Рішення

від 29.07.2020 по справі 910/7792/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2020Справа № 910/7792/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова група Майстер

до Товариства з обмеженою відповідальністю Леруа Мерлен Україна

про стягнення 7 154, 88 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова група Майстер звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Леруа Мерлен Україна про стягнення 7 154, 88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невчасним розрахунком відповідачем за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим заявлено позов про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України штрафних санкцій, а саме 3 % річних у розмірі 1856, 18 грн та інфляційних втрат у розмірі 5298, 70 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу Господарського суду міста Києва сторони отримали у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

14.07.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем була погашена у повному обсязі, три відсотки річних за невчасну оплату товару, були стягнуті з відповідача на користь позивач рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 по справі № 910/13195/19, а тому у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з даним позовом. З урахуванням зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

28.07.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву та просить свої позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2020 по справі № 910/13195/19 за позовом ТОВ Інвестиційно-промислова група Майстер до ТОВ Леруа Мерлен Україна про стягнення 484 600, 30 грн встановлено, що позивач у квітні 2019 здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 534 626, 40 грн. За вказану поставку, відповідач оплату повністю не здійснив, у зв`язку з чим у останнього виник борг у розмірі 479 824, 08 грн, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 479 824, 08 грн та 3 % річних у розмірі 4782, 22 грн за період з 15.05.2019 по 19.09.2019. Вимоги щодо стягнення інфляційних втрат позивачем не заявлялись.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що борг виник за видатковими накладними: від 09.04.2019 № 2835, від 11.04.2019 № 2981, від 11.04.2019 № 2992, від 11.04.2019 № 2993, від 11.04.2019 № 3000, від 15.04.2019 № 3101, 17.04.2019 № 3218, від 18.04.2019 № 3271 та від 23.04.2019 № 3486.

У процесі розгляду справи № 910/13195/19 відповідач сплатив позивачу платіжними дорученнями від 02.10.2019 № 91536, від 16.10.2019 № 92143, від 30.10.2019 № 92695 основну суму боргу у розмір 479 824, 08 грн.

У зв`язку із чим ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 479 824, 08 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 4782, 22 грн за період з 15.05.2019 по 19.09.2019, Господарським судом міста Києва 10.02.2020 прийнято рішення № 910/13195/19, яким стягнуто з ТОВ Леруа Мерлен Україна на користь ТОВ Інвестиційно-промислова група Майстер 4782 грн 3 % річних.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Крім того, судом також встановлено, що здійснення позивачем поставки товару відбулося в спрощений спосіб шляхом прийняття відповідачем товару за вказаними вище видатковими накладними.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов`язок відповідача по оплаті спірного товару відповідно до положень статті 692 ЦК України виник після прийняття ним товару та підписання видаткових накладних.

Позивачем в даній справі заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення оплати за поставлений товар:

- 3 % річних у розмірі 1856, 18 грн по періодам за: видатковою накладною від 09.04.2019 № 2835 за період з 10.04.2019 - 14.05.2019 з 20.09.2019 - 01.10.2019; видатковою накладною від 11.04.2019 № 2981 за період з 12.04.2019 - 16.05.2019 з 20.09.2019 - 01.10.2019; видатковою накладною від 11.04.2019 № 2992 за період з 12.04.2019 - 16.05.2019 з 20.09.2019 - 01.10.2019; видатковою накладною від 11.04.2019 № 2993 за період з 12.04.2019 - 16.05.2019 з 20.09.2019 - 01.10.2019; видатковою накладною від 11.04.2019 № 3000 за період з 12.04.2019 - 15.05.2019 з 20.09.2019 - 01.10.2019; видатковою накладною від 15.04.2019 № 3101 за період з 16.04.2019 - 20.05.2019 з 20.09.2019 - 01.10.2019; видатковою накладною від 17.04.2019 № 3218 за період з 18.04.2019 - 22.05.2019 з 20.09.2019 - 01.10.2019; видатковою накладною від 18.04.2019 № 3271 за період з 19.04.2019 - 23.05.2019 з 20.09.2019 - 15.10.2019 та видатковою накладною від 23.04.2019 № 3486 за період з 24.04.2019 - 28.05.2019 з 20.09.2019 - 29.10.2019;

- інфляційні втрати в розмірі 5298, 70 грн за період квітень 2019 - жовтень 2019.

Невчасна оплата відповідачем товару за вказаними видатковими накладними підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 року по справі № 910/13195/19.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць та враховуючи, що день оплати не враховується у період заборгованості, господарський суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою системи ліга закон версія 9.5.3., зазначає про відсутність інфляційних втрат на суму заборгованості за період 05.2019 - 09.2019, а тому у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5298, 70 грн слід відмовити.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 1856, 18 грн.

Господарський суд не бере до уваги доводи відповідача у відзиві на позовну заяву, що 3 % річних за невчасну оплату товару, були предметом розгляду у справі № 910/13195/19 та стягнуті з відповідача на користь позивач судовим рішення у вказаній справі, оскільки періоди заявлені позивачем у даній справі № 910/7792/20 не були предметом розгляду у справі № 910/13195/19.

Щодо інших аргументів викладених у відзиві на позовну заяву, вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

За таких обставин суд, оцінивши подані докази та наведені в обґрунтування доводи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 545, 32 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛЕРУА МЕРЛЕН Україна (04201, м. Київ, вул. Полярна, будинок 17, Літера А; ідентифікаційний код 35679295) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНВЕСТИЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА МАЙСТЕР (65025, Одеська обл., місто Одеса, вул. 19 км Старокиївської дороги, будинок 4; ідентифікаційний код 33658179) 3 % річних у розмірі 1856 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят шість) грн 18 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 545 (п`ятсот сорок п`ять) грн 32 коп.

3.В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва