Рішення

від 28.07.2020 по справі 924/645/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2020 р. Справа № 924/645/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 207

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Старокостянтинів Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Іква Агроліс", м. Старокостянтинів Хмельницької області

про стягнення заборгованості у розмірі 1214,20 грн.,

представники сторін:

позивач: Горбань Ю.Г. - представник за довіреністю від 12.12.2019 р.

відповідач: не з`явився

У судовому засіданні 28.07.2020р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.05.2020р. відкрито провадження у справі № 924/645/20 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 14.07.2020р. судом закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Іква Агроліс" 1214,20 грн. заборгованості. Свої вимоги позивач мотивує тим, що між позивачем та відповідачем існували господарсько-виробничі відносини, що виникли між ними, як суб`єктами господарювання, а саме постачальник поставляв покупцю продукцію - залізобетонний елемент до лавочки в кількості 10 шт., а покупець зобов`язався оплатити постачальнику вартість поставленої продукції на підставі накладної та довіреності на отримання цінностей. Однак, станом на 01.05.2020р. будь-яких коштів від відповідача за поставлену продукцію позивачу не надходило, а претензія позивача була повернута із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Ухвали суду від 28.05.2020р., від 22.06.2020р., від 14.07.2020р. надіслані на юридичну адресу відповідача, однак повернуті до суду із відміткою "адресат відсутній".

Згідно ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, суму позову, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006799281 від 22.06.2020р. товариство з обмеженою відповідальністю "Іква Агроліс" зареєстровано за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, 35, ідентифікаційний код 39362646. Засновниками (учасниками) юридичної особи є ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду - 5000,00 грн.) та ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду - 5000,00 грн.).

Як вбачається із підписаної сторонами видаткової накладної № 138 від 23.05.2017р. позивачем поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Іква Агроліс" товар (залізобетонний елемент до лавочки) в кількості 10 шт. на загальну суму 1214,20 грн.

Згідно довіреності № 3 від 23.05.2017р., що була дійсна до 03.06.2017р., ОСОБА_1 був уповноважений на отримання від філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно рахунку-фактури № 149 від 23.05.2017р. цінностей - залізобетонний елемент до лавочки в кількості 10 шт.

Позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Іква Агроліс" із претензією № 1233 від 25.07.2019р., у якій просив сплатити кошти за поставлений товар у розмірі 1214,20 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.07.2019р. та фіскальним чеком від 30.07.2019р.

Оскільки відповідачем не оплачено товар позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст, зафіксований в одному або декількох документах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За положеннями ст. 208 ЦК України правочини між юридичним особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 2 ст. 184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 181 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що на підставі видаткової накладної № 138 від 23.05.2017р., що підписана постачальником та одержувачем, позивач поставив відповідачу товар (залізобетонний елемент до лавочки) в кількості 10 шт. на загальну суму 1214,20 грн.

На отримання вказаного товару в кількості 10 шт. по означеній видатковій накладній представник одержувача (відповідача) ОСОБА_1 діяв на підставі виданої товариством з обмеженою відповідальністю "Іква Агроліс" довіреності № 3 від 23.05.2017р., яка була дійсна до 03.06.2017р., та засвідчена підписом керівника підприємства.

При цьому, судом зауважується щодо належності видаткової накладної № 138 від 23.05.2017р. як доказу поставки товару, оскільки первинні господарські документи в силу положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підтверджують здійснення господарської операції.

Так, накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016р. у справі № 21-4985а15.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що видаткова накладна № 138 від 23.05.2017р. містить підпис особи, яка отримувала товар, а також враховуючи неповернення прийнятого товару, суд вважає підтвердженим факт поставки товару позивачем на загальну суму 1214,20 грн.

Таким чином, позивач набув права вимоги до відповідача за вищевказаною видатковою накладною, оскільки надав належні, допустимі та вірогідні докази поставки товару на суму 1214,20 грн., в тому числі в порядку статті 530 ЦК України надіслав відповідачу вимогу про сплату даного боргу, натомість відповідачем не доведено факту оплати отриманого товару на зазначену суму.

Враховуючи вищенаведене, положення ст.ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Старокостянтинів Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Іква Агроліс", м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення заборгованості у розмірі 1214,20 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іква Агроліс" (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, 35, ідентифікаційний код 39362646) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) 1214,20 грн. (одну тисячу двісті чотирнадцять гривень 20 коп.) заборгованості.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іква Агроліс" (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Івана Франка, 35, ідентифікаційний код 39362646) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду, з урахуванням ч. 4 розділу Х ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.07.2020 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; 31103, м. Старокостянтинів, вул. Гончара, 22, Хмельницька обл.),

4, 5 - відповідачу (31100, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Франка, 35; ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 )

Всім рекоменд. з повідомленням про вручення.