Рішення

від 29.07.2020 по справі 522/11500/19

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №522/11500/19

Провадження №2/522/3228/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив суд поділити спільне майно, придбане за час спільного перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним шляхом: визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 ; здійснити поділ грошових коштів у розмірі 67 500,00 доларів США між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 33 750,00 доларів США кожному, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 33 750,00 дол. США.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у період перебування у шлюбі між ним та ОСОБА_2 , ними були придбані квартира за адресою: АДРЕСА_1 - за договором купівлі-продажу, та квартира АДРЕСА_2 - за договором про інвестицію та пайову участь. Також, позивач стверджує, що на праві приватної власності позивачу та відповідачці належить 67 500,00 дол. США. Між позивачем та відповідачкою не укладалися угоди про поділ спільного майна подружжя.

Від відповідачки ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява в якій вона просить визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: квартиру АДРЕСА_3 , житловою площею 48,0 кв. м., загальною площею 75,3 кв. м., яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 грудня 2011 року; квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 34,0 кв. м., загальною площею 61 кв. м., яка зареєстрована 27 серпня 2019 року на праві власності за ОСОБА_2 на підставі довідки про виплату паю, серія та номер: 27, виданий 31.05.2019, видавник Споживче товариство НОВІ БЕРЕГИ ; транспортний засіб НYUNDAI-ELANTRA, СЕДАН-В, кузов НОМЕР_1 , сірого кольору, державний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску, який зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 11 травня 2017 року; визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 , житловою площею 48,0 кв. м., загальною площею 75,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису: 33016287 від 27.08.2019 року; визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) право власності на - квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 34 кв. м., загальною площею 61 кв. м.; стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) вартість 1/2 частини транспортного засобу НYUNDAI-ELANTRA, СЕДАН-В, кузов НОМЕР_1 , сірого кольору, державний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску у сумі 126 200,00 грн. (сто двадцять шість тисяч двісті гривень) 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом відповідачка стверджує, що перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_1 вони придбали нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 48 кв. м., загальною площею 75,3 кв. м., яка була зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 34,0 кв. м., загальною площею 61 кв. м., яка була зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 , та транспортний засіб НYUNDAI-ELANTRA, СЕДАН-В, кузов НОМЕР_1 , сірого кольору, державний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску. Враховуючи те, що зазначене майно було придбано під час шлюбу, та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, вона звернулася до ОСОБА_1 із пропозицією про поділ майна у позасудовому порядку, але він ніяких дій спрямованих на врегулювання цього питання не вчинив, а навпаки звернувся до суду із позовною заявою про поділ сумісного майна подружжя, та при цьому не зазначив все майно, зокрема транспортний засіб НYUNDAI-ELANTRA, СЕДАН-В, кузов НОМЕР_1 , сірого кольору, державний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску, який також був придбаний у період шлюбу. ОСОБА_2 стверджує, що спочатку була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_3 , в зазначеній квартирі зареєстровані всі разом - вона, колишній чоловік, та дитина. Також вони фактично проживали в даній квартирі протягом 9 років. Право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за нею 30.08.2019 року, проживання в даній квартирі з дитиною неможливе, оскільки вона потребує ремонту та значних вкладень для купівлі меблів та інших облаштувань. Відповідачка стверджує, що обидві квартири за своєю ринковою вартістю є однаковими. Втім квартира за адресою: АДРЕСА_2 є кращою, тому що розташована ближче до морського узбережжя. ОСОБА_2 не заперечує проти того, щоб реєстрація права власності на автомобіль НYUNDAI-ELANTRA залишилась за ОСОБА_1 , однак вважає, що 1\2 частини даного автомобілю є її власністю.

Також від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому вона просить позовні вимоги ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково, визначивши інший поділ майна, вказаний у зустрічній позовній заяві, а в частині стягнення грошових коштів у сумі 33 750,00 доларів США відмовити.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву в якому він просить у задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за первісною позовною заявою підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, у задоволені зустрічного позову просив відмовити у повному обсязі.

Представник відповідачки у судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, визначивши інший поділ майна, вказаний у зустрічній позовній заяві, в частині стягнення грошових коштів у сумі 33 750,00 доларів США просить суд відмовити, зустрічну позовну заяву представник відповідачки підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, приймаючи до уваги письмові заяви сторін по суті позову, суд приходить до висновку про те, що у задоволені первісної позовної заяви необхідно відмовити, а зустрічну позовну заяву необхідно задовольнити, виходячи із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 21 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси зроблено актовий запис - № 267.

У ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є неповнолітній син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 22 березня 2011 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2019 року у справі № 522/7765/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Зазначене рішення набрало законної сили 2 вересня 2019 року.

