Рішення

від 16.07.2020 по справі 160/5112/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Справа № 160/5112/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ :

12.05.2020 Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО , в якому просило:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 295 031,94 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що враховуючи інформацію за Звітом 10-ПІ за 2019 рік, який був надісланий на адресу позивача відповідачем, вбачається не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році.

Таким чином, за 3 робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2019 році, відповідач до 15.04.2019 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 295 031,94 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується наданим відповідачем річним Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік № 03-07/7352 від 26.02.2020 за формою №10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 та розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позивачем також вказано, що оскільки вищезазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість в розмірі 295 031,94 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 13.05.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

03.06.2019 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні.

В обгрунтування своєї правової позиції представником відповідача зазначено, що обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснити їх працевлаштуваня не супроводжується його обов`язком самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Разом з тим, з метою дотримання вимог чинного законодавства, позивачем у 2019 році щомісячно подавались до Криничанського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми 3-ПН, у яких зазначалося про наявність вакансій сторожа. Однак, протягом всього 2019 року на Товариство з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО центром зайнятості не було направлено для працевлаштування жодної особи з інвалідністю, відмов у працевлаштуванні особам з інвалідністю з боку Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО також не було.

А тому, відповідач вважає, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів щодо виділення та створення у 2019 році робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування відповідних органів влади про наявність вільних робочих місць, створених для осіб з інвалідністю.

22.06.2020 до суду від представника Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшла відповідь на відзив, в якій останні зазначив, що у разі подання державній службі зайнятості лише інформації про попит на робочу силу (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю (форма №3-ПН), не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю.

03.07.2020 до суду від представника відповідача надійшли заперечення до відповіді на відзив, в яких зазначено, що причини не працевлаштування інвалідів не залежали від самого відповідача як роботодавця, а тому у діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Представник відповідача вважає, що позивач намагається покласти на нього відповідальність у вигляді фінансових санкцій за відсутності у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Оскільки у період з 06.07.2020 по 15.07.2020 (включно) суддя Захарчук-Борисенко Н.В. перебувала у відпустці, рішення у даній справі прийнято 16.07.2020.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Відповідно до Положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів №55 від 18.09.2017, відділення Фонду здійснює реєстрацію та облік підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю; організацію та прийом звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналіз та перевірку правильності розрахунків; збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені з невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; облік зазначених сум адміністративно-господарських санкцій і пені та використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію осіб з інвалідністю, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку осіб з інвалідністю та інші заходи відповідно до законодавства; здійснює облік заборгованості зі сплати адміністративно господарських санкцій та пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичним особам, які використовують найману працю та інше.

Відділення Фонду є юридичною особою, може бути позивачем і відповідачем у судах різних інстанцій.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО подало до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ), у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2019 році становила 88 осіб (рядок 01 звіту), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить - 1 особа (рядок 02 звіту). При цьому, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати - 4 особи (рядок 03 звіту), фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2019 році становив 8 654,27 грн. (рядок 04 звіту).

Так, відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою 10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 та розрахунку суми позову щодо стягнення адміністративно господарських санкцій позивач зазначає, що за 3 робочих місця призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2019 році, відповідач до 15.04.2019 року мав сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 295 031,94 грн.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ).

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до норм статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону №875-ХІІ).

Аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідачем було виконано всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів і їх працевлаштуванню та дотримано вимоги, встановлені статтею 19 Закону №875-ХІІ, а тому підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів №42 від 10.02.2007 року щорічною формою звітності є форма №10-ПІ, яка, заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 1 березня після звітного періоду.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 10-ПІ є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Так, відповідач у 2019 році подав звіт (за формою № 10-ПІ) про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. В цьому звіті містилась інформація про наявність відповідної вакансії. Тобто, у 2019 році відповідачем, штатна чисельність на підприємстві якого складає 88 одиниць, призначено 4 робочих місця для інвалідів, про що доведено до відому позивача при складанні звітності форми 10-ПІ.

Однак державною службою зайнятості протягом 2019 не було направлено до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО жодної особи, яких визнано на підставі чинного законодавства України особами з інвалідністю.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність протиправності дій відповідача у тому, що центр зайнятості не направив для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суд також зазначає, що відповідачем вживалися заходи щодо пошуку осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, відповідач сприяв працевлаштуванню інвалідів та виконував усі вимоги законодавства щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування у повному обсязі.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2019 році, однак суд вважає, що вини відповідача в цьому немає, оскільки відповідач вживав необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів.

Таким чином, створені робочі місця залишилися вакантними не з вини відповідача.

Поряд з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні інвалідів за 2019 рік не встановлено.

Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО були вжиті всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв`язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій, за відсутності вини юридичної особи.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України (постанови № 21-60а11 від 20.06.2011 року; № 21-105а12 від 26.06.2012 року; № 21-95а13 від 02.04.2013 року), згідно якої обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови, що підприємство вжило усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання.

Суд дійшов висновку, що роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів: Товариство з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО було зареєстроване у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, звітувало про зайнятість та працевлаштування інвалідів, направляло до Криничанського районного центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда, а тому зазначені адміністративно-господарські санкції до відповідача застосовані бути не можуть.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з викладених вище підстав.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України розподіл судових витрат у даній справі судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72, 77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Старокозацька, 52, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМ-ВАТУТІНО (вул. Ватутіна, буд. 48А, с. Болтишка, Криничанський р-н, Дніпропетровська обл., 52363, код ЄДРПОУ 32293461) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко