Ухвала

від 28.07.2020 по справі 917/1825/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

28 липня 2020 року Справа №917/1825/19

Головуючий суддя, суддя - доповідач Хачатрян В.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача - фізичної особи-підприємця Удовиченко Олександра Миколайовича, м.Полтава, (вх.№1658П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.11.2019 року по справі №917/1825/19,

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-фарм, ЛТД , м.Київ,

до фізичної особи-підприємця Удовиченко Олександра Миколайовича, м.Полтава,

про стягнення 38747,08 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-фарм, ЛТД звернулося до Господарського суду Полтавської області з позов до фізичної особи-підприємця Удовіченко Олександра Миколайовича про стягнення 38747,08 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №01/10/2017 від 01.03.2018 року, а саме відповідач не розрахувався за отриманий по договору товар, у зв`язку з чим у останнього утворився борг.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.11.2019 року у справі №917/1825/19 (суддя Іванко Л.А.) позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Удовіченко Олександра Миколайовича на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-фарм, ЛТД 35330,00 грн. основного боргу, 3417,08 грн. пені та 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 28.11.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Удовиченко Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.11.2019 року по справі №917/1825/19 залишено без руху з підстави невиконання скаржником п.2, п.3 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору. Крім того, суд вказав, що апеляційну скаргу подано до з пропущенням встановленого ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строку та апелянт не ставить питання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги і не зазначає, з яких причин такий строк було пропущено. Тобто, вказана обставина в силу приписів ч.3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України також була підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Апелянту ухвалено усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (з урахуванням положень пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України). При цьому, скаржнику повідомлено, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків (з урахуванням положень пункту 4 розділу Х прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України).

27.07.2020 року до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків скарги (вх.№7024) з доказами, зокрема оригіналом опису вкладення до цінного листа у підтвердження направлення копії апеляційної скарги позивачу.

Разом з тим, до заяви скаржник надав клопотання, в якому просить суд, відстрочити сплату судового збору у даній справі до прийняття судового рішення, посилаючись на скрутний фінансовий стан, відсутність діяльності, значні збитки через введення карантину на території України.

Частиною 1 статті 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на викладене, підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 цього Закону, є врахування ним майнового стану сторін та лише за наявності умов визначених у частині 1 статті 8 Закону України Про судовий збір .

Суд вказує, що особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проте, апелянтом не доведено наявність передбачених чинним законодавством умов, необхідних для вирішення судом питання про відстрочення сплати судового збору.

Крім того, скаржник не надав доказів в обґрунтування заявленого клопотання, які б свідчили про вжиття скаржником всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги.

Суд звертає увагу скаржника на те, що як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі Пелевін проти України (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб [рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

Враховуючи, що скаржником не наведено обґрунтувань підстав відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.11.2019 року у справі №917/1825/19, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, що виключає його задоволення.

Суд також звертає увагу, що апелянт звертаючись з заява про усунення недоліків скарги не надав будь-якого клопотання та обґрунтувань щодо пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. Право на суд , одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред`явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму.

Враховуючи, що апелянт частково усунув недоліки, вказані в ухвалі від 13.07.2020 року, що свідчить про намір ініціювання апеляційного оскарження, з метою уникнення надмірного формалізму, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне продовжити строк для повного усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.03.2020 2020 року у справі №635/1259/19, від 08.04.2020 року у справі №200/960/18.

Частиною 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог статті 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції роз`яснює скаржнику, що згідно з п. 4 ст. 174, п. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, у разі не усунення у визначений судом строк недоліків, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась зі скаргою.

Керуючись чч. 1, 2 ст. 174, ст. 234, п.2, ч.3 ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України суддя-доповідач,-

УХВАЛИВ:

1. Фізичній особі-підприємцю Удовиченко Олександру Миколайовичу відмовити в задоволенні клопотання про відстрочення справи судового збору.

2. Фізичній особі-підприємцю Удовиченко Олександру Миколайовичу продовжити строк на усунення недоліків встановлених при поданні апеляційної скарги.

3. Встановити фізичній особі-підприємцю Удовиченко Олександру Миколайовичу строк на усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

4. Повідомити апелянта, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.

5. Роз`яснити заявнику, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя, суддя-доповідач В.С. Хачатрян