Рішення

від 29.07.2020 по справі 922/1591/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1591/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" (61146, м. Харків, вул. Героїв Праці, б. 32-А; код ЄДРПОУ: 33122583) до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, б. 299; код ЄДРПОУ: 00213121) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача - Бялковського А.О., директора, паспорт МК №994663 від 12.12.1998;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" борг за продукцію у розмірі 254 086,54 грн., інфляційні збитки у розмірі 11 270, 96 грн., відсотки за користування коштами 2 876,22 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 37 648,96 грн., а також судові витрати по справі.

В обґрунтування позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами поставки в частині своєчасної та повної оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2020 року прийнято позовну заяву (вх.№1591/20 від 25 травня 2020 року) до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1591/20. Визначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 01 липня 2020 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням п.4 Прикінцевих положень ГПК України. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України.

19 червня 2020 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13989 від 19.06.2020), в якому просив суд вимоги про стягнення основної суми боргу залишити на розсуд суду. У задоволення вимог щодо стягнення пені за прострочення оплати за договором відмовити в повному обсязі. В разі задоволення цієї вимоги прийняти до уваги клопотання про зменшення штрафних санкцій та стягнути пеня у розмірі 1864,02 грн. Вимогу про стягнення річних та втрат від інфляції залишити на розсуд суду із врахування розрахунку наведеного відповідачем.

В підготовчому судовому засіданні 01 липня 2020 року без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15 липня 2020 року.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2020 року оголошено перерву у судовому засіданні та призначено дату наступного судового засідання на 29 липня 2020 року.

Присутній в судовому засіданні 29 липня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 29 липня 2020 року не з`явилась, проте 28.07.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області надала клопотання (вх.№17297/20 від 28.07.2020) про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням останньої у відпустці. Також, у минулому судовому засіданні представник позивача зазначила, що у відповідача по теперішній час існує заборгованість перед позивачем за поставлену продукцію на суму 254 086,54 грн., яка виникла у зв`язку із складним фінансовим становищем підприємства. Проте, як вважає представник відповідача, у сторін наявна розбіжність у розрахунках штрафних санкцій, а тому просить суд врахування розрахунки наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву. А також просить суд задовольнити клопотання про зменшення розміру пені.

Протокольною ухвалою від 29 липня 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача (вх.№17297/20 від 28.07.2020) про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням останньої у відпустці відмовлено.

Суд зазначає, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

28.03.2019 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" (постачальник) було укладено договір поставки №238-10/507 (надалі - Договір №238-10/507) (а.с.59-64 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. вищезазначеного Договору №238-10/507, постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника партіями згідно додатку №1 (специфікація №1), а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Постачальник здійснює поставку кожної окремої партії продукції замовнику протягом 10 днів з моменту направлення письмового замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору (п.2.1.Договору № 238-10/507).

Відповідно до п.3.1. Договору №238-10/507 та специфікації №1 до даного договору (а.с.73 т.1), загальна вартість цього договору складає 426 942,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 71 157,00 грн.

Замовник здійснює оплату кожної партії продукції протягом 60 календарних днів з моменту здійснення поставки продукції і приймання її за якістю і кількістю (4.1.Договору № 238-10/507).

Відповідно до пункту 4.2. Договору №238-10/507, рахунок виставляється постачальником протягом 2-х робочих днів від дати замовлення на поставку продукції, оформленого згідно п.1.3 цього договору на підставі письмової заяви заявника.

При відвантаженні партії продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, вантажно-транспорту накладну (4.3.Договору № 238-10/507).

Відповідно до пункту 5.1. Договору №238-10/507, замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах цього договору.

Пунктом 8.3. Договору №238-10/507 сторони погодили, що датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації.

За порушення строку оплати, передбаченого цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми (п.9.4. Договору №238-10/507).

Також, за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат (п.9.5. Договору №238-10/507).

18.09.2019 між сторонами, у зв`язку із зміною банківських реквізитів замовника та постачальника, було укладено додаткову угоду №1 до договору №238-10/507 від 28.03.2019 (а.с.74 т.1).

23.04.2019 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" (постачальник) було укладено договір поставки №234/194С (надалі - Договір №234/194С) (а.с.16-22 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. вищезазначеного Договору №234/194С, постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника партіями згідно додатку №1 (специфікація №1), а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Постачальник здійснює поставку кожної окремої партії продукції замовнику протягом 10 днів з моменту направлення письмового замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору (п.2.1. Договору №234/194С).

Відповідно до п.3.1. Договору №234/194С та специфікації №1 до даного договору, загальна вартість цього договору складає 204 431,76 грн., у тому числі ПДВ 20% - 34 071,96 грн.

Замовник здійснює оплату кожної партії продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю (4.1. Договору №234/194С).

Відповідно до пункту 4.2. Договору №234/194С, рахунок по кожній окремій партії продукції виставляється постачальником протягом 10-ти робочих днів від дати замовлення на поставку продукції, оформленого згідно п.1.3 цього договору.

При відвантаженні партії продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспорту накладну (4.3. Договору №234/194С).

Відповідно до пункту 5.1. Договору №234/194С, замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції в строки, встановлені цим договором.

Пунктом 9.3. Договору № 234/194С сторони погодили, що датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації.

За порушення строку остаточного розрахунку (оплати), передбаченого цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми (п.10.4.Договору № 234/194С).

Також, за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат (п.10.5.Договору № 234/194С).

28.10.2019 між сторонами, у зв`язку із зміною банківських реквізитів замовника та постачальника, було укладено додаткову угоду №1 до договору №234/194С від 23.04.2019 (а.с.25 т.1).

10.07.2019 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" (постачальник) було укладено договір поставки №234/213С (надалі - Договір №234/213С) (а.с.26-32 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. вищезазначеного Договору №234/213С, постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника партіями згідно додатку №1 (специфікація №1), а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Постачальник здійснює поставку кожної окремої партії продукції замовнику протягом 10 днів з моменту направлення письмового замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору (п.2.1.Договору №234/213С).

Відповідно до п.3.1. Договору №234/213С та специфікації №1 до даного договору (а.с.33 т.1), загальна вартість цього договору складає 135 720,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 22 620,00 грн.

Замовник здійснює оплату кожної партії продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю (4.1.Договору№234/213С).

Відповідно до пункту 4.2. Договору №234/213С, рахунок по кожній окремій партії продукції виставляється постачальником протягом 10-ти робочих днів від дати замовлення на поставку продукції, оформленого згідно п.1.3 цього договору.

При відвантаженні партії продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспорту накладну(п.4.3.Договору №234/213С).

Відповідно до пункту 5.1. Договору №234/213С, замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції в строки, встановлені цим договором.

Пунктом 9.3. Договору №234/213С сторони погодили, що датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації.

За порушення строку остаточного розрахунку (оплати), передбаченого цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми (п.10.4.Договору №234/213С).

Також, за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат (п.10.5.Договору№234/213С).

28.10.2019 між сторонами, у зв`язку із зміною банківських реквізитів замовника та постачальника, було укладено додаткову угоду № 1 до договору №234/213С від 10.07.2019 (а.с.34 т.1).

Також, 10.07.2019 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" (постачальник) було укладено договір поставки № 266-01/567 (надалі - Договір №266-01/567) (а.с.65-70 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. вищезазначеного Договору №266-01/567, постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 30 календарних днів з моменту отримання замовлення від замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору (п.2.1.Договору №266-01/567).

Відповідно до п.3.1. Договору №266-01/567 та специфікації №1 до даного договору (а.с.71 т.1), загальна вартість цього договору складає 43 200,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 7 200,00 грн.

Замовник здійснює оплату кожної партії продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю (4.1.Договору№266-01/567).

Відповідно до пункту 4.2. Договору №266-01/567, рахунок виставляється постачальником протягом 3-х днів на підставі письмової заяви заявника, згідно п.1.3 цього договору.

При відвантаженні партії продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспорту накладну(п.4.3.Договору №266-01/567).

Відповідно до пункту 5.1. Договору №266-01/567, замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції на умовах цього договору.

Пунктом 9.3. Договору №266-01/567 сторони погодили, що датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації.

За порушення строку остаточного розрахунку (оплати), передбаченого цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми (п.10.4.Договору №266-01/567).

Також, за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат (п.10.5.Договору№266-01/567).

24.02.2020 між сторонами, у зв`язку із зміною банківських реквізитів замовника та постачальника, було укладено додаткову угоду № 1 до договору №266-01/567 від 10.07.2019 (а.с.34 т.1).

05.09.2019 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" (постачальник) було укладено договір поставки № 234/221С (надалі - Договір №234/221С) (а.с.35-41 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. вищезазначеного Договору №234/221С, постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника партіями згідно додатку №1 (специфікація №1), а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Постачальник здійснює поставку кожної окремої партії продукції замовнику протягом 10 днів з моменту направлення письмового замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору (п.2.1.Договору№234/221С).

Відповідно до п.3.1. Договору № 234/221С та специфікації №1 до даного договору (а.с.42 т.1), загальна вартість цього договору складає 698 974,32 грн., у тому числі ПДВ 20% -116 495,72 грн.

Замовник здійснює оплату кожної партії продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю (4.1.Договору№234/221С).

Відповідно до пункту 4.2. Договору №234/221С, рахунок по кожній окремій партії продукції виставляється постачальником протягом 10-ти робочих днів від дати замовлення на поставку продукції, оформленого згідно п.1.3 цього договору.

При відвантаженні партії продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспорту накладну(п.4.3.Договору №234/221С).

Відповідно до пункту 5.1. Договору №234/221С, замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції в строки, встановлені цим договором.

Пунктом 9.3. Договору №234/221С сторони погодили, що датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації.

За порушення строку остаточного розрахунку (оплати), передбаченого цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми (п.10.4.Договору №234/221С).

Також, за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат (п.10.5.Договору№234/221С).

22.10.2019 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" (постачальник) було укладено договір поставки № 234/226С (надалі - Договір №234/226С) (а.с.43-41 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. вищезазначеного Договору №234/226С, постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника партіями згідно додатку №1 (специфікація №1), а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Постачальник здійснює поставку кожної окремої партії продукції замовнику протягом 14 календарних днів з моменту направлення письмового замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору (п.2.1.Договору№234/226С).

Відповідно до п.3.1. Договору №234/226С та додатку №1 до даного договору (а.с.50 т.1), загальна вартість цього договору складає 99 456,00 грн., у тому числі ПДВ 20% -16 576,00 грн.

Замовник здійснює оплату кожної партії продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю (4.1.Договору№234/226С).

Відповідно до пункту 4.2. Договору №234/226С, рахунок по кожній окремій партії продукції виставляється постачальником протягом 10-ти робочих днів від дати замовлення на поставку продукції, оформленого згідно п.1.3 цього договору.

При відвантаженні партії продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспорту накладну(п.4.3.Договору №234/226С).

Відповідно до пункту 5.1. Договору №234/226С, замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції в строки, встановлені цим договором.

Пунктом 9.3. Договору №234/226С сторони погодили, що датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації.

За порушення строку остаточного розрахунку (оплати), передбаченого цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми (п.10.4.Договору №234/226С).

Також, за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат (п.10.5.Договору№234/226С).

Разом з тим, 22.10.2019 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" (постачальник) було укладено договір поставки № 234/228С (надалі - Договір №234/228С) (а.с.51-57 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. вищезазначеного Договору №234/228С, постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника партіями згідно додатку №1 (специфікація №1), а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Постачальник здійснює поставку кожної окремої партії продукції замовнику протягом 14 календарних днів з моменту направлення письмового замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору (п.2.1.Договору№234/228С).

Відповідно до п.3.1. Договору №234/228С та додатку №1 до даного договору (а.с.58 т.1), загальна вартість цього договору складає 20 923,20 грн., у тому числі ПДВ 20% - 3 487,20 грн.

Замовник здійснює оплату кожної партії продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю (4.1.Договору№234/228С).

Відповідно до пункту 4.2. Договору №234/228С, рахунок по кожній окремій партії продукції виставляється постачальником протягом 10-ти робочих днів від дати замовлення на поставку продукції, оформленого згідно п.1.3 цього договору.

При відвантаженні партії продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспорту накладну(п.4.3.Договору №234/228С).

Відповідно до пункту 5.1. Договору №234/228С, замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції в строки, встановлені цим договором.

Пунктом 9.3. Договору №234/228С сторони погодили, що датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації.

За порушення строку остаточного розрахунку (оплати), передбаченого цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми (п.10.4.Договору №234/228С).

Також, за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат (п.10.5.Договору№234/228С).

Позивач свої зобов`язання виконав, поставивши продукцію на підприємство відповідача власним транспортом. Відповідачем в свою чергу відповідна продукція була прийнята без жодних претензій та заперечень, про що свідчать наявні в матеріалах справи довіреності видані відповідачем на отримання від позивача відповідної продукції, а також видаткові накладні та товарно-транспортні накладні засвідчені підписами та печатками сторін (а.с.75-122 т.1).

Так, позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію за наступними накладними:

- видатковою накладною № М-00400 від 03.06.2019 на суму 42 169,56 грн.;

- видатковою накладною № М-00326 від 08.05.2019 на суму 15 577,20 грн.;

- видатковою накладною № М-00484 від 09.07.2019 на суму 40 567,20 грн.;

- видатковою накладною № М-00544 від 07.08.2019 на суму 26 203,32 грн.;

- видатковою накладною № М-00585 від 10.09.2019 на суму 5 174,40 грн.;

- видатковою накладною № М-00635 від 15.10.2019 на суму 8 725,20 грн.;

- видатковою накладною № М-00637 від 15.10.2019 на суму 533,28 грн.;

- видатковою накладною № М-00221 від 01.04.2019 на суму 426 942,00 грн.;

- видатковою накладною № М-00502 від 16.07.2019 на суму 45 240,00 грн.;

- видатковою накладною № М-00659 від 04.11.2019 на суму 11 114,40 грн.;

- видатковою накладною № М-00708 від 02.12.2019 на суму 2 385,60 грн.;

- видатковою накладною № М-00660 від 04.11.2019 на суму 22 620,00 грн.;

- видатковою накладною № М-00587 від 10.09.2019 на суму 67 338,24 грн.;

- видатковою накладною № М-00686 від 20.11.2019 на суму 39 358,30 грн.;

- видатковою накладною № М-00663 від 04.11.2019 на суму 15 900,00 грн.;

- видатковою накладною № М-00711 від 02.12.2019 на суму 40 860,00 грн.;

- видатковою накладною № М-00664 від 04.11.2019 на суму 7 546,80 грн.;

- видатковою накладною № М-00687 від 20.11.2019 на суму 3 763,20 грн.;

- видатковою накладною № М-00531 від 06.08.2019 на суму 43 200,00 грн. (а.с.75-93 т.1).

Загальна вартість поставленої продукції склала 865 218,70 грн.

Як вбачається з платіжних доручень № 57107 від 17.09.2019 на суму 45 240,00, № 57105 від 17.09.2019 на суму 15 577,20 грн., № 57106 від 17.09.2019 на суму 40 567,20 грн., № 5973 від 29.08.2019 на суму 42 169,56 грн., № 6545 від 31.10.2019 на суму 26 203,32 грн., № 57620 від 16.10.2019 на суму 426 942,00 грн., № 7185 від 05.05.2020 на суму 9 258,48 грн., № 58165 від 13.11.2019 на суму 5 174,40 грн. (а.с.123-130 т.1), враховуючи пункти 4.1. вищезазначених Договорів, відповідачем частину відповідних видаткових накладних оплачено у розмірі 611 132,16 грн. з порушенням строку оплати, а іншу частину у розмірі 254 086,54 грн. не оплачено взагалі.

23.04.2020 позивач звернувся з претензією до відповідача про сплату заборгованості (94-96 т.1).

Однак станом на дату звернення позивача з позовною заявою заборгованість за поставлену продукцію відповідачем в повному обсязі не сплачена, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

При цьому, представник відповідача факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 254 086,54 грн. не спростовує та просить вимогу про стягнення основної суми боргу залишити на розсуд суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договорами поставки №234/194С від 23.04.2019, №234/213С від 10.07.2019, №234/221С від 05.09.2019, №234/226С від 22.10.2019, №234/228С від 22.10.2019, № 238-10/507 від 28.03.2019 та №266-01/567 від 10.07.2019 виконав належним чином та у строк встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, сторони в договорах поставки №234/194С від 23.04.2019, №234/213С від 10.07.2019, №234/221С від 05.09.2019, № 234/226С від 22.10.2019, №234/228С від 22.10.2019, № 238-10/507 від 28.03.2019 та №266-01/567 від 10.07.2019 погодили, що замовник здійснює оплату кожної партії продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Тобто відповідач повинен був оплатити отриманий товар у строк:

- за видатковою накладною № М-00400 від 03.06.2019 - до 02.08.2019 включно;

- за видатковою накладною № М-00326 від 08.05.2019 - до 07.07.2019 включно;

- за видатковою накладною № М-00484 від 09.07.2019 - до 07.09.2019 включно;

- за видатковою накладною № М-00544 від 07.08.2019 - до 06.10.2019 включно;

- за видатковою накладною № М-00585 від 10.09.2019 - до 09.11.2019 включно;

- за видатковою накладною № М-00635 від 15.10.2019 - до 14.12.2019 включно;

- за видатковою накладною № М-00637 від 15.10.2019 - до 14.12.2019 включно;

- за видатковою накладною № М-00221 від 01.04.2019 - до 31.05.2019 включно;

- за видатковою накладною № М-00502 від 16.07.2019 - до 14.09.2019 включно;

- за видатковою накладною № М-00659 від 04.11.2019 - до 03.01.2020 включно;

- за видатковою накладною № М-00708 від 02.12.2019 - до 31.01.2020 включно;

- за видатковою накладною № М-00660 від 04.11.2019 - до 03.01.2020 включно;

- за видатковою накладною № М-00587 від 10.09.2019 - до 09.11.2019 включно;

- за видатковою накладною № М-00686 від 20.11.2019 - до 19.01.2020 включно;

- за видатковою накладною № М-00663 від 04.11.2019 - до 03.01.2020включно;

- за видатковою накладною № М-00711 від 02.12.2019 - до 31.01.2020 включно;

- за видатковою накладною № М-00664 від 04.11.2019 - до 03.01.2020 включно;

- за видатковою накладною № М-00687 від 20.11.2019 - до 19.01.2020 включно;

- за видатковою накладною № М-00531 від 06.08.2019 - до 05.10.2019 включно.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, у останнього за вищезазначеними видатковими накладними по теперішній час існує заборгованість у розмірі 254 086,54 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач про наявність заборгованість у розмірі 254 086,54 грн. за договорами поставки №234/194С від 23.04.2019, №234/213С від 10.07.2019, №234/221С від 05.09.2019, № 234/226С від 22.10.2019, №234/228С від 22.10.2019, № 238-10/507 від 28.03.2019 та №266-01/567 від 10.07.2019 не заперечує, суд дійшов висновку, що заборгованість за відповідними договорами у розмірі 254 086,54 грн. належним чином доведена, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 11 270, 96 грн. та відсотки за користування коштами у розмірі 2 876,22 грн.

Представник відповідача просить розглянути клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та вимогу про стягнення річних і втрат від інфляції залишити та розсуд суду. При цьому, представник відповідача надав суду власний розрахунок відсотків річних у розмірі 2 826,93 грн. та інфляційних збитків у 4039,72 грн. (а.с.167-168 т.1).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Сторони у договорах поставки №234/194С від 23.04.2019, №234/213С від 10.07.2019, №234/221С від 05.09.2019, № 234/226С від 22.10.2019, №234/228С від 22.10.2019, № 238-10/507 від 28.03.2019 та №266-01/567 від 10.07.2019 визначили, що за порушення відповідачем строку оплати продукції, передбачених цими договорами, позивач має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Так, дослідивши матеріали справи, врахувавши встановлений сторонами у договорах поставки 60-денний строк (календарні дні) на оплату отриманої відповідачем продукції, судом встановлено періоди прострочення, а саме:

- за видатковою накладною №М-00400 від 03.06.2019 - з 03.08.2019 по 28.08.2019;

- за видатковою накладною №М-00326 від 08.05.2019 - з 08.07.2019 по 16.09.2019;

- за видатковою накладною №М-00484 від 09.07.2019 - з 08.09.2019 по 16.09.2019;

- за видатковою накладною №М-00544 від 07.08.2019 - з 07.10.2019 по 30.10.2019;

- за видатковою накладною №М-00585 від 10.09.2019 - з 10.11.2019 по 12.11.2019;

- за видатковою накладною №М-00635 від 15.10.2019 - з 15.12.2019 по 04.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00637 від 15.10.2019 - з 15.12.2019 по 04.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00221 від 01.04.2019 - з 01.06.2019 по 15.10.2019;

- за видатковою накладною №М-00502 від 16.07.2019 - з 15.09.2019 по 16.09.2019;

- за видатковою накладною №М-00659 від 04.11.2019 - з 04.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00708 від 02.12.2019 - з 01.02.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00660 від 04.11.2019 - з 04.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00587 від 10.09.2019 - з 10.11.2019 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00686 від 20.11.2019 - з 20.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00663 від 04.11.2019 - з 04.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00711 від 02.12.2019 - з 01.02.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00664 від 04.11.2019 - з 04.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00687 від 20.11.2019 - з 20.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00531 від 06.08.2019 - з 06.10.2019 по 22.05.2020.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки відсотків річних та інфляційних нарахувань (а.с.5-6 т.1) з використанням калькулятора "Ліга-Закон" суд встановив, що дані розрахунки є арифметично невірними, а тому суд здійснивши контррозрахунок задовольняє позов у цій частині частково, а саме: суму відсотків річних у розмірі 2 856,85 грн. та суму інфляційних нарахувань у розмірі 4 909,12 грн.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за прострочену заборгованість відповідача у відповідності до договорів поставки №234/194С від 23.04.2019, №234/213С від 10.07.2019, №234/221С від 05.09.2019, № 234/226С від 22.10.2019, №234/228С від 22.10.2019, № 238-10/507 від 28.03.2019 та №266-01/567 від 10.07.2019.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, сторонами у договорах поставки №234/194С від 23.04.2019, №234/213С від 10.07.2019, №234/221С від 05.09.2019, № 234/226С від 22.10.2019, №234/228С від 22.10.2019, № 238-10/507 від 28.03.2019 та №266-01/567 від 10.07.2019 було встановлено, що за порушення строку остаточного розрахунку, передбаченого цими договорами, позивач має право пред`явити відповідачу вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

При цьому, суд не може виходити за межі визначеного позивачем в позовній заяві періоду часу та зазначеного позивачем максимального розміру пені.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши розрахунки надані позивачем, беручи до уваги встановлений сторонами у договорах поставки 60-денний строк (календарні дні) на оплату отриманої відповідачем продукції, судом встановлено періоди нарахування пені, а саме:

- за видатковою накладною №М-00400 від 03.06.2019 - з 03.08.2019 по 28.08.2019;

- за видатковою накладною №М-00326 від 08.05.2019 - з 08.07.2019 по 16.09.2019;

- за видатковою накладною №М-00484 від 09.07.2019 - з 08.09.2019 по 16.09.2019;

- за видатковою накладною №М-00544 від 07.08.2019 - з 07.10.2019 по 30.10.2019;

- за видатковою накладною №М-00585 від 10.09.2019 - з 10.11.2019 по 12.11.2019;

- за видатковою накладною №М-00635 від 15.10.2019 - з 15.12.2019 по 04.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00637 від 15.10.2019 - з 15.12.2019 по 04.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00221 від 01.04.2019 - з 01.06.2019 по 15.10.2019;

- за видатковою накладною №М-00502 від 16.07.2019 - з 15.09.2019 по 16.09.2019;

- за видатковою накладною №М-00659 від 04.11.2019 - з 04.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00708 від 02.12.2019 - з 01.02.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00660 від 04.11.2019 - з 04.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00587 від 10.09.2019 - з 10.11.2019 по 10.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00686 від 20.11.2019 - з 20.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00663 від 04.11.2019 - з 04.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00711 від 02.12.2019 - з 01.02.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00664 від 04.11.2019 - з 04.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00687 від 20.11.2019 - з 20.01.2020 по 22.05.2020;

- за видатковою накладною №М-00531 від 06.08.2019 - з 06.10.2019 по 06.04.2020.

Суд, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені з використанням калькулятора "Ліга-Закон" за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, врахувавши визначений сторонами у договорах поставки розмір пені, беручи до уваги встановлений сторонами у договорах поставки 60-денний строк на оплату отриманої відповідачем продукції та 6-ти місячний строк нарахування пені встановлений статтею 232 ГК України, оскільки інше не встановлено договором, встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено невірно, а тому суд здійснивши контррозрахунок визначив суму пені у розмірі 37 489,60 грн.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про відмову в задоволенні вимоги про стягнення пені або зменшення пені до 5 %.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання зазначає, що відповідач є державним комерційним підприємством підприємством, яке на даний час знаходиться в скрутному матеріальному становищі. При цьому, періодичне блокування господарської діяльності підприємства, шляхом накладання арештів на всі рахунки відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування сприяло вимушеним частковим виплатам не тільки контрагентам, але і працівникам заробітної плати та платежів до бюджету та комунальних платежів. Так, станом на 01.06.2020 у підприємства існує заборгованість по заробітній платі у розмірі 22.6 млн. грн. Також відповідач просить звернути увагу на те, що ним частково було сплачено заборгованість за поставлену позивачем продукцію.

На підтвердження вищевикладеного відповідачем надано рішення суду, довідку про заборгованість по заробітній платі та довідку про заборгованість із сплати комунальних платежів (а.с.170-183 т.1).

Однак, суд вважає за можливе частково задовольнити заявлене відповідачем клопотання про зменшення пені з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до чч.2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України).

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 р. по справі №910/1005/19).

Так, у даній справі позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов`язань з оплати продукції у встановлений строк, відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру пені.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення виконання зобов`язань за договорами в частині оплати поставленої продукції не мало постійного характеру.

Окрім того, суд бере до уваги те, що зобов`язання з оплати поставленої продукції за договорами в своїй сукупності виконано більш ніж на половину.

При цьому, як встановлено судом та вбачається з наданої відповідачем довідки, відповідач має заборгованість із заробітної плати в сумі 22,6 млн. грн., причиною якої є тяжкий фінансовий стан підприємства, а відтак суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач, є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Зваживши на фактичні обставини спору, поведінку відповідача у спірних правовідносинах, взявши до уваги інтереси обох сторін, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, з метою уникнення зупинення підприємства відповідача, яким виготовляється електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 50 %, а саме до суми у розмірі 18 744,80 грн. у зв`язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Присудження до стягнення пені у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а також засобом недопущення використання пені, як інструменту отримання безпідставних доходів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, не враховуючи зменшення розміру пені (зважаючи на те, що відповідні вимоги обґрунтовані, однак, суд скористався правом зменшити розмір пені), що складає 4 490,13 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м.Харків, пр. Московський, б. 299; код ЄДРПОУ: 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус-Інструмент" (61146, м. Харків, вул. Героїв Праці, б. 32-А; код ЄДРПОУ: 33122583) борг за продукцію у розмірі 254 086 (двісті п`ятдесят чотири тисячі вісімдесят шість) грн. 54 коп., інфляційні збитки у розмірі 4 909 (чотири тисячі дев`ятсот дев`ять) грн. 12 коп., відсотки за користування коштами 2 856 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість) грн. 85 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 18 744 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 80 коп., а також судовий збір у розмірі 4 490 (чотири тисячі чотириста дев`яносто) грн. 13 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "29" липня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко