Ухвала

від 24.07.2020 по справі 369/9018/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9018/20

Провадження №2-з/369/33/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову шляхом накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2020 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову шляхом накладення арешту на майно.

Заявлені вимоги мотивує тим, що вона ОСОБА_1 має намір звернутися до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

25 лютого 2020 року між нею, ОСОБА_1 , як позичальником та ОСОБА_2 , як позикодавцем було укладено договір позики, у відповідності до якого позикодавець надав у власність позичальникові гроші в сумі 1 335 222 (один мільйон триста тридцять п`ять тисяч двісті двадцять дві) грн. 75 коп., що на день укладання цього договору за курсом Національного Банку України становить еквівалент 54 500 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот) доларів США 00 центів.

Для забезпечення зобов`язань щодо повернення позики, сплати штрафних санкцій, а також відшкодування збитків у зв`язку з порушенням договору позики, 25 лютого 2020 року між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Тетяною Анатоліївною, згідно умов якого вона, як Іпотекодавець передала в іпотеку Іпотекодержателю ( ОСОБА_2 ) належну йому земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0750 (нуль цілих сімсот п`ятдесят десятитисячних) га,кадастровий номер 3222480401:01:002:0181.

У відповідності до п. 2 Договору Іпотеки, сторони оцінили Предмет іпотеки на суму 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп.

В той же час обом сторонам було достовірно відомо, що вказана вище земельна ділянка не є вільною від забудови, оскільки на ній знаходиться самовільно збудований, не введений в експлуатацію житловий будинок, вартість якого значно перевищує вартість земельної ділянки.

У відповідності до п.п. 3.1 п. З Договору позики, сторони погодили, що позика повинна бути повернута визначеними у даному пункті частинами до 25 травня 2020 року.

Проте, в силу непереборних обставин, введення в Україні суворого карантину, позивач як Позичальник, втратила можливість будь-якого заробітку і, відповідно, можливість виконання взятого на себе зобов`язання щодо повернення суми позики до 25 травня 2020 року.

Підпунктом 3.9 п. З Договору Позики, сторони погодили, що у випадку прострочення сплати Позичальником більш ніж 2 (двох) платежів передбачених п. 3.1 цього Договору, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення усієї суми позики. При цьому, вимога про повернення суми позики може бути направлена засобами поштового зв`язку або шляхом направлення позовної заяви до суду з заявленими позовними вимогами про повернення всієї суми заборгованості або її частини .

Тобто, вказаним вище пунктом Договору позики чітко встановлено порядок дій Позикодавця у разі порушення Позичальником умов договору.

Зокрема, у разі порушення позичальником умов Договору позики в першу чергу, Позикодавець повинен був звернутись до Позичальника з позовною вимогою про повернення всієї суми заборгованості або її частини (тобто грошових коштів). Вказаним пунктом передбачено також право Позикодавця на направлення вимоги для Позичальника про повернення суми боргу або її частини, шляхом досудового врегулювання спору або право на першочергове звернення до суду без пред`явлення попередньої вимоги про повернення суми боргу.

Проте, після порушення заявником графіку повернення суми позики, Позикодавець, в порушення умов п.п. 3.9 п. З Договору позики, ст. 526 ЦК України та вимог ст. 27 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , звернувся до неї відразу з Іпотечним повідомленням за Договором іпотеки від 25 лютого 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №547.

Хоча, у відповідності до ст. 27 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Після отримання зазначеного повідомлення, вона, як позичальник усно повідомила Позикодавця, про те, що ним передчасно надіслано Іпотечне повідомлення, до того ж з порушенням вимог ст. 27 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень . Повідомила Позикодавця, що виконає взяті на себе зобов`язання за Договором позики після завершення карантину в Україні. Повідомила Позикодавця, що невиконання взятих на себе зобов`язань за договором позики спричинене зовнішніми факторами, а саме: вчиненими владою суворими обмеженнями у зв`язку з дією карантину. Вважала, що ними,

як сторонами було досягнуто певних домовленостей стосовно повернення суми боргу після завершення карантину в Україні.

Проте, в супереч умовам Договору позики (п.п. 3.9 п. З Договору), зокрема, встановленому даним договором порядку стягнення суми заборгованості за Договором позики, всупереч вимогам чинного законодавства та усним домовленостям, Позикодавець протиправно та передчасно вчинив дії щодо звернення стягнення на іпотечне майно - земельну ділянку (інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17 липня 2020 року, достовірно знаючи, що на ній знаходиться добудований, але не введений в експлуатацію житловий будинок, у зв`язку з чим, фактична вартість отриманого іпотечного майна майже втричі перевищує розмір заборгованості.

Факт знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480401:01:002:0181, що знаходиться по АДРЕСА_1 підтверджується актом обстеження земельної ділянки, складеним 08 липня 2020 року Депутатом Білогородської сільської ради О. Миколаєнком, а також буде підтверджений показами свідків по справі.

Після цього, позикодавець відразу виставив земельну ділянку на реалізацію.

Станом на теперішній час, заявником лише вчиняються дії щодо отримання у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А. доказів звернення стягнення на іпотечне майно, у зв`язку з чим, вона позбавлена можливості звернутись до суду з відповідним позовом.

В той же час, вона вимушена звернутись до суду із даною заявою про забезпечення позову до подачі позову, оскільки до подачі позову майно буде реалізоване, що зробить в подальшому неможливими виконання рішення суду.

Вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, не порушує прав жодної сторони по справі, оскільки не скасовує взяті на нього зобов`язання за договором позики адже залишає в силі чинність обох договорів, а саме Договору позики та Договору Іпотеки; позовні вимоги з якими вона має намір звернутись до суду після забезпечення позову також не міститимуть вимог з приводу недійсності Договору позики чи Договору Іпотеки. Відповідно, право позикодавця на стягнення заборгованості за Договором позики в установленому даним договором порядку залишається за Позикодавцем. Залишається також непорушним забезпечувальне право за Договором Іпотеки.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.

При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи предмет позову, з яким має намір звернутись до суду заявник, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову (накладення арешту на спірне нерухоме майно) та предметом майбутніх позовних вимог.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, з якими має намір звернутись до суду заявник, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України , суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову шляхом накладення арешту на майно - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0750 (нуль цілих сімсот п`ятдесят десятитисячних) га, кадастровий номер 3222480401:01:002:0181.

Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України Про виконавче провадження для пред`явлення виконавчого документа.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Роз`яснити заявнику та зацікавленим особам, що скасування заходів забезпечення позову визначені ст. 158 ЦПК України , зокрема згідно ч. 13 ст. 158 ЦПК України , заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті152цього Кодексу; 2)повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Копію даної ухвали направити заявнику для пред`явлення до виконання та сторонам для відома.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживає за адресою: АДРЕСА_2

Інформація про боржника: ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_3 ;

Інформація про боржника: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна , 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 79, оф. 1.

Суддя: Дубас Т.В.