Постанова

від 21.07.2020 по справі 904/5046/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5046/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєда І.М., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Наливайко Д.О. адвокат, довіреність № 408/279-д від 06.12.2019 р.;

від відповідача за первісним позовом: Дивляш О.В. адвокат, ордер серія ДП № 25/016 від 16.06.2020 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" та Державного підприємства "Антонов" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 , ухвалене суддею Ніколенко М.О., повний текст якого підписаний 10.03.2020, у справі №904/5046/19

за первісним позовом Державного підприємства "Антонов", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк", м. Дніпро

про стягнення пені у розмірі 277 704 грн. та штрафу у розмірі 204 624 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк", м. Дніпро

до Державного підприємства "Антонов", м. Київ

про зобов`язання прийняти товар; стягнення штрафу у розмірі 204 624 грн. та пені у розмірі 266 011,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Антонов" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (далі - Відповідач) про стягнення пені у розмірі 277 704 грн. та штрафу у розмірі 204 624 грн.

Позов обґрунтований порушенням Відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №10.1728.2019 від 06.02.2019 з поставки товару у встановлені строки. А саме, з урахуванням положень договору Відповідач мав поставити Позивачу товар у строк до 16.05.2019 включно. Однак, Відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не поставив товар у встановлені строки.

Вимогою № 126/9675-19 від 19.08.2019 покупець повідомив продавця про втрату інтересу в отриманні товару та просив сплатити пеню та штраф за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару.

Листом від 18.09.2019 продавець відмовив покупцю у сплаті штрафних санкцій, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

На адресу суду, 25.11.2019 надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (далі - Позивач за зустрічним позовом) до Державного підприємства "Антонов" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про зобов`язання прийняти товар; стягнення штрафу у розмірі 204 624 грн. та пені у розмірі 266 011,20 грн.

Зустрічний позов обґрунтований порушенням Відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за договором поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019 з прийняття товару.

За доводами Позивача за зустрічним позовом з метою виконання умов договору, продавець направив покупцю спірний товар за допомогою перевізника ТОВ "Нова Пошта", експрес-накладна № 59998082879668 від 20.08.2019.

Однак, 21.08.2019 при надходженні товару на адресу покупця, останній відмовився від прийняття такого товару, у зв`язку з чим товар був повернутий продавцю.

Позивач за зустрічним позовом наполягає на тому, що станом на дату відправлення відповідачу спірного товару (20.08.2019), він не був обізнаний про втрату інтересу останнім в отриманні такого товару (вимога № 126/9675-19 від 19.08.2019 була отримана продавцем тільки 31.08.2019). А отже, покупець був зобов`язаний прийняти товар за договором.

Щодо твердження Відповідача за зустрічним позовом про те, що листом №169/90008-19 від 31.07.2019 покупець повідомив продавця про намір розірвати договір, позивач вказав, що зазначеного листа він не отримував. За експрес-накладною №59000438749405 від 02.08.2019 продавець отримав інші документи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у справі №904/5046/19 первісний позов задоволено частково.

Зменшено заявлені до стягнення пеню до 140 000 грн. та штраф до 102 000 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" на користь Державного підприємства "Антонов" пеню у розмірі 140000 грн., штраф у розмірі 102 000 грн. витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 234,92 грн.

Зустрічний позов задоволено частково. Зменшено заявлені до стягнення пеню до 140 000 грн. та штраф до 102 000 грн. Стягнуто з Державного підприємства "Антонов" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" пеню у розмірі 140 000 грн., штраф у розмірі 102 000 грн. витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 980,53 грн.

Зобов`язано Державне підприємство "Антонов" прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" на виконання умов договору поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019 товари, а саме: диск обертовий КТ263А.180-1 у кількості 16 шт. на суму 1392000 грн. з ПДВ та диск не обертовий КТ263А.170-1 у кількості 12 шт. на суму 1044 000 грн. з ПДВ.

В порядку ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, стягнувши різницю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк", а саме після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат:

Стягнуто з Державного підприємства "Антонов" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 745,61 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду в частковому задоволенні клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій та в задоволеній частині первісного позову на суму 241 000 грн, а також у відмовленій частині зустрічного позову на суму 228 635,20 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клокворк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неналежне дослідження матеріалів справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким:

- в частині первісного позову: зменшити заявлені до стягнення пеню до 500 грн та штраф до 500 грн та стягнути з ТОВ "Клокворк" на користь ДП "Антонов", відповідно, 500 грн пені та 500 грн. штрафу;

- в частині зустрічного позову: позовні вимоги ТОВ "Клокворк" задовольнити у повному обсязі, стягнувши з ДП "Антонов" на користь ТОВ "Клокворк" 204 624,00 грн штрафу та 266 011,20 грн пені,

відповідно, здійснивши перерозподіл судових витрат.

В решті рішення господарського суду залишити без змін.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що не погоджується з висновком господарського суду щодо необхідності зменшити заявлені ТОВ "Клокворк" до стягнення з ДП "Антонов" пеню до 140 000 грн. та штраф до 102 000 грн., оскільки судом в оскаржуваному рішенні не було наведено жодного обґрунтування та мотивування такого висновку, не враховано, що ДП "Антонов" ні усно, ні письмово не заявляв клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідно, жодних доказів на підтвердження необхідності зменшення штрафних санкцій Відповідачем за зустрічним позовом не було подано. При цьому, суд на власний розсуд вирішив зменшити стягувані з ДП "Антонов" штраф та пеню, за відсутності доведення ДП "Антонов" обставин, які давали б підстави для зменшення штрафних санкцій.

Апелянт вважає, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими лише в частині стягнення штрафу та пені за період з 17.05.2019 по 20.07.2019 року, з огляду на те, що 21.07.2019 Позивача за первісним позовом було повідомлено про готовність направити товар на його адресу, однак внаслідок бездіяльності останнього та ненадання довіреності на уповноваженого представника та ненадання будь-якої відповіді на вимоги Відповідача за первісним позовом, постачальник не зміг своєчасно виконати свій обов`язок з поставки товару.

Отже, прострочення зобов`язання постачальником з 21.07.2019 виникло саме з вини покупця, який не надавав довіреність на уповноваженого представника.

Необхідність попереднього отримання від покупця довіреності на уповноваженого представника на отримання товару, Відповідач обґрунтовує усталеним звичаєм при виконанні договорів поставки (купівлі-продажу), в тому числі з великою вартістю продукції.

Також, апелянт не погоджується із частковим задоволенням клопотання про зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з ТОВ "Клокворк", вважає, що таке клопотання повинно було бути задоволено у повному обсязі, відповідно, штрафні санкції повинні були бути стягнуті у розмірі 1000,00 грн.

Винятковість обставин, полягає в тому, що прострочення (до 21.07.2019) відбулося не з вини ТОВ "Клокворк", без прямого умислу на порушення зобов`язання товариством постачальника. Відповідач за первісним позовом активно вживав заходів по виконанню своїх зобов`язань. Крім того, прострочення поставки товару відбулося протягом незначного терміну, що також повинно було бути враховано під час вирішення даного клопотання.

Вважає, що фактично, не витративши жодних грошових коштів, ДП "Антонов" намагається стягнути з ТОВ "Клокворк" майже півмільйона гривень і таким чином отримати дохід.

Позивач, Державне підприємство "Антонов", у відзиві на апеляційну скаргу Відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, зазначив, що до ДП "Антонов" взагалі не могли бути застосовані штрафні санкції за прострочення прийняття товару, оскільки використавши право на відмову в отриманні товару, яке регламентовано ч. 2 ст. 220 ГКУ та ч. 3 ст.612 ЦКУ, у Відповідача за зустрічним позовом припинилось зобов`язання, щодо прийняття товару. Таким чином, порушення зобов`язання в отриманні товару у Відповідача за зустрічним позовом відсутнє, а отже застосування господарських санкцій за порушення цього зобов`язання не може бути застосовано. Підстав для стягнення з ДП "Антонов" пені та штрафу по Договору відсутні, а отже доводи Позивача за зустрічним позовом безпідставні.

Крім того, відповідальність Відповідача за зустрічним позовом щодо неотримання Товару в Договорі або іншому документі, викладеному у письмовій формі, відсутня.

Крім того, не погодившись із вказаним рішенням суду в повному обсязі, як за первісним, так і за зустрічним позовами, Державне підприємство "Антонов" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, прийняття рішення на підставі обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що під час вирішення справи, судом не досліджено факту реальності надсилання до ДП "Антонов" листа ТОВ "Клокворк" від 21.07.2019 № 120 про надання довіреності.

Судом не було з`ясовано того факту, що Договір не містить зобов`язання ДП "Антонов" надавати ТОВ "Клокворк" попередньо до моменту отримання товару довіреності на представника, що буде отримувати товар. Не з`ясування зазначених фактів привело до неправильних висновків про те, що прострочення поставки товару відбулось з винних дій як Позивача, так і Відповідача.

Суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що продавець направив покупцю спірний Товар. Так, відповідно до п. 4.1 Договору, поставка здійснюється за рахунок Продавця відповідно до Правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року і приймається на умовах: DDP - склад Покупця ( Україна, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1, індекс 03062). Відповідно до експрес-накладної № 59998082879668 (що була надана ТОВ "Клокворк" та міститься в матеріалах справи), Позивач за зустрічним позовом направив на адресу ДП "Антонов" товар вартість якого становить 10 000,00 грн. Однак, по умовам Договору загальна вартість товару, що мав бути направлений ДП "Антонов" становить 2 923 200,00 грн. Отже стверджувати, що у відправленні був саме товар неможливо, оскільки вартість товару у посилці та вартість Товару по Договору значно різняться.

Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що на момент відправлення товару Відповідачем за первісним позовом та надходження його на склад, продавець не був повідомлений про втрату інтересу покупця до товару за Договором. Таке твердження суду є помилковим, оскільки, Позивача за первісним позовом листом від 31.07.2019 № 169/90008-19 повідомив Відповідача за первісним позовом, що у зв`язку з не поставкою Товару по Договору, ДП "Антонов" вимушено в інший спосіб вирішити питання потреби в зазначених комплектуючих виробах та повідомив про намір розірвати Договір. До листа додавався проект Додаткової угоди № 2 до Договору, якою по суті реалізується розірвання Договору. Лист направлено засобами ТОВ "Нова пошта". Згідно сервісу ТОВ "Нова пошта" "Відстежити/оплатити" на офіційному сайті ТОВ "Нова пошта" відправлення з поштовим цифровим ідентифікатором № 59000438749405 отримано директором ТОВ "Клокворк" Варшавським Костянтином Геннадійовичем 12.08.2019 о 17:52.

Висновок господарського суду про недостовірність даної обставини є передчасним, оскільки суд не звернув увагу, що зазначений лист датований 31.07.2019; відповідно до трекінгу поштове відправлення прибуло до поштового відділення у м. Дніпро 03.08.2019 (через 3 дні після підписання листа) та отримано директором ТОВ "Клокворк" Варшавським Костянтином Геннадійовичем 12.08.2019.

Судом не було застосовано норму права, що має бути застосована до спірних правовідносин, а саме, положення ч. 3 ст. 612 ЦК України та ч. ст. 220 ГК України, відповідно до яких, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання.

Зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено, що у разі застосування ч. 3 ст. 612 ЦК України, у кредитора є обов`язок повідомляти контрагента (боржника) про втрату інтересу з боку покупця щодо отримання товару.

Розрахунок, наданий Позивачем за зустрічним позовом та стягнута пеня за нібито порушення строку виконання зобов`язання не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки судом не враховані строки, передбачені в Договорі, а саме строк на перевірку вхідного контролю - 14 календарних днів (п. 5.2 Договору) та 14 календарних днів на перерахунок коштів за товар (п. 6.2 Договору).

Відносно зменшення штрафних санкцій, судом прийнято суперечливі висновки. Так, аргументуючи зменшення штрафних санкції, суд вважає, що Відповідач за первісним позовом під час поставки товару намагався діяти добросовісно. Одночасно в наступному абзаці суд першої інстанції прийняв до уваги, що вбачається явна незлагодженість дій обох сторін за Договором.

До ДП "Антонов" взагалі не могли бути застосовані штрафні санкції за прострочення прийняття товару, оскільки використавши право на відмову у отриманні товару, яке регламентовано ч. 2 ст. 220 ГКУ та ч. 3 ст.612 ЦКУ, у Відповідача за зустрічним позовом припинилось зобов`язання, щодо прийняття товару. Таким чином, порушення зобов`язання в отриманні товару у Відповідача за зустрічним позовом відсутнє, а отже застосування господарських санкцій за порушення цього зобов`язання не може бути застосовано. Підстав для стягнення з ДП "Антонов" пені та штрафу по Договору відсутні, а отже доводи Позивача за зустрічним позовом безпідставні.

Крім того, відповідальність Відповідача за зустрічним позовом щодо неотримання Товару в Договорі або іншому документі, викладеному у письмовій формі, відсутня.