В період перебування сторін у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_3 квартира АДРЕСА_2 , житловою площею 34,0 кв., загальною площею 61 кв.м., транспортний засіб НYUNDAI-ELANTRA, СЕДАН-В, кузов КMHDH41EBDU921605, сірого кольору, державний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску.

Право власності на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 14 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 218.

Право власності на квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 34,0 кв., загальною площею 61 кв. м. було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі довідки про виплату паю, серія та номер: 27, виданою 31.05.2019 року Споживчим товариством НОВІ БЕРЕГИ .

Право власності на транспортний засіб НYUNDAI-ELANTRA, СЕДАН-В, кузов НОМЕР_1 , сірого кольору, державний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 Сімейного кодексу України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно положення 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Враховуючи зазначені положення законодавства, квартира АДРЕСА_3 квартира АДРЕСА_2 , житловою площею 34,0 кв., загальною площею 61 кв. м., транспортний засіб НYUNDAI-ELANTRA, СЕДАН-В, кузов КMHDH41EBDU921605, сірого кольору, державний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску - є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що у період перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , яка була придбана у 2011 році. В даній квартирі зареєстровані подружжя та їх малолітній син. Зазначена обставина підтверджується Довідкою (з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію) вих. № 1214 від 12.09.2019 року, також дана обставина не заперечується сторонами по справі. У зазначеній квартирі подружжя разом із дитиною проживали протягом 9 років. Малолітня дитина виросла в даній квартирі, почала ходити до школи та у неї з`явилися постійні зв`язки як із однолітками які мешкають поруч, так із однокласниками у школі, яка розташована поруч із за адресою: АДРЕСА_7 .

Право власності на дану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 .

Водночас квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 придбана у 2019 році. Дана квартира розташована в новобудові. Квартира потребує капітального ремонту, що передбачає необхідність несення значних матеріальних витрат.

Будь-яких обґрунтованих пояснень того, чому позивач ОСОБА_1 вважає, що суд повинен залишити за ним право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , а колишній дружині та дитині залишити квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , позивач не навів.

Судом також, враховано, що до останнього дня відповідачка ОСОБА_2 разом із дитиною проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , та позивач ніяких заперечень з цього приводу не висловлював. На сьогоднішній день, відповідач перебуває у рейсі, повністю забрав свої речі та надав можливість позивачці по первинному позову сумісно з дитиною в`їхати та постійно проживати в квартиру АДРЕСА_3 , тим самим підтвердивши згоду на залишення вказаної квартири за дружиною.

Також суд зазначає, що обидві квартири є майже ідентичними за своїми технічними характеристиками та якостями. Втім, у випадку задоволення вимог позивача про надання відповідачці та їхньому малолітньому сину квартири, яка не придатна для проживання (у зв`язку із відсутністю ремонту), це невідмінно призведе до негативних наслідків для матері та дитини. Зокрема, матір та дитина будуть вимушені витратити значні кошти на здійснення ремонтних робіт, закупівлю меблів, облаштування приміщень квартири; квартира знаходиться в іншому мікрорайоні, що неодмінно призведе до того, що дитина вимушена буде змінити школу, та відповідно і своє коло спілкування, що враховуючи малолітній вік та особливості психіки дитини, вкрай негативно позначитися на її психологічному стані.

Відповідно із ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 2 ст. 68 Сімейного кодексу України, розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення

Враховуючи наведені норми законодавства, викладені вище обставини, та керуючись насамперед інтересами малолітньої дитини, суд вважає, що вимоги відповідачки за зустрічним позовом підлягають задоволенню, та за нею необхідно визнати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 здійснив відчуження спільного сумісного майна подружжя, а саме транспортного засобу НYUNDAI-ELANTRA, СЕДАН-В, кузов НОМЕР_1 , сірого кольору, державний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску на користь громадянки ОСОБА_4 . В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , з якого вбачається, що право власності на транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_4 2 липня 2019 року. Будь-яких доказів які б підтверджували той факт, що відчуження даного транспортного засобу відбулося із дозволу та відома ОСОБА_5 , позивач не надав.

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно із ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В матеріалах справи наявний Звіт про незалежну оцінку вартості автотранспортного засобу НYUNDAI-ELANTRА реестр. № НОМЕР_2 згідно якого вартість транспортного засобу складає 252 400,00 грн.

Будь-яких інших звітів, висновків, експертиз вартості транспортного засобу, позивач до матеріалів справи не надав. Також позивачем не надано будь-яких інших доказів та обґрунтованих заперечень, які б спростовували наявний висновок про ринкову вартість транспортного засобу.

Колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлено правову позицію, згідно якої у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. (Постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц).

Таким чином, оскільки транспортний засіб придбано у період зареєстрованого шлюбу та за спільні кошти подружжя, що не спростовано позивачем по справі, належними та допустимими доказами по справі, проте відчужено ОСОБА_1 спірного автомобілю своєї сестрі без згоди ОСОБА_2 , - остання має право на відшкодування їй 1/2 частки його вартості, що відповідає висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 444/848/16-ц.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відносно вимоги позивач за первісним позовом про здійснення поділу грошових коштів у розмірі 67 500,00 доларів США між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 33 750,00 доларів США кожному, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 33 750,00 дол. США, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Зазначеною статтею окреслюються загальні ознаки, яким повинен бути зв`язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім`єю. До таких ознак належать: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом; взаємні права та обов`язки, при цьому, перелік ознак проживання однією сім`єю, визначений в даній статті не є вичерпним.

На виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2029 року про витребування доказів до суду надійшов лист вих. № 233-001-24655БТ-2020 від 07.07.2020, підписаний директором Департаменту супроводження операцій Акціонерного Банку Південний разом із додатками, зокрема: копії довіреностей на здійснення операцій за поточними рахунками та інформація щодо руху коштів по рахунку № НОМЕР_8 у доларах США.

В матеріалах справи наявні Довіреності на здійснення операцій за поточними рахунками в Публічному акціонерному товаристві АБ ПІВДЕННИЙ : від 02.07.2014 року терміном дії до 02.07.2017 р., від 13.03.2015 р. терміном дії до 13.03.2018 р., від 20.02.2018 р. терміном дії до 20.02.2021 р. Дані довіреності видавалися від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , та надавали їй право на зняття з рахунку грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Як вбачається із довідки про рух грошових коштів по рахунку, за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року грошовими коштами, які були розміщені на банківських рахунках в АБ ПІВДЕННИЙ користувалося подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_2 здійснювала зняття грошових коштів на підставі довіреності, якою її на той момент чоловік уповноважував знімати та витрачати кошти в інтересах сім`ї, в тому числі на утримання малолітньої дитини.

Окрім того, в матеріалах справи наявні копія позовної заяви ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, копія заочного рішення та квитанція від імені ОСОБА_2 про сплату грошових коштів на користь ОСОБА_6 , які свідчать, що частина коштів які знімалися ОСОБА_2 із банківських рахунків за довіреністю були спрямовані на виконання рішення суду боржником за яким є саме позивач ОСОБА_1 .

Фактичні шлюбні відносини подружжя припинило у травні 2019 року, саме тоді довіреність, яка була видана терміном дії до 20 лютого 2021 року була скасована ОСОБА_1 - 10 травня 2019 року.

Зазначені обставини збігаються із поясненнями які надавала ОСОБА_2 та її представники у судовому засіданні. Станом на дату ухвалення рішення по даній справі, грошові кошти на рахунку ОСОБА_1 відсутні.

При цьому суд зазначає про те, що грошові кошти у сумі заявленої позивачем були сформовані на рахунку та знятті з рахунку як самим позивачем так і позивачкою саме в період перебування їх у зареєстрованому шлюбі. Кошти знімалися у спосіб передбачений законом, в тому числі на підставі довіреностей (на той момент чинних). Чинність та законність довіреностей ніким не оспорювалися, будь-які рішення суду про визнання таких довіреностей незаконними відсутні. Позивач не звертався до правоохоронних органів із будь-якими заявами про вчинення протиправних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що грошові кошти з банківського рахунку витрачалися не в період перебування позивача та відповідачки у шлюбі.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, ст. 60, 61, 63, ч. 2 ст. 68, ст. 70, ч. 1 ст. 71 СК України, ст. 244, ч. 1 ст. 327, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 ЦК України, враховуючи роз`яснення які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 до про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно:

-квартиру під АДРЕСА_3 , житловою площею 48,0 кв. м., загальною площею 75,3 кв. м., реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 14748206;

-квартиру під АДРЕСА_2 , житловою площею 34,0 кв. м., загальною площею 61 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1903955851101;

-транспортний засіб НYUNDAI ELANTRA, СЕДАН-В, кузов НОМЕР_1 , сірого кольору, державний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_9 .

Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) право власності на квартиру під АДРЕСА_3 , житловою площею 48,0 кв. м., загальною площею 75,3 кв. м., реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 14748206.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) право власності на квартиру під АДРЕСА_2 , житловою площею 34,0 кв. м., загальною площею 61 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1903955851101.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) вартість 1/2 частини транспортного засобу НYUNDAI ELANTRA, СЕДАН-В, кузов НОМЕР_1 , сірого кольору, державний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_9 у розмірі 126 200,00 грн. (сто двадцять шість тисяч двісті гривень) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 5 763,00 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні) 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29.07.2020 року.

Суддя:

29.07.2020