Рішення

від 21.07.2020 по справі 921/369/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2020 року м.Тернопіль Справа № 921/369/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів , м.Ковель Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Сім , с.Острів Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення 783792,86грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами у зв`язку з відсутністю сторін.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з додатковою відповідальністю Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів , м. Ковель Волинської області звернулося 01.06.2020 (згідно накладної на поштове відправлення №4500500483110) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Сім , с.Острів Тернопільського району Тернопільської області, про стягнення 783792,86грн заборгованості, з яких: 700000,00грн основного боргу та 10257,86грн - 3% річних, 73535,00грн пені, нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань, згідно договору поставки №20/11 від 20.11.2019 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Заперечення відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався. Будь яких інших клопотань в порядку господарського процесуального законодавства України не заявив.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 09.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 21.07.2020; учасникам справи встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

У судове засідання 21.07.2020 сторони господарського спору не з`явилися.

У поданому 09.07.2020 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на поштовому конверті №4500811694727) клопотанні №46 від 08.07.2020 (вх.№4391) позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив розгляд справи здійснювати без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення №4650101224316 від 10.07.2020 про вручення поштового відправлення №4602509295667, яким на адресу ТОВ Сім-Сім направлялася ухвала суду від 09.06.2020 про відкриття провадження у справі. Про причини неявки в судове засідання відповідач не повідомив суду.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки неявка відповідача, належним чином повідомленого про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без його участі, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні у відповідності до статті 165 ГПК України за наявними у ній документами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.

20 листопада 2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю КОВЕЛЬСЬКА РЕАЛІЗАЦІЙНА БАЗА ХЛІБОПРОДУКТІВ як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Сім - Сім як Покупцем, укладено договір поставки №20/11 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити (передати у власність) Покупцю товар, а останній зобов`язався оплатити його на умовах, визначених договором.

У пункті 2.1 договору передбачено, що кількість товару, ціна за одиницю товару, асортимент вказується у накладній, складеній Постачальником на підставі заявки Покупця за цінами, чинними на дату поставки замовленого товару. При цьому сторони погодилися при подачі заявки дотримуватися наступної процедури:

- Покупець зобов`язаний попередньо направити Постачальнику заявку на поставку товару за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, у разі її відсутності - телефонограмою, в якій вказати: а) юридичну назву фірми Покупця; б) асортимент товару, що замовляється; в) кількість товару по кожній позиції асортиментного ряду; г) строки та адресу поставки;

- Постачальник, отримавши заяву Покупця на поставку товару, зобов`язаний підтвердити Покупцю можливість її виконання, узгодити ціни на замовлений товар, умови і час поставки.

У випадку, якщо Постачальник не в змозі належним чином виконати заяву Покупця, він зобов`язаний повідомити про це останнього протягом 48 годин з моменту отримання заяви (п.2.1.3 договору).

Згідно п.2.2 договору Поставка товару за адресою Покупця здійснюється згідно з заявкою Покупця за рахунок і транспортом Постачальника.

У пункті 2.1.4 визначено, що ціни на товар, що поставляється за цим договором узгоджуються Сторонами на підставі прайс-листа Постачальника, чинного на дату отримання заявки. У період дії даного договору Постачальник вправі змінювати ціни, після чого відпуск товару зі складу проводиться за цінами, узгодженими з Покупцем на дату відвантаження.

Приймання товару за кількістю здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, стягнення затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965, №П-б. Отримання (приймання) товару від імені Покупця здійснює посадова особа, повноваження якої підтверджується довіреністю встановленого зразка (п.п.2.3, 6.3 договору).

За умовами пункту 2.5 договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця під час передачі товару, що підтверджується підписом печаткою або штампом Покупця на видатковій накладній .

Оплату товару , згідно п.3.1 договору Покупець зобов`язався здійснити протягом 30 календарних днів з дня отримання товару .

Пунктом 8.1 договору передбачено, що Постачальник здійснює поставку товару за договором до 29 листопада 2019 року, а Покупець здійснює оптату до дати завершення договору - 29 грудня 2019 року.

У разі порушення Покупцем терміну оплати товару, передбаченого умовами діючого договору, Покупець оплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п.7.2 договору).

Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань з можливістю продовження терміну його дії на один календарний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявить про його припинення за один місяць до закінчення терміну дії договору (п.п.8.1, 8.3 договору).

Сторонами погоджено договірні об`єми та строки поставки товару, зокрема:

- у Специфікації №1 від 27.11.2019 на поставку до 05.12.2019 - 18400кг вишні замороженої з кісточками по ціні 21,50грн за 1кг, загальною вартістю 474720,00грн (з ПДВ);

- у Специфікації №2 від 28.11.2019 на поставку до 06.12.2019 - 18400кг вишні замороженої з кісточкою по ціні 21,50 за 1га, загальною вартістю 474720,00грн.

Місцем поставки товару сторонами визначено: вул.Промислова, 9, с.Острів Тернопільського району Тернопільської області (п.3 Специфікацій №1 від 27.11.2019, №2 від 28.11.2019).

Матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання умов договору поставлено власним транспортом відповідачу товар на загальну суму 949440,00грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-000049 від 27 листопада 2019 року на суму 474720,00грн (з ПДВ) та товарно-транспортною накладною №0000000007 від 27.11.2019; видатковою накладною №РН-000051 від 28 листопада 2019 року на суму 474720,00грн (з ПДВ) та товарно-транспортною накладною №0000000009 від 28.11.2019.

Видаткові накладні підписано представниками Покупця та Постачальника, їх підписи скріплено печатками. Зауважень чи інших застережень щодо якості чи його кількості матеріали справи не містять, як і доказів складання сторонами актів у зв`язку з наявністю претензій відповідача з цього приводу.

Господарські операції по здійснених поставках сторонами додатково підтверджено в Акті звірки розрахунків від 12.03.2020 з кінцевим сальдо на користь позивача в розмірі 848440,00грн.

Відповідач не виконав свого обов`язку по оплаті переданого йому товару згідно видаткових накладних, сплативши частково кошти в сумі 249440грн, а саме: 12.02.2020 - 100000,00грн, 06.04.2020 - 100000,00грн, 14.04.2020 - 49440,00грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, відкритого у АТ Прокредит Банк . Відтак, ТОВ Сім-Сім допущено заборгованість по оплаті отриманого товару на суму 700000,00грн. Доказів здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, станом на дату розгляду справи, в матеріалах справи немає.

З метою досудового врегулювання спору Товариство з додатковою відповідальністю Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів 31.03.2020 звернулося до відповідача з вимогою-претензією №18 про погашення суми боргу, а також сплати нарахованих у зв`язку з порушенням строків оплати товару суми пені та 3% річних.

Товариством з обмеженою відповідальністю Сім-Сім у відповіді №93 від 02.04.2020 на претензію визнано неналежне виконання грошового зобов`язання, зазначивши причини - спад ділової активності на відповідному сегменті ринку, що ускладнило фінансово-господарську діяльність товариства.

Утім, наявна сума заборгованості відповідачем не погашена, що послугувало підставою для звернення позивача за судовим захистом майнових прав на суму боргу, додатково заявивши 3% річних та пеню.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із передачею товару у власність покупцю за договором поставки, та застосуванням відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару, регулювання яких здійснюється нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст.193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, ч.6 ст.193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами у договорі встановлено кінцевий строк оплати товару до 26.12.2019 (по поставці від 27.11.2019) та до 27.12.2019 - по поставці від 28.11.2019, що випливає з п.3.1 договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, отримавши від позивача товар на загальну суму 949440грн здійснив часткову його оплату в розмірі 249440грн (12.02.2020 - 100000,00грн, 06.04.2020 - 100000,00грн, 14.04.2020 - 49440,00грн). В подальшому відповідач не проводив розрахунків. Наведене підтверджується копією виписки по банківському рахунку позивача, відкритому в АТ Прокредит Банк (виписка за період з 01.11.2019 до 28.05.2020) та не заперечується відповідачем.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість купленого товару не сплачена, що є порушенням умов договору, ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати купленого товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора в повній мірі на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 700000грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право товариства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 700000грн боргу.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 ЦК України, у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання здійснено нарахування 3% річних у розмірі 10257,86грн.

За здійсненим перерахунком в межах періодів, визначених позивачем, з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем товару, здійсненої відповідачем часткової оплати, передбаченого умовами договору строку здійснення розрахунків, нарахування 3% річних в загальній сумі 10257,86грн є правильними та правомірним (розрахунок суду долучено до матеріалів справи).

Щодо вимог позивача про стягнення суми пені, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

В силу положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтями 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою , порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст.551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторонами у п.7.2 договору передбачено, що у разі порушення Покупцем терміну оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,3% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Оскільки розмір пені, встановлений сторонами у договорі не відповідає розміру пені, що визначений у законі (ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань ), позивачем здійснено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на допущене відповідачем порушення строків оплати вартості отриманого у власність товару, з урахуванням встановленого договором терміну розрахунків (протягом 30 календарних днів від дати отримання товару - п.3.1 договору), позивачем нараховано пеню за періоди: з 30.12.2019 по 31.12.2019 у розмірі 1404,65грн на суму боргу 949440грн; з 01.01.2020 по 30.01.2020 у розмірі 21012,20грн на суму боргу 949440грн;з 31.01.2020 по 11.02.2020 у розмірі 6848,42грн на суму боргу 949440грн; з 12.02.2020 по 12.03.2020 у розмірі 15317,77грн на суму боргу 849440грн; з 13.03.2020 по 05.04.2020 у розмірі 11140,20грн на суму боргу 849440грн; з 06.04.2020 по 13.04.2020 у розмірі 3276,24грн на суму боргу 749440грн; з 14.04.2020 по 23.04.2020 у розмірі 3825,14грн на суму боргу 700000грн; з 24.04.2020 по 28.05.2020 у розмірі 10710,38грн на суму боргу 700000грн, всього 73535грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру пені судом встановлено, що такий здійснено арифметично правильно, відповідно до вимог закону та умов договору; нарахування здійснено, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення; період нарахування пені визначено, з урахуванням положень ст.232 ГК України, в межах шестимісячного строку по кожному окремому зобов`язанню (детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи). Отже, нарахування пені в сумі 73535грн є обґрунтованим та правомірним.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем договірних (майново-господарських) зобов`язань перед позивачем в період з 30.12.2019 по 11.02.2020 на суму 949440,00грн, з 12.02.2020 по 05.04.2020 на суму 849440,00грн, з 06.04.2020 по 13.04.2020 на суму 749440,00грн, з 14.04.2020 по дату звернення до суду з позовом на суму 700000,00грн, що свідчить про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення боргу та нарахування 10257,86грн - 3% річних, 73535грн пені, а тому, згідно ст.15 ЦК України, порушене право Товариства з додатковою відповідальністю Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача заявлених сум.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У даній справі учасниками справи не висловлено заперечень, будь яких інших додаткових аргументів по суті спору, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні на підставі обставин, встановлених по наявних у справі доказах.

Посилання відповідача у відповіді на претензію на зниження господарської діяльності та зменшення продуктивності не є обставиною, що звільняє відповідача від обов`язку виконати договірні зобов`язання та відповідальності за невчасне виконання таких зобов`язань. Інших аргументів та заперечень відповідачем не заявлено.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 11756,89грн, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165, 219, 220, 222, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сім-Сім (вул.Промислова, 9, с.Острів Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31021570) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Ковельська реалізаційна база хлібопродуктів (вул.Луцька, 15, м.Ковель Волинської області, ідентифікаційний код 00953482) - 700 000 (сімсот тисяч)грн 00коп. основного боргу, 10257 (десять тисяч двісті п`ятдесят сім)грн 86коп. - 3% річних, 73535 (сімдесят три тисячі п`ятсот тридцять п`ять)грн 00коп. пені та 11756 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість)грн 89коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням гарантій. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 27.07.2020.

Суддя Н.О. Андрусик