, оскільки безоплатне використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки, що є власністю територіальної громади м. Вінниці, порушує права позивача, визначені ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 206 Земельного кодексу України, прокурор звернувся до суду з цим позовом до відповідача як фактичного користувача земельної ділянки, площею 0,5622 га (кадастровий номер 0510100000:03:034:0084) по пров. Костя Широцького, 14-Д в м. Вінниця, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Вінницької міської ради) зберіг у себе грошові кошти, які мав сплатити за користування нею, на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути вказані грошові кошти з відповідача на користь власника земельної ділянки (позивача).

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, звернення з цим позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні значимого питання щодо використання спірної земельної ділянки, в тому числі повноти нарахування та сплати обов`язкових платежів за її використання, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав користувачів.

Підставою для звернення до суду з даним позовом, за доводами прокурора, є те, що Вінницькою міською радою не належно здійснюються визначені законом повноваження та не вжито вичерпних заходів щодо відновлення порушених прав територіальної громади м. Вінниця.

У матеріалах справи міститься лист Вінницької місцевої прокуратури №32/8390-вих-19 від 09.10.2019 до Вінницької міської ради, в якому прокурор повідомив позивача, що має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача щодо стягнення безпідставно збережених за рахунок Вінницької міської ради грошових коштів за використання земельної ділянки, площею 0,5622 га (кадастровий номер 0510100000:03:034:0084) по пров. Костя Широцького, 14-Д в м. Вінниця, за відсутності договору оренди землі, за період 17.07.2016 по 17.07.2019, в розмірі 204 145,28 грн.

Суд вважає, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, підстав для залишення позовної заяви без розгляду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, після відкриття провадження у справі судом не встановлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За приписами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За приписами підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Суд встановив, що відповідач - ТОВ "Фактор Енергогруп" є власником розташованого на земельній ділянці, площею 0,5622 га (кадастровий номер 0510100000:03:034:0084) по пров. Костя Широцького, 14-Д в м. Вінниця комплексу (операторська, загальною площею 41,1 кв.м., навіс, блок технічного обладнання, огорожа), що підтверджується наявною у матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2019 № 181518623, дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно 17.12.2013, що не заперечується відповідачем.

Факт користування відповідачем вказаною ділянкою зафіксовано позивачем відповідними Актами перевірки дотримання вимог законодавства при використанні земель міста Вінниці №93/9-03-3 від 26.05.2017, № 93/9-03-3 від 26.05.2017.

Водночас, як встановлено судом, що також не заперечується учасниками справи, між позивачем як власником земельної ділянки, площею 0,5622 га (кадастровий номер 0510100000:03:034:0084) по пров. Костя Широцького, 14-Д в м. Вінниця та відповідачем як фактичним користувачем відсутні договірні відносини щодо користування вказаною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.07.2017 у справі №902/1592/15, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 06.12.2018, первісний позов задоволено частково, визнано незаконним пункт 6.1.6 додатку № 3 до рішення 26 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 31.11.2012 № 1042 щодо встановлення орендної плати в розмірі 12 (дванадцять) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, загальною площею 0,5622 га (нуль цілих п`ять тисяч шістсот двадцять дві десятитисячних) гектара, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:03:034:0084, переданої ТОВ "Фактор Енергогруп" в оренду, на якій розміщено належну ТОВ "Фактор Енергогруп" на праві власності автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію та яка розташована за адресою: місто Вінниця, провулок Костя Широцького, 14-Д. У задоволенні первісного позову в частині визнання укладеним між ТОВ "Фактор Енергогруп" та Вінницькою міською радою договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,5622 га (нуль цілих п`ять тисяч шістсот двадцять дві десятитисячних) гектара, кадастровий номер земельної ділянки - 0510100000:03:034:0084, цільове призначення - для комерційного використання, в редакції ТОВ "Фактор Енергогруп" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову про визнання укладеним між Вінницькою міською радою та ТОВ "Фактор Енергогруп" з дня набрання рішення суду законної сили договору оренди земельної ділянки, цільове призначення для комерційного використання (реконструкції автозаправного пункту та експлуатації автомобільної газонаповнювальної компресорної станції) площею 0,5622 га, кадастровий номер - 0510100000:03:034:0084 за адресою м. Вінниця, пров. Костя Широцького, 14-Д (колишній пров. Щорса) в редакції Вінницької міської ради, відмовлено повністю.

Водночас, суд звертає увагу, що предметом позову в цій справі є вимога прокурора до відповідача як фактичного користувача земельною ділянкою, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (позивача) зберіг у себе грошові кошти, які мав сплатити за користування нею.

Згідно з ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідачем у відзиві не заперечуються обставини щодо користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, нездійснення сплати земельного податку в розмірі 1 % за фактичне користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

З вищевикладених підстав, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у його діях вини, з огляду на вжиття відповідачем заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки, як вірно вказують прокурор і позивач у своїх заявах по суті справи, спірні правовідносини є кондикційними, в яких вина не має значення, а визначальним є встановлення факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої сторони.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 11.02.2019 у справі №922/391/18.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться майно відповідача.

З огляду на вищенаведене, доводи відповідача стосовно того, що протягом 2015 - 2018 років судами розглядалось питання щодо укладення в судовому порядку договору оренди земельної ділянки, а також звернення відповідача до позивача упродовж спірного періоду (17.07.2016 по 17.07.2019) щодо вжиття необхідних заходів для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою не спростовують факту користування відповідачем земельною ділянкою без укладеного договору оренди та неотримання Вінницькою міською радою доходів у вигляді орендної плати.

При цьому, повідомлені відповідачем обставини щодо бездіяльності Вінницької міської ради, пов`язаної з ухиленням від укладення з ним договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне відповідачу майно, до предмету доказування у цій справі не входять, відповідач у цьому випадку, за наявності порушеного права, не позбавлений можливості захистити його шляхом подачі позову до суду в загальному порядку.

Суд встановив, що розмір безпідставно збережених коштів відповідачем за користування вказаною вище земельною ділянкою було обраховано Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, що діє на підставі Положення, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06.04.2017 № 796, на засіданні, що відбулось 17.07.2019 та уповноваженого представника відповідача було запрошено на вказане засідання шляхом направлення на його адресу повідомлення № 01-00-010-33608 від 04.07.2019, яке відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення вручено відповідачу 08.07.2019.

Акт про визначення розміру збитків від 17.07.2019 було затверджено рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.07.2019 за № 1871 "Про затвердження Актів про визначення розміру збитків, заподіяних Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді".

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту про визначення розміру збитків від 17.07.2019, який є Додатком 3 до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.07.2019 № 1871 Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам було встановлено, що за період з 17.07.2016 по 17.07.2019 розмір збитків, заподіяних позивачу, нараховано у вигляді земельного податку в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1095 днів і становить 204 145,28 грн, на підставі Розрахунку Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради від 17.07.2019, розмір збитків до сплати становить 204 145,28 грн.

Суд перевірив наявний у матеріалах справи розрахунок збитків, які необхідно сплатити ТОВ "Фактор Енергогруп" за використання земельної ділянки, від 17.07.2019 та встановив, що він відповідає вищевказаним положенням чинного законодавства України, розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки, використані під час розрахунку, підтверджуються Витягами з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Вінниці, наданими Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, та є арифметично вірним.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи, зазначені в їхніх заявах по суті справи, судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно збережені грошові кошти у вигляді плати за землю в сумі 204 145,28 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 062,18 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; ідентифікаційний код: 37333655) на користь Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 59; рахунок № 31415611002002, ідентифікаційний код: 38054707, отримувач - УК у м. Винниці/м. Вінниця/24062200, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998) безпідставно збережені грошові кошти в сумі 204 145 (двісті чотири тисячі сто сорок п`ять) грн 28 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; ідентифікаційний код: 37333655) на користь Прокуратури Вінницької області (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, буд. 33; ідентифікаційний код: 02909909) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 062 (три тисячі шістдесят дві) грн 18 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.07.2020

Суддя О.В. Нечай