Розділом 8 Договору передбачено вичерпний перелік відповідальності сторін за порушення умов Договору. Договором передбачена відповідальність за порушення поставки Товару та порушення терміну оплати за поставлений Товар. Відповідальність Відповідача за зустрічним позовом щодо неотримання Товару в Договорі відсутня.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клокворк", у відзиві на апеляційну скаргу Позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, зазначив, що постачальник обґрунтовано, правомірно вимагав від покупця надання довіреності на отримання товару на уповноваженого представника, керуючись певним усталеним звичаєм, який тривалий час існував і існує між сторонами по справі, та пунктом 4.3 спірною Договору.

ТОВ "Клокворк" наполягає па тому, що вперше дізналося про втрату з боку покупця інтересу до товару лише 31.08.2019, коли отримало вимогу від ДП "Антонов" вих. №126 9675-19. Докази отримання постачальником вказаною листа лише 31.08.2019 наявні в матеріалах справи. У зв`язку із цим, до 31.08.2019 ТОВ "Клокворк" не було і не могло бути обізнаним про те, що необхідність в отриманні товару у покупця відпала.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2020 у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у справі №904/5046/19.

Сторонам повідомлено, що у зв`язку з встановленням на період дії карантинних заходів на території України тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" зі змінами, враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладених у листі № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 1 від 17.03.2020 та рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 3 від 31.03.2020, судове засідання для розгляду справи № 904/5046/10 буде призначено додатково ухвалою суду, яку буде направлено на адресу сторін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2020 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.06.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Антонов" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у справі №904/5046/19. Приєднано апеляційну скаргу Державного підприємства "Антонов" до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" для сумісного апеляційного розгляду. Розгляд справи № 904/5046/19 призначено у судовому засіданні на 22.06.2020.

В судовому засіданні 22.06.2020 оголошено перерву до 13.07.2020.

13.07.2020 розпорядженням в.о. керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/5046/19 у зв`язку з відпусткою судді Антоніка С.Г.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020, справу №904/5046/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Подобєд І.М., якою дану справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 13.07.2020 оголошено перерву до 21.07.2020.

В судовому засіданні 21.07.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клокворк" (надалі - продавець) та Державним підприємством "Антонов" (надалі - покупець) був укладений договір поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019. Фактично договір був підписаний 01.04.2019 (т. 1 а.с. 11-14).

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов`язується поставити комплектуючі вироби (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, які визначені в даному договорі.

Згідно з п. 1.2. договору, номенклатура, кількість, ГОСТ/ТУ, ціна одиниці товару визначається специфікацію № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору, 01.04.2019 між сторонами було підписано специфікацію № 1 (надалі - специфікація), у якій було погоджено найменування, кількість, ГОСТ/ТУ товару, ціну за одиницю товару, строк та умови поставки (т. 1 а.с. 15).

Відповідно до положень п. 4.2 договору, які кореспондуються з положеннями п. 3 специфікації, термін поставки товару - не більше 45 календарних днів з моменту підписання даного договору.

З урахуванням наведених положень договору, відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 16.05.2019 включно.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у разі порушення термінів поставки продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30 календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Листом № 169/6408-19 від 27.05.2019 покупець просив продавця поставити товар за договором (т. 1 а.с. 16).

У відповідь на вищевказаний лист, продавець зазначив, що він був вимушений відстрочити поставку товару через складну ситуацію, що утворилась на митниці (лист №112 від 19.06.2019) (т. 1 а.с. 17).

Після цього, листами № 120 від 21.07.2019 та № 126 від 02.08.2019 продавець (Відповідач) повідомляв покупця про готовність до відправлення товару, визначеного специфікацією. При цьому, у зв`язку зі значною вартістю товару, продавець вимагав від покупця надати йому довіреність на представника Державного підприємства "Антонов", уповноваженого на отримання спірного товару та підписання товаросупровідних документів, до фактичного відправлення такого товару (т. 1 а.с. 77, 78).

Доказів відправки листа № 120 від 21.07.2019 Відповідачем не надано. Отримання даного листа Позивачем заперечено.

Лист № 126 від 02.08.2019 направлено на адресу Позивача 02.08.2019 (т. 1 а.с. 80). Позивач не заперечує про отримання даного листа.

Відповіді на вищевказані листи покупець не надав.

Станом на 19.08.2019 товар за договором поставлений не був.

Вимогою № 126/9675-19 від 19.08.2019 покупець повідомив продавця про втрату інтересу в отриманні товару та просив сплатити пеню та штраф за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару (т. 1 а.с. 18-19).

