Рішення

від 29.07.2020 по справі 640/2949/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року м. Київ № 640/2949/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби

України в місті Києві та Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення про відмову оформленні

посвідки,

УСТАНОВИВ:

Громадянин Республіки Туреччина ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області про відмову громадянину Республіки Туреччина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву про видачу посвідки на тимчасове проживання громадянину Республіки Туреччина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідки на тимчасове проживання за заявою від 30 вересня 2019 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем виконано всі вимоги законодавства, якими визначено порядок оформлення законності перебування іноземців на території України та подано всі необхідні документи для отримання посвідки на тимчасове проживання. А тому, рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання позивач вважає протиправним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем у відзиві на позов вищевказані доводи заперечуються, із посиланнями на дотримання вимог чинного законодавства, що регламентують процедуру видання посвідки на тимчасове проживання, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім цього, відповідачем зазначено, що підставою для відмови у видачі посвідки стало надання позивачем неправдивих даних про місце проживання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встанови наступне.

У вересні 2019 року позивач прибув на територію України з метою здійснення трудової діяльності в приватній компанії ТОВ Босфорус-Стамбул (код ЄДРПОУ 40098607).

28 травня 2019 року Київським міським центром зайнятості було видано дозвіл ТОВ Босфорус-Стамбул на застосування праці іноземців та осіб без громадянства № 037581 від 28 травня 2019 року терміном дії до 28 травня 2022 року.

30 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача з метою отримання посвідки на тимчасове проживання на території України із заявою № 8-30092019/309 та відповідними документами: дозвіл на працевлаштування; нотаріально завірений переклад паспорту; зобов`язання ТОВ Босфорус-Стамбул , як приймаючої сторони щодо оформлення іноземцю чи особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання; поліс медичного страхування; документи про сплату адміністративного збору.

Згідно повідомлення про відмову в видачі документів від 28 жовтня 2019 року № 80111400000060 позивачу відмовлено у видачі документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання у зв`язку з підпунктом 9 пункту 61 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання від 25 квітня 2018 року № 332 (далі по тексту - Порядок № 322).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи , суд дійшов висновку про те , що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 10, 16 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 р. № 3773-VI (далі по тексту - Закон № 3773-VI) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.

Іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно з ч. 3, 10, 17-19 ст. 5 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною десятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, та копія свідоцтва про державну реєстрацію такої організації чи установи.

Окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - шістнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для отримання посвідки на тимчасове проживання такі документи: 1) чотири кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; 2) паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов`язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України; 3) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку; 4) документ, що підтверджує сплату державного мита та адміністративного збору за видачу, оформлення або продовження строку дії посвідки.

Технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Органам державної влади заборонено вимагати від іноземців або осіб без громадянства, членів їхніх сімей, роботодавців та інших осіб будь-які інші документи або відомості, не визначені цією статтею, для видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Згідно з п. 21 Порядку №322, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.

Згідно з п. 61, 62 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:

1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;

2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду;

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;

4) встановлено належність особи до громадянства України;

5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;

6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;

7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;

9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну;

11) в інших випадках, передбачених законом.

Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.

Зразок заяви іноземця чи особи без громадянства для отримання посвідки на тимчасове проживання затверджено додатком 6 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС України від 15.07.2013 р. №681 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 470 від 10.06.2019 р.).

В даному випадку, як зазначає відповідач, 15 жовтня 2019 року о 16:50 годині головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Агієнко Сергієм Володимировичем та головним спеціалістом сектору супроводу управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Гулящим Василем Івановичем за адресою: АДРЕСА_1 вказаною позивачем в заяві-анкеті № 110501800 від 30 вересня 2019 року було проведено перевірку місця проживання позивача.

Встановлено, що за вказаною адресою позивач не проживає. З усних пояснень сусідки з кв. 61 встановлено, що у квартирі в„– 65 проживає сім`я громадян України , позивач не проживає. На телефонні дзвінки співробітників ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області позивач не відповідає.

Право на перевірку зазначеної у заяві-анкеті інформації передбачено п. 21 Порядку №322, згідно з яким працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Оскільки у заяві-анкеті зазначена власноруч вказана позивачем адреса місця проживання, то вона могла бути предметом перевірки, як і інша вказана інформація.

Суд зазначає, що навіть у позовній заяві позивачем зазначено офіційна адреса для листування та для кореспонденції в Україні - АДРЕСА_3 , адреси проживання не вказано.

Тобто, отримана відповідачем під час виходу на місце інформація про непроживання позивача за вказаною у заяві-анкеті адресою, не спростована, тоді як саме це і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи, що під час судового розгляду не спростовані висновки та доводи відповідача, покладені в основу спірного рішення, суд доходить висновку, що рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_1 - відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова