Рішення

від 28.07.2020 по справі 910/7073/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2020Справа № 910/7073/20

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

вул. Володимирська, буд. 51-А, м. Київ, 01001

до Громадської організації "Кінологічний племінний центр"

вул. Тимошенко, буд. 3, кв.49, м. Київ, 04213

про стягнення 22 234,56 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Громадської організації "Кінологічний племінний центр" (далі - відповідач) про стягнення 22 234,56 грн. заборгованості по Договору №2507 від 18.09.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між позивачем, як балансоутримувачем та відповідачем, як орендарем, договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №2507 від 18.09.2017, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 22 234,56 грн., з яких: 20 075,43 грн. - заборгованість з орендної плати, 1 207,50 грн. - заборгованість з витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 825,00 грн. - пеня, 110,75 грн. - 3% річних та 15,88 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7073/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між позивачем, як балансоутримувачем, відповідачем, як орендарем та департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №2507 від 18.09.2017 (далі - Договір), відповідно до предмету якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 11.08.2017 № 40 передає, а відповідач приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 67 літ. А для розміщення громадської організації ветеранів (п. 1.1 Договору).

Розділом 3 Договору, зокрема, передбачено:

- крім орендної плати відповідач сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди (п. 3.1.1 Договору);

- орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності останнього щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 3.7 Договору);

- у разі припинення (розірвання) цього договору відповідач сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє відповідача від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції позивачу (п. 3.12 Договору).

Пунктом 5.2.2 Договору визначено, що позивач має право стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов`язань за договором шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Положеннями пункту 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором. Відповідач в установлений Договором строк в період з 01.12.2019 по 21.02.2020 не здійснив сплату на користь позивача орендної плати в сумі 20075,43 грн. та витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 1 207,50 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктами оренди за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Жодного заперечення відповідача стосовно суми заборгованості по договору №2507 від 18.09.2017 за період з 01.12.2019 по 21.02.2020 в матеріалах справи також не міститься.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по договору №2507 від 18.09.2017 за період з 01.12.2019 по 21.02.2020 настав до прийняття рішення по суті справи, заборгованість відповідача з орендної плати у розмірі 20 075,43 грн. та у розмірі 1207,50 грн. - заборгованість з витрат підприємства за користування земельною ділянкою підтверджена матеріалами справи, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 825,00 грн., 110,75 грн. - 3% річних та 15,88 грн. - інфляційні втрати.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов`язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Статтею 29 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" встановлено, що за невиконання зобов`язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 825,00 грн., 110,75 грн. - 3% річних та 15,88 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, не надав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

З огляду на вказані вище приписи законодавства та встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем умов договору щодо повного розрахунку за надані послуги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації "Кінологічний племінний центр" (вул. Тимошенко, буд. 3, кв.49, м. Київ, 04213, ідентифікаційний код 26387350) на користь комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість з орендної плати в сумі 20075,43 грн. 1207,50 грн. - заборгованість з витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 825,00 грн. - пені, 110,75 грн. - 3% річних та 15,88 грн. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Лиськов