Рішення

від 29.07.2020 по справі 918/679/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/679/20

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного малого підприємства "МЛС"

до Приватного підприємства "АРТНАЗ"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "МЛС" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "АРТНАЗ" (далі - Відповідач) в якій просить стягнути 8000,00 грн основного боргу, 632,77 грн пені, 105,00 грн 3 % річних, 128,44 грн інфляційних та 400,00 грн 5 % штрафу.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 15.01.2020 року між ПМП "МЛС" та ПП "АРТНАЗ" був укладений договір поставки № 12, за умовами якого ПМП "МЛС" зобов`язався за замовленням замовника поставити товар, а покупець прийняти і сплатити товар в розмірі і в терміни, передбачені договором. Позивач зазначає, що постачальником була поставлена продукція згідно товарно - транспортної накладної № 1/00000000295 від 15.01.2020 року на суму 18000,00 грн. Проте, відповідач частково оплатив на суму 10 000,00 грн поставку товару, чим допустив порушення зобов`язання за договором.

Позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання по оплаті за поставлений товар у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання. Відтак, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставленого товару позивач, відповідно до п. 7.2., п. 7.3. та ст. 625 ЦК України, нарахував пеню у розмірі 632,77 грн, 3% річних у розмірі 105,00 грн, інфляційні у розмірі 128,44 грн та штраф у розмірі 400,00 грн, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 09.07.2020 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "29" липня 2020 р.

Представник позивача в судове засідання 29.07.2020 року не з`явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 1083412 3 та № 33013 1083410 7, які наявні в матеріалах справи.

Представник відповідача в судове засідання 29.07.2020 року не з`явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 1083411 5, яке наявне в матеріалах справи.

Разом з тим, до на електронну адресу суду 29.07.2020 року від відповідача надійшла заява в якій ПП "Артназ" зазначає, що обставини, викладені в позовній заяві підтверджують, позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 9 266,21 грн та судових витрат в сумі 7 902,00 визнають беззаперечно і повністю та просять суд розгляд справи провести за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Крім того, суд зазначає, що статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представника Позивача та Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

15 січня 2020 року між Приватним малим підприємством "МЛС" (Постачальник) та Приватним підприємством "Артназ" (Покупець) укладено договір поставки № 12 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору, загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі рахунка постачальника, погодженої покупцем.

Поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної сторонами специфікації), загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті e-mail або надаватися через представника постачальника. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової накладної (п. 4.1. та п. 4.4. Договору).

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору, покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України. Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з п. 7.2 та п. 7.3. Договору, за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен дань прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості. Крім пені, передбаченої п. 7.2. у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року (п. 8.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору поставки № 12 від 15.01.2020 року Позивач передав Відповідачу товар (олива М10Г2К, олива І-40А та мастило Літол-24 М бочка 170 кг) на загальну суму 18 000,00 грн, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін накладною № 1/00000000295 від 15.01.2020 року.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Разом з тим, в порушення умов Договору відповідач частково сплатив позивачу за поставлений товар на суму 10 000,00 грн.

Доказів сплати Позивачу Відповідачем заборгованості в сумі 8 000,00 грн за товар суду не подано.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором поставки № 12 від 15.01.2020 року, позивачем відповідно до п. 7.2, п. 7.3 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 632,77 грн пені (з 30.01.2020 р. по 08.07.2020 р.), 105,00 грн 3% річних (з 30.01.2020 р. по 08.07.2020 р.), 400,00 грн штрафу (5 % від вартості неоплаченого товару) та 128,44 грн інфляційних (з березня 2020 р. по червень 2020 р.), згідно вказаного позивачем розрахунку.

Позивач зазначає, що останній звертався 20.05.2020 року на адресу відповідача з претензією № 20/05 від 20.05.2020 р. про погашення суми заборгованості, з вимогою погасити заборгованість за договором від 15.01.2020 року № 12. Дана претензія була отримана відповідачем 21.05.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 33024 0493977 4, та залишена останнім без задоволення.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки вказана видаткова накладна містить найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, штамп позивача і відповідача про отримання товару та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що факт передачі позивачем товару на виконання умов Договору поставки № 12 від 15.01.2020 року, підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з ПП "АРТНАЗ" 8 000,00 грн заборгованості судом визнаються обґрунтованими.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин суд, перевіривши подані розрахунки нарахування пені, 3 % річних, інфляційних та 5 % штрафу, суд визнає їх арифметично вірними, а відтак правомірним та обґрунтованим є стягнення 632,77 грн пені (з 30.01.2020 р. по 08.07.2020 р.), 105,00 грн 3% річних (з 30.01.2020 р. по 08.07.2020 р.), 400,00 грн штрафу (5 % від вартості неоплаченого товару) та 128,44 грн інфляційних (з березня 2020 р. по червень 2020 р.).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були надані суду, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 8000,00 грн заборгованості за товар згідно договору поставки № 12 від 15.01.2020 року, 632,77 грн пені, 105,00 грн 3% річних, 400,00 грн штрафу та 128,44 грн інфляційних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн покладаються на відповідача у справі.

Щодо стягнення з відповідача 5 800,00 грн. витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом частин 1 - 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, судові витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, якщо оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав суду: договір про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 13.08.2019 року, додаткову угоду № 12 від 08.07.2020 року до договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 13.08.2019 року, Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія РН № 1120 від 27.12.2019 р., виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09.08.2019 року адвокатського бюро "Мазурок В`ячеслава", ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВК № 1007804 від 08.07.2020 року, розрахунок витрат, пов`язаних з наданням послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 13.08.2019 року, платіжне доручення № 5260 від 08.07.2020 року на суму 5 800,00 грн.

За змістом договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 13.08.2019 року, з урахуванням додаткової угоди № 12 від 08.07.2020 року, за надання правничої (правової) допомоги клієнт сплачує бюро гонорар в сумі 5 800,00 грн шляхом внесення безготівкових коштів на ібенкод НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк". Бюро надає клієнту правничу (правову) допомогу в Господарському суду Рівненської області у справі щодо стягнення заборгованості за договором поставки з ПП "АРТНАЗ".

Відповідно до платіжного доручення № 5260 від 08.07.2020 року ПМП "МЛС" переховано кошти на рахунок АБ "Мазурок В`ячеслава" у розмірі 5 800,00 грн, призначення платежу - за надання правової допомоги згідно договору б/н від 13.08.2019 р., дод. угоди № 12.

Відповідно до ч. ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, тому суд дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 800 грн.

Суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АРТНАЗ" (34252, Рівненська обл., Дубенський р-н, смт Смига, вул. Дубенська, буд. 36, код ЄДРПОУ 37624756) на користь Приватного малого підприємства "МЛС" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 20, код ЄДРПОУ 13991251) 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп) заборгованості за товар згідно договору поставки № 12 від 15.01.2020 року, 632,77 грн (шістсот тридцять дві гривні 77 коп) пені, 105,00 грн (сто п`ять гривень 00 коп) 3% річних, 400,00 грн (чотириста гривень 00 коп) штрафу, 128,44 грн (сто двадцять вісім гривень 44 коп) інфляційних, 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп) витрат по сплаті судового збору та 5 800,00 грн (п`ять тисяч вісімсот гривень 00 коп) витрат на правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Приватне мале підприємство "МЛС" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 20, код ЄДРПОУ 13991251).

Відповідач (боржник): Приватне підприємство "АРТНАЗ" (34252, Рівненська обл., Дубенський р-н, смт Смига, вул. Дубенська, буд. 36, код ЄДРПОУ 37624756).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29 липня 2020 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Романюк Р.В.