Рішення

від 27.07.2020 по справі 911/1267/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р. Справа № 911/1267/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гільдія нерухомості

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рівар-А

про стягнення 18679,98 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Гільдія нерухомості (далі - позивач, ТОВ Гільдія нерухомості ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рівар-А (далі - відповідач, ТОВ Рівар-А ) про стягнення 18679,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо повернення у повному обсязі грошових коштів за наслідками виконання договору генерального підряду № 1101 від 11.01.2013, які є різницею між сумою отриманої відповідачем попередньої оплати, вартості виконаних робіт та частково повернутих відповідачем коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 18.06.2020 від ТОВ Рівар-А надійшов відзив на позовну заяву, за зміст якого зводиться до обставин пропуску позивачем строків позовної давності. Так, позивач, посилаючись на норми ст. ст. 261, 692 Цивільного кодексу України, стверджує, що строк позовної з повернення різниці коштів за договором № 1101 від 11.01.2013 пропущений, оскільки право вимоги у позивача виникло у 2015 році, а звернувся позивач з позовною заявою 06.05.2020.

До відзиву долучено письмову заяву про застосування строків позовної давності, у якій відповідач зазначає, що правовідносини, на які посилається позивач, мали місце в березні 2015 року, а позовна заява подана в травні 2020 року, з огляду на що, на переконання відповідача, строк позовної давності сплинув, а отже позов не може бути задоволений.

Через канцелярію суду 02.07.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності.

Мотивуючи свою позицію, позивач зауважує на те, що термін (строк) повернення попередньої оплати договором № 1101 не встановлений, у зв`язку з чим, на думку позивача, строк (термін) виконання такого зобов`язання в силу приписів ст. 530 Цивільного кодексу України розпочинається від дня пред`явлення до відповідача вимоги, а саме - з 18.05.2018. Таким чином позивач вважає, що строк позовної давності за зобов`язанням з повернення попередньої оплати обчислюється з моменту пред`явлення вимоги про повернення попередньої оплати.

Також, за словами позивача, 02.03.2018 ТОВ Рівар-А надіслано на адресу ТОВ Гільдія нерухомості підписаний та скріплений печаткою двосторонній акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по всіх договорах (договір № 1101, договір купівлі-продажу згідно з видатковою накладною № 116 від 30.09.2014), де, як стверджує позивач, відповідач визнав наявну заборгованість перед позивачем у розмірі 66914,09 грн (21679,98 грн - за договором № 1101; 45234,11 грн - за договором купівлі-продажу). Окрім того, позивач стверджує про те, що в період з 2015 по 2018 роки ТОВ Рівар-А було повернуто грошові кошти в сумі 194500,00 грн (останній платіж - 23.02.2018).

Позивач вважає, що підписання акта звірки взаєморозрахунків та часткове повернення передоплати в 2015-2018 роках свідчить про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем, що, на думку позивача, є підставою для переривання позовної давності в розумінні ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ Гільдія нерухомості (замовник) та ТОВ Рівар-А (генеральний підрядник) 11.01.2013 укладено договір генерального підряду № 1101 (далі - договір № 1101), відповідно до п. 1.1. якого генеральний підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик з залученням власних матеріалів та з матеріалів, наданих замовником, вартість яких включена у Договірну ціну по договору, виконати комплекс робіт з будівництва автозаправного комплексу (АЗК) (надалі - Об`єкт), за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 105 та монтажу обладнання, згідно проектної документації замовника, в межах погодженої Договірної ціни на проведення робіт та здати збудований об`єкт спільно з замовником Державній комісії і ввести його в експлуатацію, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість виконання повного комплексу робіт.

Згідно з п. 1.11. договору № 1101 акти форми КБ-2в та КБ-3 є актами прийняття замовником певного етапу робіт виконаного за звітний місяць, після їх підписання відповідальність за збереження результатів роботи не переходить до замовника.

За умовами пп. 2.1.2. договору № 1101 генеральний підрядник зобов`язаний виконати роботи на Об`єктах у відповідності до проектно-технічної документації, наданої замовником, при цьому використовуючи як матеріали замовника, так і за його погодженням свої матеріальні і нематеріальні активи, грошові кошти та інші засоби.

Підпунктом 2.2.9. договору № 1101 передбачено зобов`язання замовника оплатити виконані генеральним підрядником роботи у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору № 1101 вартість робіт генерального підрядника встановлюється Договірною ціною, без врахування вартості матеріалів, устаткування, наданого замовником, для використання та встановлення на об`єкті, передбаченому даним договором, і складає 2100000,00 грн, в т. ч. ПДВ 20%.

Вартість робіт, визначена в 3.1. Даного договору, є динамічною і підлягає зміні лише за погодженням сторін по фактичній вартості після закінчення усіх будівельно-монтажних робіт на майданчику (п. 3.2. договору № 1101).

У розділі 4 договору № 1101 сторони узгодили порядок розрахунків:

- розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генерального підрядника згідно Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (п. 4.1.);

- розрахунки між сторонами здійснюються окремо по кожному об`єкту, наступним чином: сума в розмірі 10% від вартості робіт генпідрядника, вказаної в п. 3.1.1., перераховується на розрахунковий рахунок генерального підрядника як авансовий платіж; сума в розмірі 60% від вартості робіт генпідрядника, вказаної в п. 3.1.1., перераховується поетапно, проміжними платежами, на підставі прийнятих актів виконаних робіт, відповідно форма КБ-2в та довідки про вартість КБ-3, у розмірі, що вказана в даній довідці, як проміжний платіж протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання відповідного акту; сума в розмірі 30% від вартості робіт генпідрядника, вказаної в п. 3.1.1., перераховується на розрахунковий рахунок генерального підрядника протягом 35 (тридцяти п`яти) банківських днів з дати підписання акту готовності до експлуатації та введення об`єкта в експлуатацію.

Згідно з п. 5.1. договору № 1101 сторони встановили, що строк виконання всіх підрядних робіт і здачі об`єкта замовнику по даному договору становить: дата початку робіт - 11.01.2013; дата закінчення робіт - 30.06.2013.

За додатковими домовленостями сторін, терміни виконання робіт можуть змінюватись (п. 5.3. договору № 1101).

Пунктом 5.4. договору № 1101 обумовлено, що роботи вважаються виконаними генеральним підрядником після підписання відповідного акту (п. 1.11. даного договору).

Відповідно до п. 12.3. договору № 1101 останній набирає чинності моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Матеріали справи свідчать про те, що в період з 08.02.2013 по 26.12.2013 замовник на виконання умов договору № 1101 перерахував на розрахунковий рахунок генерального підрядника грошові кошти в загальному розмірі 4170000,00 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними дорученнями: № 93 від 08.02.2013 на суму 150000,00 грн; № 243 від 24.04.2013 на суму 20000,00 грн; № 250 від 25.04.2013 на суму 50000,00 грн; № 251 від 26.04.2013 на суму 100000,00 грн; № 285 від 22.05.2013 на суму 150000,00 грн; № 286 від 22.05.2013 на суму 150000,00 грн; № 292 від 23.05.2013 на суму 200000,00 грн; № 318 від 05.06.2013 на суму 300000,00 грн; № 390 від 02.07.2013 на суму 300000,00 грн; № 405 від 04.07.2013 на суму 200000,00 грн; № 414 від 10.07.2013 на суму 300000,00 грн; № 468 від 30.07.2013 на суму 500000,00 грн; № 471 від 31.07.2013 на суму 300000,00 грн; № 473 від 01.08.2013 на суму 200000,00 грн; № 504 від 21.08.2013 на суму 300000,00 грн; № 541 від 09.09.2013 на суму 300000,00 грн; № 609 від 10.10.2013 на суму 200000,00 грн; № 619 від 22.10.2013 на суму 100000,00 грн; № 674 від 13.11.2013 на суму 200000,00 грн; № 784 від 26.12.2013 на суму 150000,00 грн. Вказані оплати проводились замовником з призначеннями платежів за комплекс робіт по будівництву згідно з договором № 1101 від 11.01.2013.

На виконання умов договору № 1101 генеральним підрядником виконано підрядних робіт на загальну суму 3956820,02 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за формою № КБ-3, а саме: за вересень 2013 року на суму 362489,03 грн; за грудень 2013 року на суму 614980,10 грн; за лютий 2015 року на суму 2974669,12 грн; за березень 2015 року на суму 4681,77 грн.

За наслідками виконання договору № 1101 різниця між сумою отриманої відповідачем попередньої оплати та вартістю виконаних робіт становить 213179,98 грн.

Як стверджує позивач, за період 2015-2017 рр. ТОВ Рівар-А було повернуто на користь ТОВ Гільдія нерухомості грошові кошти в сумі 191500,00 грн, а саме: 15.05.2015 - 30000,00 грн, 13.08.2015 - 10000,00 грн, 30.09.2015 - 10000,00 грн, 01.02.2016 - 100000,00 грн, 07.10.2016 - 5000,00 грн, 07.11.2016 - 3000,00 грн, 05.12.2016 - 5000,00 грн, 29.12.2016 - 5000,00 грн, 03.03.2017 - 3000,00 грн, 23.03.2017 - 3000,00грн, 13.04.2017 - 3000,00 грн, 22.05.2017 - 2000,00 грн, 16.06.2017 - 3000,00 грн, 13.09.2017 - 3000,00 грн, 06.11.2017 - 1500,00 грн, 15.11.2017 - 2000,00 грн, 13.12.2017 - 3000,00 грн.

У матеріалах справи наявна копія довідки АТ Банк інвестицій та заощаджень за вих. № 02-5/8-4/19/171 від 27.04.2020, виданої ТОВ Гільдія нерухомості , з якої вбачається, що платежі, які проведені ТОВ Рівар-А на користь ТОВ Гільдія нерухомості в період з 03.03.2017 по 23.02.2018 здійснювались відповідачем з призначенням платежу в якості повернення попередньої оплати згідно акту звірки по договору ГП № 1101 від 11.01.2013.

В подальшому ТОВ Гільдія нерухомості надіслано 18.05.2018 на адресу ТОВ Рівар-А вимогу від 16.03.2018 про повернення грошових коштів, а саме - заборгованість за договором № 1101 в сумі 18679,98 грн. Направлення вказаної вимоги підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля поштового відділення від 18.05.2018 та фіскального чека від 18.05.2018.

За словами позивача, незважаючи на вимогу ТОВ Гільдія нерухомості про повернення вказаної суми коштів, жодних дій на виконання на виконання свого обов`язку ТОВ Рівар-А здійснено не було.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 18679,98 грн, що є різницею між розміром перерахованих замовником коштів з метою фінансування проведення підрядних робіт за договором № 1101, вартістю виконаних підрядних робіт та повернутих відповідачем коштів.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору генерального підряду № 1101 від 11.01.2013, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Умовами договору № 1101 не передбачено внесення 100% попередньої оплати вартості обумовлених договором робіт. За змістом пп. 4.2.3. передбачено остаточний розрахунок протягом 35 банківських днів з дати підписання Акту готовності до експлуатації та введення об`єкта в експлуатацію.

Згідно з ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Сторонами у справі не заперечується факт виконання генеральним підрядником обумовлених договором № 1101 робіт загальною вартістю 3956820,02 грн, про що також свідчать наявні у матеріалах справи підписані представниками та скріплені печатками сторін довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ форми № КБ-3. В свою чергу, замовником з метою фінансування підрядних робіт за договором № 1101 було перераховано на рахунок замовника грошові кошти в загальному розмірі 4170000,00 грн.

З наведеного випливає, що грошові кошти у розмірі 213179,98 грн (різниця між сумою отриманої відповідачем попередньої оплати та вартістю виконаних робіт), які були сплачені позивачем в якості передоплати за договором № 1101 до фактичного виконання підрядних робіт, хоча у відповідності до умов договору у замовника був відсутній обов`язок з їх сплати до прийняття від генерального підрядника робіт, не були освоєні відповідачем та на вказану суму коштів роботи не виконувались. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

В свою чергу, ст. 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту поданих сторонами заяв по суті справи не вбачається факту існування між сторонами невиконаних зобов`язань за договором № 1101. Позивачем та відповідачем не заперечується, що генеральний підрядник у повному обсязі виконав обумовлені вказаним договором підрядні роботи, а замовник прийняв такі роботи без зауважень та у повному обсязі оплатив їх вартість, з огляду на що суд дійшов висновку, що зобов`язання сторін за договором № 1101 припинились виконанням.

Додатковим свідченням того, що зобов`язання за договором припинились, є вчинення дій з боку відповідача щодо часткового повернення на користь позивача суми невикористаної попередньої оплати в загальному розмірі 191500,00 грн. Відповідачем у відзиві на позовну заяву вказаний факт не заперечувався.

