Рішення

від 28.07.2020 по справі 923/371/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2020 року Справа № 923/371/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. , за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-Україна", м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства відокремленої садиби фермерського господарства "Едельвейс", с. Коробки Каховського району Херсонської області

про стягнення заборгованості в розмірі 157 302,71 грн.

представники сторін не з`явились

Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" звернулось до господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Фермерського господарства відокремленої садиби фермерського господарства "Едельвейс" про стягнення відповідно до договору поставки № УДБ-398000001 від 05.03.2019р основної суми боргу у розмірі 140454грн. 08 коп., пені в розмірі 15096грн. 79 коп. та суми 3% річних у розмірі 1751грн. 84коп.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В.П.

Ухвалою суду від 23.04.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" - залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.06.2020.

05.06.2020 за вх. № 4300/20 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за яким відповідач стверджує про повне погашення боргу перед позивачем.

11.06.2020 за вх. № 1186/20 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог до суми 16848,63грн.

Ухвалою суду від 11.06.2020 клопотання Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" про зменшення розміру позовних вимог по справі № 923/371/20 - прийнято до розгляду та відкладено підготовче засідання на 30 червня 2020 року.

Таким чином, подальший розгляд справи здійснюється із ціною позову - 16848 грн. 63 коп.

Ухвалою суду від 30.06.2020 підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 28 липня 2020 року.

27.07.2020 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

28.07.2020 представники сторін не з`явились у судове засідання, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Суд долучає до матеріалів справи вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд

встановив:

05.03.2019р. між Приватним акціонерним товариством "Агріматко-Україна" (далі по тексту рішення - позивач, постачальник) та Фермерським господарством відокремленої садиби фермерського господарства "Едельвейс" (далі по тексту рішення - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № УДБ-398000001 (далі по тексту рішення - Договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити на адресу відповідача товар -добрива, а відповідач взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити отриманий за договором товар в строки та сумах, передбачених договором (п. 1.1. Договору).

Як свідчать матеріали справи, свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, на адресу відповідача 11.04.2019р. за видатковою накладною № 411006 був поставлений обумовлений договором товар на суму 166136 грн. 00 коп.

Зазначена видаткова накладна, що підписана в двосторонньому порядку сторонами договору та скріплена печатками юридичних осіб, - є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що фіксує здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За поставлений по договору товар, відповідач 10.04.2019р. здійснив оплату в сумі 25681грн.92 коп. відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 91 від 10.04.2020р.

На решту суми боргу відповідачу було надане відтермінування по оплаті до 31.10.2019р. (п.4.2.Договору, додаток №2 до договору).

В результаті не повного розрахунку за поставлений товар за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 140 454 грн. 08 коп. (166136,00-25681,92=140454,08).

На підтвердження існування заборгованості позивач надав акт звірки взаєморозрахунків від 30.06.2019р.

З метою досудового врегулювання правовідносин, відповідачу 22.01.2020р. був направлений лист вимога №161 з пропозицією погасити заборгованість, який залишений відповідачем без відповіді та без задоволення.

Позивачем, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано три відсотки річних, що складає 1 751 грн. 84 коп.

Відповідно до умов договору (п.6.2), позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в розмірі 15 096грн. 79коп., розраховану за період 01.11.2019р. по 31.03.2020р. за 152 дня.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором поставки покупець зобов`язаний сплатити вартість отриманого товару у встановлений договором строк.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1); Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

У даному випадку позивачем доведено факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та вищенаведених положень чинного законодавства.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення сум пені і штрафу, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В частинах 2 та 3 статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частин 2), а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3). Водночас, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… .

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до умов п. 6.2. договору сторони встановили можливість застосування пені: відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню в сумі 15 096грн. 79коп. за період із 01.11.2019р. по 31.03.2020р., тобто за 152 дня.

Суд перевірив розрахунок пені та дійшов висновку, що він є правомірний, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 15 096грн. 79коп підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом позовної заяви та розрахунку наданим позивачем, нарахування 3 % річних - є правомірним.

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити позивачу 1751 грн. 84 коп.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, доведеністю позивачем власних вимог, позовні вимоги у розмірі 16 848 грн. 63 коп. підлягають задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач виплатив позивачеві суму основного боргу у розмірі 140 454,08 грн. після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі, що не може вважатись належним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, що в свою чергу свідчить про доведення спору до судового розгляду, у зв`язку з чим, на підставі ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2359 грн. 54 коп. слід покласти на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства відокремленої садиби фермерського господарства "Едельвейс" (код ЄДРПОУ 21279578) на користь Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" (код ЄДРПОУ 30725226) пеню за договором у розмірі 15096грн. 79коп., суму 3 % річних у розмірі 1751 грн. 84 коп. та суму судових витрат у розмірі 2359 грн. 54 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення - 29.07.2020

Суддя В.П.Ярошенко