Рішення

від 29.07.2020 по справі 927/473/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/473/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Юпітер 9 Агросервіс

вулиця Курська, 147, поверх4, офіс 6, м.Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38137023

до відповідача: Приватного підприємства Агрофірма Ставиське

вул. Українська, 52, село Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053,

код ЄДРПОУ 03799085

про стягнення 125023,90 грн

Учасники справи не викликались

Товариством з обмеженою відповідальністю Юпітер 9 Агросервіс подано позов до Приватного підприємства Агрофірма Ставиське про стягнення 125023,90 грн, а саме: 90889,62 грн основного боргу; 1460,05 грн інфляційних втрат; 12840,90 грн пені; 1655,41 грн 3% річних; 18177,92 грн штрафу. Позивач також просить стягнути з відповідача 2102,00 грн судового збору та 11148,50 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем Договору поставки № ЗЧ/Н-19-152 від 21.10.2019 року в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

06.07.2020 року відповідачем Приватним підприємством "Агрофірма Ставиське" надано відзив на позовну заяву в якому він заявляє про отримання рахунку на оплату товару № 23351 від 17.10.2019 року на суму 222 273,76 грн 08.11.2019 року, часткову оплату його платіжними дорученнями № 1195 від 08.11.2019 року в розмірі 122273,76 грн та № 1389 від 04.03.2020 року в розмірі 10000,00 грн. Також відповідач вказує на те, що рахунки на оплату видаткових накладних № 18587 від 05.11.2019 року на суму 163,73 грн та № 19284 від 14.11.2019 року на суму 120,98 грн не виставлялись відповідачу, тому, на думку відповідача, строк їх оплати не настав згідно п.6.3 Договору. Відповідач зазначає, що штрафні санкції, заявлені позивачем є надмірно великі порівняно із збитками, яких він зазнав, тому просить відмовити в їх задоволенні. При цьому відзив на позов містить також клопотання про розстрочку виконання рішення суду до 01.01.2021 року.

20.07.2020 року позивачем до суду надіслано відповідь на відзив в якому позивач заявляє про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за видатковими накладними № 18587 від 05.11.2019 року на суму 163,73 грн та № 19284 від 14.11.2019 року на суму 120,98грн, а також просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 90000,00 грн, інфляційне збільшення 1445,76 грн, пеню 11553,57 грн, 3% річних 1431,50 грн, штраф 18000,00 грн та судові витрати. Також позивач заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачем не надано доказів наявності виняткових обставин, що визначені у приписах ст. 233 Господарського кодексу України та з наявністю яких законодавець пов`язує виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом. Також позивач заперечив проти розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як визначено в п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову. Згідно з ст.162. 163 5 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до приписів п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України прийнята судом до розгляду, а отже відповідно до ст. 163 ГПК України має місце нова ціна позову в розмірі 122430,83 грн, виходячи з якої і вирішується спір.

Відповідно до ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 21.10.2019 року був укладений Договір поставки запасних частин № ЗЧ/Н-19-152 (надалі за текстом - Договір поставки), відповідно до умов якого позивачем у 2019 році були здійснені поставки товарів відповідачу згідно видаткових накладних № 17547 від 24.10.2019 року на суму 222273,76 грн, № 18587 від 05.11.2019 року на суму 163,73 грн, № 19284 від 14.11.2019 року на суму 120,98грн.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника Договору № ЗЧ/Н-19-152 від 21.10.2019, Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного Договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України Договір № ЗЧ/Н-19-152 від 21.10.2019 є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2.2. Договору встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість Товару на умовах та у передбачений даним Договором спосіб згідно виставленого Постачальником рахунку.

Положення п.2.4 Договору визначає, що право власності на товар, а також усі ризики та витрати, пов`язані з товаром переходять до покупця в момент поставки (передачі) товару покупцю або транспортній організації (перевізнику покупця), що підтверджується датою підписання видаткової накладної.

Згідно п.2.11 Договору моментом поставки вважається дата передачі товару покупцю зазначена у видатковій накладній.

У відповідності до п. 6.1. Договору сторони встановлюють, що протягом строку дії цього Договору грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні в еквіваленті до визначеної іноземної валюти, на підставі виставленого Постачальником рахунку,шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або рахунку. Датою оплати товару є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що Покупець зобов`язаний здійснити повну оплату Товару (партії Товару) протягом одного банківського дня з моменту виставлення рахунку Постачальником, якщо інші строки оплати не визначені Сторонами у цьому Договорі або Специфікаціях.

Сума у гривнях, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов`язань по цьому Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості Товару (його неоплаченої частини) в іноземній валюті на міжбанківський валютний курс продажу такої іноземної валюти, який визначається згідно інформації, опублікованої на сайті за адресою: http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/ (далі - Міжбанківський курс) та зазначається в архіві курсів показника: Міжбанк, Продаж на день, що передує дню фактичної оплати Покупцем вартості Товару (частини його вартості). У випадку недостатності сплачених Покупцем грошових коштів для виконання ним зобов`язань з оплати Товару за Міжбанківським курсом, Покупець зобов`язаний в строк до 5 днів з дня оплати Товару здійснити відповідну його доплату.

Порядок оплати, визначений абзацом другим цього пункту, застосовується також до випадків погашення заборгованості, що виникла внаслідок порушення Покупцем своїх грошових зобов`язань за цим Договором, а також ліміту заборгованості, якщо такий був встановлений Сторонами.

Згідно із п. 6.4 Договору поставки Постачальник має право поставити Товар (провести відвантаження Товару) без отримання попередньої оплати, при цьому Покупець зобов`язаний здійснити оплату Товару протягом десяти днів з моменту переходу права власності на Товар з урахуванням положень п. 6.3 цього Договору.

В розділі 7 Договору № ЗЧ/Н-19-152 від 21.10.2019 сторони визначили відповідальність та санкції при порушенні зобов`язань. Так згідно п.7.1 Договору № ЗЧ/Н-19-152 за порушення зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену як Договором, так і нормами чинного законодавства України. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) встановлюється у 3 (три) роки на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення умов та строків оплати Товару передбачених умовами Договору, покупець за кожен день прострочення грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов`язання. В разі, якщо прострочення триває понад тридцять календарних днів, з тридцять першого дня покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми заборгованості. За кожен наступний день прострочення, починаючи з тридцять першого дня, покупець сплачує неустойку з розрахунку один відсоток від суми заборгованості.

Згідно із ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу . Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України , статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України , частина 7 статті 193 ГК України ).

Згідно видаткової накладної № 17547 від 24.10.2019 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 222273,76 грн.

При цьому суд зазначає, що позивачем в якості доказів до позовної заяви додані рахунок на оплату № 23351 від 17.10.2019 на суму 222273,76 грн, банківська виписка з рахунку позивача, що підтверджує оплату відповідачем 08.11.2019 року 122273,76 грн та 04.03.2020 року 10000,00 грн згідно рахунку № 23351 від 17.10.2019 року та довідка взаємних розрахунків за період з 01.09.2019 року до 21.04.2020 року, підписана провідним бухгалтером позивача.

Проте позивачем в тексті позовної заяви зазначається про порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання з 08.11.2019 року (10 днів з дня передачі товару, з урахуванням часткової оплати товару). При цьому розрахунок штрафних санкцій, що доданий до відповіді на відзив від 17.07.2020 року, здійснений позивачем з 10.11.2019 року

Відповідач в тексті відзову на позовну заяву зазначає, що рахунок на оплату № 23351 на суму 222273,76 грн хоч і був складений позивачем 17.10.2019 року, проте був отриманий відповідачем 08.11.2019 року і саме тоді за платіжним дорученням № 1195 від 08.11.2019 року було сплачено частину суми в розмірі 122273,76 грн. Ще частину коштів за вказаним рахунком та видатковою накладною в розмірі 10000,00 грн було сплачено відповідачем за платіжним дорученням № 1389 від 04.03.2020 року.

Доказів отримання рахунку № 23351 на суму 222273,76 грн відповідачем 08.11.2019 року, а також доказів оплати товару (платіжні доручення № 1195 від 08.11.2019 року та № 1389 від 04.03.2020 року) відповідачем суду не надано.

Тобто, сторони визнають, що 08.11.2019 року відповідачем було сплачено частину суми в розмірі 122 273,76 грн, а 04.03.2020 року в розмірі 10000,00 грн згідно рахунку № 23351 від 17.10.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем частково виконано зобов`язання по сплаті грошових коштів 08.11.2019 року в розмірі 122273,76 грн та 04.03.2020 року в розмірі 10000,00 грн згідно рахунку № 23351 від 17.10.2019 та видаткової накладної № 17547 від 24.10.2019 року. Всього сплачено 132273,76 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання щодо повної оплати товару за договором (простроченням боржника) позивач звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення заборгованості з урахуванням стягненення суми інфляційних втрат, процентів річних, пені та штрафу.

Отже, з врахуванням пунктів 6.3 та 6.4 Договору, в яких сторони погодили строки розрахунків, прострочення заборгованості за рахунком № 23351складає:

100000,00 грн - з 10.11.2019 до 04.03.2020 року;

90000,00 грн - з 05.03.2020 року до 14.07.2020 року (до порушення провадження у справі).

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Стаття 599 цього кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором у результаті якого припиняються права і обов`язки сторін.

Отже враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача, згідно договору № ЗЧ/Н/19-152 від 21.10.2019 року, виник обов`язок по сплаті позивачу заборгованості у розмірі 100000,00 грн - з 10.11.2019 до 04.03.2020 року та у розмірі 90000,00 грн - з 05.03.2020 року до теперішнього часу. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 90000,00 грн боргу мають бути задоволені.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1445,76 грн інфляційних втрат, 1431,50 грн річних, 11553,57 грн пені та 18000,00 грн штрафу.

Відповідач у відзові на позов заперечує проти стягнення інфляційних втрат, річних, пені та штрафу, як необгрунтованих, зазначає про їх несправедливість та неспівмірність щодо суми боргу та просить суд вирішити питання щодо зменшення розміру процентів річних, пені та штрафу посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 викладену у постанові від 18.03.2020 року і відповідно до якої, виходячи з принципів розумності, справедливості та порпорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

В тексті відзову на позов, відповідач з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, штрафу і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, просить суд визнати справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумой пені, інфляційних втрат, 3% річних та відмовити у стягненні 18 177, 92 грн. - штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

14.01.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 924/532/19 (ЄДРСРУ № 86998951) досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і відсотків річних.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення 'заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив грошове зобов`язання згідно договору № ЗЧ/Н/19-152 від 21.10.2019 року, вимога позивача стосовно сплати суми втрат внаслідок інфляційних процесів та підлягає задоволенню.

Суд здійснив перевірку правильності нарахування інфляційних втрат заявлених позивачем (період визначений позивачем)

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу з 10/11/2019 до 04/03/2020 100 000,00 грн. з 05/03/2020 до 08/05/2020 90 000,00 грн.

Період 1 (10/11/2019 - 04/03/2020) Індекс інфляції листопад 2019 100,10 грудень 2019 99,80 січень 2020 100,20 лютий 2020 99,70 Інфляційні витрати:

Період 2 (05/03/2020 - 08/05/2020) Індекс інфляції березень 2020 100,80 квітень 2020 100,80 Розрахунок здійснюється за формулою :

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1

IIc (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) = 0.99799301

Інфляційне збільшення:

100 000,00 x 0.99799301 - 100 000,00 = -200,70 грн.

Період 2

IIc (100,80 : 100) x (100,80 : 100) = 1.01606400

Інфляційне збільшення:

90 000,00 x 1.01606400 - 90 000,00 = 1 445,76 грн.

Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 1445,76 грн інфляційних втрат.

Стосовно позовних вимог у розмірі 1431,50 грн 3% річних суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України , тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України , за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу , який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 ЦК України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України . Отже, три процентирічних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Договором № ЗЧ/Н-19-152 від 21.10.2019 сторони не передбачили такий вид відповідальності, як процент річних та не визначили їх розмір.

Оскільки річні в розмірі 1431,50 грн є гарантією належного виконання грошового зобов`язання, з врахуванням конкретних обставин справи, а саме прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання більше як на шість місяців, суд вважає за неможливе зменшити розмір процентв, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснив перевірку правильності нарахування 3% річних заявлених позивачем (період визначений позивачем)

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу з 10/11/2019 до 04/03/2020 100 000,00 грн. з 05/03/2020 до 08/05/2020 90 000,00 грн. 3% річних Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСума з 10/11/2019 до 31/12/2019 100 000,00 x 3 % x 52 : 365 : 100 52 427,40 грн. з 01/01/2020 до 04/03/2020 100 000,00 x 3 % x 64 : 366 : 100 64 524,59 грн. з 05/03/2020 до 08/05/2020 90 000,00 x 3 % x 65 : 366 : 100 65 479,51 грн. Всього штрафних санкцій: 1 431,50 грн.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1431,50 грн.

Стосовно позовних вимог щодо пені та штрафу суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, в розділі 7 Договору № ЗЧ/Н-19-152 від 21.10.2019 сторони визначили відповідальність та санкції при порушенні зобов`язань. Так згідно п.7.1 Договору № ЗЧ/Н-19-152 за порушення зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену як Договором, так і нормами чинного законодавства України. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) встановлюється у 3 (три) роки на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення умов та строків оплати Товару передбачених умовами Договору, покупець за кожен день прострочення грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов`язання . В разі, якщо прострочення триває понад тридцять календарних днів, з тридцять першого дня покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми заборгованості . За кожен наступний день прострочення, починаючи з тридцять першого дня, покупець сплачує неустойку з розрахунку один відсоток від суми заборгованості.

У Цивільному кодексі України закріплено принцип свободи договору, за яким відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості(стаття 627 ЦК України ). Свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін.Така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

У частині четвертій статті 179 ГК України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання |або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, позивач обґрунтовано заявляє до стягнення пеню та штраф за порушення грошових зобовязань.

Як зазначалось вище, відповідач щодо обгрунтування необхідності обмежити розмір санкцій посилається на на скрутний фінансовий стан та на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, штрафу і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, просить суд визнати справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумой пені, інфляційних втрат, 3% річних (перерахованих на підставі змінених сум та періодів заборгованості) та відмовити у стягненні штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Також відповідач посилається на наявність у провадженні Господарського суду Чернігівської області інших позовів ( справи № 927/230/20, № 927/236/19, № 927/108/20), в яких заявлено вимоги про стягнення з відповідача великих сум платежів.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2019 року у справі № 905/2134/17 зменшення розміру штрафних санкцій є саме правом, а не обов`язком суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд врахував, що даний випадок прострочення відповідачем не є винятковим, про що свідчать інші позови стосовно нього. Також судом враховано розмір невиконання зобов`язання по сплаті основного боргу в розмірі 90000,00 грн, прострочення його невиконання понад шість місяців, відсутність значного перевищення розміру неустойки перед розміром основного боргу, а також відсутність доказів складного фінансового становища відповідача, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється відповідачем на власний ризик, і не може бути безумовною підставою для зменшення розміру неустойки.

Також судом приймається до уваги, що відповідач, достовірно знаючи про ті негативні фінансові наслідки, які потягне за собою неналежне виконання грошового зобов`язання, вчасно не виконав своїх зобов`язань згідно Договору № ЗЧ/Н-19-152 від 21.10.2019 року.

Зазначене вище не допускає рішення суду щодо зменшення розміру неустойки .

Враховуючи, що судом встановлено , що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з 10.11.2019 року, у відповідності до п.7.2 Договору № ЗЧ/Н-19-152 від 21.10.2019 року з тридцять першого дня (11.12.2019 року) він зобов`язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми заборгованості.

Суд здійснив перевірку правильності нарахування пені та штрафу заявлених позивачем (період визначений позивачем)

Період 1 (10/11/2019 - 04/03/2020)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення 100 000,00 10.11.2019 - 12.12.2019 33 15,50 0.085 2 802,74 100 000,00 13.12.2019 - 31.12.2019 19 13,50 0.074 1 405,48 100 000,00 01.01.2020 - 30.01.2020 30 13,50 0.074 2 213,11 100 000,00 31.01.2020 - 04.03.2020 34 11,00 0.060 2 043,72 Період 2 (05/03/2020 - 08/05/2020)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення 90 000,00 05.03.2020 - 12.03.2020 8 11,00 0.060 432,79 90 000,00 13.03.2020 - 23.04.2020 42 10,00 0.055 2 065,57 90 000,00 24.04.2020 - 08.05.2020 15 8,00 0.044 590,16 Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період 1 (10/11/2019 - 04/03/2020)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума 10.11.2019 - 12.12.2019 : 15,50 (облікова ставка НБУ) 100 000,00 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 33 днів (прострочення) : 100 33 2 802,74 грн. 13.12.2019 - 31.12.2019 : 13,50 (облікова ставка НБУ) 100 000,00 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 19 днів (прострочення) : 100 19 1 405,48 грн. 01.01.2020 - 30.01.2020 : 13,50 (облікова ставка НБУ) 100 000,00 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 30 днів (прострочення) : 100 30 2 213,11 грн. 31.01.2020 - 04.03.2020 : 11,00 (облікова ставка НБУ) 100 000,00 (Сума боргу) x (2 x 11,00 : 366 ) x 34 днів (прострочення) : 100 34 2 043,72 грн. Всього штрафних санкцій за період: 8 465,05 грн. Період 2 (05/03/2020 - 08/05/2020)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума 05.03.2020 - 12.03.2020 : 11,00 (облікова ставка НБУ) 90 000,00 (Сума боргу) x (2 x 11,00 : 366 ) x 8 днів (прострочення) : 100 8 432,79 грн. 13.03.2020 - 23.04.2020 : 10,00 (облікова ставка НБУ) 90 000,00 (Сума боргу) x (2 x 10,00 : 366 ) x 42 днів (прострочення) : 100 42 2 065,57 грн. 24.04.2020 - 08.05.2020 : 8,00 (облікова ставка НБУ) 90 000,00 (Сума боргу) x (2 x 8,00 : 366 ) x 15 днів (прострочення) : 100 15 590,16 грн. Всього штрафних санкцій за період: 3 088,52 грн. Всього пеня: 8 465,05 + 3 088,52 = 11 553,57 грн.

Штраф у відповідності до п.7.2 Договору становить 20% від суми заборгованості з тридцять першого дня виникнення заборгованості.

Розрахункова дата - 11.12.2019 року;

заборгованість станом на 11.12.2019 року - 100000,00грн.

100000,00х20%=20000,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 18000,00 грн з розрахунку суми боргу 90000,00 грн.

Суд доходить висновку, що заявлені до стягнення пеня в розмірі 11553,57 грн та 18000,00 грн штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що підтверджують заперечення щодо стягнення на користь позивача 90000,00 грн заборгованості, 1445,76 грн інфляційних втрат та 1431,50 грн річних, а також наявності виняткових обставин , що визначені у приписах ст. 233 Господарського кодексу України з наявністю яких законодавець пов`язує виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом .

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в розмірі 90000,00 грн заборгованості, 1445,76 грн інфляційних втрат та 1431,50 грн річних, 11553,57 грн пені та 18000,00 грн штрафу.

У відзові на позов відповідачем була заявлена заява про розстрочку виконання рішення суду до 01.01.2021 року рівними щомісячними платежами з посиланням на скрутний матеріальний стан та наявністю у провадженні господарського суду Чернігівської області інших позовів до відповідача.

Розглянувши заяву ПП "Агрофірма "Ставиське" про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Згідно ч. 4 даної статті, суд, вирішуючи питання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини, що впливають на виконання рішення.

Як зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2017 у справі №922/1766/14, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю.

З врахуванням того, що можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду мотиви, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду жодних доказів в обгрунтування своїх доводів, що могли б свідчити про відсутність у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, що не спростовує наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано суду копії угоди (договору) про надання правової допомоги від 23.03.2020 року та ордеру на надання правничої допомоги на підставі договору від 23.03.2020. Доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.) позивачем не надано.

Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11148,50 грн суд встановив, що надані документи не є належним доказом понесення позивачем витрат в заявленому розмірі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки позивач належними, допустимими та достатніми доказами не довів понесення таких витрат.

Відповідно до ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд вважає, що за таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86,123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Юпітер 9 Агросервіс

(вулиця Курська, 147, поверх4, офіс 6, м.Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38137023) до Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (вул. Українська, 52, село Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053; код ЄДРПОУ 03799085) про стягнення 122430,83 грн з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (вул. Українська, 52, село Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053; код ЄДРПОУ 03799085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юпітер 9 Агросервіс (вулиця Курська, 147, поверх4, офіс 6, м.Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38137023) 90000,00 грн заборгованості, 1445,76 грн інфляційних втрат та 1431,50 грн річних, 11553,57 грн пені та 18000,00 грн штрафу.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (вул. Українська, 52, село Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053; код ЄДРПОУ 03799085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юпітер 9 Агросервіс (вулиця Курська, 147, поверх4, офіс 6, м.Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38137023) 2102,00 грн судового збору.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Юпітер 9 Агросервіс (вулиця Курська, 147, поверх4, офіс 6, м.Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38137023) в частині вимог щодо покладення на Приватне підприємство "Агрофірма Ставиське" (вул. Українська, 52, село Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053; код ЄДРПОУ 03799085) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11148,50 грн.

5. Відмовити Приватному підприємству "Агрофірма Ставиське" (вул. Українська, 52, село Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053; код ЄДРПОУ 03799085) у розстрочці виконання рішення.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення складено та підписано 29.07.2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/