Рішення

від 29.07.2020 по справі 371/468/20

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.07.2020 Єдиний унікальний № 371/468/20

Провадження № 2/371/515/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м.Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Гаврищука А.В.,

за участі секретаря судового засідання Семерей Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, у тому числі на земельну ділянку площею 4,06 га, яка розташована на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Будучи спадкоємцями за законом, позивачі у встановлений законодавством строк звернулися до Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявами про прийняття спадщини, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на неї та рекомендував звернутися до суду.

Просять у судовому порядку визнати за ними право власності на земельну ділянку, розташовану на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області - після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивачі та їх представник не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області в судове засідання не з`явився, сільський голова Шевченко С.І. подав до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника сільської ради, позовні вимоги визнають.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явився, надіслав до суду відзив на позовну заяву та просили справу слухати у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Обухові Київської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 4 жовтня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 221 /а.с. 8/.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається, в тому числі, із земельної ділянки площею 4,06 га, розташованої на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Власником вказаної земельної ділянки згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 8 липня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №386 була ОСОБА_3 /а.с. 11/

Зазначене свідоцтво ОСОБА_3 отримала, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_4 , якому земельна ділянка належала на підставі державного акта серії ІІ-КВ в„– 050535 /а.с. 17/.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є її сини - позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 /а.с. 9/, копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 /а.с. 10/, копіями заяви про прийняття спадщини, які знаходяться в матеріалах спадкової справи /а.с. 79-97/ та копією рішення Миронівського районного суду Київської області від 31 березня 2017 року /а.с. 20/.

Позивачі у встановлений законом строк подали заяви про прийняття спадщини. Однак повідомленням від 30 серпня 2017 року №1713/02-14 державний нотаріус Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області Плющ Н.В. відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що відсутні документи, підтверджуючі право власності ОСОБА_3 на таке нерухоме майно /а.с. 19/.

Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

Будучи спадкоємцем за законом, позивачі не можуть належним чином прийняти спадщину у зв`язку із відсутністю Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, яка належала їх матері.

Встановленим судом фактам відповідають спадкові правовідносини та правовідносини щодо набуття права власності на спадкове майно, які регулюються ст.ст. 328, 392,1270-1279 ЦК України.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першою ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із частиною першою ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Позивачі є спадкоємцями померлої ОСОБА_3 за законом, прийняли спадщину, фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, зазначені дії були вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, отримали свідоцтво на право на спадщину на частину спадщини.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням їх цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно, проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємців права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, яка не одержала державного акта на право власності на земельну ділянку та не здійснила його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України, що відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній у п.3.1. Інформаційного листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування за № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року.

В силу положень ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та визнання права власності на земельну ділянку в рівних частинах.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на отримання у власність спадкового майна порушено і воно підлягає судовому захисту.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України на підставі ст.ст. 15, 16, 22, 328, 1217, 1220, 1222, 1261, 1268 Цивільного кодексу України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах право власності на земельну ділянку площею 4,06 гектарів, яка розташована на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, ДП 8 пай 172, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 3222988400:04:001:0296, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя: підпис А.В.Гаврищук

Згідно з оригіналом

Суддя: А.В. Гаврищук