Рішення

від 15.07.2020 по справі 205/10710/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

15.07.2020 Єдиний унікальний номер 205/10710/19

Єдиний унікальний номер № 205/10710/19

Провадження № 2/205/69/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Експрес Дніпровської міської ради про поновлення строку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12 грудня 2019 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому просить суд поновити тримісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, на звернення до суду за вирішенням трудового спору; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 02 жовтня 2018 року по 11 грудня 2019 року включно в розмірі 37 587 грн. та по день постановлення рішення у даній справі; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01 грудня 2013 року по 01 жовтня 2018 року в сумі 21 328,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що 01 жовтня 2007 року вона була прийнята на роботу до КП Експрес ДМР на посаду інспектора з кадрів. Наказом №7/1-к від 01.10.2018 року вона була звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. При звільненні остаточний розрахунок відповідачем не був проведений, заборгованість по заробітній платі не виплачена до теперішнього часу. Згідно з довідкою Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області № 72705 від 18 листопада 2019 року сума нестягнутої заробітної плати становить 15 286,27 грн.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року прийнято позов та відкрито провадження у справі (а.с.77).

Учасники справи про день, час та місце судового засідання повідомлялись відповідно до положень ст..ст.127-128 ЦПК України.

Позивач письмово просила розглядати справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.92).

Представник відповідача - Комунального підприємства Експрес Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових заяв та відзиву на позов не надходило.

На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами трудового законодавства, а саме: Кодексом законів про працю України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01 жовтня 2007 року була прийнята на роботу до Комунального підприємства Експрес Дніпровської міської ради на посаду інспектора з кадрів на підставі наказу № 6-к від 01 жовтня 2007 року (а.с.13).

Наказом № 7/1-к від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с.13).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно положень статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.

На підставі ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, при звільненні остаточний розрахунок з позивачем відповідачем не був проведений, заборгованість по заробітній платі не виплачена до теперішнього часу.

Згідно з довідкою Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області № 72705 від 18 листопада 2019 року сума нестягнутої заробітної плати становить 15 286,27 грн. (а.с. 15).

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України підприємство, установа або організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу. Тобто, підставою для виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999р. роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. № 100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із довідкою вих. № 114 від 02 жовтня 2018 року, яка видана відповідачем, середньоденний дохід ОСОБА_1 становив 125,29 грн. (а.с.16).

Період затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (02 жовтня 2018 року) по день розгляду справи (15 липня 2020 року) складає 444 дні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 125,29 грн./день. х 444 днів затримки розрахунку = 55 628,76 грн.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ).

Слід зауважити, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За змістом ст. 3 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до пункту третього постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: … заробітна плата (грошове забезпечення).

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Оскільки однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву до суду та доказів на його підтвердження, суду не надав, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Згідно наданого позивачкою розрахунку, розмір компенсації втрати частини доходів заробітної плати за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2018 року становить 21 328,77 грн., відповідачем жодних доказів на спростування зазначеного не надано, в зв`язку з чим суд вважає порушеними права позивача на своєчасне отримання заробітної плати, а тому приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, в розмірі 21 328,77 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Крім того, на виконання вимог ч. 2 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с.1) покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 129 Конституції України, ст. ст. 15-16 ЦК України, ст. ст. 47, 94, 115-117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , ст. ст. 3, 27, 34 Закону України Про оплату праці , ст. ст. 4, 12-13, 81, 133, 137, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до Комунального підприємства Експрес Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 32616431, місцезнаходження: м. Дніпро, м/р Таромське, вул. Старий шлях, 5а) про поновлення строку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 тримісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, на звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Стягнути з Комунального підприємства Експрес Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 32616431, місцезнаходження: м. Дніпро, м/р Таромське, вул. Старий шлях, 5а) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 02 жовтня 2018 року по 15 липня 2020 року включно в розмірі 55 628,76 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот двадцять вісім грн.. 76 коп.); компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01 грудня 2013 року по 01 жовтня 2018 року в сумі 21 328,77 грн. (двадцять одна тисяча триста двадцять вісім грн.. 77 коп.), а всього - 76 957,53 грн. (сімдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім грн. 53 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць .

Стягнути з Комунального підприємства Експрес Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 32616431, місцезнаходження: м. Дніпро, м/р Таромське, вул. Старий шлях, 5а) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 24 липня 2020 року.

Суддя Н.В. Басова