Рішення

від 27.07.2020 по справі 906/700/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/700/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Комунального підприємства "Гранітненське" (смт.Гранітне Малинського району Житомирської області)

про стягнення 76166,32 грн

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Гранітненське" 76166,32грн заборгованості, з яких: 56378,60грн інфляційних та 19787,72грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/666/13 від 25.06.13, внаслідок чого позивачем нараховані інфляційні та 3% річних за період прострочення оплати боргу за судовим рішенням.

Ухвалою господарського суду від 22.06.20 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.07.20.

09.07.20 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Гранітненську селищну раду.

Представник позивача в судове засідання 27.07.20 для розгляду справи по суті не з`явився.

За наслідками розгляду клопотання позивача щодо залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Гранітненської селищної ради, суд дійшов висновку про відмову у його задоволені з огляду на наступне.

За приписами ст.50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Названа норма ст.50 ГПК України зобов`язує заявника зазначити, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов`язки осіб, щодо яких заявлено про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, щодо однієї із сторін, тобто які обов`язки можуть виникнути або який вплив зазнають права третіх осіб у майбутньому у відносинах зі сторонами справи в разі задоволення або відмови у задоволенні позову.

Підставою для залучення особи до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, за нормами ст.50 ГПК України є обґрунтоване твердження про вплив на права та/або обов`язки третіх осіб у майбутньому у відносинах зі сторонами справи в разі задоволення або відмови у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Гранітненську селищну раду, позивач вказує, що Гранітненська селищна рада є власником цілісного майнового комплексу майна, яке знаходиться у розпорядженні відповідача. Оскільки питання у справі безпосередньо пов`язано з комунальним майном та рішеннями особи, уповноваженої управляти таким майном, вважає, що є підстави залучити Гранітненську селищну раду до участі справі.

Дослідивши зміст поданого клопотання, суд встановив, що позивач не зазначив та суд також не встановив, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Гранітненської селищної ради як власника та засновника відповідача.

Суд також зазначає, що предмет спору у даній справі не пов`язаний безпосередньо з правом на майно відповідача.

З огляду на викладене, суд не вбачає достатньо обґрунтованих підстав для задоволення клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Гранітненської селищної ради, відтак у задоволенні даного клопотання суд відмовляє.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомляв, ухвала Господарського суду Житомирської області направлялась відповідачу на адресу, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (11634, Житомирська область, Малинський район, смт.Гранітне, вул.Леніна, 6), повернута органом поштового зв`язку із відміткою "за закінченням строку зберігання". Інші адреси відповідача суду невідомі.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частинами 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Житомирської області у справі №906/700/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством "Гранітненське" (покупець/відповідач) було укладено договір №06/10-2308 БО-10 про закупівлю природного газу за державні кошти з додатком, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а відповідач - прийняти і оплатити газ.

На виконання умов договору, за період з січня 2011 року по квітень 2011 року, позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 247989,97грн.

Однак відповідач, всупереч умовам договору, свої зобов`язання з оплати одержаного газу виконав частково, на суму 28241,00грн, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 219748,97грн (247989,97грн - 28241,00грн).

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.06.13 у справі №906/666/13 (а.с.9-10).

Вказаним рішенням стягнуто з Комунального підприємства "Гранітненське" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 219748,97грн основного боргу; 18228,58грн пені; 3233,63грн інфляційних; 14052,17грн 3% річних; 5105,26грн судового збору.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав вищезазначене рішення суду у справі №906/666/13, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат у розмірі 56378,60 та 3% річних в сумі 19787,72грн, нарахованих згідно ст.625 ЦК України за період прострочення виконання зобов`язання.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

За змістом частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Наведена правова норма кореспондується зі ст.174 ГК України, якою визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За приписами статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.06.13 у справі №906/666/13 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 219748,97грн.

За приписами статті 129-1 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.02; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.07).

За змістом ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в силу ч.4 ст.75 ГПК України, обставини щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 219748,97грн., встановлені рішенням суду у справі №906/666/13, яке набрало законної сили, не потребують доказування, та підлягають виконанню.

Як зазначено вище, предметом даного позову є стягнення з відповідача 56378,60грн інфляційних втрат нарахованих (за період з 01.05.17 по 30.04.20) та 19787,72грн 3% річних (за період з 06.06.17 по 05.06.20), що не охоплений рішенням суду у справі №906/666/13.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Отже, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки. Так, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Таким чином, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Поряд з цим, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв`язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов`язань за договором.

Враховуючи викладені обставини, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань за невиконання рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/666/13.

Згідно розрахунку позивача (а.с.2-3) останнім заявлено до стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 56378,60грн (за період з 01.05.17 по 30.04.20) та 19787,72грн 3% річних (за період з 06.06.17 по 05.06.20).

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок річних та інфляційних, суд вважає, що 3% річних у розмірі 19787,72грн та інфляційні в сумі 56378,60грн є правомірно нарахованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач заперечень та контр розрахунків стосовно заявлених позовних вимог не надав, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 76166,32грн заборгованості, з яких: 56378,60грн інфляційних та 19787,72грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Гранітненське" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Гранітненське" (11634, Житомирська обл., Малинський район, смт.Гранітне, вул.Леніна, буд.6, код ЄДРПОУ 32277209) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, Шевченківський р-н., вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 31301827):

- 56378,60грн інфляційних;

- 19787,72грн 3% річних;

- 2102,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек)