Рішення

від 22.07.2020 по справі 924/778/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"22" липня 2020 р. Справа № 924/778/20

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Дідику Р.Р., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Капітал", м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 47 819,72грн., з яких: 38 652,83грн. - основного боргу, 3 865,28грн. - штрафу, 4 019,43грн. - пені, 583,07грн. - 3% річних, 699,11грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

25.06.2020 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Капітал", м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 47 819,72грн., з яких: 38 652,83грн. - основного боргу, 3 865,28грн. - штрафу, 4 019,43грн. - пені, 583,07грн. - 3% річних, 699,11грн. - інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконанням умов договору поставки №МК-0048 від 13.11.2018р.

30.06.2020р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/778/20 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив. На адресу суду 20.07.2020р. надіслав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із неможливістю прибути у дане засідання представнику, оскільки він прийматиме участь у іншому судовому засіданні у м. Тернопіль.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, своїми процесуальними правами не скористався, письмового відзиву на позов не надав, про причини неявки та неподання відзиву на позов суд не повідомив. При цьому був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) від 01.07.2020р. Ухвала направлялась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою, яка згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є його юридичною адресою.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними права.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Щодо поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду підготовчого засідання, враховуючи, що справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження, зважаючи, що за загальним правилом суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, а явка сторін в судове засідання не визначалась обов`язковою, суд вважає за належне у його задоволенні відмовити.

Крім того, суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також звернуто увагу, що на даний час в Господарському суді Хмельницької області працює система Електронний суд за допомогою якої учасники судового процесу можуть реалізувати права, визначені статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, та подавати в електронному форматі до суду процесуальні документи, пов`язані із розглядом справи у суді (як-то заяви по суті справи).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивача та відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Судом також акцентовано, що оголошення, згідно постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року „Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), карантину не зупиняє роботи судів. (Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 05.05.2020р. по справі №910/3880/19).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" зареєстровано за юридичною адресою: 30440, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Поспект Миру, буд. 28А, код ЄДРПОУ 36681090.

13.11.2019р. між ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" (далі - покупець) та ТОВ "Метиз Капітал" (далі - постачальник) був укладений Договір поставки №МК-0048, (далі - договір), згідно умов якого, постачальник зобов`язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний повар і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є металеві вироби, комплектуючі матеріали тощо (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1 договору товар, що є предметом даного договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються видатковими накладними постачальника.

Загальна ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого по видаткових накладних, протягом дії договору (п.4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили. що оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100% від вартості товару, отриманого за видатковою накладною протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання товару покупцем.

Відповідно до п. 5.1.1 договору, постачальник зобов`язаний передати товар в асортименті, за визначеною сторонами ціною, відповідної якості, в кількості та в строки, обумовлені положеннями даного договору рахунками-фактурами, видатковими накладними.

Покупець зобов`язаний: прийняти товар за кількістю (вагою) та асортиментом, зазначених в специфікації (видатковій накладній) (п.5.2.1 договору); оплатити товар у розмірі та терміни, встановлені цим договором (п.5.2.5 договору).

Згідно п. 6.1 договору поставка замовленої партії товару проводиться у строк, що не перевищує 5-ти календарних днів з дати виставлення рахунку-фактури. Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної постачальника, за якою відбулась передача товару покупцю.

Право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару до покупця переходить в момент передачі товару від постачальника покупцю за видатковою накладною (п.6.2. договору).

Відповідно до п. 7.1 договору постачальник одночасно з передачею покупцю товару надає покупцю наступні документи на товар: оригінал рахунку-фактури; оригінал видаткової накладної; акт приймання-передачі товару.

У випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену даним договором та чинним в Україні законодавством (п. 9.1 договору)

Пунктом 9.2 договору сторони обумовили, що за порушення строку оплати, визначеного п. 4.3. даного договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несплаченого вчасно товару.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2019 року та пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 договору).

Відповідно до п.13.3 договору, сторони досягли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 13.4. договору сторони погодили, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність тривалістю у три роки.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до видаткових накладних від 10.12.2019р.: №МК-0007257 на суму 12 005,22грн., №МК-0007258 на суму 10 612,14грн., №МК-0007259 на суму 16 035,47 грн. - постачальником покупцеві було поставлено товару всього на загальну суму 38 652,83грн.

Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

06.05.2020р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про виконання грошового зобов`язання за договором поставки №МК-0048 від 13.11.2019р., шляхом оплатити протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання претензії заборгованості за поставлений товар у розмірі 38 652,83грн., пені у розмірі 3 147,26 грн., штрафу в розмірі 3 865,28 грн., інфляції в розмірі 270,03 грн., 3% річних у розмірі 408,84грн.

Відповідно поштового повідомлення АТ "Укрпошта" про вручення, відправлення відповідачем отримано 07.05.2020р.

У зв`язку із несплатою вартості поставленого та отриманого товару за договором №МК-0048 від 13.11.2019р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 47 819,72грн., з яких: 38 652,83грн. - основного боргу, 3 865,28грн. - штрафу, 4 019,43грн. - пені, 583,07грн. - 3% річних, 699,11грн. - інфляційних втрат.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №МК-0048 від 13.11.2019р. відповідно до якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу товар (металеві вироби, комплектуючі матеріали тощо), а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до аналізу умов договору, судом враховано, що між сторонами виникли правовідносини, які врегульовані нормами закону щодо договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно п.4.3 договору сторони визначили порядок розрахунків, зокрема, що оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100% від вартості товару, отриманого за видатковою накладною протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання товару покупцем.

Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної позивача, за якою відбулась передача товару відповідачу (п.6.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 38 652,83грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток видатковими накладними від 10.12.2019р. №МК-0007257, №МК-0007258 та №МК-0007259.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов`язок відповідача своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений товар у встановлений умовами договору строк.

Проте, оплату за отриманий згідно з договором поставки товар, відповідач не здійснив.

Доказів оплати товару згідно договору в повному обсязі матеріали справи не містять, а сторонами на час розгляду справи не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар згідно договору №МК-0048 від 13.11.2019р. становить 38 652,83грн. та підлягає стягненню з останнього.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 865,28грн. - штрафу, 4 019,43грн. - пені, 583,07грн. - 3% річних, 699,11грн. - інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконання умов договору поставки №МК-0048 від 13.11.2019р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2 договору сторони встановили, що за порушення строку оплати, визначеного п. 4.3. даного договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несплаченого вчасно товару.

Крім того, сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 13.3 договору), а також, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність тривалістю у три роки (п.13.4 договору).

З огляду на зазначене, суд, здійснивши (за допомогою системи „Законодавство» ) перерахунок пені та штрафу за визначені позивачем періоди з 19.12.2019р. по 19.06.2020р., встановив, що заявлені ним до стягнення суми пені в розмірі 4 019,43грн. та штрафу в розмірі 3 865,28грн. є арифметично вірними та обґрунтованими.

Судом враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Щодо нарахування 3% річних за період з 19.12.2019р. по 19.06.2020р. судом враховано наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних (за допомогою системи „Законодавство» ), суд прийшов до висновку, що позивачем вірно здійснено їх нарахування у визначеному ним розмірі - 583,07грн. за зазначені у розрахунку періоди. Відтак, вказана вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно нарахувань втрат від інфляції за січень - травень 2020 року, судом враховано наступне.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Судом враховано, що позивач при здійсненні розрахунку інфляції у встановлених ним періодах включав й періоди в яких мала місце дефляція.

Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство» ) вважає, що заявлені інфляційні втрати правомірно нараховані у визначеному позивачем розмірі - 699,11грн., та підлягають стягненню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню на суму 38 652,83грн. - основного боргу, 3 865,28грн. - штрафу, 4 019,43грн. - пені, 583,07грн. - 3% річних, 699,11грн. - інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Капітал", м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 47 819,72грн., з яких: 38 652,83грн. - основного боргу, 3 865,28грн. - штрафу, 4 019,43грн. - пені, 583,07грн. - 3% річних, 699,11грн. - інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" (30440, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Проспект Миру, буд. 28 А, ідентифікаційний код 36681090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Капітал" (46400, м. Тернопіль, вул. Промислова, буд. 20, ідентифікаційний код 37246348) 38 652,83грн. (тридцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 83 коп.) основного боргу, 3 865,28грн. (три тисячі вісімсот шістдесят п`ять гривень 28 коп.) штрафу, 4 019,43грн. (чотири тисячі дев`ятнадцять гривень 43 коп.) пені, 583,07грн. (п`ятсот вісімдесят три гривні 07 коп.) 3% річних, 699,11грн. (шістсот дев`яносто дев`ять гривень 11 коп.) інфляційних втрат, 2 102,00грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 27.07.2020р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим. (надіслати всім рекомендованим з повідомленням):

1 - до справи,

2 - позивачу (46400, м. Тернопіль, вул. Промислова, буд. 20);

3 - відповідачу (30440, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. проспект Миру, буд. 28А).