Постанова

від 28.07.2020 по справі 200/4446/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року справа №200/4446/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року (повний текст складено 27 травня 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/4446/20-а (суддя І інстанції - Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

30 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо припинення здійснення страхових виплат за період з 01.05.2017 по 29.02.2020, зобов`язання відновити нарахування та здійснення страхових виплат за період з 01.05.2017 по 29.02.2020.

Згідно викладеного в позові припинення виплати страхових виплат відповідачем є порушенням гарантованого Конституцією України права на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що до правовідносин, пов`язаних із виплатою страхових виплат не можуть застосуватися положення підзаконних нормативно-правових актів, які звужують та обмежують права громадянина, що не відповідає засадам законодавства та Конституції України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 200/4446/20-а позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення здійснення страхових виплат ОСОБА_1 за період з 01.05.2017 по 29.02.2020. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відновити нарахування та здійснення страхових виплат ОСОБА_1 за період з 01.05.2017 по 29.02.2020. Рішення суду у межах суми страхових виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований у м. Горлівка, є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач має 3 групу інвалідності, є отримувачем страхових виплат з 12.12.2002, як внутрішньо переміщена особа отримував виплати по квітень 2017 року у Лиманському міському відділенні, що є відокремленим підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (відповідач у справі).

Постановою від 28.04.2017 відділення ВД Фонду у м. Лиман (код ЄДРПОУ 25968843), яке згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено 21.08.2017 та правонаступником якого є відповідач, припинено позивачу страхові виплати з травня 2017 року за заявою потерпілого. Із поданої позивачем заяви від 24.04.2017 вбачається, що він просив припинити страхові виплати через зміну місця проживання.

Листом відповідача від 24.03.2020 № Е-22/26.01-14 позивача повідомлено, 10.03.2020 він звернувся за поновленням виплат, однак заборгованість зі страхових виплат за період з 01.05.2017 по 29.02.2020не може бути виплачена згідно з внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018 змін до пункту 15постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, відповідно до якого орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, що не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Такий порядок станом на теперішній час відсутній.

З листа також вбачається, що позивач раніше обліковувався у Горлівському міському відділенні, виконання завдань якого в подальшому було передано Слов`янському міському відділенню, де обліковується заборгованість.

Відповідач надав суду, крім іншого, довідку щодо наявної перед позивачем заборгованості, відповідно до якої з 01.05.2017 по 29.02.2020 позивачу страхові виплати не здійснювались.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття знезалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на соціальних захисту зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві передбачено Законом України Про загальнообов`язкове соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV, (далі за текстом ЗУ № 1105-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

За ст. 36 Закону № 1105-XIVстраховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно доЗакону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 42 наведеного Закону сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIVстрахові виплати і надання соціальних послуг припиняються:1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості;4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому, згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Ані Законом № 1105-XIV, ані іншими Законами не передбачено можливість припинення страхових виплат з підстав інших, ніж визначені ст. 46 Закону № 1105-XIV.

До цього ж, станом на час припинення позивачу виплат, діяв Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 №24. Відповідно до п.1.12 якого страхова виплата може бути припинена у випадках, передбачених статтею 38 Закону та за умови неподання потерпілим Фонду щороку в грудні свідоцтва, якими засвідчується факт перебування його в живих, відповідно до Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 998 (редакція статті 38 Закону до 01.01.2015 відповідала редакції статті 46, яка діє з 01.01.2015 та по теперішній час). Пунктом 3.4.3 цього Порядку передбачалось, що щомісячна страхова виплата проводиться протягом строку, на який встановлено МСЕК стійку втрату професійної працездатності. Строк проведення щомісячних страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, установленого при наступному огляді МСЕК, незалежно від часу звернення потерпілого до Фонду.

Відтак, позивачу припинено страхові виплати з підстав, не передбачених законодавством.

Відмова особи від конституційних прав, до яких належить право на соціальний захист, є нікчемною.

Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1-3ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

На підставі ч. 1 ст. 5 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За приписами ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Так, позивач є внутрішньо переміщеною особою, який перемістився до м. Лиман (смт. Зарічне) з підстав, визначених ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. До теперішнього часу обставини, визначені ст. 1 вказаного Закону, тривають, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання позивача у м. Лиман (смт. Зарічне). Довідка є чинною, докази, що спростовували б це, суду не надані.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Постанови КМУ від 5 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Отже, позивачу мали виплачувались страхові виплати за місцем фактичного проживання у м. Лиман (смт. Зарічне).

Доказів отримання позивачем страхових виплат з 01.05.2017 по 29.02.2020 у відділеннях управлінь фонду інших областей в матеріалах справи немає.

З огляду на вказане, відповідачем протиправно припинено здійснення страхових виплат позивачу за період з 01.05.2017 по 29.02.2020, а отже відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідачем вказано, що страхові виплати за цей період обліковуються у відділенні відповідача, однак виплачені бути не можуть, оскільки відповідно до приписів Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 грудня 2018 року N 27, зокрема п.п. 3.7-3.9, а також пункту 15постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018, щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат; суми соціальних виплат, що не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України; суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.

Суд вважає зазначені твердження відповідача необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Основним законом, яким врегульовано здійснення соціальних виплат є Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV. Статтею 2 цього закону передбачено, що законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Пунктами 4 та 7 статті 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34Закону України "Про оплату праці".

Відповідно ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Тобто, інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

У даному випадку положення наведених вище підзаконних нормативно-правових актів, якими обмежено здійснення соціальних виплат за минулі роки за наслідком прийняття відповідного Порядку не відповідають положенням п. 7 ст. 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , через що не підлягають застосуванню.

Крім цього, відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або інші права , як це зазначено уст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

За викладеним у рішенні Європейського Суду з прав людини Пічкур проти України виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.

Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Беручи до уваги наведене та враховуючи висновок суду про безпідставність нездійснення страхових виплат за період з 01.05.2017 по 29.02.2020, суд вважає обґрунтованими також вимоги позивача про зобов`язання відповідача відновити нарахування та здійснення страхових виплат за цей період.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 200/4446/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 200/4446/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 28 липня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В.Сіваченко