Рішення

від 28.07.2020 по справі 910/2256/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2020Справа № 910/2256/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо"

(43017, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Марка Вовчка, буд. 72. кв. 3; ідентифікаційний код: 38474537)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСК МАГ"

(01133, м. Київ. вул. Євгена Коновальця, буд. 36 Є, кв. 308; ідентифікаційний код: 43165932)

про стягнення 75 301,81 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСК МАГ" (далі - відповідач) про стягнення 75 301,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за Договором купівлі-продажу № 14/190919 від 19.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 43165932) є: 01133, м. Київ. вул. Євгена Коновальця, буд. 36 Є, кв. 308.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

27.02.2020 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 26.02.2020 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали суду від 24.02.2020).

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

19.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РСК МАГ" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 14/190919 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується протягом терміну дії договору передати у власність покупця товар в асортименті (будівельні матеріали та інструмент) та в кількості, зазначеними у накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору загальний обсяг товару, що продається за цим договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими відповідно до умов цього Договору окремими партіями товару.

За умовами пунктів 2.2, 2.3 Договору товар передається покупцю по видаткових накладних, які оформляються на кожну поставку товару, та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару. Факт отримання покупцем товару та перехід права власності відбувається шляхом підписання видаткових накладних.

У пункті 2.6 Договору сторони домовились, що передача товару від продавця покупцю здійснюється на складі продавця.

Відповідно до п. 3.1 Договору продавець відвантажує товар покупцю за договірними цінами, які вважаються узгодженими шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати та видатковій накладній на поставку товару.

Загальна сума Договору визначається, виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов цього Договору (п. 4.1 Договору).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору, ним було передано відповідачу, зокрема, товар на суму 87 501,81 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме:

- № 2426 від 11.11.2019 на суму 60 001,90 грн;

- № 2541 від 18.11.2019 на суму 27 449,91 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами директора відповідача - ОСОБА_1 та відтисками печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору оплата здійснюється на умовах 100% попередньої оплати від вартості замовленої партії товару, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку до цього Договору. Розрахунок проводиться у гривнях шляхом перерахування вартості товару на поточний рахунок продавця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2020 (п. 7.1 Договору).

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення умов Договору, оплатив товар частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 75 301,81 грн.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за отриманий товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором в розмірі 75 301,81 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт передачі (продажу) позивачем товару за Договором на суму 87 501,81 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи директора відповідача та відтиски печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних, що відповідачем при розгляді справи не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пунктів 3.2, 3.3 Договору обов`язок відповідача щодо оплати вартості отриманого товару мав бути виконаний на умовах 100% попередньої оплати від вартості замовленої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження погодження сторонами іншого строку оплати відповідачем вартості переданого позивачем товару в порядку, передбаченому пунктом 3.2 Договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За доводами позивача, відповідачем було частково оплачено вартість отриманого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 75 301,81 грн, доказів оплати відповідачем повної вартості переданого позивачем товару матеріали справи не містять.

Факт наявності заборгованості у відповідача за Договором в розмірі 75 301,81 грн також підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за 2019 рік.

Відповідно до вимог чинного законодавства України акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Таким чином, оскільки інформація, відображена в Акті звірки взаєморозрахунків підтверджена первинними документами (зазначеними вище видатковими накладними) і вказаний Акт містить підписи уповноважених осіб сторін Договору, суд приймає наданий позивачем Акт звірки взаєморозрахунків як належний доказ на підтвердження визнання відповідачем заборгованості за Договором в розмірі 75 301,81 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 75 301,81 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір у розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2020 між позивачем (замовник) та адвокатом Юрковською О.Ю. (виконавцем) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до пунктів 1.1, 3.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконувати від імені замовника наступні юридичні дії, а саме: підготовка позовної заяви до господарського суду про стягнення заборгованості з ТОВ "РСК МАГ". Оплата послуг виконавця (гонорар) за даним Договором визначається за домовленістю сторін та встановлюється в додатку до Договору (в рахунку-фактурі, акті наданих послуг).

На підтвердження факту надання адвокатом Юрковською О.Ю. правової допомоги, виду, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх вартості, позивачем надано належним чином засвідчені, підписані позивачем та адвокатом Юрковською О.Ю. копії Акту виконаних робіт від 14.02.2020, а також Детального опису наданих послуг та затраченого часу на виконання наданих послуг, який є Додатком до вказаного Акту виконаних робіт, відповідно до яких вартість наданих адвокатом послуг та виконаних робіт становить 1 000,00 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 5132 від 14.02.2020, позивачем було перераховано адвокату Юрковській О.Ю. грошові кошти в сумі 1 000,00 грн в рахунок оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у встановленому процесуальним законом порядку відповідного клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав, водночас судом встановлено співмірність витрат позивача на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та ціною позову, у зв`язку з чим витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1 000,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РСК МАГ" (01133, м. Київ. вул. Євгена Коновальця, буд. 36 Є, кв. 308; ідентифікаційний код: 43165932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад Експо" (43017, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Марка Вовчка, буд. 72. кв. 3; ідентифікаційний код: 38474537) 75 301 (сімдесят п`ять тисяч триста одну) грн 81 коп. заборгованості, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору та 1 000 (одну тисячу) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.07.2020

Суддя О.В. Нечай