Рішення

від 27.07.2020 по справі 639/2534/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/2534/20

Провадження № 2/639/1115/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року

Жовтневий районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Рубіжного С.О.,

за участю секретаря - Чубенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду м. Харкова у спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Харківський міжнародний медичний університет про зобов`язання вчинити певні дії та повернення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордеру серії ХВ №477 від 28.02.2020 року до Приватного вищого навчального закладу Харківський міжнародний медичний університет про зобов`язання вчинити певні дії та повернення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальностями за кошти фізичних та/або юридичних осіб Приватного вищого навчального закладу Харківський міжнародний медичний університет . 31 жовтня 2019 року між Позивачем та Харківським міжнародним медичним університетом було укладено контракт № 83/19 про надання освітніх послуг іноземним студентам.

Позивач зазначає, що ліцензія Приватного вищого навчального закладу Харківський міжнародний медичний університет на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за другим (магістерським) рівнем вищої освіти зі спеціальності 222 Медицина ліцензованим обсягом 150 була видана незаконно та підлягає анулюванню. Недотримання ліцензійних умов провадження освітніх послуг свідчить про незаконне надання відповідачем послуг навчання. В такому випадку, навіть у разі видачі Позивачу диплому про освіту, вказаний документ не буде мати жодної юридичної сили.

Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний повернути сплачені Позивачем кошти за навчання.

У зв`язку з вищевикладеним позивач і звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Харківський міжнародний медичний університет про зобов`язання вчинити певні дії та повернення грошових коштів. Призначено судове засідання.

26 травня 2020 року через канцелярію суду, від представника відповідача, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вони просили суд в задоволені позову відмовити у повному обсязі, оскільки 18 січня 2018 року відповідно до наказу МОН України №53-л Приватному вищому навчальному закладу Харківський міжнародний медичний університет видано ліцензію на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за другим (магістерським) рівнем вищої освіти зі спеціальності 222 Медицина ліцензованим обсягом 150.

Таким чином, відповідачем в повній мірі були дотримані умови для отримання ліцензії, подані всі необхідні і передбачені Ліцензійними умовами документи.

В свою чергу, Міністерство освіти і науки України під час розгляду заяви про отримання ліцензії не виявило підстав для відмови у видачі ліцензії.

Отже, ліцензія на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за другим (магістерським) рівнем вищої освіти зі спеціальності 222 Медицина ліцензованим обсягом 15 Приватного вищого навчального закладу Харківський міжнародний медичний університет була видана з дотриманням і в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ліцензія є чинною та не анульованою.

Окрім того, твердження позивача про те, що наявність у ПВНЗ Харківський міжнародний медичний університет науково-педагогічних працівників у кількості п`яти осіб недостатньо для започаткування провадження освітньої діяльності, є хибним з наступного.

Відповідно до Кадрових вимог щодо забезпечення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти, встановлених Ліцензійними умовами, для започаткування провадження освітньої діяльності за другим (магістерським) рівнем в складі проектної групи повинно бути три особи, що мають науковий ступінь та вчене звання, з них один доктор наук або професор.

01.11.2015 року Наказом №2 був затверджений склад проектної групи ПВНЗ Харківський міжнародний медичний інститут зі спеціальності 222 Медицина. До складу даної групи увійшли:

-керівник проектної групи: ОСОБА_3 - кандидат медичних наук, доцент;

-члени проектної групи: ОСОБА_4 - доктор медичних наук, професор; ОСОБА_5 - доктор медичних наук, професор; ОСОБА_6 - доктор медичних наук, професор; ОСОБА_7 - доктормедичних наук, професор.

Дані особи були зазначені у відомостях про кількісні та якісні показники кадрового забезпечення освітньої діяльності у сфері вищої освіти, що були подані разом із заявою для отримання ліцензії.

Таким чином, кількісний та якісний склад проектної групи відповідав вимогам, встановленим в Ліцензійних умовах.

Позивач в позовній заяві просить розірвати контракт № 83/19 від 31 жовтня 2019 року, укладений з ПВНЗ Харківський міжнародний медичний університет , та вважає, що відповідач зобов`язаний повернути йому сплачені кошти за навчання.

Відповідач вважає, що відсутні підстави для розірвання контракту та повернення грошових коштів виходячи з наступного.

Так, дійсно 31 жовтня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт № 83/19 про надання освітніх послуг іноземним студентам.

Відповідно до п. 2.1. Контракту розмір оплати за весь строк надання освітньої послуги і навчання) становить 24000 доларів США. І рік навчання (1 курс) - 4000 доларів США.

Позивачем були сплачені кошти за навчання у розмірі 4000 доларів США еквівалент 110268, 58 гривень.

Відповідно до п. 4.1.1. Контракту строк дії Контракту встановлюється з моменту підписання його Сторонами до 20.08.2025р.

Відповідно до п. 4.2.1. Контракту дія контракту припиняється: розірвання за згодою сторін; при закінченні строку дії контракту; при відрахуванні Студента; якщо виконання стороною зобов`язань, передбачених контрактом, є неможливим у зв`язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови, встановлені контрактом щодо освітньої послуги, і будь-яка із сторін не погоджується вносити зміни до контракту; у випадку виникнення форс-мажорних обставин, до яких належать обставини непереборної сили, що виникли незалежно від волі і бажання Сторін, які не можна було передбачити і попередити, включаючи, але не обмежуючись: війною, заворушеннями, епідемією, блокадою, ембарго, землетрусами, пожежами, стихійними лихами, рішеннями, діями, бездіяльністю державних органів, органів місцевого самоврядування, їх службових і посадових осіб, що тривають більше 6 (шести) місяців.

Тобто, позивач, укладаючи з університетом вищевказаний договір, свідомо погодився з його умовами, в тому числі з умовами оплати, а отже, в силу перелічених положень Цивільного кодексу України, зобов`язаний його виконувати.

В позовній заяві позивач посилається на нібито істотне порушення умов договору, але належного обґрунтування такої позиції він не наводить.

Отже, оскільки контракт № 83/19 від 31 жовтня 2019 року є чинним, недійсним його визнано не було, ліцензія на здійснення освітньої діяльності не анульована та видана в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тому відсутні будь-які істотні порушення умов договору.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином. Представник позивача адвокат Чередникова Анастасія Сергіївна, яка діє на підставі ордеру серії ВІ № 1013472 від 04.06.2020 року, надала до суду заяву з проханням проводити судове засідання у її відсутність, позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Браташ Олена Анатоліївна, яка діє на підставі ордеру серії ХВ № 1004 від 15.05.2020 року, в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутністю, в задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу від 31 жовтня 2019 року №25С позивач ОСОБА_1 є студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальностями за кошти фізичних та/або юридичних осіб Приватного вищого навчального закладу Харківський міжнародний медичний університет .

Як вбачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт № 83/19 про надання освітніх послуг іноземним студентам.

Відповідно до п. 2.1. Контракту розмір оплати за весь строк надання освітньої послуги (навчання) становить 24000 доларів США. I рік навчання (1 курс) - 4000 доларів США.

Відповідно до п. 2.3. Контракту здійснення оплати можливо одноразово або за періодами навчання.

Відповідно до п. 3.2.8. Контракту студент зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірі та в порядку, встановлених цим Контрактом.

Згідно довідки вих. №16/04 від 16 квітня 2020р. Позивачем були сплачені кошти за навчання у розмірі 4000 доларів США еквівалент 110268, 58 гривень.

Позивач стверджує, що Відповідач зобов`язаний повернути йому сплачені кошти за навчання та просить розірвати контракт № 83/19 від 31 жовтня 2019 року, укладений з ПВНЗ Харківський міжнародний медичний університет .

Відповідно до п. 4.1.1. Контракту строк дії Контракту встановлюється з моменту підписання його Сторонами до 20.08.2025р.

Відповідно до п. 4.2.1. Контракту дія контракту припиняється:

-розірвання за згодою сторін;

-при закінченні строку дії контракту;

-при відрахуванні Студента;

-якщо виконання стороною зобов`язань, передбачених контрактом, є неможливим у зв`язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови, встановлені контрактом щодо освітньої послуги, і будь-яка із сторін не погоджується вносити зміни до контракту;

-у випадку виникнення форс-мажорних обставин, до яких належать обставини непереборної сили, що виникли незалежно від волі і бажання Сторін, які не можна було передбачити і попередити, включаючи, але не обмежуючись: війною, заворушеннями, епідемією, блокадою, ембарго, землетрусами, пожежами, стихійними лихами, рішеннями, діями, бездіяльністю державних органів, органів місцевого самоврядування, їх службових і посадових осіб, що тривають більше 6 (шести) місяців.

У відповідності до ч. 1 ст. 638Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 629Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами п.17, п. 19 ст. 1 ЗУ Про захист прав споживачів встановлено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до ч.1,2 ст. 10 ЗУ Про захист прав споживачів , споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт ( надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Якщо під час виконання робіт ( надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Тобто, позивач, укладаючи з відповідачем договір, свідомо погодився з його умовами, в тому числі з умовами оплати, а отже, в силу перелічених положень Цивільного кодексу України, зобов`язаний його виконувати.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Контрактом № 83/19 від 31 жовтня 2019 року розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено.

В позовній заяві позивач посилається на істотне порушення умов договору.

Суд зауважує, що змагальність сторін, яка встановлюється нормами ст. 12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень стаття 81 ЦПК України тягар доказування цілком покладається на сторони .

При цьому суд не може погодитися з таким висновком позивача, оскільки, належного обґрунтування істотного порушення контракту № 83/19 від 31 жовтня 2019 року відповідачем він не навів, доказів суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів істотного порушення договору, а тому відсутні підстави для розірвання контракту № 83/19 від 31 жовтня 2019 року про надання освітніх послуг іноземним студентам, укладений між ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом Харківський міжнародний медичний університет .

Стосовно доводів позивача відносно того, що ліцензія Приватного вищого навчального закладу Харківський міжнародний медичний університет на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за другим (магістерським) рівнем вищої освіти зі спеціальності 222 Медицина ліцензованим обсягом 150 була видана незаконно та підлягає анулюванню та діяльність навчального закладу не відповідає ліцензуванню, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 ст. 1 ЗУ Про вищу освіту заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Відповідно до п. 15 ст. 1 ЗУ Про вищу освіту ліцензування - процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність відповідно до ліцензійних умов провадження освітньої діяльності.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності (в редакції закону від 28.09.2017р.) видача ліцензії - внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про право провадження суб`єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності (в редакції закону від 28.09.2017р.) ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності (в редакції закону від 28.09.2017р.) ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності (в редакції закону від 28.09.2017р.) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про вищу освіту (в редакції закону від 01.01.2018р.) освітня діяльність - діяльність закладів вищої освіти, що провадиться з метою забезпечення здобуття вищої, післядипломної освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої освіти та інших осіб.

Відповідно до ст. 24 ЗУ Про вищу освіту (в редакції закону від 01.01.2018р.) освітня діяльність у сфері вищої освіти провадиться закладами вищої освіти, науковими установами (для підготовки фахівців ступеня доктора філософії) на підставі ліцензій, які видаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно з цим Законом.

З огляду на викладене вище, суб 'єкт господарювання зобов`язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійні умови щодо провадження освітньої діяльності затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1187.

Вказані ліцензійні умови закріплюють вимоги щодо провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти.

Відповідно до п. 10 Постанови КМУ від 30 грудня 2015 року №1187 Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності (в редакції від 30.12.2015р.) здобувач ліцензії (ліцензіат) разом із заявою про отримання ліцензії (розширення провадження освітньої діяльності) (додаток 1) подає такі документи:

1) копії установчих документів юридичної особи (крім розширення провадження освітньої діяльності в разі збільшення ліцензованого обсягу);

2) копії рішень про утворення відокремлених структурних підрозділів та положення про них (у разі наявності у здобувача ліцензії (ліцензіата) відокремлених структурних підрозділів, що провадитимуть освітню діяльність) (крім розширення провадження освітньої діяльності в разі збільшення ліцензованого обсягу);

3) копії документів, що засвідчують право власності, оперативного управління чи користування основними засобами для здійснення навчального процесу на строк, необхідний для завершення повного циклу освітньої діяльності;

4) копії документів про відповідність приміщень та матеріально-технічної бази санітарним нормам, вимогам правил пожежної безпеки, а також нормам з охорони праці (для навчання за спеціальностями з підвищеною небезпекою);

5) копії освітньої (освітньо-професійної або освітньо-наукової) програми (крім розширення провадження освітньої діяльності в разі збільшення ліцензованого обсягу), навчального плану, за якими провадитиметься освітня діяльність, пояснювальну записку до навчального плану (додаток 2);

6) відомості про кількісні та якісні показники кадрового і матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності у сфері вищої освіти (додатки 3 і 4);

7) відомості про навчально-методичне та інформаційне забезпечення освітньої діяльності у сфері вищої освіти (крім розширення провадження освітньої діяльності в разі збільшення ліцензованого обсягу) (додатки 5 і 6);

8) зведені відомості про дотримання вимог цих Ліцензійних умов (додаток 7);

9) копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти та керівника проектної групи (документів про вищу освіту, науковий ступінь, вчене звання) (крім розширення провадження освітньої діяльності в разі збільшення ліцензованого обсягу);

10) копію відповідного рішення президії Національної академії наук, національних галузевих академій наук про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності науковими установами, що їм підпорядковуються;

11) опис документів, що подаються для отримання ліцензії (розширення провадження освітньої діяльності), у двох екземплярах (додатки 8-11).

Відповідно до п. 13 Ліцензійних умов кадрові вимоги щодо забезпечення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти наведено у додатку 12.

Відповідно до п. 14 Ліцензійних умов технологічні вимоги щодо матеріально-технічного, навчально-методичного та інформаційного забезпечення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти наведено у додатках 13-15.

Судом були досліджені заява від 12 січня 2018 року на отримання ліцензії на освітню діяльність у сфері вищої освіти та відповідні документи, які передбачені Ліцензійними умовами провадження освітньої діяльності.

Як свідчать досліджені судом докази, Відповідачем були подані всі необхідні документи для отримання ліцензії на освітню діяльність у сфері вищої освіти.

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності (в редакції закону від 28.09.2017р.) орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

Відповідно до ч. 7 ст. 13 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності (в редакції закону від 28.09.2017р.) у разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії.

Відповідно до ч. 8 ст. 13 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності (в редакції закону від 28.09.2017р.) строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить десять робочих днів з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Відповідно до ч. 12 ст. 13 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності (в редакції закону від 28.09.2017р.) ліцензія видається на необмежений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2018 року відповідно до наказу МОН України №53-л Приватному вищому навчальному закладу Харківський міжнародний медичний університет видано ліцензію на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за другим (магістерським) рівнем вищої освіти зі спеціальності 222 Медицина ліцензованим обсягом 150.

Міністерство освіти і науки України під час розгляду заяви про отримання ліцензії не виявило підстав для відмови у видачі ліцензії.

На час розгляду справи, ліцензія на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за другим (магістерським) рівнем вищої освіти зі спеціальності 222 Медицина ліцензованим обсягом 15 Приватного вищого навчального закладу Харківський міжнародний медичний університет є чинною та не анульованою.

Суд не може взяти до уваги доводи позивача, що наявність у ПВНЗ Харківський міжнародний медичний університет науково-педагогічних працівників у кількості п`яти осіб недостатньо для започаткування провадження освітньої діяльності.

Відповідно до Кадрових вимог щодо забезпечення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти, встановлених Ліцензійними умовами, для започаткування провадження освітньої діяльності за другим (магістерським) рівнем в складі проектної групи повинно бути три особи, що мають науковий ступінь та вчене звання, з них один доктор наук або професор.

Судом встановлено, що Наказом №2 від 01.11.2017р. був затверджений склад проектної групи ПВНЗ Харківський міжнародний медичний інститут зі спеціальності 222 Медицина. До складу даної групи увійшли:

- керівник проектної групи: ОСОБА_3 - кандидат медичних наук, доцент;

- члени проектної групи: ОСОБА_4 - доктор медичних наук, професор; ОСОБА_5 - доктор медичних наук, професор; ОСОБА_6 - доктор медичних наук, професор; ОСОБА_7 - доктор медичних наук, професор.

Дані особи були зазначені у відомостях про кількісні та якісні показники кадрового забезпечення освітньої діяльності у сфері вищої освіти, що були подані разом із заявою для отримання ліцензії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кількісний та якісний склад проектної групи відповідав вимогам, встановленим в Ліцензійних умовах.

Стороною позивача не надано суду доказів, що відповідачем здійснюється діяльність в супереч вимог законодавства, надання неякісних послуг та порушень умов контракту надання освітніх послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи те, що у задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено, а також положення ст. 141 ЦПК України та положення Закону України Про судовий збір , суд приходить до висновку, що судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 12 , 76, 78, 77, 81, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Харківський міжнародний медичний університет про зобов`язання вчинити певні дії та повернення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Харкова апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватний вищий навчальний заклад Харківський міжнародний медичний університет , ідентифікаційний код: 41627847, місцезнаходження: м. Харків, вул. Молочна, б. 38.

Повний текст рішення складено 27.07.2020 року

Суддя С.О. Рубіжний