Дана вимога № 126/9675-19 від 19.08.2019 була отримана продавцем тільки 31.08.2019 (т. 1 а.с. 20-22).

З метою виконання умов договору, продавець направив покупцю спірний товар за допомогою перевізника ТОВ "Нова Пошта", експрес-накладна № 59998082879668 від 20.08.2019 (т. 1 а.с. 81-87). Даний факт відповідачем за зустрічним позовом не заперечується.

Однак, 21.08.2019 при надходженні товару на склад покупця, останній відмовився від прийняття такого товару, у зв`язку з чим товар був повернутий продавцю. Відмова покупця у прийнятті товару мотивована тим, що вимогою № 126/9675-19 від 19.08.2019 останній повідомив продавця про втрату інтересу до такого товару (т. 1 а.с. 88).

Листом від 18.09.2019 продавець відмовив покупцю у сплаті штрафних санкцій, що і стало причиною звернення Позивача до суду з даним позовом (т. 1 а.с. 23-25).

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що продавцем допущено прострочення поставки товару; розрахунок пені та штрафу зроблено правильно відповідно до п. 8.3 Договору.

Задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом про зобов`язання Державне підприємство "Антонов" прийняти товар, суд першої інстанції виходив з того, що вимога покупця № 126/9675-19 від 19.08.2019 була отримана продавцем тільки 31.08.2019. Тобто, станом на момент відправлення продавцем товару та надходження такого товару на склад покупця, продавець не був повідомлений про втрату інтересу покупцем до товару за договором. Відповідно, позивач за зустрічним позовом мав правомірне очікування на поставку ним відповідачу за зустрічним позовом товару та оплату такого товару останнім.

Оскільки покупець за договором поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019 - Державне підприємство "Антонов" є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, то позивачем правомірно нараховано пеню та штраф на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд виходив з того, що Відповідач за первісним позовом під час поставки товару намагався діяти добросовісно, маючи на меті виконання умов договору та задоволення потреб позивача. Жодна зі сторін договору не зазнала збитків внаслідок дій іншої сторони. Також судом взято до уваги те, що з матеріалів справи вбачається явна незлагодженість дій обох сторін за договором при виконанні його умов. А отже, спір у даній справі виник внаслідок дій обох сторін за договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Доказів розірвання договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до положень п. 4.2 договору, які кореспондуються з положеннями п. 3 специфікації, термін поставки товару - не більше 45 календарних днів з моменту підписання даного договору.

З урахуванням наведених положень договору, відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 16.05.2019 включно.

Листом № 169/6408-19 від 27.05.2019 покупець просив продавця поставити товар за договором.

Станом на 19.08.2019 товар за договором поставлений не був.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 8.3 договору позивач нарахував пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за період (фактично) з 17.05.2019 по 19.08.2019 (95 календарних днів) у розмірі 277 704 грн. та штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару - 204 624 грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу колегія суддів встановила, що вони зроблені правильно та відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, висновок господарського суду про те, що продавцем допущено прострочення поставки товару; розрахунок пені та штрафу зроблено правильно відповідно до п. 8.3 Договору, є вірним та відповідає обставинам справи.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Державного підприємства "Антонов" про неправильність висновку господарського суду про те, що прострочення поставки товару відбулось з винних дій Позивача.

Так, під час вирішення справи судом не досліджено факту реальності надсилання до ДП "Антонов" листа ТОВ "Клокворк від 21.07.2019 № 120 про надання довіреності.

Позивач за первісним позовом у відповіді на відзив від 13.12.2019 № 126/14909-19 зазначав, що не отримував зазначений лист та додав копію службової записки Відділу документообігу ДП "Антонов" від 28.11.2019 № 164/647. У службовій записці повідомлено, що лист ТОВ "Клокворк" від 21.07.2019 № 120 в офіційному порядку не надходив та зареєстрованим в електронній системі документообігу не значиться.

Відповідачем за первісним позовом не надано і в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують надсилання зазначеного листа на адресу ДЦ "Антонов".

Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка здійснюється за рахунок Продавця відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. і приймається на умовах: DDP - склад Покупця.

Отже, Договір не містить зобов`язання ДП "Антонов" надавати ТОВ "Клокворк" попередньо до моменту отримання товару довіреності на представника, що буде отримувати товар.

На думку колегії суддів, ненадання Позивачем за первісним позовом відповіді на лист ТОВ "Клокворк" № 126 від 02.08.2019 про надання довіреностей не створювало перешкод для поставки Товару.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено те, що прострочення поставки товару відбулось з винних дій Позивача.

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача про те, що прострочення зобов`язання постачальником з 21.07.2019 виникло саме з вини покупця, який не надавав довіреність на уповноваженого представника, через що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими лише в частині стягнення штрафу та пені за період з 17.05.2019 по 20.07.2019 року.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою виконання умов договору, продавець направив покупцю спірний товар за допомогою перевізника ТОВ "Нова Пошта", експрес-накладна № 59998082879668 від 20.08.2019. Даний факт відповідачем за зустрічним позовом не заперечується.

Однак, 21.08.2019 при надходженні товару на склад покупця, останній відмовився від прийняття такого товару, у зв`язку з чим товар був повернутий продавцю. Відмова покупця у прийнятті товару мотивована тим, що вимогою № 126/9675-19 від 19.08.2019 останній повідомив продавця про втрату інтересу до такого товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 202 ГК України, прострочення виконання стороною господарського зобов`язання не має наслідком припинення такого зобов`язання.

Вимога № 126/9675-19 від 19.08.2019 була отримана продавцем тільки 31.08.2019. Тобто станом на момент відправлення продавцем товару та надходження такого товару на склад покупця, продавець не був повідомлений про втрату інтересу покупцем до товару за договором. Відповідно, позивач за зустрічним позовом мав правомірне очікування на поставку ним відповідачу за зустрічним позовом товару та оплату такого товару останнім.

У зв`язку із цим, до 31.08.2019 ТОВ "Клокворк" не було і не могло бути обізнаним про те, що необхідність в отриманні товару у покупця відпала.

Крім того, із тексту вказаного Договору прямо випливає обов`язок ТОВ "Клокворк" здійснити поставку обумовленого Специфікацією товару.

Також укладений між сторонами Договір не передбачає конкретних випадків звільнення Постачальника від виконання ним своїх обов`язків з поставки товару.

Отже, навіть у випадку порушення строків поставки товару, ТОВ "Клокворк" було зобов`язане виконати свій обов`язок в натурі та здійснити відповідну поставку продукції.

Чинне законодавство (ч. 3 ст. 193 ГК України) також зазначає, що застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Отже, ще 20.08.2019 та 21.08.2019 у постачальника існувало зобов`язання поставити визначений Договором товар. Відповідно, виконання ТОВ "Клокворк" такого зобов`язання було обґрунтованим та правомірним. При цьому, постачальник мав право вимагати від покупця виконання ним його обов`язку з прийняття продукції.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не зобов`язує покупця у кожному випадку порушення строків поставки товару в обов`язковому порядку відмовлятися від прийняття продукції внаслідок втрати інтересу до неї. Закон лише надає покупцю таке право, а виключно сам покупець, визначившись із тим, чи втрачено інтерес в отриманні товару, чи ні, обирає на свій власний розсуд один із варіантів поведінки (використати таке право на відмову або прийняти виконання простроченого зобов`язання).

Однак, в будь-якому випадку, покупець завчасно повинен повідомити продавця про втрату інтересу до продукції, і лише з моменту отримання такого повідомлення від покупця, постачальник звільняється від обов`язку по поставці товару. Воля сторони, яка відмовляється від прийняття виконання зобов`язання, має бути сприйнята іншою стороною, і саме з цього моменту зобов`язання припиняється.

Отже, Державне підприємство "Антонов" повинно було довести факт обізнаності Постачальника про відмову покупця від прийняття продукції внаслідок втрати покупцем інтересу станом до здачі продукції перевізнику для направлення її на склад покупця.

Вказаний обов`язок покупцем не виконаний, так як жодного повідомлення про відмову від прийняття товару до фактичного виконання постачальником обов`язку з поставки товару (тобто до 21.08.2019) Відповідач не отримував.

Частиною 2 ст. 622 ЦК України встановлено, що у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 ЦК України), боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Враховуючи загальні засади і принципи цивільного права, а також конструкцію даної норми, слід дійти висновку, що зобов`язання (договір) є припиненим з моменту одержання контрагентом повідомлення про відмову від прийняття виконання внаслідок втрат інтересу (за аналогією з офертою та акцептом при укладенні договору).

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги Позивача про те, що жодним нормативним актом не передбачено, що у разі застосування ч. 3 ст. 612 ЦК України, у кредитора є обов`язок повідомляти контрагента (боржника) про втрату інтересу з боку покупця щодо отримання товару.

Щодо твердження Позивача про те, що станом на дату надходження спірного товару на склад покупця (21.08.2019), продавець був належним чином повідомлений про втрату покупцем інтересу до такого товару, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування вищевказаного твердження Позивач послався на те, що листом № 169/90008-19 від 31.07.2019 покупець повідомив продавця про намір розірвати договір та надав проект додаткової угоди № 2 про розірвання договору поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019.

У якості доказів направлення продавцю листа № 169/90008-19 від 31.07.2019 Позивач надав до матеріалів справи копію експрес-накладної №59000438749405 від 02.08.2019 (т. 1 а.с. 215-218).

Відповідно до даної експрес-накладної, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" були направлені документи. При цьому, які саме документи були направлені на адресу Відповідача з наданих Позивачем документів встановити неможливо, оскільки опис поштового вкладення у дану експрес-накладну Позивачем не надано.

Відповідач заперечив, що за експрес-накладною №59000438749405 від 02.08.2019 ним було отримано лист № 169/90008-19 від 31.07.2019, зазначає, що в пересиланні містилася видаткова накладна № РН-1204, копію якою долучено до матеріалів справи.

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

А отже, твердження Позивача про належне повідомлення ним Відповідача про втрату інтересу до спірного товару до 21.08.2019 є недоведеним.

Безпідставними також є доводи апеляційної скарги Позивача про незастосування господарським судом правової норми, яка підлягала застосуванню, а саме положення ч. 3 ст. 612 ЦК України, оскільки порушення прав постачальника шляхом відмови покупця 21.08.2019 від прийняття визначеного у Договорі товару відбулося раніше, аніж постачальник був повідомлений про втрату інтересу до продукції з боку покупця. Відповідно, з 21.08.2019 право постачальника є порушеним.

Щодо доводів апеляційної скарги Позивача про помилковість висновку господарського суду щодо направлення покупцю саме Товару, поставка якого обумовлена специфікацією до Договору, оскільки вартість товару у посилці (10 000,00 грн.) та вартість Товару по Договору (2 923 200,00 грн.) значно різняться, колегія суддів зазначає наступне.

Поняття "оголошена вартість пересилання" не має жодного відношення до поняття "вартість товару". Оголошена (оціночна) вартість - це сума страховки посилки. Саме таку суму повернуть відправнику, якщо посилка загубиться.

Зокрема, апелянтом не враховано, шо вартість доставки залежить від типу послуги доставки, об`єму або ваги вантажу, а також від його оціночної вартості і наявності наложенного платежу (зворотної доставки). Якщо оголошена вартість пересилання вище 200.00 грн. перевізником додається 5 грн. за кожну тисячу гривень оголошеної вартості (страховки).

Отже, зазначення постачальником оголошеної вартості пересилання у розмірі 10 000,00, а не фактичної вартості товару у розмірі 2 923 200,00 грн. впливає лише на суму відшкодування, яке повернуть відправнику у випадку втрати посилки, та жодним чином не підтверджує/спростовує фактичну вартість товару.

Апелянт мав всі можливості не відмовлятися від отримання вказаного пересилання №59998082879668 від 20.08.2019, яке було доставлено до його складу 21.08.2020, а достеменно переконатися в тому, що у вказаному пересиланні знаходився товар, визначений у спірному Договорі, або спростувати відповідні твердження Відповідача.

Крім того, на підтвердження ідентичності товару, направленого на адресу Позивача у пересиланні від 20.08.2019, з товаром, визначеним специфікацією до Договору, ТОВ "Клокворк" здійснило направлення листа - заяви від 20.08.2019 № 132, в якому повідомлялося про те, що здійснено направлення на склад покупця визначеного товару, а також додатково направлено сертифікат відповідності, рахунок-фактуру № СФ -0000255 від 20.08.2019 та видаткову накладну №РН-30082 від 20.08.2019 . Також ТОВ "Клокворк" у даній заяві вимагало прийняти вказаний товар на виконання умов укладеного між сторонами Договору (т. 1 а.с. т. 1 а.с. 81-87).

За змістом ст. 655 ЦК України та Договору поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019, відповідач зобов`язаний передати майно (товар) у власність позивача, а позивач зобов`язаний прийняти майно (товар) і сплатити його вартість.

Особливістю правовідносин у цій справі є те, що поставка товару є неможливою без активних дій позивача з його прийняття.

З наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності (зокрема експрес-накладних перевізника ТОВ "Нова Пошта") вбачається, що позивач проявив бездіяльність, а саме не виконав своє зобов`язання щодо прийняття товару.

За таких обставин, господарський суд прийшов до правильного висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про зобов`язання відповідача за зустрічним позовом прийняти товар за договором є обґрунтованою.

Оскільки відповідно до п. 5.2. Договору, товар вважається поставленим після проходження позитивного висновку проведеного Покупцем вхідного контролю протягом 14 календарних днів на території Покупця, то Державне підприємство "Антонов" зобов`язано прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк" на виконання умов договору поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019 товари, а саме: диск обертовий КТ263А.180-1 у кількості 16 шт. на суму 1392000 грн. з ПДВ та диск не обертовий КТ263А.170-1 у кількості 12 шт. на суму 1044 000 грн. з ПДВ лише після позитивного висновку проведеного Покупцем на стадії вхідного контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, покупець за договором поставки № 10.1728.2019 від 06.02.2019 - Державне підприємство "Антонов" є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Вказане підтверджується, зокрема, пунктом 1.1. статуту Державного підприємства "Антонов".

На підставі ч. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України, позивач за зустрічним позовом нарахував відповідачу за зустрічним позовом штраф у розмірі 7% від вартості неприйнятого товару у розмірі 204 624 грн. та пеню в розмірі 0,1% від вартості неприйнятого товару у розмірі 266 011,20 грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу колегія суддів встановила, що вони зроблені правильно та відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені у розмірі 266011,20 грн. та штрафу у розмірі 204 624 грн. є обґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги Державного підприємства "Антонов" про безпідставність застосування до вимог за зустрічним позовом ч.2 ст. 231 ГК України, так як умовами Договору не передбачена відповідальність Позивача за неприйняття товару, колегія суддів зазначає наступне.

Саме даною нормою встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0.1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

В п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховною Суду України від 28.02.2011 у справі № 3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №3-І4гс14, від 05.04.2017 у справі №910/18894/16).

Отже, правомірним та обґрунтованим є висновок суду про можливість застосування до Покупця штрафних санкцій, передбачених ст. 231 ГК України за порушення негрошового зобов`язання з прийняття товару.

Доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Антонов" про те, що розрахунок, наданий Позивачем за зустрічним позовом та стягнута пеня за нібито порушення строку виконання зобов`язання не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки судом не враховані строки, передбачені в Договорі, а саме строк на перевірку вхідного контролю - 14 календарних днів (п. 5.2 Договору) та 14 календарних днів на перерахунок коштів за товар (п. 6.2 Договору), є безпідставними, оскільки зустрічний позов ТОВ "Клокворк" не містив будь-яких вимог про стягнення оплати за поставлений товар, чи вимог про визнання товару, поставленого постачальником, прийнятим з метою стягнення коштів за такий товар. Тому, будь-які твердження Позивача про те, що він мав право перерахувати кошти за поставлений товар протягом 14 календарних днів взагалі не стосуються предмету спору.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка, у такому випадку, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Під час вирішення питання про зменшення заявлених сторонами штрафних санкцій, судом, зокрема, враховано, що відповідач за первісним позовом під час поставки товару намагався діяти добросовісно, маючи на меті виконання умов договору та задоволення потреб позивача. Жодна зі сторін договору не зазнала збитків внаслідок дій іншої сторони.

Також судом взято до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок дій обох сторін за договором: порушення Відповідачем зобов`язань щодо поставки товару у встановлені строки; порушення Позивачем зобов`язань щодо прийняття товару.

Таким чином, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи відсутність збитків у сторін за договором, господарський суд прийшов до правильного висновку, що розмір штрафних нарахувань є надмірно великим порівняно із ступенем допущеного порушення та його наслідками, та правомірно зменшив заявлені до стягнення Позивачем за первісним позовом пеню до 140 000 грн. та штраф до 102 000 грн.; заявлені до стягнення позивачем за зустрічним позовом пеню до 140 000 грн. та штраф до 102 000 грн.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скаргах і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк", м. Дніпро та Державного підприємства "Антонов", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у справі №904/5046/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у справі №904/5046/19 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Клокворк", м. Дніпро та Державного підприємства "Антонов", м. Київ за подання апеляційних скарг на рішення суду покласти на заявників апеляційних скарг.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.07.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна