Рішення

від 28.07.2020 по справі 911/1135/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/1135/20

Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бузова-17" (08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Центральна, буд. 17Є, код ЄДРПОУ 36964463)

про стягнення 1271,48 грн пені 181,64 грн 3% річних та 65,00 грн втрат від інфляції,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №14/4-2343-20 від 06.04.2020 Акціонерного Товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бузова-17" про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 02.06.2020; відповідачу - заперечень до 07.06.2020.

09.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача на позов.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 29.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бузова-17" (споживач) укладено договір № 1645/1617-ТЕ-17 постачання природного газу;

- відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період жовтень 2016 - березень 2017 року продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 499725,16 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання;

- відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених договором та не в повному обсязі (докази оплати містяться в матеріалах справи), а, отже, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання;

- у зв`язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу 1271,48 грн пені 181,64 грн 3% річних та 65,00 грн втрат від інфляції.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що останнім були здійснені незначні затримки в оплаті і тільки на часткову суму за поставлений природний газ, які жодним чином не залежали від відповідача, позаяк, на банківський рахунок відповідача від Управління праці та соціального захисту населення грошові кошти надходять з великим запізненням, що затримує оплати за природний газ.

Також, відповідач зазначає, що позивач не дотримався погоджених у Договорі вимог, стосовно зобов`язання розв`язувати спір шляхом переговорів та консультацій, а саме, позивач не направив відповідачу жодних розрахунків чи будь-якого іншого повідомлення про нарахування штрафних санкцій, а також, не повідомив про банківські реквізити для сплати, тим самим позбавивши відповідача права добровільно, без звернення до суду, погасити нараховані позивачем штрафні санкції. Отже, у зв`язку з недотриманням позивачем п. 6 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України відповідач просить суд повернути позовну заяву позивачу.

Судом здійснено пошук в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримано витяг з останнього щодо позивача станом на 07.07.2020 (міститься в матеріалах справи), з якого вбачається, що повне найменування позивача змінено з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вказана назва зазначена в Договорі № 1645/1617-ТЕ-17 від 29.09.2016) на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Разом з тим, суд повідомляє, що суд повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 27 Конституції України обов`язком держави є захист життя людини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та продовжено строк дії карантину до 11.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та продовжено строк дії карантину до 11.05.2020. Постановою Кабінету Міністрів №343 від 04.05.2020 строк дії карантину продовжено до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 та продовжено дію карантину до 31.07.2020.

Відповідно до п. 3 ч. 11 Глави ХІХ прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відповідно до ч. 4 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України від 18.06.2020 р. N 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) оприлюднений 16.07.2020.

Відтак, у зв`язку з запровадженими на території України карантинними заходами та прийнятим з цього приводу процесуальним законодавством щодо продовження процесуальних строків, суд доводить до відома сторін, що строки розгляду даної справи були відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) продовжені на строк дії карантину.

Водночас, відповідачем у даній справі 09.06.2020 подано відзив, що підтверджує реалізацію останнім своїх законних процесуальних прав.

Між тим, у п. 3 ч. 11 Глави ХІХ прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) законодавцем не зазначено про автоматичне продовження строків на реалізацію позивачем процесуального права, закріпленого у ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо подання відповіді на відзив.

Так, позивач у даній справі свої правом на подання відповіді на відзив не скористався, про причини неподання суд не повідомив, хоча і мав для цього достатньо часу (з 09.06.2020 по 28.07.2020).

Отже, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Бузова-17" (споживач) укладено Договір № 1645/1617-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його. умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим Договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України").

Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 115 тис.куб.м. (сто п`ятнадцять тисяч куб.м) у тому числі за місяцями жовтень - 13,0 тис.куб.м., листопад - 19,0 тис.куб.м., грудень - 22,0 тис.куб.м., січень - 22,0 тис.куб.м.; лютий - 20,0 тис.куб.м.; березень - 19,0 тис.куб.м. Обсяги газу, що планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених в п. 1.2. цього Договору (п. 2.1., 2.2. Договору).

Згідно п.п. 5.1., 5.2. Договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 №758. Ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.)

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (п.6.1. Договору).

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2., 8.3. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується платити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості відповідно до цього договору.

Згідно п.п. 10.1., 10.2 Договору разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) розв`язуються у судовому порядку.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за Їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 р. до 31.03.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (п. 12.1. Договору).

Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період жовтень 2016 - березень 2017 року (копії актів містяться в матеріалах справи) продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 499725,16 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання. Вказаний факт також підтверджується відсутністю скарг або заперечень відповідача щодо строків, якості тощо. А відтак, у відповідача виник обов`язок оплатити вартість прийнятого природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених договором (докази оплати містяться в матеріалах справи), остаточно розрахувався лише у червні 2017 року, а, отже, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, як вже зазначалось вище пунктами 8.1., 8.2., Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується платити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У зв`язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу 1271,48 грн пені 181,64 грн 3% річних та 65,00 грн втрат від інфляції.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що останнім були здійснені незначні затримки в оплаті і тільки на часткову суму за поставлений природний газ, які жодним чином не залежали від відповідача, позаяк, на банківський рахунок відповідача від Управління праці та соціального захисту населення грошові кошти надходять з великим запізненням.

Також, відповідач стверджує, що позивач не дотримався погоджених у Договорі вимог, стосовно зобов`язання розв`язувати спір шляхом переговорів та консультацій. Крім того, позивач не направив відповідачу жодних розрахунків чи будь-якого іншого повідомлення про нарахування штрафних санкцій, а також, не повідомив про банківські реквізити для сплати, тим самим позбавивши відповідача права добровільно, без звернення до суду, погасити нараховані позивачем штрафні санкції.

Водночас, відповідач зазначив у відзиві, що погоджується сплатити суму штрафних санкцій у розмірі 1518,12 грн, проте, заперечує про стягнення з нього суми судових витрат у розмірі 2102,00 грн.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач, зазначаючи про несвоєчасне зарахування коштів на власний банківський рахунок коштів від Управління праці та соціального захисту населення, не надав суду доказів на підтвердження останнього, тобто, в матеріалах справи відсутні будь які відомості (банківські виписки, довідки з банку тощо) про надходження (несвоєчасне надходження) коштів на банківський рахунок відповідача від зазначеної установи для подальшої оплати природного газу згідно договору № 1645/1617-ТЕ-17 від 29.09.2016.

Стосовно твердження відповідача про те, що позивачем не дотримано погоджених у Договорі вимог щодо зобов`язання розв`язувати спір шляхом переговорів та консультацій, а також, не надання останньому реквізитів для сплати штрафних санкцій, суд зазначає, що відповідач, наголошуючи у відзиві про здійснення ним затримок в оплаті за природний газ, тим самим підтверджує свою обізнаність про порушення умов Договору.

При цьому, відповідачем за весь час розгляду даної справи не було вжито (з 12.05.2020) жодних юридично значимих дій, спрямованих на отримання банківських реквізитів (надсилання позивачу листів, запитів, тощо) для добровільної сплати штрафних санкцій.

Також, відповідачем не надано суду доказів вчинення дій спрямованих на врегулювання спору мирним шляхом або доказів добровільної сплати суми, яка заявлена у позовних вимогах, з метою подачі заяви про закриття провадження у справі за відсутності предмету спору.

Разом з цим, суд доводить до відома, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення частини 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. (Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 910/5561/19).

Відтак, здійснення позивачем врегулювання спору до подання позовної заяви, є виключно правом останнього, а не обов`язком в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, викладені у відзиві вимоги відповідача про повернення позовної заяви позивачу на підставі п. 6 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути задоволені судом, позаяк, останнім не доведено суду, що у даній справі вжиття заходів досудового врегулювання спору є обов`язковими згідно із законом.

Отже, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу 1271,48 грн пені 181,64 грн 3% річних та 65,00 грн втрат від інфляції та встановлено, що він є арифметично вірний, а отже, вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

Між тим, під час перевірки розрахунку позивача, судом перевірено облікові ставки Національного Банку України (НБУ) та встановлено, що в періоди нарахування пені подвійні ставки (НБУ) були більше за встановлений договором розмір нарахування пені, а отже, позивачем підставно та правильно розраховано пеню з процентною ставкою у 21%.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, у зв`язку з викладеним, суд вважає заявлені вимоги підставними та такими, що підлягають задоволенню. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бузова-17" (08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Центральна, буд. 17Є, код ЄДРПОУ 36964463) на користь Акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1271,48 грн пені, 181,64 грн 3% річних та 65,00 грн втрат від інфляції, а також, 2102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 28.07.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз