Рішення

від 22.07.2020 по справі 910/5508/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2020Справа № 910/5508/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Гейделе Вікторії Василівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю Єдині промислові системи України

про стягнення 32 529, 56 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Гейделе Вікторія Василівна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Єдині промислові системи України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 32 529, 56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором-заявкою № 0612191 на транспортно-експедиційні послуги від 06.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Гейделе Вікторії Василівни залишено без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Гейделе Вікторії Василівні строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.05.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця Гейделе Вікторії Василівни надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 07.05.2020).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

10.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Єдині промислові системи України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявність заборгованості за послуги перевезення згідно договору-заявки на перевезення вантажу № 0612191 від 06.12.2019. Крім того, відповідач зазначає, що позивач відвантажив відповідачу товар не в повному обсязі.

Також, 10.06.2020 відповідач подав до суду оригінали документів доданих до відзиву на позовну заяву.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 18.05.2020, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 18.07.2020, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. у період з 08.07.2020-21.07.2020 перебував у відпустці, тож рішення у даній справі винесено 22.07.2020.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Єдині промислові системи України (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Гейделе Вікторією Василівною (далі -виконавець) укладено договір-заявку № 0612191 на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення наступного вантажу: Осб на палетах, вага - 22 т, маршрут - м. Локса (Словаччина) - м. Київ (Україна), дата завантаження - 10-11.12.2019, дата розвантаження - 13.12.2019, адреса розвантаження - м. Київ, вул. Медова, 3-Д, вартість - 1250 євро по курсу НБУ станом на дату розвантаження, оплата - б/г за фактом розвантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Словаччина - Україна на суму 1250 євро, що, як зазначає позивач по курсу НБУ станом на 19.12.2019 (дата вивантаження) становить 32 529, 56 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 2771416, податковою накладною та квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 132 від 19.12.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Єдині промислові системи України зобов`язано було здійснити на користь позивача оплату наданих послуг перевезення вантажу, чого відповідачем не здійснено, доказів зворотного не надано, зокрема не підписано акт виконаних робіт №132 від 19.12.2019, вмотивовану відмову від його підписання не надано.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 2 від 10.01.2020, в якій позивач просив відповідача до 30.01.2020 сплатити заборгованість за надані послуги перевезення за договором-заявкою № 0612191 на транспортно-експедиційні послуги від 06.12.2019 у розмірі 32 529, 56 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в АТ Альфабанк , що підтверджується накладною Нової пошти № 59000477585056 від 13.01.2020.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 32 529, 56 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006 "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 2771416 вбачається, що позивачем, як перевізником, здійснено перевезення вантажу за погодженим у заявці маршрутом: Словаччина - Україна (адреса розвантаження - м. Київ, вул. Медова, 3-Д) на суму 1250 євро.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявність заборгованості за послуги перевезення згідно договору-заявки на перевезення вантажу № 0612191 від 06.12.2019, оскільки між сторонами не складено акти приймання-передачі виконаних робіт.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач відвантажив відповідачу товар не в повному обсязі, на підтвердження чого додано до відзиву на позовну заяву акт перевірки вантажу від 19.12.2019.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку факт виконання позивачем своїх зобов`язань з перевезення вантажу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 2771416, яка не містить з боку відповідача письмових зауважень та претензій до наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, тож непідписання замовником (відповідачем) акту виконаних робіт №132 від 19.12.2019, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень.

Крім того, на підтвердження втрати вантажу відповідач посилається на акт перевірки вантажу від 19.12.2019 складений посадовими особами відповідача, проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача для участі в комісії з перевірки вантажу, як і відсутні докази направлення вказаного акту позивачу з вимогою про відшкодування збитків внаслідок втрати вантажу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника,

внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що недостача/втрата вантажу сталася внаслідок дій або недогляду позивача, оскільки міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 2771416 не містить будь-яких зауважень щодо недостачі вантажу.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази письмових звернень відповідача до позивача щодо недостачі вантажу або про відшкодування збитків внаслідок втрати вантажу.

Тож, враховуючи відсутність з боку відповідача письмових зауважень та претензій до наданих позивачем послуг з перевезення вантажу надісланих на адресу позивача, суд дійшов висновку, що послуги надані позивачем належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

Згідно договору-заявки № 0612191 від 06.12.2019, розрахунок за надані послуги здійснюється в день розвантаження, тобто 19.12.2019, оскільки вантаж отримано вантажоодержувачем 19.12.2019, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 2771416, згідно інформації розміщеної на офіційному сайті Національного банку України https://www.bank.gov.ua у розділі Офіційний курс валют - форма пошуку по даті, станом на 19.12.2019 курс євро становив 2602,3645 грн., тож позивачем вірно здійснено розрахунок вартості послуг перевезення вантажу в еквіваленті до національної валюти (гривні), що становить 32 529, 56 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу у розмірі 32 529, 56 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору-заявки № 0612191 на транспортно-експедиційні послуги від 06.12.2019 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 32 529, 56 грн. підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гейделе Вікторії Василівни -задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Єдині промислові системи України (вул. Медова, буд.3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код - 36712647) на користь Фізичної особи-підприємця Гейделе Вікторії Василівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 32 529 (тридцять дві тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 56 коп. - заборгованості та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков