Рішення

від 20.07.2020 по справі 914/861/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2020 справа № 914/861/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Хороз І. Б., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Будова-Захід , с. Смільне Бродівського району Львівської області, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Навзаєм , м. Львів, про: стягнення 12'012,33 грн (з яких: 8'252,40 грн - попередня оплата, 3'759,93 грн - проценти за користування коштами). За участю представників сторін: позивача:не з`явився, відповідача:не з`явився. 1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Будова-Захід до товариства з обмеженою відповідальністю Навзаєм про стягнення 12'012,33 грн (з яких: 8'252,40 грн - попередня оплата, 3'759,93 грн - проценти за користування коштами).

1.2. Ухвалою суду від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.05.2020. Вказану ухвалу суду позивач (представник) отримав 16.04.2020, що підтверджується відстеженням поштового відправлення 7901413149803; відповідач - за поштовою адресою, вказаною у позові отримав 16.04.2020, що підтверджується відстеженням поштового відправлення 7901413149820, за юридичною адресою відповідач ухвалу суду про відкриття провадження не отримав, вказана ухвала повернулось до суду, причина повернення за закінченням терміну зберігання .

1.3. 12 травня 2020 року позивачем подано до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника в якій заявник просить здійснювати розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

1.4. Ухвалою суду від 12.05.2020 судове засіданні було відкладено на 25.04.2020. Відповідну копію ухвали було надіслано на юридичну адресу відповідача, однак така повернулась до суду за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 68-68Б).

В подальшому розгляд справи відкладався на 22.06.2020 та на 20.07.2020 з підстав, вказаних у попередніх ухвалах та протоколах суду.

20 липня 2020 року позивач продав заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

1.5. Щодо факту повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи, ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.04.2020 та усі інші ухвали про відкладення розгляду справи було направлено на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак станом на час ухвалення рішення до суду повернулись уже дві ухвали (про відкриття провадження та про відкладення розгляду справи). Більше того, судом було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.04.2020 на зазначену позивачем у позові поштову адресу відповідача.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу, зокрема, відповідача.

1.6. Відповідно до частин першої та третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, окрім двох заяв позивача про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами, приймаючи до уваги, що відповідачем не було подано до суду відзиву на позовну заяву, приймаючи до уваги наданий процесуальним законом час для розгляду відповідної справи за правилами спрощеного позовного провадження, який встановлений законом у 60 календарних днів, враховуючи зміни внесені Законом України № 540-IX від 30.03.2020 та з урахуванням змін внесених Законом України 731-IX від 18.06.2020, який набрав законної сили 17.07.2020, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи не вважає повторну неявку відповідача у судове засідання перешкодою для вирішення спору по суті.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положення ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

У судовому засіданні 20.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. У позовній заяві ТзОВ Будова-Захід (Позивач у справі)вказує про неналежне виконання ТзОВ Навзаєм (Відповідач у справі) своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару (щебеню). Зокрема, Відповідач не до поставив товар на усю суму попередньої оплати, а саме, на 8'252,40 грн, які Позивач просить стягнути. Також, Відповідачу нараховано 3'759,93 грн процентів за користування коштами.

2.2. Відповідач -ТзОВ Навзаєм відзиві на позов не подав, проти позову не заперечив.

3. Обставини справи.

3.1. 01 березня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Навзаєм (надалі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Будова-Захід (надалі - Покупець) укладено Договір № 22/0103 купівлі-продажу щебеню (надалі - Договір). За умовами цього Договору, Постачальник зобов`язується у відповідності з замовлення передавати у власність Покупця щебінь гранітний різного асортименту, відсів гранітний, далі по тексту (Товар) (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 4.3. Договору. Покупець здійснює 100% попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено у Додатках до даного Договору.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що Постачальник забезпечує відвантаження Товару протягом 7 (семи) робочих днів після отримання від Покупця оплати за партію Товару, якщо інше не передбачено Додатках до даного Договору. За узгодженням між сторонами Продавець включає недовантаження в обсяг поставки наступної партії продукції. Недовантаження може становити +/- 1%(один відсоток) від загальної кількості відповідно до статуту залізниці.

3.2. На виконання умов Договору, Позивач здійснив попередню оплату за Товар у загальному розмірі 181'117,20 грн, що підтверджується випискою по рахунку останнього, зокрема: 17.03.2017 - 61'955,71 грн, 22.03.2017 - 15'489,93 грн, 27.03.2017 - 28'671,56 грн, 05.04.2017 - 35'000,00 грн та 07.04.2017 - 40'000,00 грн.

3.3. Відповідач поставив, а Позивач прийняв Товар на загальну суму 172'864,80 грн, що підтверджується видатковими накладними № 27 від 14.03.2017 на суму 77'444,64 грн та № 43 від 24.03.2017 на суму 95'420,16 грн.

Вказана вище інформація, зокрема, щодо сплати коштів відображена у податковій звітності.

3.4. ТзОВ Будова-Захід листом №12/Т від 18.02.2020 звернулось до ТзОВ Навзаєм та просило до 25.02.2020 перерахувати належні їхньому товариству кошти у розмірі 8'252,40 грн (повернути аванс). Докази отримання вказаного листа Відповідачем до матеріалів справи долучено. Відповіді на лист Позивач не отримав, доказів протилежного до справи не долучено.

3.5. Враховуючи не повернення коштів та не поставлення товару, за який було сплачено кошти, Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення суми попередньої оплати на яку не було здійснено поставку та стягненням процентів річних за користування коштами.

4. Позиція суду.

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої та другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

4.2. Як з`ясовано судом, Позивачем здійснено попередню оплату за Товар на загальну суму 181'117,20 грн, Відповідач поставив Товару на загальну суму 172'864,80 грн, зазначене встановлено судом у пунктах 3.2., 3.3. даного рішення. Таким чином, заявлені вимоги про стягнення 8'252,40 грн попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

4.3. Згідно з частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною другою статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань вказано, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

З аналізу вказаних вище положень, зокрема, п. 6.2. постанови ВГСУ № 14 та статей 1048, 1054, 1061 ЦК України вбачається, що проценти за користування чужими коштами можуть нараховуватись за сукупності двох фактів, одним із яких є обов`язкове встановлення відповідних процентів у договорі, законі чи іншому нормативно-правовому акті.

Так, судом з`ясовано, що умовами спірного Договору № 22/0103 купівлі-продажу щебеню від 01.03.2017 не встановлено розміру та порядку нарахування процентів за користування чужими коштами, а Цивільний кодекс України у главі 71 Позика. Кредит. Банківський вклад., зокрема, у статтях 1048, 1054, 1061, на які посилається позивач обґрунтовуючи заявлені вимоги, не регулює відносин купівлі-продажу, зокрема, попередньої оплати.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України (судова палата у господарських справах) у постанові від 01.07.2015 у справі № 910/14120/14.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин положень закону, які регулюють інші правовідносини, не можуть застосовуватись у даному випадку, зокрема, для нарахування відсотків за користування чужими коштами, які нараховуються на попередню оплату за не поставку оплаченого товару не можуть застосовуватись положення Цивільного кодексу України, які регулюють відносини позики, кредиту та банківського вкладу. Отже, посилання заявника на ст. 1048, 1061 ЦК України для нарахування процентів на попередню оплату за не поставку товару є необґрунтованими, а враховуючи, що ні спірним договором, ні актами законодавства не встановленого розміру відповідних процентів за користування коштами попередньої оплати, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3'759,93 грн - процентів за користування коштами.

Аналочну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 27.12.2010 у справі № 9/67-38.

4.4. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

4.5. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати.

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає стягненню 1'444,07 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

5.2. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи ) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу .

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу , відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору . У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 18 лютого 2020 року між ТзОВ Будова-Захід (надалі - Клієнт) та адвокатом Калужною С. Р. (надалі - Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги № 1. За умовами цього Договору надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу, підготовка претензії, позовної заяви, збір доказів, підготовка до розгляду справи у суді, підписання усіх процесуальних документів (в тому числі, позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги) від імені Клієнта, представництво інтересів Клієнта у судах, інших державних органах у справі щодо стягнення боргу з ТзОВ Навзаєм суми авансу (попередньої оплати). Надання правової допомоги здійснюється у формі всіх видів послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням цього Договору (п. 1.1., п. 1.2. Договору).

Згідно з розділом ІІІ Договору № 1 від 18.02.2020, Гонорар адвоката становить 1'000,00 грн. розмір гонорару визначений у п. 3.1. цього Договору може змінюватись у випадку необхідності участі Адвоката у судовому засіданні. У такому випадку, вартість участі адвоката у одному судовому засіданні становить 500,00 грн (п. 3.1., 3.2. Договору про надання правової допомоги).

У позовній заяві позивачем вказано, що витрати на професійну правничу допомогу складаються із: суми фактичних витрат здійснених для поштового надсилання відповідачу вимоги та цієї позовної заяви у сумі 58 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 3'000,00 грн. Попередньо сума судових витрат становить 5'160,00 грн.

Як зазначає Верховний Суд у своїх численних постановах, склад та розмір витрат на правничу допомогу входить до предмета доказування у справі. Доказування суми витрат, яка підлягає відшкодуванню, ґрунтується на письмових доказах.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу. Так, на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат .

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать надання правової інформації, консультації та роз`яснення з правових питань; правового супроводу, підготовка претензії, позовної заяви, збір доказів, тощо.

Однак, до матеріалів справи ні адвокатом, ні позивачем не долучено належних доказів, на підтвердження заявлених вимог (складу та розміру витрат), окрім, договору про надання правової допомоги та доказів надіслання поштових відправлень (на більшу суму, ніж заявлено).

Так, з матеріалів справи встановлено, що вимогу та позовну заяву (позовну - на дві адреси поштову та юридичну) надіслано, що підтверджується відповідними докази, зокрема, вимога - 29,00 грн (а.с. 14, 15), позов на поштову адресу - 29,00 грн (а.с.5, 6), на юридичну адресу - 44,00 грн. (та 8, 9). Так, суд звертає увагу, що обов`язком позивача при зверненні до суду є надіслання позовної заяви із доданими додатками на юридичну адресу, обов`язку надіслання вказаних вище відправлень, ні процесуальним, ні матеріальним законодавством не встановлено, тому відшкодуванню підлягає лише 44,00 грн витрат за надіслання позову з додатками на юридичну адресу відповідача.

Щодо заявленого відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 3'000,00 грн, суд звертає увагу заявника, що у зв`язку із неналежним підтвердження заявленої суми та аналізом у сукупності поданих доказів, зокрема, одного договору про надання правової допомоги, за відсутності чіткого розрахунку суми наданих послуг, обґрунтованим на думку суду є можливість відшкодування лише гонорару, який чітко встановлений договором і лише пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, враховуючи право суду передбачене у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , яким визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, суд, враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 68,70 відсотків, вважає за необхідне стягнути з відповідача 680,70 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно задоволених позовних вимог.

Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252, пунктом 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Навзаєм ( 79026, місто Львів, вулиця В. Великого, будинок 4, кімната 429; ідентифікаційний код 38853226) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Будова-Захід ( 80643, Львівська область, Бродівський район, село Смільне, вулиця Привокзальна, будинок 1; ідентифікаційний код 34938625) 8'252,40 грн - попередньої оплати, 1'444,70 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору та 680,70 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.07.2020.

Суддя В.П. Трускавецький