Беручи до уваги викладене, правова підстава утримання ТОВ Рівар-А коштів у розмірі 18679,98 грн (різниця між розміром перерахованих замовником коштів з метою фінансування проведення підрядних робіт за договором № 1101, вартістю виконаних підрядних робіт та повернутих відповідачем коштів), відпала.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 18.05.2018 ТОВ Гільдія нерухомості зверталось ТОВ Рівар-А з вимогою від 16.03.2018 про повернення грошових коштів в сумі 18679,98 грн, сплачених на підставі договору № 1101.

Вказана вимога була направлена позивачем поштовим зв`язком з міста Луцьк на адресу за місцезнаходженням відповідача у Київську область за видом відправлення Укрпошта Експрес , що підтверджується, зокрема, копією фіскального чеку від 18.05.2018 про пересилання поштового відправлення за № 4302701941005.

У зв`язку зі спливом піврічного строку для зберігання відповідної інформації неможливо відстежити інформацію щодо вручення поштового відправлення № 4302701941005 ТОВ Рівар-А на офіційному сайті АТ Укрпошта .

Як вбачається з інформації, зазначеної на офіційному веб-сайті АТ Укрпошта , нормативні строки пересилання відправлень Укрпошта Експрес між населеними пунктами Волинської та Київської областей становить - Д+1, де: Д - день подання відправлення для пересилання; 1, 2 - кількість днів, протягом яких пересилається відправлення Укрпошта Експрес .

Враховуючи зазначене та те, що позивач направив відповідачеві вимогу на юридичну адресу 18.05.2018, з урахуванням нормативних строків пересилання відправлень Укрпошта Експрес , керуючись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, поштове відправлення № 4302701941005 вважається врученим щонайменше 20.05.2018, відтак, по 27.05.2018 відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти в розмірі 18679,98 грн.

Натомість станом на дату розгляду даного спору доказів повернення позивачу коштів в сумі 18679,98 грн матеріали справи не містять.

З огляду на наведені вище приписи закону, а також враховуючи те, що договір № 1101 закінчив свою дію шляхом належного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, тобто підстава, на якій ТОВ Рівар-А набуло грошові кошти в розмірі 18679,98 грн, відпала та відповідач зберігає в себе вказані грошові кошти без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), грошові кошти в розмірі 18679,98 грн підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Разом з тим відповідач у відзиві зазначив, що позов не підлягає задоволенню, у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. На думку відповідача, у ТОВ Рівар-А виник обов`язок повернути різницю перерахованих за договором № 1101 коштів з наступного дня після завершення будівельних робіт, а саме - з березня 2015 року. Враховуючи, що позов подано у травні 2020 року, то строк позовної давності, на переконання відповідача, сплинув.

За змістом положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з припису ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При застосуванні строку позовної давності до позовних вимог про повернення 18679,98 грн, як таких, що утримуються відповідачем без достатньої правової підстави, слід зазначити, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений, перебіг позовної давності починається після закінчення передбаченого ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України семиденного строку від дня пред`явлення вимоги. Виняток з цього правила становлять випадки, коли зобов`язання підлягає виконанню з моменту пред`явлення вимоги: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред`явлення вимоги кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.2013.

Оскільки у спірних правовідносинах не встановлено строку виконання відповідачем зобов`язання з повернення надмірно сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 18679,98 грн, слід дійти висновку, що строк виконання такого зобов`язання та відповідно і перебіг строку позовної давності слід рахувати з моменту закінчення семиденного строку з дня пред`явлення позивачем вимоги до відповідача про повернення вказаних коштів, а саме - щонайменше з 28.05.2018.

Таким чином позивач, пред`явивши даний позов до суду 07.05.2020 (дата подання позовної заяви до відділення поштового зв`язку), не пропустив трирічний строк позовної давності.

З урахуванням викладеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ Гільдія нерухомості про стягнення з ТОВ Рівар-А коштів у розмірі 18679,98 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рівар-А (08161, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка, вул. Ватутіна, буд. 36; код ЄДРПОУ 23574264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гільдія нерухомості (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; код ЄДРПОУ 22808435): 18679 (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 98 коп. заборгованості та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін