Ухвала

від 22.07.2020 по справі 910/8491/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.07.2020Справа № 910/8491/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства Сувенір , м. Київ

до відповідача: Департаменту екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства Медицина , м. Київ

про визнання неправомірним нарахування плати за скид стічних вод з перевищенням допустимої концентрацій забруднюючих речовин, визнання недійсним розрахунку та скасування нарахувань,

За участю представників:

від позивача: Тітов І.С.;

від відповідача: Драчова М.С.;

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Сувенір звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал про:

- визнання неправомірним нарахування Департаментом екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно розрахунку № 15/ДК-2020-04-10/011Ф від 28.04.2020 та розрахунку № 15/ДК-2020-04-10/011Ф від 28.04.2020;

- визнання недійсними розрахунків Департаменту екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал № 15/ДК-2020-04-10/011Ф від 28.04.2020;

- скасування нарахованих Департаментом екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал плат за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно розрахунку № 15/ДК-2020-04-10/011Ф від 28.04.2020 та № 15/ДК-2020-04-10/011Ф від 28.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при здійсненні контрольного відбору проб якості стічних вод ПрАТ Сувенір , що відбувся 28.04.2020, виявлено перевищення концентрації забруднюючих речовин, внаслідок чого відповідачем складені спірні розрахунки сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Позивач стверджує, що дії вчинені відповідачем під час здійснення контрольного відбору проб якості стічних вод ПрАТ Сувенір суперечили умовам Договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09978/5-02 від 13.12.2011, який укладений між позивачем (як абонентом) та ПАТ АК Київводоканал (як постачальником) та Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення № 316 від 01.12.2017. Відтак, прийняті розрахунки та нарахування підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство Медицина та призначено підготовче засідання у справі на 22.07.2020.

17.07.2020 до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, у яких Приватне акціонерне товариство Медицина зазначає, що на території товариства відсутнє будь-яке виробництво або надання послуг, користування мережею водопостачання товариством здійснюється на підставі окремо укладеного договору між товариством та відповідачем. Балансова належність каналізаційних мереж товариства відомча каналізаційна мережа Д = 150 мм, що перебуває на території Росошанська № 3 довжиною 37,5 п.м., у тому числі оглядовий колодязь к 1 у кількості 1 шт (згідно схеми та спільна мережа к2-к4), контрольний колодязь із якого здійснюється відбір проб стічних вод, утворених Приватним акціонерним товариством Медицина є к-1, у якому такі проби не відбирались, відбір контрольних проб якості стічних вод з колодязя к2 було здійснено відповідачем без присутності представника третьої особи, у зв`язку із чим вважає позовні вимоги обгрунтованими, позов підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

22.07.2020 відповідачем подано до суду відзив на позов, який обґрунтовано безпідставністю заявлених позовних вимог та вказано на те, що позивачем необгрунтовано визначено відповідача у справі, оскільки Департамент екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал не є самостійною юридичною особою. Відповідач також заперечує факт отримання від позивача листа щодо призначення відповідальних осіб при відборі стічних вод, а тому посилання позивача щодо підписання спірного акту зі сторони абонента неуповноваженою особою не відповідають дійсності. Відповідач вказує на те, що при відборі проб стічних вод постачальником повністю дотримано вимоги чинного законодавства, акт складено у відповідності до нормативно-правових актів та методик, які підлягають застосуванню.

У судовому засіданні 22.07.2020 за участю представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України Про судоустрій України є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вичерпний перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах , що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільного права віднесено також припинення дії, яка порушує право.

Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними нарахування, що здійснені суб`єктом господарювання, який надає послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод), з тих підстав, що акт відбору проб є неналежним доказом у справі, оскільки були допущені порушення вимог чинного законодавства під час відбору контрольних проб стічних вод та складання акту та визнання недійсними розрахунків і скасування нарахованих Департаментом екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал плат за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно розрахунку № 15/ДК-2020-04-10/011Ф від 28.04.2020 та № 15/ДК-2020-04-10/011Ф від 28.04.2020.

За висновками господарського суду, вимоги про визнання неправомірним нарахування визнання недійсними розрахунків та скасування нарахувань не можуть самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань та відповідно їх скасування, є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення при порушенні вимог щодо якості і режиму їх скидання; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг), тощо .

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не є правильним та ефективним способом захисту порушеного права чи інтересу позивача у справі.

Велика Палата Верховного Суду неоднаразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

При цьому, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 916/1126/19, зокрема: Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами та договором не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання неправомірними нарахування плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення згідно з виставленим рахунком. Фактично заявлений у справі позов містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності у абонента обов`язку здійснювати плату за скид ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізацію) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду (стаття 12 цього ж Кодексу).

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великою палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.08.2018 у справі №910/14144/17, а також, зокрема, висновками Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №910/20954/17.

З огляду на цей висновок, суд не вважає за необхідне у контексті цієї справи розглядати доводи сторін, що викладені в позові та відзиві на позов, оскільки вони стосуються питання вирішення спору по суті, а закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи (пункт 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 (провадження № 12-88гс18), пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18)).

При цьому, на виконання вимоги частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд роз`яснює позивачу, що такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку господарського судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Натомість, оцінка акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод, як доказу у справі, та питання правомірності дій відповідача щодо здійснення нарахувань, і як наслідок права у нього на отримання відповідних сум, може бути встановлено у межах відповідного спору про право з використанням належних засобів доказування, а не шляхом задоволення позову у цій справі.

На виконання ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Таким чином, наявні правові підставі для повернення Приватного акціонерного товариства Сувенір сплаченого та зарахованого до державного бюджету судового збору у разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 910/8491/20 за позовом Приватного акціонерного товариства Сувенір до Департаменту екологічного нагляду Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства Медицина про визнання неправомірним нарахування плати за скид стічних вод з перевищенням допустимої концентрацій забруднюючих речовин, визнання недійсним розрахунку та скасування нарахувань.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 27.07.2020.

Суддя В.В. Князьков