Рішення

від 21.07.2020 по справі 754/17477/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3225/20 Справа №754/17477/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2020 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю секретаря Шевчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась позивач ОСОБА_1 до відповідача ДП Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 275 392, 8 грн., компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 428 056, 2 грн., моральної шкоди в розмірі 2 000 грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., та витрат по сплаті судового збору.

Вимоги позову мотивує тим, що з 08.01.1998 по 19.03.2018 перебувала з відповідачем в трудових відносинах. 19.03.2018 позивач звільнена з роботи за згодою сторін. Відповідачем в день звільнення не було здійснено розрахунку за період роботи з березня 2017 по дату звільнення, у зв`язку з чим наявна заборгованість із заробітної плати. Остаточного розрахунку під час звільнення з позивачем проведено не було. На підставі викладеного позивач звертається до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.12.2019 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав до суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надійшло заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Встановлено, що 08.01.1998 позивач призначена на посаду техніка 1 категорії Українського центру інформаційних технологій та національного реєстру МОЗ України, що підтверджується копією трудової книжки.

31.01.2004 відповідно до наказу № 4-К від 02.02.2004 позивач була звільнена з займаної посади у зв`язку з переведенням в Український інформаційно-обчислювальний центр МОЗ України.

02.02.2004 відповідно до наказу № 2-К від 02.02.2004 позивачка прийнята на посаду інженера-програміста 1 категорії відділу оперативної обробки інформаційних матеріалів по переводу з Українського центру інформаційних технологій та Національного реєстру МОЗ України.

01.02.2005 відповідно до наказу №3-К від 31.01.2005 позивач переведена на посаду провідного інженера-програміста відділу підтримки офіційного ВЕБ-сайту МОЗ України та розвитку інформаційної інфраструктури.

01.04.2005 відповідно до наказу №7-К від 01.04.2005 позивач переведена на посаду завідуючого сектором підтримки офіційного ВЕБ-сайту МОЗ України цього ж відділу.

01.09.2005 відповідно до наказу №17-к від 01.09.2005 позивач переведена на посаду завідуючого відділом підтримки офіційного ВЕБ-сайту МОЗ України.

11.02.2013 на підставі наказу №3/1-К від 11.02.2013 позивач переведена на посаду завідуючого відділом інформаційних мереж та телекомунікації.

01.04.2013 відповідно до наказу №11-К від 01.04.2013 позивач переведена на посаду завідуючого відділом комп`ютерної обробки та аналізу фінансово-економічної інформації.

01.09.2014 наказом №9-к позивач переведена на посаду завідуючого відділом обробки та аналізу інформації фінансово-економічних та медико-соціальних ресурсів.

Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України № 343 від 16.06.2015 Державне підприємство Український інформаційно-обчислювальний центр Міністерства охорони здоров`я з 19.06.2015 було перейменоване на Державне підприємство Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України , про що у трудову книжку позивача внесений відповідний запис № 20 від 19.06.2015.

Наказом ДП Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України № 02-к від 19.03.2018 позивача звільнено з займаної посади за згодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Так, положеннями ст.43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпПУ заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За положеннями ст. 2 Закону України Про оплату праці заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Ч. 5 ст. 97 КЗпП передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Як закріплено ст. 24 Закону України Про оплату праці , а також ст. 115 КЗпП України, - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Проте, за останні 2 (два) місяця роботи, а саме за період часу з січня 2017 року по лютий 2017 року позивачу не було нараховано та виплачено заробітну плату.

Позивач останні два місяці перебувала у вимушеному прогулі у зв`язку із простоєм підприємства та отримала лише компенсацію за невикористану відпустку в наступному розмірі: січень 2017 року - 8 966,51 грн.; лютий 2017 року - 6 930,06 грн.

Не отримання заробітної плати підтверджується також наданими відомостями з Пенсійного фонду, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків.

Таким чином, розрахунковий період, що включає січень - лютий 2017 року, припадає на період, протягом якого позивачка мала простій у роботі, не працювала та отримувала виплати одноразового характеру (компенсацію за невикористану відпустку).

Як вбачається із відомостей Пенсійного Фонду України, за період часу з березня 2017 по день звільнення 19.03.2018 позивачу заробітна плата не була нарахована і пенсійні страхові внески з неї не були перераховані до бюджету.

Тобто, позивачці не виплачена заробітна плата за період з 01.03.2017 по 19.03.2018, а саме за 12 місяців та 19 календарних днів.

Ст. 27 Закону України Про оплату праці передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 21 Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями), далі - Порядок. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати позивача буде листопад - грудень 2016 року, за який позивачу було нараховано та виплачено заробітну плату в наступних розмірах: за листопад 2016 - 19 800 грн., грудень 2016 року - 24 103, 43 грн. У вказаних місяцях розрахункового періоду позивачем робочі дні були відпрацьовані повністю, тому кількість робочих днів, що беруть участь у розрахунку середньоденного заробітку, становитиме 44 дні, зокрема - листопад 2016 року: загальна кількість календарних днів - 30 днів; робочих днів - 22 дні; грудень 2016 року: загальна кількість календарних днів - 31 день; робочих днів - 22 дня.

Отже, середньоденна заробітна плата складає: 19 800 грн. + 24 103, 43 грн./44 робочі дні = 997, 8 грн., а відтак середньомісячний заробіток позивачки складає 21 951, 6 грн. (997, 8 грн. * 22 дня).

Таким чином, за відпрацьований час відповідач повинен виплати позивачу заробітну плату в наступних розмірах: за період з березня 2017 по 01 березня 2018 року - 21 951, 6 грн. * 12 = 263 419, 2 грн.; за період з 01 березня по день звільнення - 997, 8 грн. * 12 робочих днів = 11 973, 6 грн. Всього 275 392,8 грн.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Положеннями ч. 1 ст. 117 КЗпП України передбачений прямий обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Отже, не проведення розрахунку з працівником у зазначені строки в свою чергу є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно здійсненого розрахунку позивачу підлягає виплаті середній заробіток за період з 20.03.2018 по 04 грудня 2019 ( 429 робочих днів * 997, 8 грн.) у розмірі 428 056, 2 грн.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи, що порушення трудових прав позивача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя позивача, зокрема вона перебувала у постійному пошуку додаткових засобів існування, а відтак враховуючи зміни у житті позивача та зусилля, вжиті для відновлення трудових прав, а також принципи розумності та справедливості, вважаю за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2 000, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази не виплати їй заробітної плати, а також затримки розрахунку при звільненні, суд визнає належними і допустимими, а також достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію, щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, а відтак з огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду у вигляді судового збору в розмірі 5 049 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн., що підтверджуються договором про надання правничої допомоги, додатком № 1 до Договору з визначеною вартістю судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 753, 93 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 38, 44, 47, 97, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81, 83, 89, 113, 141, 178, 191, 209, 223, 235, 258-259, 263-265, 280- 289, 352, 354- 355 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 275 392, 8 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 428 056, 2 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 049 грн.

Стягнути з Державного підприємства Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України судовий збір на користь держави в розмірі 2 753,93 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Державне підприємство Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України , код ЄДРПОУ 32709473, м. Київ, вул. Грушевського, 7.

Повний текст рішення складено 28.07.2020р.

Суддя