Рішення

від 28.07.2020 по справі 140/7215/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/7215/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства Хуторок про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Волинське ОВФСЗІ) звернулося з позовною заявою до приватного підприємства Хуторок (далі - ПП Хуторок ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання встановленого законом нормативу працевлаштування інвалідів в розмірі 38 400 грн. та пені в сумі 4 204 грн.80 коп., а всього - 42 604 грн. 80 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні №875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №875-ХІІ) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

На виконання вимог підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин у сфері здійснення державного нагляду та контролю за дотримання вимог чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів між Управлінням Держпраці Волинської області та Волинським ОВФСЗІ від 30.12.2015, укладеної на виконання пункту 5.1 Угоди про співробітництво від 18.11.2015, Управлінням Держпраці Волинської області надано позивачу акт про результати проведення перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №04-405/1 від 13.01.2020 щодо ПП Хуторок .

З даного акту вбачається, що середньооблікова кількість працюючих у відповідача у 2017 році складала 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб. В порушення приписів статті 19 Закону №875-ХІІ, відповідачем не забезпечено працевлаштування однієї особи з інвалідністю.

Відтак, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, на підставі статті 20 Закону №875-ХІІ та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі Порядок №70 від 31.01.2007) відповідачу було нараховано до сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 42 604 грн. 80 коп.

Крім того, позивач зазначив, що ПП Хуторок в порушення вимог закону у Волинському ОВФСЗІ у встановлений законом строк не зареєструвався, звіт форми 10-ПІ Волинському ОВФСЗІ також відповідачем подано не було.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком безпосередньо займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування, такий обов`язок покладається на органи працевлаштування.

Представник відповідача зазначив, що докази на підтвердження безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування та за направленням з центру зайнятості відсутні. Вважає, що оскільки здійснення пошуку підходящої роботи, покладено на Державну службу зайнятості, при цьому працевлаштування осіб з інвалідністю залежить від їх бажання працювати, наявних у такої особи кваліфікації та знань, тому за наявності бажаючих осіб з інвалідністю працевлаштуватися та направлення їх центром зайнятості, відповідач мав би можливість виконати норматив.

Також представник відповідача вказав, що дотримуватись нормативів зобов`язані тільки ті суб`єкти господарювання, які мають у штаті кількість працівників від 8 і більше, зважаючи на те що, штатних працівників на ПП Хуторок недостатньо для дотримання нормативу з працевлаштування інвалідів, тому відсутній будь-який обов`язок для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Враховуючи зазначене представник відповідача вважає, що твердження позивача про будь-які порушення зі сторони ПП Хуторок є безпідставними.

Крім того, на думку представника відповідача, позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду визначений КАС України. Враховуючи наведене, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що у справах цієї категорії визначальним є, зокрема, дослідження факту подання роботодавцями Державній службі зайнятості звітності форми №3-ПН протягом відповідного року. Однак відповідачем не додано до відзиву на позовну заяву копії звітів форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) із відмітками Державної служби зайнятості про їх отримання, а також не подано копії штатного розпису та наказу про створення робочого місця для особи з інвалідністю.

Щодо тверджень представника відповідача, що впродовж 2017 року на ПП Хуторок працювало менше 8 осіб та у зв`язку із цим у відповідача був відсутній встановлений законом обов`язок щодо подання звітності 3-ПН Державній службі зайнятості. Представник позивача зазначив, що згідно акту перевірки №04-405/1 від 13.01.2020, складеного Управлінням Держпраці у Волинській області, середньооблікова кількість працюючих у відповідача в 2017 році складала 11 осіб. Оскільки відповідач не вжив усіх можливих заходів для недопущення правопорушення, встановлені законом підстави для звільнення відповідача від господарсько-правової відповідальності у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Щодо твердження представника відповідача про пропуск встановленого статтею 122 KAC України строку звернення до суду зазначає, що у Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів виникла підстава для звернення з позовом до суду, починаючи з 09.05.2020, з наступного дня після отримання акту перевірки Управління Держпраці у Волинській області №04-405/1 від 13.01.2020, оскільки до подання вказаних документів відділенню Фонду не було відомо про те, що у відповідача протягом 2017 року працювало 8 і більше осіб та не було в наявності звіту форми 10-ПI, з якого б вбачалося, що відповідач не виконав встановлений законом норматив працевлаштування інвалідів. Таким чином, оскільки про порушення відповідачем вимог закону відділенню Фонду стало відомо лише після отримання 08.05.2020 копії акту перевірки, a не з моменту її проведення, що мало місце 13.01.2020, встановлений статтею 122 КАС України тримісячний строк з моменту виникнення підстав для звернення до суду з позовом відділенням Фонду як суб`єктом владних повноважень не пропущено. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити повністю.

Позивачем до відповіді на відзив від 22.07.2020 також було додано клопотання про витребування доказів у відповідача, а саме: звіту форми 10-ПІ Про зайнятість і працевлаштування інвалідів , однак зазначене клопотання з огляду на обставини справи є необґрунтованим, а відтак судом по суті не розглядалось, з огляду на те, що як актом перевірки №04-405/1 від 13.01.2020, так і учасниками справи стверджується факт неподання відповідачем звіту форми 10-ПІ за 2017 рік, відповідно суд не може витребовувати такий документ, якого не існувало на момент виникнення спірних правовідносин, в той час як його створення виключно на вимогу суду виключає можливість його оцінки як доказу по справі в розумінні статті 752 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що для виконання своїх завдань та обов`язків між Волинським ОВФСЗІ та Управлінням Держпраці у Волинській області укладена Угода про співробітництво та організацію взаємовідносин у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог чинного законодавства про працю, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - Угода).

На виконання вимог підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Угоди, Управлінням Держпраці у Волинській області надано позивачу акт про результати проведення перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №04-405/1 від 13.01.2020 щодо ПП Хуторок (а.с.15-21).

За результатами проведеної перевірки Управлінням Держпраці у Волинській області було виявлено порушення вимог ст. 19 Закону України від 21.03.1991 №875 Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон) в частині відсутності реєстрації у відділенні Фонду, неподання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік, що підтверджується наданою копією акта перевірки.

В зв`язку з несплатою відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій та пені позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно із вимогами пункту 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Окрім того, відповідно до пункту 3.4. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , затвердженою наказом Мінпраці України 10.02.2007 №42, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VІ Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані, серед іншого: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Так, наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма №3-ПН.

Форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточняється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункти 3-5 Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина третя статті 18-1 Закону).

Таким чином, виконанню відповідними органами обов`язку працевлаштовувати осіб з інвалідністю повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад.

Заходи, спрямовані на працевлаштування особи з інвалідністю, ПП Хуторок у 2017 році не вживались.

Таким чином, відповідач не виконав вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні щодо забезпечення працевлаштування однієї особи з інвалідністю протягом 2017 року.

У відповідності до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Судом встановлено, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні при здійсненні господарської діяльності.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки про невиконання ПП Хуторок нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, Волинському ОВФСЗІ стало відомо лише після отримання 08.05.2020 копії акту перевірки, a не з моменту її проведення, що мало місце 13.01.2020, а тому, встановлений статтею 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду з даним позовом позивачем пропущено не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 38 400,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю за 2017 рік та пені у сумі 4 204,80 грн., а всього в сумі 42 604,80 грн.

Також суд вважає за необхідне вказати, що позивачем вірно визначено розмір адміністративно-господарських санкцій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, за відсутності інших даних, наданих відповідачем та враховуючи дискреційність повноважень Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо нарахування конкретної суми санкцій та пені. При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права на донарахування суми санкцій та пені в разі отримання інших, уточнених даних щодо середньої річної заробітної плати на ПП Хуторок .

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства Хуторок на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету України на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України (УК у Ст.Вижів.р-н/отг. Ст.Вижва, 50070000, номер рахунку 378999980313141230000003544, код ЄДРПОУ 37626821, банк Казначейство України (ЕАП) суму адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 42 604,80 (сорок дві тисячі шістсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Порядок набрання законної сили рішенням та його апеляційного оскарження застосовується з врахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України.

Суддя В.В. Дмитрук