Постанова

від 28.07.2020 по справі 120/4257/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4257/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

28 липня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Смілянця Е. С. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.12.2019 року №2-23441/15-19-СГ, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки наданої судом в судовому рішенні.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що в оскаржуваному наказі відповідач не зазначив строки проведення земельних торгів. Крім того, апелянт стверджує, що мотиви для прийняття оскаржуваного наказу не ґрунтуються на положеннях ч.7 ст.118 ЗК України, оскільки ст.ст. 134, 136 ЗК України не визначають підстав для відмови у розробці документації із землеустрою.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за кадастровим номером: 0523981400:03:000:0239 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами села Вербова Томашпільського району Вінницької області. До клопотання позивачем додано викопіювання з Публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Наказом №2-23441/15-19-СГ від 03.12.2019 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу у наданні вказаного вище дозволу, оскільки бажана позивачем земельна ділянка входить до масиву, який включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті наказу №2-23441/15-19-СГ від 03.12.2019 року відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частинами 1, 3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а)приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б)одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в)одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до п."б" ч.1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як встановлено з оскаржуваного наказу №2-23441/15-19-СГ від 03.12.2019 року, в якості підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач зазначив те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка входить до масиву, який включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

Оцінюючи обґрунтованість вказаної вище відмови, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Отже, ч.3 ст.136 ЗК України містить пряму заборону на відчуження земельних ділянок, які включені до переліку земельних ділянок для продажу на земельних торгах.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що, у разі звернення особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що включена до переліку земельних ділянок для продажу на земельних торгах, місце розташування такої земельної ділянки суперечитиме вимогам ч.3 ст.136 ЗК України, що є підставою для відмови у наданні дозволу відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що посилання на положення ст.ст.134, 136 ЗК України не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з ч.7 ст.118 ЗК України, є необґрунтованими.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №806/3708/15, від 03.04.2018 у справі №815/3059/17, від 02.10.2018 у справі №806/3708/15, від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 22 квітня 2020 року у справі №823/1267/16 Верховний Суд висловив наступну правову позицію:

"Аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки".

За змістом клопотання від 31.10.2019 ОСОБА_1 просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за кадастровим номером: 0523981400:03:000:0239.

Згідно з додатком до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2018 року №59 земельну ділянку площею 2,6614 га за кадастровим номером: 0523981400:03:00:0239 включено до переліку земельних ділянок, право оренди на які можуть бути реалізовано на земельних торгах (а.с.28-29).

Отже, кадастровий номер земельної ділянки, що зазначена в додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2018 року №59 на одну цифру відрізняється від кадастрового номера земельної ділянки, вказаної в клопотанні ОСОБА_1 .

На виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2020 року відповідач надав письмові докази того, що вказані вище земельні ділянки є ідентичними, а невідповідність кадастрового номера є технічною помилкою.

Відповідно до інформації, долученої до клопотання відповідача від 16.07.2020 вх.№14344/20 до земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що можуть бути додатково включені до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги на території Томашпільського району, включено земельну ділянку за кадастровим номером: 0523981400:03:000:0239.

Згідно з викопіюванням з чергового кадастрового плану Вербівської сільської ради Томашпільського району позначено земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення землі запасу (пасовище) площею 2,6614 га, яка виставляється для продажу права оренди через земельний аукціон для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербівської сільської ради. Вказана земельна ділянка має кадастровий номер: 0523981400:03:000:0239.

Таким чином, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що земельна ділянка площею 2,6614 га за кадастровим номером: 0523981400:03:00:0239, щодо якої звертався позивач з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на положення ч.7 ст.118 та ст.136 ЗК України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному наказі відповідач не зазначив строки проведення земельних торгів, колегія суддів виходить з наступного.

Процедура підготовки лотів до проведення земельних торгів визначена ч.4 ст.136 ЗК України, згідно з якою визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів, є завершальною стадією підготовки земельної ділянки до торгів.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЗК України виконавець земельних торгів після отримання документів та матеріалів на лот забезпечує опублікування на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а також, за бажанням організатора земельних торгів, у друкованих засобах масової інформації оголошення про проведення земельних торгів.

Отже, оголошення про дату, час і місце проведення земельних торгів опубліковується у встановленому законом порядку.

З урахуванням наведеного відсутність в наказі від 03.12.2019 року №2-23441/15-19-СГ інформації про строки проведення земельних торгів не свідчить про його протиправність, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 липня 2020 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Мацький Є.М.