Рішення

від 28.07.2020 по справі 346/2310/20

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/2310/20

Провадження № 2/346/1243/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі:

головуючого судді Веселова В.М.,

секретаря Максимюк М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в особі, Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області про поділ спільного майна подружжя та зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сторін про поділ спільного майна подружжя та зняття арешту з майна. Заявлений позов обґрунтовує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02 червня 1990 року. 20 червня 2018 року її чоловіком було придбано земельну ділянку, яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район. село Нижній Вербіж, площею 0,0664 га, цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Трачуком В. Є. Та зареєстровано в реєстрі за № 1642. Той факт, що її чоловік являється власником земельної ділянки кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 128403837 від 21.06.2018 року. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2019 року було накладено арешт на нерухоме майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку площею: 0,0664 га, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, село Нижній Вербіж, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 364885326232). Постановою про арешт майна боржника від 01.10.2019 року було накладено арешт на земельну ділянку площею: 0,0664 га, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район. село Нижній Вербіж, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 364885326232). На разі між нею та відповідачем виник спір щодо поділу майна, оскільки земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Івано - Франківська область, Коломийський район, село Нижній Вербіж, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305 сторонами було придбано за спільні кошти сторін,які перебували у шлюбі. Тому, просить суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею: 0,0664 га, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район. село Нижній Вербіж, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305, цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 364885326232). Оскільки вона не є боржником у виконавчому провадженні № 60197243, що знаходиться у провадженні головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області відповідно, державний виконавець у порушення вимог ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.ст.13,41 Конституції України може звернути стягнення на майно, що в тому числі належить і їй на праві власності. Тому, просить суд, зняти накладений 01.10.2019 року, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжаком Іваном Івановичем у виконавчому провадженні № 60197243 арешт з 1/2 частини земельної ділянки, площею: 0,0664 га, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район. село Нижній Вербіж, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305, цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва.

Позивачка в судове засідання подала письмову заява про слухання справи у її відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання подав письмову заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Третя особа: Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в особі, Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області в судове засідання подало письмове клопотання про слухання справи у відстуності представника,покладається на рішення суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Проаналізувавши матеріали справи,вивчивши письмові клопотання позивачки,відповідача та третьої особи, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що сторони з 02 червня 1990 року перебували у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюб виданого Заболотівською селищною радою Снятинського району 02.06.1990 року, серія НОМЕР_2 (а.с.9).

За час перебування у шлюбі, сторонами було набуто рухоме та нерухоме майно. Зокрема, в період перебування у шлюбі, ОСОБА_2 було придбано згідно договору купівлі-продажу від 20.06.2018 року земельну ділянку за адресою: Івано-Франківська область , с.Нижній Вербіж, Коломийського району, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305 (а.с. 10-13).

При купівлі вищезазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 , як дружиною надавалася згода на придбання земельної ділянки від 20 червня 2018 року, яка була посвідчена приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Трачуком В. Є. Зареєстровано в реєстрі за № 1641(а.с. 18).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2019 року було накладено арешт на нерухоме майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку площею: 0,0664 га, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район. село Нижній Вербіж, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 364885326232).(а.с.14-15).

Відповідно до постанови про арешт майна боржника від 01.10.2019 року накладено арешт на земельну ділянку площею: 0,0664 га, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район. село Нижній Вербіж, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 364885326232) (а.с. 17).

Вказані обставини, сторонами не заперечуються та підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Згідно ст.60,61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку доходу. Кожна річ набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 р. №11: 22. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключен із цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох .

Відповідно до п.25 цієї ж постанови, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У разі придбання майна на особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної власності подружжя, а є приватною власністю того , на кошти якого воно придбане. Про це йдеться в Постанові Судової палати у цивільних справах ВСУ від 7 вересня 2016 року №6-801цс16.

В ухвалі ВССУ від 15.02.2017 (справа №554/1847/14-ц) акцентована увага на критеріях віднесення майна до спільної сумісної власності. Зокрема, зауважено, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, а й спільною участю коштами або працею в набутті. Отже, застосовуючи ст.60 СК та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не лише факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. ВСУ визначає критерії, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності. Такими є:

час набуття майна;

кошти, за які воно було набуте (джерело набуття);

мета придбання, яка дозволяє надати майну правовий статус спільної власності подружжя.

Норма ст.60 СК вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

За змістом частини 1 статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з п.п. 23 і 24 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007№ 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої та третьої статті 325ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються (пункт 8 частини першої статті 214 ЦПК).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснення сторін, спірна земельна ділянка була придбана сторонами під час шлюбу, які на час купівлі земельної ділянки були однією сім`єю.

У відповідності до ст.411 ч.5 ЦПК України в ред.2017 р. висновки суду касаційної інстанції є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст.60,61,68,69,70,71 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 р. №11,правових позицій ВСУ від 7 вересня 2016 року №6-801цс16, та ВС від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 та від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16, керуючись ст.ст.206 ч.1,247 ч.2,263-265,411 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати земельну ділянку, площею: 0,0664 га, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, село Нижній Вербіж, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305, цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею: 0,0664 га, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, село Нижній Вербіж, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305, цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 364885326232).

Зняти накладений 01.10.2019 року, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжаком Іваном Івановичем у виконавчому провадженні № 60197243 арешт з 1/2 частини земельної ділянки, площею: 0,0664 га, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, село Нижній Вербіж, кадастровий номер: 2623284800:02:001:0305, цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 28 липня 2020 р.

Суддя Веселов В. М.