Рішення

від 27.07.2020 по справі 913/307/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року м. Харків Справа № 913/307/20

Провадження №34/913/307/20

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полпак , м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Білокуракинський хлібозавод , смт. Білокуракине Білокуракинського району Луганської області,

про стягнення 70 871 грн. 90 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Полпак звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Білокуракинський хлібозавод , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 70 871 грн. 90 коп., з яких основний борг в сумі 66 676 грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 2 287 грн. 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 1 908 грн. 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2018 між сторонами було укладено Договір поставки №22/18, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати відповідачу пакети поліпропіленові з малюнком або без малюнка для пакування хліба та хлібобулочних виробів, а відповідач зобов`язався приймати та сплачувати позивачу за товар.

Як зазначає позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та поставив поліпропіленові пакети згідно видаткових накладних №03-22/18 від 21.01.2019 на суму 23 040 грн. 00 коп., №4-22/18 від 06.02.2019 на суму 13 056 грн. 00 коп. та №05-22/18 від 22.03.2019 на суму 40 620 грн. 60 коп. В свою чергу, відповідач здійснив лише часткову оплату в сумі 10 040 грн. 00 коп. та в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 66 676 грн. 60 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020 справу № 913/307/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.05.2020 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

12.06.2020 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення від 12.06.2020, в яких зазначає, що станом на момент подачі позову борг відповідача перед позивачем складав 66 676 грн. 60 коп., що підтверджується бухгалтерською карточкою рахунку та меморіальними ордерами з банку. На вказану суму позивачем було нараховано 3% річних в розмірі 2 287 грн. 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 1 908 грн. 30 коп. В зв`язку з викладеним, просить позов задовольнити повністю.

Відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача в даній справі не надходило.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Полпак (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Білокуракинський хлібозавод (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки №22/18 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язався протягом строку дії цього Договору постачати покупцю, а покупець зобов`язується приймати та сплачувати постачальнику за пакети поліпропіленові з малюнком або без малюнка для пакування хліба та хлібобулочних виробів (надалі - Товар) на умовах, встановлених цим Договором.

Повне найменування, асортимент, одиниці виміру, ціна одиниці та кількість Товару, а також додаткові умови встановлюються в Специфікаціях на Товар (Додаток до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору), надалі - Специфікації (п. 1.2. Договору).

За умовами пунктів 2.1., 2.2. Договору сума Договору визначається як сума вартостей всіх партій Товару, вказаних у Специфікаціях на Товар та поставлених протягом строку дії цього Договору. Вартість одиниці Товару встановлюється у Специфікаціях на Товар Постачальника, погоджених з Покупцем. Вартість встановлюється у національній валюті України - в гривнях, з податком на додану вартість.

Покупець сплачує кожну партію Товару наступним чином: 100% від вартості кожної партії Товару - протягом 30 календарних днів з моменту отримання даної партії Товару. Сплата проводиться шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Момент отримання визначається датою підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на Товар (п. 2.3. Договору).

Пунктами 3.1.-3.3. Договору передбачено, що постачання Товару здійснюється наступними засобами: постачання Товару до місця виконання зобов`язань по поставці здійснює Постачальник на умовах DDP (поставка на склад Покупця) згідно міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс-2000. Місцем виконання зобов`язань по поставці вважається: склад, що знаходиться за адресою: 92200, смт Білокуракине, вул. Чапаєва, 116. Фактом замовлення партії Товару вважається підписання Сторонами Специфікації на Товар або тримання замовлення, складеного Покупцем у письмовій формі і надісланого Постачальнику поштою, факсом, електронною поштою. Замовлення може також здійснюватися Покупцем усно. Кожна партія Товару повинна бути поставлена Постачальником Покупцю протягом 30 календарних днів з дня підписання Специфікації на цю партію Товару та отримання передплати на неї, згідно п. 2.4. цього Договору.

Сторони визначили в п. 9.1., що цей Договір вважається укладеним та вступає в законну силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень та зауважень.

Як зазначає позивач, свої зобов`язання за Договором поставки №22/18 від 25.10.2018 він виконав належним чином та поставив відповідачу в січні-березні 2019 року поліпропіленові пакети на загальну суму 76 716 грн. 00 коп. В свою чергу, відповідач здійснив лише часткову оплату першої партії поставленого товару на суму 10 040 грн. 00 коп. та в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо оплати товару за Договором в повному обсязі не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 66 676 грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 2 287 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в сумі 1 908 грн. 30 коп., а всього 70 871 грн. 90 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, Договором встановлений строк виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений товар - протягом 30 календарних днів з моменту отримання кожної партії Товару (п. 4.1. Договору).

Судом встановлено, що позивач в січні-березні 2020 року поставив відповідачу товар згідно умов Договору поставки №22/18 від 25.10.2018 на загальну суму 76 716 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними №03-22/18 від 21.01.2019 на суму 23 040 грн. 00 коп., №4-22/18 від 06.02.2019 на суму 13 056 грн. 00 коп. та №05-22/18 від 22.03.2019 на суму 40 620 грн. 60 коп. (а.с. 10-12).

Відповідач, в свою чергу, здійснив лише часткову оплату поставленої продукції в розмірі 10 040 грн. 00 коп. за видатковою накладною №03-22/18 від 21.01.2019 на суму 23 040 грн. 00 коп., про що свідчать меморіальні ордери №144 від 21.02.2019 та №140 від 25.02.2019. За вказаною видатковою накладною залишився борг на суму 13 000 грн. 00 коп.

Разом з тим, строк оплати за продукцію за видатковою накладною №03-22/18 від 21.01.2019 на суму 13 000 грн. 00 коп. закінчився 20.02.2020, за видатковою накладною №4-22/18 від 06.02.2019 на суму 13 056 грн. 00 коп. - 08.03.2020, а за видатковою накладною та №05-22/18 від 22.03.2019 на суму 40 620 грн. 60 коп. - 21.04.2020.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений договором строк, відповідачем не сплачено вартість товару за видатковими накладними №03-22/18 від 21.01.2019, №4-22/18 від 06.02.2019 на суму та №05-22/18 від 22.03.2019 на суму 66 676 грн. 60 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2019 та 20.04.2020 року позивач звертався до відповідача з претензіями, в яких вимагав сплатити заборгованість в сумі 66 676 грн. 60 коп. (а.с. 13-17).

Проте, заборгованість в сумі 66 676 грн. 60 коп. відповідачем сплачено не було.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та не сплатив за поставлений товар, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором поставки №22/18 від 25.10.2018.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 66 676 грн. 60 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 287 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в сумі 1 908 грн. 30 коп. стосовно, яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до розрахунку позивача нарахування 3% річних в розмірі 2 287 грн. 00 коп. здійснено за такі періоди:

з 20.02.2019 по 20.05.2020 на суму 13 000 грн. 00 коп. в розмірі 488 грн. 30 коп.;

з 08.03.2019 по 20.05.2020 на суму 13 056 грн. 00 коп. в розмірі 473 грн. 24 коп.,

з 21.04.2019 по 20.05.2020 на суму 40 620 грн. 60 коп. в розмірі 1 325 грн. 46 коп.

Суд звертає увагу, що позивач допустився помилки при розрахунку 3% річних, оскільки строк оплати товару за поставкою здійсненою в січні закінчився не 20.02.2019, як зазначив позивач, а 21.02.2019, тому початок періоду заборгованості має відраховуватись саме з 21.02.2019. Аналогічна ситуація щодо поставок лютого і березня.

В зв`язку з наведеним, господарським судом самостійно, із врахуванням вірних періодів нарахування, протягом яких мало місце невиконання зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, здійснено розрахунок 3% річних на суму кожного зобов`язання окремо та встановлено, що розмір 3% річних за становить:

за період з 21.02.2019 по 20.05.2020 на суму 13 000 грн. 00 коп. - 485 грн. 75 коп.;

за період з 09.03.2019 по 20.05.2020 на суму 13 056 грн. 00 коп. - 470 грн. 67 коп.,

за період з 22.04.2019 по 20.05.2020 на суму 40 620 грн. 60 коп. - 1 317 грн. 49 коп.

Отже, загальна сума 3% річних становить 2 273 грн. 91 коп., а не 2 287 грн. 00 коп., як вказував у розрахунку позивач.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 2 273 грн. 91 коп.

Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в сумі 1 908 грн. 30 коп.

Згідно з розрахунком позивача сума інфляційних втрат за зобов`язанням щодо оплати товару, яке виникло в лютому 2019 року становить 526 грн. 50 коп., в березні - 528 грн. 77 коп., а в квітні - 853 грн. 03 коп.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд звертає увагу, що позивач допустився помилки при розрахунку інфляційних втрат, оскільки інфляційні втрати нараховуються починаючи з наступного місяця, в якому мала бути здійснена оплата товару, тобто за зобов`язанням щодо оплати товару, яке виникло в лютому інфляція нараховується з березня, в березні - з квітня, а в квітні - з травня 2019 року.

В зв`язку з наведеним, господарським судом самостійно, із врахуванням вірних періодів нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, здійснено розрахунок інфляційних втрат на суму кожного зобов`язання окремо та встановлено, що їх розмір становить за зобов`язанням щодо оплати товару, яке виникло в лютому 2019 року - 526 грн. 87 коп., в березні - 407 грн. 97 коп., в квітні - 854 грн. 55 коп., а всього 1 789 грн. 39 коп.

З огляду на вказане, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у сумі 1 789 грн. 39 коп.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг за Договором поставки №22/18 від 25.10.2018. в сумі 66 676 грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 2 273 грн. 91 коп. та інфляційні втрати в сумі 1 789 грн. 39 коп.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Полпак задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Білокуракинський хлібозавод (92200, Луганська обл., Білокуракинський р-н, смт. Білокуракине, вул. Чапаєва, буд. 116, ідентифікаційний код 38521733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Полпак (61051, Харківська обл., м. Харків, вул. Букова, буд. 26-Б, ідентифікаційний код 37457898) основний борг за Договором поставки №22/18 від 25.10.2018. в сумі 66 676 грн. 60 коп. , 3% річних в розмірі 2 273 грн. 91 коп. , інфляційні втрати в сумі 1 789 грн. 39 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 098 грн. 08 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Рішення підписано господарським судом, у відповідності до положень ч. 4 ст. 240 ГПК України, без його проголошення 27.07.2020.

Суддя А.В. Іванов