Рішення

від 21.07.2020 по справі 915/171/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року Справа № 915/171/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника ІІІ особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573),

до відповідача: Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 04056612),

ІІІ особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Затишний двір, Космонавтів-108 (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд.108; ідент.код 42575423),

про: скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

17.02.2020 за вхід.№2060/20 Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №807/02.02.01-22/02.06/14/20 від 12.02.2020 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в якій просить суд скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1, видане 07.12.2004 на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №2131 від 26.11.2004, яким за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради зареєстровано право комунальної власності на нежитлові приміщення: частина І поверху та підвалу загальною площею 1502,4 кв.м (частка 45/100); в АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зареєстроване за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради право власності на вказані нежитлові приміщення порушує права та перешкоджає співвласникам багатоквартирного житлового будинку вільно користуватися цими приміщеннями, оскільки є спільною сумісною власністю всіх співвласників такого будинку, та породжує для міської ради інші обов`язки та витрати бюджетних коштів на оплату внесків для утримання будинку та прибудинкової території.

Також позивач зазначає, що рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Про встановлення ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтв про право власності юридичним та фізичним особам №2131 від 26.11.2004 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок виконання шляхом видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а тому таке рішення не може бути скасоване чи змінене самим органом місцевого самоврядування після його виконання.

Ухвалою суду від 24.02.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою суду від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.04.2020.

Ухвалою суду від 02.04.2020 відкладено розгляд справи без визначення дати судового засідання. Розгляд справи ухвалено провести поза межами встановлених ч.3 ст.177, ч.ч.1, 2 ст.195 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19".

Відповідач в заяві за вхід.№5350/20 від 30.04.2020 не заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що за територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради оформлено право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності без будь-яких правових підстав, так як ці приміщення є допоміжними і використовуються для обслуговування будинку, а отже є спільною сумісною власністю всіх співвласників вказаного багатоквартирного житлового будинку.

Ухвалою суду від 15.05.2020 призначено справу до розгляду на 02.06.2020.

Ухвалою суду від 02.06.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Затишний двір, Космонавтів-108 . Підготовче засідання відкладено на 17.06.2020.

17.06.2020 судом відкладено підготовче засідання на 02.07.2020.

Ухвалою суду від 02.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2020.

Учасники справи явку повноважних представників у судове засідання 21.07.2020 не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом приймається до уваги, що позивач в заявах (вх. №5349/20 від 30.04.2020 та №8373/20 від 09.07.2020), підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, а також розглядати справу без участі його представника за наявними в справі матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, в заяві за вхід.№8842/20 від 21.07.2020 просила суд розглядати справу без участі її представника та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в заявах (вх. №5350/20 від 30.04.2020 та №7174/20 від 16.06.2020) не заперечує проти задоволення позовних вимог та просив суд розглянути справу без участі його представника за наявними в справі матеріалами.

Судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників учасників справи.

У судовому засіданні 21.07.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції Закону України №540-ІХ от 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

За вказаних обставин, суд вважає, що справа розглянута судом протягом розумного строку, тривалість якого обумовлювалась запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Про встановлення ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтв про право власності юридичним та фізичним особам №1081 від 29.06.2004 установлено, зокрема, ідеальну частку та оформлено право власності на домоволодіння, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, розмір частки - 46/100 (а.с.10).

На підставі такого рішення Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 від 08.07.2004 (а.с.12).

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради Про встановлення ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтв про право власності юридичним та фізичним особам №2131 від 26.11.2004, зокрема, установлено ідеальну частку та оформлено право-власності на домоволодіння, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради - 45/100 (а.с.11).

На підставі такого рішення Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 07.12.2004, яким підтверджується, що нежитлові приміщення: частина І поверху та підвалу загальною площею 1502,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві власності територіальній громаді м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, частка складає 45/100 (а.с.13).

Згідно інформації Комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації №3285 від 10.12.2019 (а.с.14) та паперових носіїв інвентарної справи за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-20) станом на 28.12.2012 за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради зареєстровано право власності на 45/100 часток нежитлових приміщень.

01.01.2019 будинок 108 по вул.Космонавтів у м.Миколаєві перейшов до управління та утримання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Затишний двір, Космонавтів-108 .

01.03.2019, 01.04.2019, 01.05.2019 та 05.06.2019 (а.с.39-42) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Затишний двір, Космонавтів-108 зверталось до Миколаївської міської ради, як до власника нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1, з претензійними повідомленнями №1-4 щодо погашення заборгованості по оплаті внесків до ремонтного та резервних фондів, а також на управління, утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно інформації Управління комунального майна Миколаївської міської ради вн.№2852/10.01-10/20-2 від 30.01.2020 договори оренди та будь-які інші договори стосовно спірних нежитлових приміщень не укладалися, вказані приміщення не планується використовувати для потреб територіальної громади м.Миколаєва, оскільки вони відносяться до допоміжних приміщень і є спільною власністю усіх мешканців за вищезазначеною адресою.

Згідно деталізованої інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 212907474; дата формування: 17.06.2020) Відомості про права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1; (стор.12 Інформаційної довідки) вбачається, що за Територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради 07.12.2004 зареєстровано право комунальної власності на частку - 45/100; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_1, 07.12.2004, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Позивач вказує, а відповідач погоджується та підтверджує, що зареєстроване за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради право власності на вказані нежитлові приміщення без будь-яких правових підстав, так як ці приміщення є допоміжними і використовуються для обслуговування будинку, а отже є спільною сумісною власністю всіх співвласників вказаного багатоквартирного житлового будинку, що порушує права та перешкоджає співвласникам багатоквартирного житлового будинку вільно користуватися цими приміщеннями, та породжує для міської ради інші обов`язки та витрати бюджетних коштів на оплату внесків для утримання будинку та прибудинкової території.

Також позивач зазначає, що рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Про встановлення ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтв про право власності юридичним та фізичним особам №2131 від 26.11.2004 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок виконання шляхом видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а тому таке рішення не може бути скасоване чи змінене самим органом місцевого самоврядування після його виконання.

У зв`язку з цим позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ГПК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст.26 вказаного Закону визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради Про встановлення ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтв про право власності юридичним та фізичним особам №2131 від 26.11.2004, зокрема, установлено ідеальну частку та оформлено право-власності на домоволодіння, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради - 45/100 (а.с.11).

На підставі такого рішення Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 07.12.2004, яким підтверджується, що нежитлові приміщення: частина І поверху та підвалу загальною площею 1502,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві власності територіальній громаді м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, частка складає 45/100 (а.с.13).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 17.06.2020 підставою виникнення права власності на 45/100 нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1; за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради є свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 видане 07.12.2004 Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради.

При цьому, судом приймається до уваги, що часткове скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради, на підставі якого видано оскаржуване свідоцтво не матиме юридичних наслідків для територіальної громади в особі Миколаївської міської ради як власника нерухомого майна, у зв`язку з наступним.

Частиною 1 ст.144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 дав офіційне тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року №280/97-ВР з наступними змінами стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування.

Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Про встановлення ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтв про право власності юридичним та фізичним особам №2131 від 26.11.2004 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок виконання шляхом видачі спірного свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Про встановлення ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтв про право власності юридичним та фізичним особам №1081 від 29.06.2004 та Про встановлення ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтв про право власності юридичним та фізичним особам №2131 від 26.11.2004 розглянувши матеріали про встановлення ідеальних часток у домоволодіннях та оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними та фізичними особами, підготовлені Комунальним підприємством Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації , відповідно до п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 №6/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2003 за №66/7387 виконком міської ради, зокрема, вирішив:

1. Установити ідеальні частки та оформити право власності юридичним та фізичним особам на домоволодіння, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

2. Видати свідоцтва про право власності.

3. Зазначеним у п.1 даного рішення юридичним та фізичним особам зареєструвати право власності на об`єкти нерухомого майна в комунальному підприємстві Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації .

Згідно з п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, в редакції затвердженій наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2003 і зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 за №66/7387, яке діяло на момент ухвалення міською радою оспорюваних рішень та видачі свідоцтва про право власності, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема:

а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

- фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію;

- власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку;

- членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески;

- юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об`єктів нерухомого майна їх засновниками;

- фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, об`єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об`єднання, організації, що ліквідовується;

- фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання;

- інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримати у власність об`єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об`єкта (частини) інвестору;

- реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна з представленням рішень комісій з реабілітації про повернення цього майна;

- у разі виділення окремого будинку зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель);

- фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, акта про прийняття об`єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об`єкта;

- фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу;

- фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна.

У вступній частині рішення №1081 від 29.06.2004 зазначається, що згідно із свідоцтвом про право власності від 14.10.2002, виданим на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 25.09.2002 №870, договором купівлі-продажу від 25.01.2002, договором купівлі-продажу від 06.06.2000, договором купівлі-продажу від 16.04.1998, Держава в особі Верховної Ради України на праві повного господарського відання ДП Миколаївський лікеро-горілчаний завод , гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , ТОВ Камелія-Трейд є власниками нежитлових приміщень, які розташовані по АДРЕСА_1.

У вступній частині рішення №2131 від 26.11.2004 зазначається, що згідно з договором купівлі-продажу від 20.11.1995 та актом приймання-передачі від 25.03.1996 організація орендарів АП Харчовик є власником нежитлового приміщення площею 13,4 кв.м по АДРЕСА_1. Відповідно до протоколу зборів засновників від 03.11.1997 №6 ЗАТ Харчовик реорганізовано у ТОВ Атланта-плюс .

Копії вказаних документів надані позивачем та знаходяться в матеріалах справи (а.с.43-72).

При цьому правових підстав, що підтверджують право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради не визначено, хоча згідно підпункту а) пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради оформлено право власності зареєстровано право комунальної власності на нежитлові приміщення: частина І поверху та підвалу загальною площею 1502,4 кв.м (частка 45/100); в АДРЕСА_1 та 07.12.2004 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 без будь-яких правових підстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія належить до спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (ч.ч.1-2 ст.5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень ч.2 ст.10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №14-рп/2011.

Так, в рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: 1.1. Допоміжні приміщення (підвали сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього .

Таким чином, допоміжні приміщення, відповідно до ч.2 ст.10 вказаного Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить й ч.2 ст.382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17.

Пунктом 1 ч.1 ст.6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку встановлено, що співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що нежитлові приміщення є спільною сумісною власністю всіх співвласників багатоквартирного житлового буд.№108 по вул.Космонавтів в м.Миколаєві, а реєстрація права власності на них за Миколаївською міською радою без будь-яких правових підстав перешкоджає співвласникам вільно користуватися цими приміщеннями та породжує інші обов`язки та витрати Миколаївської міської ради, як власника приміщень, що в свою чергу призводить до розтрати бюджетних коштів на оплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеними та обґрунтованими вимоги позивача, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.73,74,76-79,91,129,210,220,232,233,238,240,241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1, видане 07.12.2004 на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №2131 від 26.11.2004, яким за територіальною громадою м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради зареєстровано право комунальної власності на нежитлові приміщення: частина І поверху та підвалу загальною площею 1502,4 кв.м (частка 45/100); в АДРЕСА_1.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 29.07.2020 року.

Суддя М.В.Мавродієва