Рішення

від 22.07.2020 по справі 510/1759/19

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1759/19

Провадження № 2/510/387/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачі позовні вимоги визнали, щодо їх задоволення не заперечували, просили розглянути справу у їхню відсутність.

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: протоколи опитування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; копії розрахунків нормативної грошової оцінки землі; довідки Нагірненської сільради Ренійського району про склад сім`ї ОСОБА_8 ; копії свідоцтв про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ; копія державного акту серії ЯА №275124 від 21.01.2006р. на право власності на земельну ділянку - земельні ділянки загальною площею 6,57 га, розташовані на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копія заповіту від 11.03.2004р., оформленого на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_8 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія акту передачі та прийому земельної частки (паю) в натурі від 21.12.2005р.; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.07.2019 р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачі у справі являються онуками нині померлої ОСОБА_8 , відповідачі - її дітьми.

За життя ОСОБА_8 на підставі державного акту серії ЯА №275124 від 21.01.2006р. на право власності на земельну ділянку - належали земельні ділянки загальною площею 6,57 га, розташовані на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя ОСОБА_8 розпорядилася належним їй майном, 11.03.2004р. склала заповіт на ім`я відповідачів, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно (на земельні ділянки).

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини відповідачі (спадкоємці за заповітом) не звернулися до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Також вони не прийняли спадщину фактично, хоча і мешкали на день смерті із ОСОБА_8 .

Протягом певного часу до смерті ОСОБА_8 і на день її смерті разом із нею також мешкали і позивачі - її онуки. Вони доглядали за бабусею, піклувалися про неї. Обставини спільного мешкання позивачів із ОСОБА_8 підтверджуються показаннями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (згідно наданих суду протоколів опитування) та не заперечуються відповідачами. Отже, позивачі після смерті ОСОБА_8 являються спадкоємцями четвертої черги за законом.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачі не звернулися до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за законом. Проте, вони прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст.1268 ЦК України.

У випадку своєчасного звернення позивачів за прийняттям спадщини, оформити її було б неможливо у зв`язку із тим, що в них були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

На день смерті ОСОБА_8 позивачі мешкали разом із нею, доглядали за бабусею, як онуки. Відповідачі після смерті своєї матері за прийняттям спадщини не зверталися, на неї не претендують, не заперечують, щоб спадщину оформили позивачі.

При зверненні позивачів до нотаріальної контори для оформлення прийняття спадщини, в отриманні свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказані земельні ділянки, про що 04.07.2019р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Необхідні нотаріусу документи позивачі надати не можуть у зв`язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) державного акта на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі державного акту нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

З вищенаведеного виходить, що після смерті ОСОБА_8 вирішити питання про отримання оригіналу необхідного правовстановлюючого документу у позасудовому порядку неможливо, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об`єкти спадщини, можуть звернутися тільки спадкоємці в судовому порядку.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_8 , і вважають, що мають всі законні підстави для визнання за ними права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачі її не прийняли та на неї не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їхні доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивачі у справі є спадкоємцями четвертої черги за законом (ст. 1264 ЦК України).

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачі не звернулися до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначили позивачі, після смерті ОСОБА_8 у них були відсутні правовстановлюючі документи на спадкові земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачі також не мають можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачі прийняли спадщину фактично, оскільки їхня воля, як спадкоємців за законом, була виражена у їхніх діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо). Обставини спільного мешкання позивачів із ОСОБА_8 підтверджуються даними протоколів опитування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які зазначили, що вони є родичами сторін у справі, підтвердили, що позивачі являються онуками нині померлої, вони мешкали та фактично доглядали за бабусею, вели із нею спільне господарство,допомагали матеріально, хоча і не були прописані за адресою мешкання ОСОБА_8 .

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявили про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачі є суб`єктами набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачами та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити їхні вимоги щодо визнання за ними права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1264, 1268, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право спільної сумісної власності на:

- земельні ділянки загальною площею 6,57 га із кадастровими номерами 5124182400:01:002:0412 (площею 5,5583 га), 5124182400:01:004:0654 (площею 0,6851 га), 5124182400:01:003:0917 (площею 0,3199 га), розташовані на території Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ЯА №275124 від 21.01.2006р. на право власності на земельну ділянку,

що належали ОСОБА_8 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник