Ухвала

від 28.07.2020 по справі 911/2119/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2119/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі про забезпечення позову

до Приватного акціонерного товариства РОСАВА

про визнання права оренди

Суддя Кошик А.Ю.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі від 17.07.2020 року, б/н про вжиття заходів забезпечення позову, який заявник має намір подати до Приватного акціонерного товариства РОСАВА про визнання права оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020 року, заяві Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі від 17.07.2020 року, б/н про вжиття заходів забезпечення позову присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи 911/2119/20 та для розгляду заяви визначено суддю Кошика А.Ю.

Товариство з обмеженою відповідальністю Преміорі в заяві від 17.07.2020 року, б/н в якості заходів забезпечення позову просить:

- заборонити ПрАТ Росава вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання ТОВ Преміорі у доступі та використанні у господарській діяльності орендованого на підставі Договору оренди № 833 від 01.04.2020 року майна, перелік якого затверджений в Додатках №1 та №2 до Договору оренди №833 від 01.04.2020 року.

- заборонити ПрАТ Росава вчиняти дії, спрямовані на виселення ТОВ Преміорі з орендованого на підставі Договору оренди № 833 від 01.04.2020 року майна, перелік якого затверджений в Додатках №1 та №2 до Договору оренди № 833 від 01.04.2020 року.

В обгрунтування необхідності вжиття вищенаведених заходів забезпечення позову заявник зазначає про намір подати позов про захист права користування майном за укладеним з відповідачем (ПрАТ Росава ) Договором оренди №833 від 01.04.2020 року шляхом визнання права оренди, яке заперечується відповідачем.

Зокрема, заявник (позивач за майбутнім позовом) зазначає, що між ПрАТ Росава , як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Преміорі , як Орендарем, укладено Договір оренди № 833 від 01.04.2020 року.

Відповідно до умов Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння та користування нежитлові будівлі та основні засоби, відповідно до Переліку орендованого Майна, що затверджений в Додатках № 1, та № 2 до Договору.

Однак, 14.07.2020 року ТОВ Преміорі отримало від ПрАТ Росава лист № 10/07-01 від 10.07.2020 року, відповідно до якого ПрАТ Росава повідомляло, що керуючись положеннями ст. 781 ЦК України, ліквідатор ПрАТ Росава Комлик І.С., повідомляє про відмову від Договору оренди майна № 833 від 01.04.2020 укладеного між ПрАТ Росава та ТОВ Преміорі та вимагає повернення орендованого майна (нежитлові будівлі та основні засоби ПрАТ Росава ).

Позивач вважає дії ПрАТ Росава (в особі ліквідатора) протиправними, такими, що суперечать як умовам Договору оренди, так і нормам чинного законодавства. Як наслідок, вимога про повернення майна є фактично вимогою про розірвання договору оренди в односторонньому порядку і така вимога порушує права ТОВ Преміорі .

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено право наймодавця вимагати за певних умов дострокового розірвання договору найму. До таких умов відносяться: користування наймачем річчю всупереч договору або призначенню речі; передання наймачем речі у користування іншій особі без дозволу наймодавця; створення загрози пошкодження речі в результаті недбалої поведінки наймача; не проведення наймачем капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Розділом 10 Договору оренди передбачено наступне: 10.1. Умови цього Договору можуть бути змінені за згодою Сторін в письмовій формі шляхом складання додаткового договору до цього Договору.

Згідно з п. 10.4. Договору за ініціативою ПрАТ Росава договір може бути достроково розірвано в односторонньому порядку лише у наступних випадках: якщо Орендар не здійснює заходи з охорони Майна, необхідні для забезпечення цілісності та збереження Майна; якщо Орендар та/або Суборендарі використовують Майно не за цільовим призначенням; у разі закриття провадження по справі №9112498 18 про банкрутство ПрАТ Росава .

В наведеному листі № 10/07-01 від 10.07.2020 року ліквідатора ПрАТ Росава Комлик І.С. не наведено передбачених умовами договору підстав для дострокового розірвання договору ПрАТ Росава в односторонньому порядку

Щодо посилання на ст. 781 Цивільного кодексу України, згідно якої договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем, то таке посилання є необгрунтованим і не є підставою для припинення Договору оренди № 833 від 01.04.2020 року, оскільки юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

За наявності відповідного судового рішення та відомостей про припинення юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договір оренди майна вважатиметься припиненим в силу закону.

Однак ПрАТ Росава не ліквідовано, щодо нього не внесено запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, відповідна особа лише перебуває в процесі ліквідації у процедурі банкрутства.

Відповідно до ст. 59 КУзПБ з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.

Відповідно до п.1.1. Договору оренди з метою захисту та забезпечення збереження (підтримання) майна та об`єктів нерухомості Орендаря в належному стані під час процедури ліквідації ПрАТ Росава , з метою недопущення знецінення вказаного майна та обладнання Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння та користування, надалі за текстом - оренду, нежитлові будівлі та основні засоби, відповідно до Переліку орендованого Майна, що затверджений в Додатках № 1, та № 2 до Договору.

ТОВ Преміорі зазначає, що ним, як Орендарем, розуміючи, що в процесі ліквідації ПрАТ Росава майно банкрута має бути відчужено, було погоджено в Договорі відповідні умови що строків користування орендованим майном. Зокрема, у разі продажу Майна у процедурі ліквідації Орендодавця дія цього Договору припиняється з дати укладення Орендодавцем договору купівлі-продажу Майна незалежно від будь-яких обставин (пункт 3.2. Договору).

У разі продажу Майна у процедурі ліквідації Орендодавця частинами, оренда проданої частини Майна припиняється з дати укладення Орендодавцем договору купівлі-продажу частини Майна, що є підставою для внесення змін до Договору. Строк оренди непроданої частини Майна залишається незмінним (пункт 3.2. Договору).

Позивач зазначає, що крім захисту та забезпечення збереження (підтримання) майна та об`єктів нерухомості Орендодавця в належному стані під час процедури ліквідації ПрАТ Росава , користування відповідним майном для Орендаря також має певну комерційну доцільність і укладаючи Договір оренди Орендар (позивач) розраховував на використання відповідного майна в своїй господарській діяльності.

Тому наміри безпідставного одностороннього припинення орендних відносин зі сторони відповідача є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належить, зокрема, визнання права.

Також, згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права.

Тобто метою подання позову про визнання права є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Виходячи з вищезазначеного, право на звернення до суду з позовом про визнання права оренди виникає у позивача, коли відповідачем створюється неможливість реалізації позивачем свого права оренди.

Враховуючи, що ПрАТ Росава всупереч умовам Договору та нормами чинного законодавства вчиняються дії щодо обмеження/унеможливлення користування орендованим майном, права ТОВ Преміорі потребують захисту шляхом визнання права оренди.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Заходи забезпечення позову застосовуються виключно задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

Системний аналіз ч. 2 ст. 136 та ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися судом виключно у випадках, коли: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України); невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України); при цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України)

Згідно з усталеною судовою практикою (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 року у справі № 913/257/18), вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також надає оцінку:

1) обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

3) імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

4) запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу;

5) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі

Оскільки судове рішення, яке може бути прийнято у разі задоволення позову ТОВ Преміорі , не вимагатиме примусового виконання, а буде мати наслідком констатацію факту наявності у ТОВ Преміорі права користування майном на підставі Договору оренди, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Враховуючи безпідставність вимог відповідача про повернення майна з оренди та намір одностороннього розірвання Договору, для чого ним вчиняються дії щодо обмеження/унеможливлення користування позивачем орендованим майном, існує реальна загроза, що за час розгляду спору відповідач може вчиняти дії, спрямовані на виселення позивача з орендованого приміщення чи іншим чином перешкоджати користуванню орендованим майном та блокувати доступ до нього, що може призвести до припинення доступу позивача до майна та здійснення нормальної господарської діяльності.

Крім того, безпідставне припинення орендних відносин та усунення позивача від доступу та користування орендованим майном, надасть відповідачу змогу передати таке майно в користування іншим особам, оскільки потреба в збереженні та підтриманні в нормальному стані майна не відпала. Таким чином, в разі задоволення позову відновлення права позивача потребуватиме подання додаткових позовів (про усунення перешкод, стягнення збитків, звільнення майна, тощо).

За таких обставин, для забезпечення ефективного захисту прав ТОВ Преміорі у разі задоволення позову, доцільно застосувати такий обмежувальний захід, як заборона ПрАТ Росава , як Орендодавцю, вчиняти будь-які дії, які спрямовані на обмеження прав ТОВ Преміорі у користуванні орендованим майном, що випливають із Договору оренди, що надасть позивачеві тимчасову правову охорону його прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутись до суду.

Також, на виконання вимог п.6 ч.1 ст. 139 Господарського процессуального кодексу України, заявник зазначив про відсутність пропозицій для застосування заходів зустрічного забезпечення, оскільки тимчасова заборона вчиняти дії, спрямовані на безпідставне обмеження позивача у доступі та можливості користування орендованим майно (яке наразі на відповідній правовій підставі перебуває у фактичному володіння та корисуванні позивача), не передбачає жодних збитків та не відновлювальних затрат для відповідача.

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частиною 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 4 наведеної ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно правового висновку Верховного суду від 17.10.2019 року у справі №640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року).

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет майбутнього позову та визначені ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасову правову охорону прав та інтересів позивача, про захист яких він має намір подати позов.

У зв`язку з чим, до вирішення спору адекватними і пов`язаними з предметом спору заходами забезпечення позову, які дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, є заборона будь-яким чином перешкоджати у здійсненні володіння та користування спірним майном та вживати заходів щодо виселення позивача.

Наведені заборони є тимчасовими заходами, необхідними для попередження подальших неправомірних дій, які спричинили необхідність подання позову, та необхідні для уникнення збитків від блокування господарської діяльності позивача. Крім того, відповідні заходи не пов`язані з правом, а стосуються убезпечення від вчинення будь-яких дій поза правовим полем до вирішення спору про право і дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача.

Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, обрані позивачем заходи забезпечення є співрозмірними до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, забезпечують виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову, не порушують існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу та не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для відповідача.

Задоволені судом заходи забезпечення жодним чином не порушують інтересів відповідача та інших осіб, в той же час дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача, є адекватними і пов`язаними з предметом спору.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Враховуючи достатність обґрунтованих заявником підстав забезпечення позову, та відсутність підстав для зустрічного забезпечення (оскільки заходи забезпечення не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для відповідача чи інших осіб), суд не вбачає необхідності викликати особу, що подала заяву, та призначати розгляд заяви у судовому засіданні.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 144 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Частинами 7-10, 13 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

За наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі від 17.07.2020 року, б/н про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/2119/20, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі від 17.07.2020 року, б/н про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/2119/20 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 911/2119/20, а саме:

2.1. Заборонити Приватному акціонерному товариству Росава вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю Преміорі у доступі та використанні у господарській діяльності орендованого на підставі Договору оренди № 833 від 01.04.2020 року майна, перелік якого затверджений в Додатках №1 та №2 до Договору оренди №833 від 01.04.2020 року.

2.2. Заборонити Приватному акціонерному товариству Росава вчиняти дії, спрямовані на виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Преміорі з орендованого на підставі Договору оренди № 833 від 01.04.2020 року майна, перелік якого затверджений в Додатках №1 та №2 до Договору оренди № 833 від 01.04.2020 року.

Реквізити стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю Преміорі (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код ЄДРПОУ 39848510)

Реквізити боржника: Приватне акціонерне товариство Росава (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код ЄДРПОУ 30253385)

Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України Про виконавче провадження зі строком пред`явлення до виконання до 28.07.2023 року і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначеному § 1 глави 1 розділу згідно IV Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя А.Ю. Кошик