Рішення

від 26.06.2020 по справі 554/3915/18

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 26.06.2020 Справа № 554/3915/18

Провадження № 2/554/625/2020

Рішення

іменем України

16 червня 2020 року місто Полтава

Октябрський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді Тімошенко Н.В.

за участю секретаря судового засідання Колесніченко О.П.,

представника позивача - Солонини І.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу в порядку загального провадження за позовною заявою Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

25.05.2018 року позивач, Українсько-Німецьке товариство з обмеженою відповідальністю Алтазар , звернулося до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідач, працюючи в ТОВ Алтазар з 02.11.2004 року на посаді водія, з метою виконання своїх трудових обов`язків та за розпорядженням товариства повинен був 4 травня 2017 року на автомобілі марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав позивачу, здійснити загрузку вантажу у місті Дніпро та доставити вантаж до Польщі. Під час перебування на території Польщі відповідач по телефону повідомив товариство про певні технічні несправності, які трапились з автомобілем MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , і які необхідно було негайно усунути та про потребу у коштах на паливо. Позивач 12 травня 2017 року перерахував на карткові рахунки відповідача № НОМЕР_2 та НОМЕР_3 кошти в сумі 100000,00 грн. Крім того, в рамках даного відрядження на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 5 травня 2017 року перераховувались кошти як витрати на паливо в сумі 3500,00 грн..

У наданих відповідачем звітах про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт поданих відповідачем 30 травня 2017 року були вказані наступні витрати: у першому звіті: 1) 17.05.2017 витрачено на Стоянка затаможка в сумі 7 польських злотих; 2) 17.05.2017 витрачено на Телефонная картка в сумі 5 польських злотих; у другому звіті: 1) 20.05.2017 витрачено на ДТ 20,29 х 25 в сумі 489,25 грн.; 2) 18.05.2017 витрачено на ДТ 20,429 х 50 в сумі 988,50 грн.; 3) 7.05.2017 витрачено на Дозвол в сумі 60,16 грн.; 4) 18.05.2017 витрачено на Єдиний збір в сумі 323,68 грн.

У підсумку, на підставі поданих відповідачем звітів, доданих до них документів, головний бухгалтер товариства склала підсумковий звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № АО-0000029, в якому зазначена сума понесених (підтверджених) витрат відповідачем в рамках даного відрядження до Польщі становила - 4 209,18 грн., сума не повернутих товариству та надміру витрачених відповідачем коштів становила - 97 781,63 грн. У підсумковий звіт включено витрати на: паливо СТЕЙТ ОІЛ на сумах 489,25 грн. та 988,50 грн. відповідно (підтверджені випискою по рахунку № НОМЕР_2 ); дозвіл та Єдиний збір в сумах 60,16 грн. та 323,68 грн. відповідно (підтверджені звітом відповідача); інші загальногосподарські витрати на суму 84,21 грн. (складаються із витрат на Стоянка затаможка та Телефонная картка , що підтверджується чеком на Стоянка затаможка та наказом по підприємству про списання коштів на телефон); відрядження (виконання відрядження на території України) в сумі 600,00 грн.; відрядження (виконання відрядження на території Польщі) на суму 1637,50 грн.; послуги банків (комісія за зняття готівки у відділенні Полтава-Банк).

Оскільки на вимогу позивача щодо повернення перерахованих коштів, відповідач не реагує, позивач вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Українсько- Німецького Товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар матеріальну шкоду в розмірі 97 781,63 грн. (дев`яносто сім тисяч сімсот вісімдесят одна гривня, шістдесят три копійки); а також судові витрати.

Ухвалою суду від 21.06.2018 року відкрито провадження у справі, призначено справу на 20.08.2018 року до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

18.07.2018 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що не погоджується з даними вимогами, оскільки перераховані позивачем на його картковий рахунок кошти в сумі 30000 грн. та 70000 грн. були використані за призначенням під час перебування у відрядженні за кордоном. Під час перебування в Польщі відповідач телефонував керівництву товариства та повідомляв про те, що виникла необхідність в дозаправленні автомобіля та його ремонті. 21.05.2017 відповідач надав особисто в руки головному бухгалтеру звіт з усіма підтверджуючими документами. Крім того, відповідач наполягав на тому, що підписи, наявні в даних звітах від 22.05.2017, вчинені не ним, а іншою особою, тобто його підпис було підроблено.

02.08.2018 представником позивача надана відповідь на відзив, у якій вказав, що відповідачем невірно вказано, що кошти, які були перераховані товариством на його картковий рахунок, дійсно були витрачені саме на паливо, купівлю шин для службового автомобіля, та дійсності виникнення підстав для їх перерахування, оскільки відповідач не користувався послугами з діагностики системи подачі палива та ремонту паливної системи автомобіля, не оплачував за них, а рахунок-фактура, який ним надано, має ознаки фіктивності. Надав відповіді польських фірм, які спростовують твердження відповідача про отримання послуг.

15.08.2018 відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач просив відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

Ухвалою суду від 30.10.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду на 27.11.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, пояснення надав аналогічні тексту позовної заяви та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином. Водночас зазначив, що не може взяти участь у даному судовому засіданні у зв`язку із зайнятістю в інших судових засіданнях, підтверджуючих документів суду не надав.

Суд, визнавши явку представника відповідача неповажною, ухвалив провести розгляд справи у його відсутність.

Суд під час судового розгляду справи здійснював повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді водія в ТОВ Алтазар , що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідач ОСОБА_2 за вказівкою роботодавця повинен був 04.05.2017 на автомобілі марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав позивачу, здійснити загрузку вантажу у місті Дніпро та доставити вантаж до Польщі, що підтверджується заявкою № 41/04/05/17.

04.05.2017 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив загрузку вантажу в м. Дніпро та 09.05.2017 виїхав з метою доставки вантажу до Польщі.

Під час перебування на території Польщі, відповідач по телефону повідомив товариство про певні технічні несправності, які трапились з автомобілем MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , і які необхідно було негайно усунути та про потребу у коштах на паливо.

Сторонами не оспорююється, що позивач 12 травня 2017 року перерахував на карткові рахунки відповідача № НОМЕР_2 та НОМЕР_3 кошти в сумі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1000706, 1000707. Крім того, в рамках даного відрядження на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 5 травня 2017 року перераховувались кошти як витрати на паливо в сумі 3500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1000700.

У наданих відповідачем звітах про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, поданих відповідачем 30 травня 2017 року, були вказані наступні витрати: у першому звіті: 1) 17.05.2017 витрачено на Стоянка затаможка в сумі 7 польських злотих; 2) 17.05.2017 витрачено на Телефонная картка в сумі 5 польських злотих; у другому звіті: 1) 20.05.2017 витрачено на ДТ 20,29 х 25 в сумі 489,25 грн.; 2) 18.05.2017 витрачено на ДТ 20,429 х 50 в сумі 988,50 грн.; 3) 7.05.2017 витрачено на Дозвол в сумі 60,16 грн.; 4) 18.05.2017 витрачено на Єдиний збір в сумі 323,68 грн.

У підсумку, на підставі поданих відповідачем звітів, доданих до них документів, головний бухгалтер товариства склала підсумковий звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № АО-0000029, в якому зазначена сума понесених (підтверджених) витрат відповідачем в рамках даного відрядження до Польщі становила - 4 209,18 грн., сума не повернутих товариству та надміру витрачених відповідачем коштів становила - 97 781,63 грн. У підсумковий звіт включено витрати на: паливо СТЕЙТ ОІЛ на сумах 489,25 грн. та 988,50 грн. відповідно (підтверджені випискою по рахунку № НОМЕР_2 ); дозвіл та Єдиний збір в сумах 60,16 грн. та 323,68 грн. відповідно (підтверджені звітом відповідача); інші загальногосподарські витрати на суму 84,21 грн. (складаються із витрат на Стоянка затаможка та Телефонная картка , що підтверджується чеком на Стоянка затаможка та наказом по підприємству про списання коштів на телефон); відрядження (виконання відрядження на території України) в сумі 600,00 грн.; відрядження (виконання відрядження на території Польщі) на суму 1637,50 грн.; послуги банків (комісія за зняття готівки у відділенні Полтава-Банк).

Відповідно до п.п. 170.9.2, п. 170.9 ст.170 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: завершує таке відрядження; завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Згідно п.п. 170.9.3, п. 170.9 ст.170 ПК України дія цього пункту поширюється також на витрати, пов`язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей: а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження; б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з`ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Згідно п. 3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2015 року № 841 звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або при поданні зазначеного Звіту.

Дія абзаців першого та другого цього пункту поширюється також на витрати, пов`язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів.

При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження.

Згідно ж п. 6 даного Порядку звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримав такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.

Фізична особа, яка отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: Звіт перевірено , Залишок унесений (перевитрата видана) в сумі за касовим ордером , кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, розрахунку суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, яка надала такі кошти. Графу Звіт затверджено підписує керівник (податковий агент).

Відповідно до пп.14.1.133. п. 14.1. ст. 14 ПК України операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.

Виходячи із вищезазначених положень ПК України та Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2015 року № 841, відповідач був зобов`язаний після повернення з відрядження відзвітувати перед товариством про витрачені ним під час відрядження кошти, що перераховувались та надавались товариством в рамках даного відрядження, шляхом складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, а у разі наявності надміру витрачених коштів їх суму повернути в касу або зарахувати на банківський рахунок товариства, до або під час подання зазначеного звіту.

Відповідач закінчив відрядження 21 травня 2017 року. Оскільки 21 травня 2017 року припадало на неділю (небанківський, вихідний день), останнім днем для подання відповідачем звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та повернення товариству наявних надміру витрачених коштів слугувало 26 травня (п`ятниця) 2017 року.

Проте, всупереч вимогам ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 28 вересня 2015 року № 841 відповідач подав звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт із запізненням 30 травня 2017 року, що підтверджується запискою диспетчера товариства ОСОБА_3. від 07.06.2017 року та доповідною запискою головного бухгалтера товариства Баранової С.В. від 06.06.2017 року. Даний звіт відповідач подав як два окремих документи.

Подані 30 травня 2017 року через прохідний пропускний пункт товариства звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт підписані відповідачем 22 травням 2017 року. У звітах відповідач не повністю відобразив на що були витрачені ним кошти, що перераховувались товариством в рамках даного відрядження до Польщі. Разом із даними звітами відповідач подав виписку з рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.05.2017 по 31.05.2017 та чек, що підтверджував витрати на Стоянказатаможка . Інших документів, які б давали можливість товариству підтвердити належне та цільове витрачання відповідачем коштів, що перераховувались товариством в рамках даного відрядження, відповідач не подав.

Аналіз змісту виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.05.2017 по 31.05.2017 дає можливість зрозуміти, що відповідач проводив операції із зняття готівки, тоді як на що готівкові кошти витрачались невідомо. Виписка лише підтверджує витрачання відповідачем коштів на паливо 18.05.2017 та 20.05.2017 на суму 988,50 та 489,25 грн. відповідно, що зазначено відповідачем у одному із поданих звітів. Інші операції, які б вчинялись відповідачем в період перебування у даному відрядженні і свідчили б про витрачання коштів за певним цільовим призначення, у виписці відсутні.

Підтвердженням подання відповідачем із запізненням 30 травня 2017 року звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт слугує доповідна записка головного бухгалтера товариства Баранової С.В. від 06.06.2017. У даній доповідній записці головним бухгалтером зазначається сума надмірно витрачених коштів в розмірі 99 431,63 грн. Позивачем роз`янено, що сума вказана в доповідній записці є неточною, оскільки в дану суму було помилково включено суму заробітної плати перерахованої 18.05.2017 та 19.05.2017, на підтвердження чого надано картку рахунку: 661 по співробітнику ОСОБА_2 за травень 2017 р., що відображає рух коштів (надходження і витрати) по заробітній платі.

Таким чином, на підставі викладено, кінцева сума надміру витрачених в рамках здійснення відрядження до Польщі з 04.05.2018 по 21.05.2018 року відповідачем коштів становить - 97 781,63 грн.

Відповідно до абзацу 4 п.п. 170.9.2, п. 170.9 ст.170 ПК України за наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Верховний Суд України в п.24 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 р. № 13, роз`яснив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди мають враховувати, що: 1) вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв`язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин.

Виходячи із вищезазначених норм та обставин, відповідач, не подавши у визначений законодавством строк звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, не зазначивши у звіті про використання коштів наданих на відрядження або під звіт, що був поданий із запізненням 30 травня 2017 року, на що були витрачені кошти в сумі, що не включена у даний звіт і не підтверджена відповідними документами, повинен повернути товариству невитрачені на відрядження кошти в розмірі 97 781,63 грн.

З приводу заперечень відповідача, що підписи, наявні в звітах, вчинені ним, тобто вважає підписи підробленими, суд зазначає наступне.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст.13 ЦПК України).

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно вимог ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що належними доказами не підтверджуються доводи відповідача з приводу належності підписів у звітах не йому, а іншій особі, відповідна експертиза проведена не була, доказів на підтвердження проведення експертизи відповідач суду не надав.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів, які видані відповідачу на відрядження, підлягають задоволенню.

Строк позовної давності, про пропуск якого заявлено відповідачем, позивачем пропущено не було, оскільки позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 100000,00 грн., перерахованих товариством відповідачу на карткові рахунки відповідача 02.10.2017. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави № 554/7656/17 від 17.04.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На підставі ст.141 ЦПК з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені судові витрати з оплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 130, 134, 233 Кодексу законів про працю України, ст. 170 ПК України, ст.ст. 4-10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 89, 133, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суддя

ухвалив:

позовну заяву Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар матеріальну шкоду в сумі 97781,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю Алтазар судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Копію повного судового рішення вручити учасникам справи, які були присутні в судовому засідання, негайно після його проголошення.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

позивач: Українсько-Німецьке товариство з обмеженою відповідальністю Алтазар , м. Полтава, вул. Грушевського, 1, код ЄДРПОУ: 20029514;

відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 26.06.2020 року.

Суддя Н.В.Тімошенко